Рішення № 111822204, 22.06.2023, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/651/23

22 червня 2023 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Битківського Л.М.,

з участю: секретаря Говдяк Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 20 січня 2014 року у розмірі 33668,36 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачка звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк") з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 20 січня 2014 року. При підписанні анкети-заяви відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", які викладені на веб-сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтвердила підписом у заяві. Цією ж заявою ОСОБА_1 підтвердила, що була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався пп. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов`язалась слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання овердрафту.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Однак, під час користування кредитним рахунком вона не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що відображено у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 23 березня 2023 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість 33668,36 грн, яка складається з наступного: 27541,30 грн - заборгованість за кредитом; 6127,06 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом. На даний час відповідачка ухиляється від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів банку, тому просить стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою від 15 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

30 травня 2023 року представником відповідачки адвокатом Боднарчуком А.М. подано відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що відповідачка заявлений позов не визнає та вважає, що наявні всі підстави до відмови у його задоволенні. Зокрема вказує, що до матеріалів справи позивачем додані документи, які неможливо ідентифікуват, які візуально схожі на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, однак такі не містять підпису відповідачки.

Відповідно до довідки AT КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 отримала три картки, термін дії останньої -до вересня 2024 року.

Також з наданої AT КБ «ПриватБанк» довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки видно, що з 20 січня 2014 року здійснено банківську операцію «старт карткового рахунку», де відсутні відомості про початково встановлений кредитний ліміт. 20 січня 2014 року встановлено кредитний ліміт відповідачці у розмірі 2400 грн., який 22 липня 2015 року зменшено до 2000 грн. В подальшому кредитний ліміт збільшувався до 25000 грн., а 26 грудня 2022 року зменшено до 0,00 грн.

Таким чином, відповідно до поданої банком довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , кредитний ліміт (тіло кредиту) максимально становив 25000 грн.

При цьому, у позовній заяві та в розрахунку заборгованості позивач вказав розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 27541,30 гри., який перевищує максимальний рівень кредитного ліміту, встановленого банком. Матеріали справи не містять доказів збільшення кредитного ліміту до вказаної суми.

Крім того, укладений між сторонами кредитний договір № б/н від 20 січня 2014 року у вигляді заяви-анкети не містить даних, які би свідчили про узгодження між банком та ОСОБА_1 умов та порядку випуску та видачі відповідачці кредитних карток, а також узгодження умов та порядку зміни умов кредитування та обслуговування кредитних карток, що стосується встановлення (зменшення/збільшення) кредитного ліміту. Не містить договір і строків повернення кредиту (користування ним).

Згідно даних наведених у розрахунку заборгованості за договором № б/н від 20 січня 2014 року за період з 21 січня 2014 року по 23 березня 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 23 березня 2023 року становить - 33668,36 грн., яка складається з: 27541,30 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 6127,06 грн. - заборгованості за простроченими відсотками. Тобто, банк просить стягнути заборгованість по тілу кредиту понад межі встановленого кредитного ліміту.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.

При цьому, під час звернення до суду позивачем долучено до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та документ, який візуально схожий на витяг з Умов і правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, у яких передбачено, що клієнт зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, сплатити нараховані за весь період користування кредитом відсотки та штрафи.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносила відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Аналізуючи зміст наданих Умов, неможливо встановити чи діяли Умови, та у якій саме редакції на момент укладання кредитного договору, з огляду на відсутність відомостей про те, з якими саме Умовами ознайомилася та погодилася відповідачка.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг, надані банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують наведених обставин.

Надані AT КБ «Приватбанк» Умови та правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору і щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у справі, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, витяг з Умов та правил, що розміщені на сайті: www.privatbank.ua та начебто наявні у матеріалах справи, не містять підпису відповідачки, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 20 січня 2014 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Тому відсутніпідстави вважати,що приукладенні договоруз ОСОБА_1 ATКБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХП про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме ти умов, про які вважав узгодженими банк.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідачrb на користь AT КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками у сумі 6127,06 грн., у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідачки по його сплаті позивачу у анкеті-заяві від 20 січня 2014 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил наданні банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Крім того,на підтвердженнязаявлених позовнихвимог банкомбуло надановиписку прорух коштів,зі змістуякої вбачається,що відповідачка ОСОБА_1 користувалася банківськоюкартою тасплачувала грошовікошти напогашення заборгованості.За періодкористування банківськоюкарткою,а самез 20січня 2014року по23березня 2023року, ОСОБА_1 було витраченокошти узагальному розмірі118141,46грн, відповідно до розрахунку заборгованості позивача за договором №б/н від 20 січня 2014 року, а погашено - у розмірі 127046,78 грн.

Отже, сума перерахована на погашення боргу перевищує суму отриманих позичальником грошових коштів.

