Рішення № 11183858, 14.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2010Справа №2-32/4091-2010 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю «Югагро» (98179, АР Крим, м. Феодосія, с. Берегове, вул.. Приморська, 1 ідентифікаційний код 32085844)

До відповідача Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю «Птицекомплекс» (97034, АР Крим, с. Котельникове, вул.. Совєтська, 1 А, 97560, АР Крим, м. Сімферополь, с. Перово, вул.. Шкільна, 2 ідентифікаційний код 30025422)

Про стягнення 141986, 84 грн.

За участю представників:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Агропромислове товариство з обмеженою відповідальністю «Югагро» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю «Птицекомплекс» про стягнення 141 986, 84 грн., у тому числі 140000, 00 грн. – суми основного боргу, 287, 67 грн. – 3% річних та 1699, 17 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 13.08.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 30.08.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 26.08.2010р., від 06.09.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов’язків за договором оренди від № 54 від 11.11.2009р. в частині повної та своєчасної оплати орендної плати, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, вимоги суду не виконав, 25.08.2010р. надіслав до Господарського суду АР Крим клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом, проте у наступне судове засідання знов не з’явився.

Адреса відповідача зазначена в позовній заяві повністю співпадає з відомостями, що містяться у Довідці з ЄДРПОУ ( а.с. 82 ).

Крім того, позивачем у позовній заяві було зазначено поштову адресу відповідача.

Також в матеріалах справи містяться картки поштових повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції із підписом, повернуті на адресу Господарського суду АР Крим, які підтверджують той факт, що відповідач був повідомлений про дату судового засідання та витребувані судом документи. ( а.с. 47- 48).

Отже, оскільки суд направляв кореспонденцію за всіма відомими адресами відповідача, відповідач вважається повідомленим про час та місце проведення судових засідань.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, приймаючи до уваги неодноразове відкладення розгляду справи, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів, та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також ту обставину, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України – за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.2009 р. між Агропромисловим товариством з обмеженою відповідальністю “Югагро” (Орендодавець) (позивач) та Племінним птахівничим товариством з обмеженою відповідальністю «Птице комплекс» (Орендар) (відповідач) був укладений договір оренди майна № 54. ( а.с. 13- 16).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором найму (оренди).

Згідно пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Відповідно до пункту 1.1 договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування наступне майно:

-          кормоцех - Бегрегова сільська рада с/с, за межами населених пунктів, вул. Степна,8;

-          яйцесклад - помешкання з № 1 по № 18а - загальної площею 578,5 кв.м - Берегова сільська рада, за межами населених пунктів, вул. Степна,6;

-          послідосховище /22 чека/ Берегова сільська рада за межами населених пунктів;

-          трактор - навантажувач ЮМЗ-6;

-          станки: токарно - гвинторізний; наждачно - заточний; вертикально-свердлувальний;

-          дизельна електростанція РДЗС №№ 1,2, тип 4ДАА-188 квт - 2 шт.;

-          транспортні візки ПТС-4 –6 шт;

-          шафки для одягу дерев`яні - 30 штук;

-          трансформаторная подстанція (кормоцех) ТП 1327;

-          наглядові свердловини на території гноєсховища -2 шт.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що термін оренди складає 1 рік, з моменту прийняття об’єкта, тобто з 11 листопада 2009 р. до 11.11.2010 р.

Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін, яка оформлюється Договором «Про внесення змін до договору оренди майна», що сторони визначили в пункті 3.2 Договору.

Сторонами не надано суду доказів розірвання договору, скорочення терміну оренди, тощо.

Відповідно до пункту 4.1 договору встановлено, що розмір орендної плати за весь об’єкт, що орендується в цілому складає 70000,00 грн. за місяць, з урахуванням ПДВ.

Згідно пункту 4.2 договору, порядок оплати - попередня оплата. Орендар перераховує орендну плату помісячно в безготівковому (готівковому) порядку в строк до 20 числа до початку звітного періоду.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем помісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця, або готівкою в касу Орендодавця.

11.11.2009р. сторонами був підписаний акт № 1 приймання-передачі оренди майна. ( а.с. 17-18) на виконання пункту 5.5 Договору.

Проте, відповідач не виконав свої зобов’язання по сплаті заборгованості по орендній платі за липень 2010р. та серпень 2010р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 140000, 00 грн.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, зазначити наступне.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобов’язання в даному випадку виступає договір оренди.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, позивачем відповідачеві на сплату орендної плати були виставлені рахунки № СФ – 0000018 від 20.07.2010р. за серпень на суму 70000,00 грн. ( а.с. 52) та № СФ-0000017 від 21.06.2010р. за липень 2010р. на суму 70000, 00 грн. ( а.с. 55).

Вказані рахунки були надіслані відповідачеві, що підтверджується доданими до них квитанціями (а.с.50, 53).

Відповідно до пункту 1 статті 4 -3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався правом подання відзиву та обґрунтування заперечень, у випадку їх наявності. Відповідачем, всупереч вимог чинного законодавства, не надано суду доказів відсутності заборгованості, тоді як позивачем, навпаки, до матеріалів справи залучені документи, на підставі яких можна твердити, що заборгованість відповідача перед позивачем існує, є обґрунтованою, доведеною та підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, суд вважає що 140000, 00 грн. заборгованості підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 287, 67 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем самостійно визначений період нарахування заборгованості до 30.07.2010р.

Таким чином, сума 3% річних за період з 21.06.2010р. по 30.07.2010р. повинна бути розрахована наступним чином :

70000, 00 грн. ( орендна плата за липень 2010р., що повинна бути сплаченою до 20.06.2010р. ) х 40 днів прострочення х 3% / 365 днів = 230, 14 грн.

70000, 00 грн. ( орендна плата за серпень 2010р., що повинна бути сплаченою до 20.07.2010р. )х 10 днів прострочення х 3% / 365 днів = 57, 53 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 287, 67 грн., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача саме в цій сумі.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1699, 17 грн.

Відповідно до пункту 8.11 Договору у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені за період з 21.06.2010р. по 30.07.2010р. має бути розрахована наступним чином:

70000, 00 грн. х 17 днів прострочення х 19% (подвійна облікова ставка НБУ з 08.06.2010р. по 07.07.2010р.) / 365 дн. = 619, 45 грн.

70000, 00 грн. х 23 дня прострочення х 17% (подвійна облікова ставка НБУ з 08.07.2010р. по 10.08.2010р.) / 365 дн. = 749, 86 грн.

70000, 00 грн. х 10 днів прострочення х 17% (подвійна облікова ставка НБУ з 08.07.2010р. по 10.08.2010р.) / 365 дн. = 326, 03 грн.

Отже, сума пені, яка підтверджується матеріалами справи становить 1695, 34 грн., та підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Племінного птахівничого товариства з обмеженою відповідальністю «Птицекомплекс» (97034, АР Крим, с. Котельникове, вул.. Совєтська, 1 А, 97560, АР Крим, м. Сімферополь, с. Перово, вул.. Шкільна, 2 ідентифікаційний код 30025422) на користь Агропромислового товариства з обмеженою відповідальністю «Югагро» (98179, АР Крим, м. Феодосія, с. Берегове, вул.. Приморська, 1 ідентифікаційний код 32085844) 140000,00 грн. заборгованості, 287, 67 грн. 3% річних, 1695, 34 грн. пені, 1419, 83 грн. державного мита та 235, 99 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.