Рішення № 11183857, 08.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 312

РІШЕННЯ

Іменем України

08.09.2010Справа №2-24/6065-2009 За позовом Фермерського господарства "Савінов" ( 95035, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Жукова б.3, кв.306, ідентифікаційний код 34398484)

до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" ( 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Самохвалова, 10 )

про розірвання договору, повернення майна та повернення 15016,21 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – Бєлкін М.А. - представник, довіреність б/н від 25.01.2010р.

Від відповідача – Лавренюк М.А. – в.о. голови правління, паспорт ЕЕ 348562 від 05.09.2000р., Єфремова В.Є – представник, довіреність № б/н від 05.02.2010р.

Обставини справи:

Фермерське господарство "Савінов" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" про розірвання укладеного між Фермерським господарством "Савінов" та Відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" договору підряду з ремонту трактору Т - 150 К, 1989 року випуску, двигун №22612, зав. №533655, державний номер Т 1022КМ, зареєстрованого територіальним управлінням Держпромнадзору по АР Крим та м. Севастополь на правах власності та повернути майно у першочерговий стан, про повернення Фермерському господарству "Савінов" трактор Т - 150 К, 1989 року випуску, двигун №22612, зав. №533655, державний номер Т 1022КМ, зареєстрований 05.07.2006р. територіальним управлінням Держпромнадзору по АР Крим та м. Севастополь, що належить позивачеві на праві власності, та про повернення раніше сплаченої суми по квитанції до прибуткового касового ордеру № 463 від 17.11.2006р. у розмірі 15016,21 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання з виконання оплаченого позивачем по квитанції до прибуткового касового ордеру № 463 від 17.11.2006р. у розмірі 15016,21 грн. капітального ремонту трактору Т - 150 К, 1989 року випуску, двигуна № 22612, зав. №533655, державний номер Т 1022КМ.

Позивач відповідно до позовної заяви зазначає, що Фермерським господарством "Савінов" неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії з вимогою виконати взяті на себе зобов’язання, проте листи були залишені без уваги та виконання з боку Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод".

Позивач крім того, у мотивувальній частині позовної заяви посилається на факт укладання договору на ремонт трактору, що підтверджує відповіддю Прокуратури Київського району м. Сімферополя за № 603 ж від 03.08.2009р., відповіддю Головного управління зі справ захисту споживачів в АР Крим № с-634/20 від 10.09.2009р.

Позивач також зазначає, що відповідач по справі відмовляється повертати трактор Т - 150 К, 1989 року випуску, двигун №22612, зав. №533655, державний номер Т 1022КМ, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду АР Крим.

Господарським судом АР Крим 14 грудня 2009 року було направлено запит до Територіального управління держгірпромнагляду по Автономній Республіці Крим і місту Севастополь та до Державної інспекції по нагляду за технічним станом машин і обладнання при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим з метою втановлення факту реєстрації трактору Т-150К, державний номер Т-1022 КМ, 1989 року випуску, заводський номер 533655, № двигуна 22612, шассі б/н та трактору Т-150К, державний номер 06677КН, 1991 року випуску, заводський номер 533655, № двигуна 22612.

12 січня 2010 року до Господарського суду АР Крим надійшла відповідь на запит від Територіального управління держгірпромнагляду по Автономній Республіці Крим і місту Севастополь. Так, Територіальним управлінням держгірпромнагляду по Автономній Республіці Крим і місту Севастополь повідомлено суд, що транспортний засіб - трактор Т-150К,1989 року виготовлення, заводський номер 533655, № двигуна 22612, № шассі б/н, державний номерний знак Т1022 зареєстровано за громадянином Савіновим О.І.

Відповідач проти позовних вимог Фермерського господарства "Савінов" заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, наданому у судовому засіданні. Відповідно до відзиву відповідач просить припинити провадження по справі у частині вимог про розірвання договору підряду та відмовити у задоволенні вимоги про повернення трактору та грошових коштів. Свої заперечення відповідач зокрема мотивує тим, що між позивачем та відповідачем по справі не було укладено договору підряду з ремонту трактору Т - 150 К, 1989 року випуску, двигун №22616, зав. №533655, державний номер Т 1022КМ. Крім того, відповідач зазначає, що оплата за капітальний ремонт трактору була зроблена без укладання договору, факт оплати, за ствердженням відповідача, підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордеру № 463 від 17.11.2006р. Відповідач крім того посилається на те, що у випадку повернення трактору позивачу по справі можуть бути порушені права Бадирова І.У., за яким зареєстровано наданий для ремонту трактор (державний номер 06677 КН).

