Рішення № 11184192, 15.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/42115.10.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 127695,50 грн.

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники:

Від позивача: Назаренко В.Є. за довіреністю б/н від 23.08.09;

Від відповідача: Кузуб С.П. за довіреністю б/н від 15.09.09;

У судовому засіданні 15.10.09 суд, за згодою представників сторін, керуючись ч.2 ст. 85 ГПК України оголосив вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ»про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу у розмірі 112368,38 грн., неустойки у розмірі 9607,79 грн., інфляційне збільшення суми боргу –4456,38 грн., а також 3% річних –1262,99 грн., загалом 127695,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що Між ТОВ “Ласка Лізинг” та з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ»було укладено договір фінансового лізингу № 125/11/2005 від 11.11.2005, відповідно до якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в тимчасове володіння та користування за плату майно –навантажувач Manitou MLT 1 (одна одиниця) та додаткове обладнання відповідно до специфікації.

За доводами Позивача Відповідачем порушуються умови договору, а саме п. 6.5. Так, Відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі згідно додатку №1 до Договору «Графік внесення платежів», однак Відповідач сплату за договором не здійснює належним чином, в зв’язку з чим, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 112368,38 грн.

З посиланням на ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на корить одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, що встановлюється за згодою сторін. Пеня, відповідно до ст.3 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. За таких підстав, розмір неустойки склав 9607,79 грн.

Крім того, з посиланням на ст. 625 ЦКУ, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 4456,343 грн. та 3% річних у розмірі 1 262,99 грн.

Ухвалою суду від 07.09.09 з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ» було порушено провадження у справі №40/421 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.10.09 р.

У судове засідання 01.10.09 з’явились представники сторін. Представник Позивача вимоги ухвали суду виконав, подав клопотання про уточнення позовних вимог, яким фактично просить суд про зменшення суми позову до розміру, зазначеному у Акті звірки, а саме, стягнути з Відповідача на користь Позивача суму заборгованості у розмірі 38 240,14 грн.

Відповідач повідомив суд, що визнає заборгованість у розмірі 38 240,14 грн. При цьому просить у зв’язку з скрутним фінансовим становищем зменшити заявлену позивачем суму неустойки.

01.10.09 за клопотанням Відповідача у судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.10.09.

У судовому засіданні, 15.10.09 представник Позивача подав заяву про уточнення позовних вимог у зв’язку з оплатою основної суми заборгованості Відповідачем, та просить суд стягнути з Відповідача неустойку у розмірі 9 607,79 грн., суму інфляційних витрат –4 456,34 грн., 3% річних –1 262,99 грн., а також відшкодувати Позивачу 1 277,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заслухавши пояснення представників, суд за згодою представників сторін в порядку ст. 85 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Судом заслухані пояснення представника Позивача та Відповідача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

Згідно статті 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ст. 638 ЦК України).

За результатом укладеного між Позивачем і Відповідачем Договору фінансового лізингу, № 125/11/2005 від 11.11.2005, Позивач передав, а Відповідач прийняв в тимчасове володіння та користування за плату майно –навантажувач Manitou MLT 1 (одна одиниця) та додаткове обладнання відповідно до специфікації.

У відповідності з положеннями пункті 6.5, 6.6. Договору фінансового лізингу лізингові платежі нараховуються по кожному періоду строку фінансового лізингу, що зазначаються в графіку внесення платежів та який є невід’ємною частиною Договору.

За умовами п. 6.8. Договору Відповідач взяв на себе зобов’язання вносити всі лізингові платежі в обсязі та у строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлених чи отриманих рахунків лізингодавця.

Згідно п. 6.1.2 Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як результат суми лізингового платежу, який виражається в “у.о.” згідно “Графи 3”додатку №1 на відповідну дату проведення платежу і Курсу 2, який збільшується на 1%. Курс 2 –це курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату встановлену для проведення наступного лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (п. 6.1.1. Договорів).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень частини 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Пунктом 3 ч. 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як стверджує Позивач, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується Відповідачем, Відповідач взяті на себе зобов’язання щодо повноти та вчасності сплати лізингових платежів не виконує.

Так, Відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі згідно додатку №1 до Договору “графік внесення платежів”. За не виконання договірних зобов’язань щодо оплати лізингових платежів у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 112 368,38 грн.

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог через погашення основної заборгованості Відповідачем та не погашення штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності п. 8.5. договорів фінансового лізингу, Відповідач повинен сплатити Позивачеві неустойку в розмірі 0,1 (одна десята)% від поточного боргу лізингоотримувача за кожний день прострочення платежу. Поточний борг Лізингоотримувача визначається по кожному періоду лізингових платежів в графіку внесення платежів (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що Позивачем правомірно нарахована неустойку за не виконання договірних зобов’язань. Розмір неустойки Відповідача за прострочені платежі за Договором фінансового лізингу за розрахунками Позивача становить 9 607,79 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦКУ).

Беручи до уваги розрахунки, до додані до матеріалів справи, а також те, що Відповідач прострочив виконання зобов’язань за Договором фінансового лізингу, суд вважає правомірним нарахування суму інфляційних витрат - 4 456,34 грн. та 3% річних у розмірі 1 262,99 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.

Згідно ст. 44 ГПК України Позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок Відповідача у розмірі, що пропорційний розміру задоволених позовних вимог (ст.49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Київ»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, б. 7-б, кв. 47, ідентифікаційний код 32982190) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 корп. 2, Бізнес-Центр «Реноме», код ЄДРПОУ 33104543, р/р 26008301013536 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»МФО 322904) неустойку у розмірі 9 607,79 грн. (дев’ять тисяч шістсот сім гривень сімдесят дев’ять копійок), суму інфляційних витрат у розмірі 4 456,34 грн. (чотири тисячі чотириста п’ятдесят шість гривень тридцять чотири копійки), 3% річних у розмірі 1 262,99 грн. (одна тисяча двісті шістдесят дві гривні дев’яносто дев’ять копійок) судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1277,00 грн. (одна тисяча двісті сімдесят сім гривень) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розмірі 236,00 грн. (триста п'ятнадцять гривень нуль копійок).

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 22.10.2009р.