Відповідно до Виписки за договором №б/н від 20 січня 2014 року та розрахунку заборгованості позивача за договором №б/н від 20 січня 2014 року, заборгованість за тілом кредиту позичальницею погашалась, проте зараховувалась банком на необумовлені договором проценти та пеню. Зазначені банком 27541,30 грн. простроченого тіла кредиту, фактично повернуті відповідачкою, однак частина коштів банком безпідставно зараховані як проценти та пеня.

За таких обставин представник відповідачки адвокат Боднарчук А.М. просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Також просив стягнути з АТ КБ «Приват Банк» витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 6000 грн.

20 червня 2023 року АТ КБ «Приват Банк» подав суду відповідь на відзив у якій вказав на безпідставність тверджень відповідачки та її представника щодо форми кредитного договору, ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг. Зазначив, що позов підлягає до задоволення, оскільки відповідачка ОСОБА_1 до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, що свідчить про усвідомлення нею умов кредитування та визнання своїх зобов`язань за договором. Копія наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви додана до матеріалів справи. Сторонами при укладанні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Крім того, умови і правила надання банківських послуг, а також тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Відповідачка підписанням анкети-заяви позичальника приєдналася до умов та правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та тарифами є договором про надання банківських послуг.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки з карткового рахунку прослідковується, що відповідачці було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідачка користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, що свідчить про отримання кредитної картки «Уніварсальна», так як проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Стосовно вимоги представника відповідачки про стягнення 6000 грн. витрат на правову допомогу адвоката, то дана сума значно перевищує встановлені діючим законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу. Крім того, така сума витрат є неспівмірною зі складністю цивільної справи, яка віднесена судом до малозначних справ, а тому у разі наявності підстав для компенсації цих витрат, просили зменшити суму відшкодування.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявне письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідачки до початку розгляду справи подав заяву, в якій просив провести розгляд справи у відсутності відповідачки та її представника. Підтримав позицію викладену у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк") з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 20 січня 2014 року.

20 січня 2014 року відповідачці видано кредитну картку "Універсальна" НОМЕР_1 з терміном дії 08/17; 30.08.2017 року кредитну картку "Універсальна GOLD" НОМЕР_2 з терміном дії 06/21; 28.12.2020 року кредитну картку "Універсальна GOLD" НОМЕР_3 з терміном дії 09/24.

Станом на 23 березня 2023 року банком нараховано заборгованість ОСОБА_1 за користування кредитними коштами у сумі 33668,36 грн, з них: 27541,30 грн - заборгованість за кредитом; 6127,06 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за комісією; 0,00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Частинами 1, 3 статті 12ЦПКУкраїни передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.509ЦКУкраїни зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 1054 ЦК України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивач, з посиланням на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору цією нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Водночас з такою позицією позивача суд погоджується не повною мірою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19, сформулювала правовий висновок, що може бути застосований у цій справі. Зокрема щодо неможливості застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Суд вважає, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту, а також Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 20 січня 2014 року процентна ставка не зазначена. Більше того, формуляр анкети-заяви про надання банківських послуг від 20 січня 2014 року не містить навіть відображення того, яку саме програму обслуговування і кредитування погоджено сторонами серед існуючих: «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold». Відсутня відмітка в анкеті і про вручення клієнту пам`ятки, що містить в тому числі Тарифи і основні умови обслуговування і кредитування.

Укладений між сторонами кредитний договір від 20 січня 2014 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить жодних конкретних даних з приводу умов користування (кредитування), тобто фактично відповідачка підписала незаповнений бланк анкети-заяви.

За таких обставин суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що сторони дійшли згоди за усіма суттєвими умовами договору є безпідставними.

Виходячи з того, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором та виписки про рух коштів по рахунку фактично отримана та використана позичальником сума коштів (118127,75грн.) є меншою, ніж сума погашених платежів відповідачкою на користь АТ КБ «ПриватБанк» (127412,97 грн.), то у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До матеріалів справи адвокатом Боднарчуком А.М. долучено договір про надання правової (правничої) допомоги, розрахунок винагороди згідно договору про надання правової (правничої) допомоги та акт приймання-передачі виконаної роботи. Також до матеріалів справи долучено довідку про оплату 6000 гривень за надання правової (правничої) допомоги. (а.с.86-91)

Судом досліджено розрахунок наданих послуг на виконання укладеного договору про надання правової допомоги, а також взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору. Тому з урахуванням фактичних обставин справи, виходячи із принципу розумності і справедливості, беручи до уваги предмет позову, розумність вартості правничої допомоги, виходячи з конкретних обставин справи, а також враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт і послуг, що стосуються розгляду справи в суді, час, витрачений адвокатом на надання послуг та обсяг таких послуг, а також значення справи для відповідачки, суд приходить до висновку, що з позивача на користь відповідачки слід стягнути 3 000,00 грн. витрат за надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст.ст. 526, 527, 530, 549, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

В задоволенні позову АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 20 січня 2014 року - відмовити.

Стягнути з АТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 27 червня 2023 року.

Суддя Л.М. Битківський