Рішення № 11184099, 09.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.09.10 р.                     Справа № 2/183                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Москаленко О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик», м. Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш», м. Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 9176,50 грн.

За участю

представників сторін

від позивача: Живодьоров В.Л. – за довір.

від відповідача: Горячова Г.Г. – за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик» м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш» м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 9176,50грн. з яких 8339,80грн. – сума основного боргу, 572,11грн. – індекс інфляції, 264,59грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не в повному обсязі сплачена поставлена за накладними продукцію в розмірі 8339,80грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де зазначає, що строк оплати отриманого товару сторонами не узгоджений та у відповідно до приписів ст.. 530 ЦК України позивачем не направлялася вимоги про оплату отриманого товару, у зв’язку з чим строк виконання зобов’язання з оплати не настав.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

15.10.2007р. згідно видаткової накладної № ЛЕ-0000031 та виставленому рахунку-фактури № ЛЕ-0000035 від 19.09.2007р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 15124,80грн. з ПДВ. Згідно до довіреності серія НБГ № 904742 від 12.10.2007р. товар був отриманий Куцевляк Іриною Миколаївною.

Також, 15.10.2007р. згідно видаткової накладної № ЛЕ-0000032 та виставленому рахунку-фактури № ЛЕ-0000032 від 21.09.2007р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 14886грн. з ПДВ. Згідно до довіреності серія НБГ № 904742 від 12.10.2007р. товар був отриманий Куцевляк Іриною Миколаївною.

Всього 15 жовтня 2010р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 30010,80грн.

Відповідачем вартість поставленої продукції була сплачена часткова в сумі 21910грн., що підтверджується виписками банку від 12.10.2007р.

Таким чином на момент слухання справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 8339,80грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Відповідно до п. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 цього ж закону, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В силу зазначених норм Цивільного кодексу України, між сторонами на підставі усної угоди та відповідних дій сторін виникли зобов’язальні відносини, що підпадають під ознаки купівлі-продажу та регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

17.06.2009р. позивачем була направлена вимога про оплату № 063 від 17.06.2009р., яка була отримана відповідачем згідно поштового повідомлення про вручення – 23.06.2009р., але залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з викладеним строк оплати відповідачем продукції настав 30.06.2009р.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 8339,80грн. суду не надав, заявлені вимоги не спростував.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов’язань, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу в розмірі 8339,80грн. підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, щодо неотримання вимоги про оплату боргу судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вище викладеним.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 264,59грн. за період з 01.07.2009р. по 21.07.2010р. та індекс інфляції в розмірі 572,11грн. за період з липня 2009р. по червень 2010р. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних згідно з вимогами чинного законодавства за період з 01.07.2009р. по 21.07.2010р. судом встановлено, що розмір 3% річних у спірному періоді складає 263,90грн. та підлягає задоволенню у вказаній сумі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 572,11грн. за період з липня 2009р. по червень 2010р., то перевіривши розрахунок індексу інфляції судом встановлено, що розмір індексу інфляції у спірному періоді складає 572,70грн., проте позивачем заявлено до стягнення 572,11грн., у зв’язку з чим вимоги позивача, щодо стягнення індексу інфляції підлягають задоволенню саме в розмірі 572,11грн., який заявлений позивачем.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки обов’язки, щодо отриманого товару відповідачем належним чином не виконано, то вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають частковому задоволенню.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судові витрати покласти на відповідача відповідно ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 206, 509, 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик» м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш» м. Маріуполь про стягнення 9176,50грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (7535, м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1, р\р 26001900177492 в філії ЗАТ «ПУМБ» м. Маріуполь, МФО 335742, ЄДРПОУ 13504334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод низьковольтної апаратури «Лідер Електрик» (69041, м. Запоріжжя, вул.. Вавілова, 19\15, р\р 26008318448931 в ДОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011, ЄДРПОУ 35036863) заборгованість в розмірі 8339,80грн., 3% в розмірі 263,90, індекс інфляції в розмірі 572,11грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 101,95, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,90грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Видати наказ.

Суддя