Рішення № 111795177, 21.06.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4115/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

при секретарі судового засідання - Орел А. О.,

за участі позивача (відповідача за зустрічним та об`єднаним позовом) ОСОБА_1 ,

відповідача (позивача за зустрічним та об`єднаним позовом) ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у залі суду цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини;

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини;

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служби у справах дітей Борщагівської територіальної громади, про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї;

за об`єднаним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) разом з ним. В обґрунтування позову вказано, що шлюб сторін розірвано, вони проживають окремо, при цьому згоди з приводу місця проживання дитини між ними не досягнуто. Позивач зазначив, що забезпечив належні умови для проживання сина разом з ним, має достатній і самостійний рівень доходів, для його утримання. На противагу цьому, відповідач не має належних умов для проживання сина: дитина не має окремого місця для спання, що, на думку позивача, негативно впливає на фізичний та психологічний розвиток дитини. Крім цього, умови проживання у квартирі, де проживає відповідач, не відповідають санітарно-технічним нормам: майже завжди безлад, рідко проводиться вологе прибирання, повністю відсутнє місце для навчання дитини. Вона не має постійного і достатнього заробітку для забезпечення нормального матеріального утримання дитини, оскільки ніде офіційно і постійно не працює. У зв`язку із цим, відповідач фактично не бере участі в утриманні сина, і лише інколи вона може погодувати дітей чи купити щось незначне, на задоволення інших та постійних потреб, як-то їжа, одежа, ліки, дозвілля, додаткові навчання, тощо - у неї не вистачає власних коштів /т. І а. с. 1-96/.

У своєму відзиві на позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання спільного сина ОСОБА_4 разом з ним, ОСОБА_2 вказала, що позов не визнає, заперечує проти задоволення, не погоджуючись із ним, зазначила, що до 2017 року вони проживали родиною всі разом у квартирах АДРЕСА_1 , які були об`єднанні в одне помешкання. Через неадекватну поведінку ОСОБА_1 та його подружні зради, схильність до фізичного і психологічного насильства, вона припинила проживати з ним з 2017 року та подала на розлучення. ОСОБА_2 вказує, що вона працює постійно та заробляє достатні кошти на утримання своїх дітей, спроможна забезпечити їх всім необхідним. Працює у ТОВ «Тест ту стаді», а також має стабільний щомісячний дохід від приватних уроків. З грудня 2019 року вона вимушено через постійне фізичне, психологічне насильство з боку колишнього чоловіка ОСОБА_1 та постійний моральний тиск з його боку, проживає у квартирі матері за адресою: АДРЕСА_2 . Твердження ОСОБА_1 про безлад у її квартирі є тактикою створити негативний образ матері. У квартирі АДРЕСА_3 вона не проживає з грудня 2019 року, але ОСОБА_1 має доступ до неї, тому може зробити будь-який безлад і подати це до суду, як нібито доказ. У березні 2019 році ОСОБА_2 поставила стіну між квартирами АДРЕСА_4 , щоб захиститися від домагань ОСОБА_1 , але він її розбив. З`ясувавши, що на прохід у капітальній стіні ОСОБА_1 не мав права, ОСОБА_2 його заклала цеглою і повідомила службам, після цього останній вже не руйнував стіну. ОСОБА_1 шантажує та залякує дітьми і говорить, що він знесе будь-кого на своєму шляху, хто буде заважати. На даний час він не реагує на її дзвінки, не відповідає на повідомлення, в яких ОСОБА_2 запитує про дітей, не дає спілкуватися з ОСОБА_4 , лише через старшого сина ОСОБА_5 вона дізнається, що відбувається з дітьми. ОСОБА_1 з часу прийняття рішення про однакову участь батьків у вихованні дітей, згідно з розпорядженням Служби у справах дітей від 20 жовтня 2020 року, не виконує його, не дає можливості бачитися з молодшим сином. Під час перебування дітей у неї, влаштовував дебош під дверима, дзвонив і гупав у двері, кидав каміння у вікна, щоб діти відчували страх, перебуваючи з нею. Вперше прийшовши у нове помешкання до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 силою забрав молодшого сина. Не передавав молодшого сина, коли наставав її тиждень, або не відкривав двері, або тримав дитину закритою у кімнаті у квартирі АДРЕСА_5 . Тому ОСОБА_6 переконана, що діти повинні проживати з нею, щоб не вчитися застосовувати насильство, як робить їхній батько, та виховуватися у повазі до інших людей, а не міряти все грошима. ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_1 завдає їй тяжких страждань розлукою з дітьми і маніпулює ними у своїх інтересах /т. ІІІ а. с. 4-94/.

ОСОБА_2 04 серпня 2020 року подала до суду зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання синів: ОСОБА_5 (2004 року народження - неповнолітнього на час подання) і малолітнього ОСОБА_4 , разом з нею. В обґрунтування свого зустрічного позову вказала, що шлюб сторін розірвано і з 2019 року вона з молодшим сином залишилася проживати у квартирі АДРЕСА_6 , а старший син - з батьком у сусідній квартирі АДРЕСА_5 за цією ж адресою, які раніше були об`єднані в одне приміщення. З метою уникнення постійного психологічного та фізичного насилля з боку відповідача, вона переїхала в інше помешкання, для проживання разом з дітьми, у січні 2020 року. Однак ОСОБА_1 фізично не дозволив забрати дітей до себе, що зробив із метою отримання для себе матеріальної вигоди та примушування її відмовитися від майна, що є спільною сумісною власністю. Тобто, домагаючись якнайкращого результату у майнових суперечках та змушуючи її підписати мирову угоду стосовно спільного майна на умовах, які будуть вигідні саме йому, ОСОБА_1 почав погрожувати відібранням дітей, сказав, що не дасть розлучення та буде до останнього оскаржувати рішення про розірвання шлюбу. Але, оскільки вона не погоджувалася піти на його умови, він самочинно, без її згоди, у вересні 2019 року змінив місце проживання малолітнього сина та насильно забрав його проживати у квартиру АДРЕСА_7 . ОСОБА_1 категорично заперечує проти її спілкування з дітьми і не дає їй змоги бачитися з ними. У sms-повідомленнях чи листах до неї пише, щоб приходила та була з дітьми, а коли вона приходить, не пускає у квартиру або влаштовує скандал. ОСОБА_1 використовує дітей як засіб маніпуляції ОСОБА_2 як спосіб тиску та примусу до підписання мирової угоди виключно на його умовах. ОСОБА_1 штучно формував докази проти неї, з метою позбавлення її дітей та майна, для чого неодноразово звертався в органи поліції із заявами про те, що вона нібито його побила, вчинила домашнє насильство, що не виконує батьківські обов`язки.