Відповідачем у судовому засіданні 02 лютого 2010 року було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи, яке судом було задоволено та ухвалою від 02.02.2010 р. строк розгляду справи було продовжено.

16 лютого 2010 року до Господарського суду АР Крим від позивача надійшли уточнення позовних вимог. Відповідно до заявлених у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України уточнень позивач висуває вимоги про зобов’язання повернути незаконно утримуваний транспортний засіб - трактор Т-150 К,1989 року виготовлення, № двигуна 22612, заводський номер 533655, державний номер Т 1022 КМ та стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" на користь Фермерського господарства "Савінов" грошову суму у розмірі 197329, 50 грн. (1945,26 грн. – сума державного мита, 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 15000,00 грн. сума втраченої вигоди, 24476,42 грн. сума збитків з урахуванням індексу інфляції, 500,00 грн. - сума, сплачена за юридичні послуги , 50 грн. – суми, сплачена за розрахунок та довідку статистики, 15000,00 грн. – сума моральної шкоди.

Зазначені уточнення позовних вимог позивачем є, по суті, їх збільшенням, а тому ухвалою від 24.02.2010 р. були прийняті до розгляду.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 24 лютого 2010 року по справі № 2-24/6065-2009 призначено автомобільно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чехова, 55-а).

20 травня 2010 року до Господарського суду АР Крим надійшли експертні висновки № 722 від 12 травня 2010 року та № 727 від 17 травня 2010 року, а також матеріали контрольної справи № 2-24/6065-2009.

В зв’язку з вказаним, ухвалою ГС АР Крим від 25.05.2010 р. провадження по справі було поновлено.

Позивач у судовому засіданні, що відбулося 15.06.2010 р., представив суду уточнення суми позову, відповідно до якого просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" на користь Фермерського господарства "Савінов" грошову суму у розмірі 251599,33 грн.

Вказані уточнення позовних вимог, які позивач у судовому засіданні підтримав, суд долучив до матеріалів справи.

14 червня 2010 року від Фермерського господарства "Савінов" надійшли письмові пояснення на висновок експерта № 727 від 17.05.2010р., відповідно до яких позивач зазначає, що з висновками експерта, складеного за результатами проведення судово-трасологічної експертизи погоджується на підставі проведення її у повному обсязі, об’єктивно та обґрунтовано.

14 червня 2010 року від позивача надійшли письмові пояснення на висновок експерта № 722 від 12.05.2010р., відповідно до яких позивач також вважає, що судова автотоварознавча експертиза проведена у повному обсязі, об’єктивно та обґрунтовано.

11.08.2010 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 08.09.2010 р. Після перерви судове засідання продовжено, представники сторін ті самі.

Позивач збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Позивачем по справі в жовтні 2006 р. було здано відповідачу по справі на капітальний ремонт без ремонту двигуна трактор Т – 150 К 1989 р. випуску, двигун №22612 зав. № 533655, номер Т 1022 КМ.

Після огляду трактору було складено дефектну відомість, відповідно до якої 16.11.2006 р. позивач сплатив на користь відповідача плату за капітальний ремонт даного трактору на суму 15016,212 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №463 від 17.11.2006 р. ( т. 1, а. с. 24 ).

Позивач посилається на те, що відповідно до усної домовленості, досягненої сторонами, відповідач повинен був здійснити ремонт на протязі 2 – місяців з моменту здачі трактору на ремонт.

Вказані факти знайшли своє відображення в листі прокуратури Київського району м. Сімферополь №603ж від 03.08.2009 р. ( т. 1, а. с. 30 ).

Факт досягнення домовленості між сторонами щодо здійснення капітального ремонту вказаного трактору та передача трактору відповідачу була встановлена посадовими особами Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим під час проведення перевірки дотримання відповідача по справі з питання дотримання законодавства про захист прав споживачів, по результатам якої було складено акт №00012665 від 04.09.2009 р. ( т. 1, а. с. 38 ).

Господарським судом АР Крим 14 грудня 2009 року було направлено запит до Територіального управління держгірпромнагляду по Автономній республіці Крим і місту Севастополь та до Державної інспекції по нагляду за технічним станом машин і обладнання при Раді Міністрів Автономної республіки Крим з метою втановлення факту реєстрації трактору Т-150К, державний номер Т-1022 КМ, 1989 року випуску, заводський номер 533655, № двигуна 22612, шассі б/н та трактору Т-150К, державний номер 06677КН, 1991 року випуску, заводський номер 533655, № двигуна 22612.

12 січня 2010 року до Господарського суду АР Крим надійшла відповідь на запит від Територіального управління держгірпромнагляду по Автономній республіці Крим і місту Севастополь. Так, Територіальним управлінням держгірпромнагляду по Автономній республіці Крим і місту Севастополь повідомлено суд, що транспортний засіб - трактор Т-150К,1989 року виготовлення, заводський номер 533655, № двигуна 22612, № шассі б/н, державний номерний знак Т1022 зареєстровано за громадянином Савіновим О.І.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту приймання - передачі трактору від 04.08.2006 р. гр. Савінов О.І. передав позивачу по справі вищевказаний транспортний засіб.

При таких обставинах, суд дійшов висновку між сторонами по справі в жовтні 2006 р. на підставі вищевказаної усної домовленості виникли цивільно – правові відносини з приводу надання послуг по ремонту вказаного транспортного засобу.

Відповідач посилається на те, що не представлено доказів того, що позивач надав на ремонт саме трактор Т – 150 К 1989 р. випуску, двигун №22612 зав. № 533655, номер Т 1022 КМ.

З цього приводу суд зазначає, що факт передачі на ремонт саме цього трактору підтверджено під час проведення перевірки прокуратурою Київського району м. Сімферополь, про що зазначено в листі №603ж від 03.08.2009 р.

Крім того, суд бере до уваги те, що у власності гр.. Савінова О. І. знаходився саме трактор Т-150К,1989 року виготовлення, заводський номер 533655, № двигуна 22612, № шассі б/н, державний номерний знак Т1022 , тобто саме цей трактор і міг бути переданий відповідачу на ремонт.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

При цьому форма договору підряду може бути як усною так і письмовою, і визначається відповідно до положень ст. ст. 205, 207 - 209 ЦК України.

Згідно з Великим тлумачним словником сучасної української мови "ремонт" – це виправлення пошкоджень, усунення дефектів, поломок, полагодження чого-небудь.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Однак суду не було надано доказів виконання відповідачем по справі взятих на себе зобов’язань щодо здійснення капітального ремонту та, відповідно, повернення вищевказаного транспортного засобу.

Як вбачається з висновку судової автотоварознавчої експертизи №722 від 12.05.2010 р. ( т. 1, а. с. 122 – 126 ) на території Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" відсутній транспортний засіб - трактор Т – 150 К 1989 р. випуску, двигун №22612 зав. № 533655, номер Т 1022 КМ, у будь – якому випадку, його експерту представлено не було.

Вказане підтверджується також висновком судово – трасологічної експертизи №727 від 17.05.2010 р. ( т.1, а. с. 131 – 132 ).

Відповідач в судовому засіданні також підтвердив, що іншого трактору, ніж той, який був наданий при проведенні експертизи та відповідно до якого є інші номери, у нього не має.

Суду не було представлено ніяких відомостей щодо того, де може знаходитися передане позивачем на ремонт майно і в якому воно стані знаходиться на даний час.

Таким чином, відповідачем не доведено факт виконання взятих на себе зобов’язань щодо капітального ремонту та повернення вищевказаного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 841 ЦК України підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Відповідно до вищевказаного усного договору у фактичному володінні підрядника опинилася майнова цінність позивача. Вищевказана норма встановлена на захист інтересів замовника, який залишаючись титульним власником зазначеного майна передає його у володіння і користування підряднику. Останній невжиттям заходів із збереження власності контрагента може спричинити повну втрату як всього майна або погіршення його якості, та окремих елементів. В такому випадку до нього є можливим застосуванням майнової відповідальності, яка встановлена з метою запобігання зменшених майнових активів замовника. Підрядник несе відповідальність за втрату або пошкодження майна замовника незалежно від правових підстав на яких він отримав його і за відсутності належним чином одержаної правової підстави тощо. Підрядник відповідає за схоронність будь-якого майна замовника до якого він має доступ в зв'язку з виконання робіт.

Відповідно до ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. ч. 3 ст. 858 ЦК України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За результатами експертизи, при проведенні якої було встановлено, що трактор Т– 150 К 1989 р. випуску, двигун №22612 зав. № 533655, номер Т 1022 КМ у відповідача відсутній, позивач змінив предмет позову заявою від 15.06.2010 р. та просив суд стягнути з відповідача аналогічну вартість трактору у розмірі 21878,65 грн.

Оскільки позивач змінив предмет позову до того, як до ст. 22 ГПК України було внесено відповідні зміни Законом України «Про судоустрій і статус суддів», то суд дійшов висновку прийняти вказану заяву про зміну предмету позов до розгляду.

Таким чином, оскільки повернути на користь позивача вищевказаний транспортний засіб не представляється можливим, то суд дійшов висновку, що стягненню підлягає вартість отриманого на ремонт транспортного засобу.

Як вбачається з висновку судової автотоварознавчої експертизи №722 від 12.05.2010 р. ринкова вартість аналогічного трактору Т - 150 К 1989 року випуску ( з такими ж технічними характеристиками ) на момент проведення експертизи складає 21878,65 грн.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості аналогічного транспортного засобу у розмірі 21878,65 грн. підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми плати у розмірі 15016,21 грн. за капітальний ремонт транспортного засобу, який не був здійснений відповідачем, оскільки факт сплати підтверджується квитанцією №463 від 17.11.2006 р.

Також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, нараховані на суму 15016,21 грн., у розмірі 9460,21 грн. за період з січня 2007 р. по лютий 2010 р.

З вказаного суду вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак як вже встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов’язання здійснити капітальний ремонт належного позивачу транспортного засобу і це зобов’язання ніяк не можна вважати грошовим.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

До матеріалів справи суд надав претензію від 01.06.2009 р., в якій він вимагав від відповідача повернути суму у розмірі 15016,21 грн., сплачену по квитанції №463 від 17.11.2006 р. ( т.1, а. с. 27 ).

Однак доказів надсилання вказаної претензії відповідачу чи доказів отримання відповідачем претензії, позивачем до матеріалів справи не надано.

Тобто докази того, що позивач витребував сплати вказаної суми до пред’явлення позову, відсутні.

Крім того, факт відсутності трактору, а отже і необхідність повернення коштів, сплачених за ремонт, встановлено лише експертизою в процесі розгляду даної справи.

Тому у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 9460,21 грн. необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму упущеної вигоди у розмірі 175000 грн.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.

Господарський кодекс України визначає подібні правила відшкодування збитків, використовуючи при цьому дещо інші терміни. Так, за правилами ст. 225 ГК упущена вигода називається "втраченою вигодою".

Позивач вказує, що після завершення капітального ремонту, він мав намір здати вказаний трактор в оренду іншим суб’єктам господарювання, при цьому зазначає загальну кількість днів вимушеного невикористання трактору за період з 2007 р. по 2009 р. – 875 днів. З розрахунку середньої добової ставки орендної плати у розмірі 200 грн., сума упущеної вигоди склала 175000 грн.

У підтвердження наміру здати вказаний трактор в оренду позивачем було представлено угоди про намір укласти договори оренди №1 від 05.12.2006 р., №3 від 01.03.2008 р. і №2 від 01.04.2009 р. ( т. 1, а. с. 149 – 151 ).

Як вже вказувалося вище, позивач посилається на те, що він домовився з відповідача про те, що ремонт трактору було здійснено на протязі двох місяців, тобто до 17.01.2007 р.

Однак належних доказів існування такої усної домовленості позивач не надав.

Крім того, вже в лютому 2007 р. позивачу було відомо, що капітальний ремонт не завершено та трактор не повернено. До того ж суду не було представлено доказів того, що позивач все ж таки уклав які – небудь договори оренди вказаного трактору, з вказанням розміру орендної плати.

Наданий позивач розрахунок упущеної вигоди взагалі то нічим не обґрунтований, оскільки необґрунтована, а ні кількість днів, а ні сам розмір орендної плати.

При таких обставинах в частині стягнення упущеної вигоди у розмірі 175000 грн. у позові необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При таких обставинах, суд враховує той факт, що відповідачем навмисно на протязі тривалого ігнорувалися всі письмові звернення до нього з боку позивачу, враховує, що порушення зобов’язання тривало досить великий проміжок часу. Для захисту свого порушеного права позивач був вимушений звертатися за захистом своїх прав до прокуратури, УБЕЗ, органи МВС, управління захисту прав споживачів, чого би він не зробив, якщо би відповідач належним чином виконав взяті на себе зобов’язання.

Також необхідно вказати, що з причини невиконання відповідачем свого зобов’язання позивач був вимушений відмовитися від укладення договорів оренди вказаного трактору зі своїми контрагентами, що негативно відобразилося на його ділової репутації.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При таких обставинах, суд дійшов висновку задовольнити вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 грн., а в частині 19000 грн. відмовити.

Позивачем також заявлена вимога про відшкодування витрат на юридичну допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивач посилається на укладений між ним та ПП «Полакр» договір №13- хп від 29.01.2010 р. про надання юридичних послуг.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору ПП «Полакр» прийняло на себе зобов’язання надати юридичні послуги на платній основі по наданню інтересів замовника в Господарському суді АР Крим по справі №2-24/6065-2009 до винесення даним судом рішення по справі.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору виконавець в особі генерального директора Бєлкіна М. І. представляє інтереси позивача по справі у всіх стадіях судового процесу в господарському суді АР Крим по справі №2-24/6065-2009 р. до моменту винесення судового рішення включно.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору вартість юридичних послуг складає 5000 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Із зазначеної статті вбачається, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню у разі їх реального понесення позивачем.

На підтвердження витрат на юридичні послуги позивачем надана квитанція № 57 від 01.02.2010 р. на суму 5000,00 грн., призначенням платежу в якої вказано: «за надання юридичних послуг відповідно договору №13- хп від 29.01.2010 р.». ( т. 1, а. с. 156 ).

При таких обставинах, вказана вимога підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1434 грн. витрат на проведення авто товарознавчої експертизи та 1434 грн. оплати за проведення судово – трасологічної експертизи.

У підтвердження вказаного, позивачем було представлено рахунки №186 від 23.03.2010 р. на суму 1434,00 грн. і №187 від 23.03.2010 р. на суму 1434,00 грн. ( т.1, а. с. 144 – 145 ), які були сплачені позивачем, що підтверджується квитанціями №70 від 02.04.2010 р. і від №71 від 02.04.2010 р. ( т. 1, а. с. 146 – 147 ).

При таких обставинах, вказана вимога підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму, сплачену за розрахунок і довідку зі статистики у розмірі 50 грн.

В матеріалах справи наявне сповіщення, на підставі якого позивачем було сплачено 50 грн. ( т. 1., а. с. 79 ).

Сама довідка статистики також міститься в матеріалах справи ( т.1, а. с. 80 ).

При таких обставинах, вказана вимога підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача вартість видачі номерного знаку у розмірі 13 грн., вартість номерного знаку у розмірі 52 грн., вартість проведення технічного огляду трактору для зняття з обліку у розмірі 151 грн., вартість свідоцтва про реєстрацію у розмірі 34 грн. і вартість талону технічного огляду у розмірі 13 грн.

Однак позивачем не було представлено суду доказів сплати вказаних витрат, в зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити.

Згідно ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача 241668,07 грн., в тому числі: упущена вигода у розмірі 175000 грн., сума збитків з врахуванням інфляції у розмірі 24476,42 грн., сума, сплачена за розрахунок і довідку зі статистики у розмірі 50 грн., аналогічна вартість трактору у розмірі 21878,65 грн., моральна шкода у розмірі 20000 грн., вартість видачі номерного знаку у розмірі 13 грн., вартість номерного знаку у розмірі 52 грн., вартість проведення технічного огляду трактору для зняття з обліку у розмірі 151 грн., вартість свідоцтва про реєстрацію у розмірі 34 грн. і вартість талону технічного огляду у розмірі 13 грн.

Так 1 відсоток від вказаної суми становить 2416,68 грн., тоді відповідно до квитанцій №42АК0А0009 від 20.10.2009 р. та №42ВС0А0027 від 12.11.2009 р. вбачається, що держмито сплачено лише у розмірі 236,00 грн.

Отже, державне мито у розмірі 2180,68 грн. підлягає стягненню з позивача на користь державного бюджету України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено сторін про те, що повний текст рішення буде складено 13.09.2010 р.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 13.09.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод", 95022, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Самохвалова, 10, ( р/р 26002305321442 в Філії КЦО «Промінвестбанк», МФО 324430, ЗКПО 00901499 ) на користь фермерського господарства "Савінов", ( 95035, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Жукова б.3, кв.306, ідентифікаційний код 34398484 ) суму, внесену за ремонт транспортного засобу у розмірі 15016,21 грн., аналогічну вартість транспортного засобу у розмірі 21878,65 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн., вартість проведення експертизи у розмірі 2868,00 грн., вартість юридичних послуг у розмірі 5000 грн., витрати за довідку зі статистики у розмірі 50 грн., 379,45 грн. державного мита та 37,05 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з фермерського господарства "Савінов", ( 95035, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Жукова б.3, кв.306, ідентифікаційний код 34398484 ) на користь Державного бюджету України (р/р 31115095700002; Одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу – 22090200 ; ЄДРПОУ – 34740405; Банк – ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) державне мито у розмірі 2180,68 грн.

4.          В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 9460,21 грн., упущеної вигоди у розмірі 175000 грн., моральної шкоди у розмірі 19000 грн., вартості видачі номерного знаку у розмірі 13 грн., вартості номерного знаку у розмірі 52 грн., вартості проведення технічного огляду трактору для зняття з обліку у розмірі 151 грн., вартості свідоцтва про реєстрацію у розмірі 34 грн. і вартості талону технічного огляду у розмірі 13 грн. у позові відмовити.

Накази видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.