Однак ОСОБА_2 вказує і надає докази, що вона є матеріально забезпеченою, офіційно працевлаштована і здатна гідно утримувати своїх дітей, готова взяти витрати по їхньому повноцінному утриманню. Але ОСОБА_1 фізично розлучив її з дітьми та свідомо ініціював три справи про стягнення необґрунтованих сум коштів нібито на утримання дітей, але з метою змусити злякатися позовів та відступити, підписати згоду на проживання дітей з ним, відмовитися від майнових прав на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя /т. І а. с. 98-250, т. ІІ а. с. 1-11/.

У відзиві на зустрічний позов ОСОБА_1 вказав, що позов ОСОБА_2 не визнає, фактично з липня 2019 року, а не з 2017 року подружжя почало проживати окремо: вона у квартирі АДРЕСА_3 , він з дітьми - у квартирі АДРЕСА_5 . У січні 2019 року старший син ОСОБА_5 , якому виповнилося 15 років, самостійно визначив своє місце проживання з батьком, зареєстрував своє місце проживання у квартирі АДРЕСА_5 . У свою чергу ОСОБА_2 без відома ОСОБА_1 і згоди на це, зареєструвала місце проживання молодшого сина у квартирі АДРЕСА_3 . При цьому обоє синів продовжували проживати разом у квартирах АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , які до кінця червня 2019 року були об`єднані в одну спільну площу проживання і користування. На переконання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, які стосуються обов`язку утримувати дітей, а не переїхала проживати в інше помешкання задля спокійного життя з дітьми. Всі її заяви та пояснення ґрунтуються на повній неповазі до нього, як до батька, вона систематично не виконувала і не виконує батьківські обов`язки: не проживає вдома, дітей не доглядає та не виховує, не лікує та не утримує /т. ІV а. с. 6-250/.

У своїй відповіді на відзив ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 вказав аналогічні доводи, які вже викладені і у позовній заяві про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 разом з ним, й в інших заявах по суті, поданих у межах справи /т. V а. с. 144-250, т. VІ а. с. 1-45/.

У своїй відповіді на відзив ОСОБА_1 на зустрічний позов ОСОБА_2 по суті також вказала аналогічні доводи, які вже викладені у її позовній заяві про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 разом з нею, й в інших заявах по суті, поданих у межах справи /т. VІ а. с. 51-173/.

ОСОБА_1 , подаючи позов з вимогами до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громади про визначення способу участі матері дитини - ОСОБА_2 - у вихованні синів: малолітнього ОСОБА_7 і неповнолітнього на час подання позову - ОСОБА_8 , просив визначити відповідачу спосіб участі у спілкуванні та вихованні дітей - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 щопонеділка та щосереди з 19:00 год. по 21:00 год. В обґрунтування цього позову ОСОБА_1 вказав, що сторони розірвали свій шлюб й на початку 2020 року відповідач перестала виконувати батьківські обов`язки, сторони не можуть досягти згоди щодо визначення порядку її спілкування з малолітнім сином ОСОБА_4 /т. ІХ а. с. 3-79/.

У відзиві на позов ОСОБА_1 щодо визначення способу участі у вихованні дитини ОСОБА_6 вимоги не визнала, вказала, що ОСОБА_1 намагається обмежити її право на спілкування з дітьми та рівноцінну з ним - батьком дітей - участь у вихованні синів. Посилаючись на свій позов із зустрічними вимогами щодо спору про участь у вихованні дітей, ОСОБА_2 просила суд визначити більше часу для спілкування з дітьми, а не лише чотири години, як просить ОСОБА_1 . Також вказала, що причиною припинення шлюбу стали подружні зради ОСОБА_1 , його постійні скандали із застосуванням насильства, що мало місце неодноразово при дітях. З 2019 року вона з молодшим сином залишилася проживати у квартирі АДРЕСА_6 , а старший син мав свою кімнату у квартирі АДРЕСА_5 у цьому ж будинку. З метою захисту себе від нападів колишнього чоловіка, оскільки він втрачав контроль над собою, ОСОБА_2 закрила зроблений раніше прохід між квартирами, але ОСОБА_1 його розбив. Після звернення до профільних служб, які зобов`язали ОСОБА_1 ліквідувати прохід, він був закладений цеглою. Життя поряд з ОСОБА_1 ставало нестерпним, оскільки він постійно приходив у квартиру і влаштовував скандали та бійки при дітях, не давав можливості спокійно жити, тому вона у січні 2020 року переїхала у квартиру АДРЕСА_8 , яку придбала їй матір. Позивач фізично не дозволив їй забрати дітей до себе, на її переконання, щоб отримати для себе відчуття психологічного домінування над жінкою, помста за те, що вона насмілилася розірвати травмуючі стосунки з ним та змушування її відмовитися від майна, що є спільною сумісною власністю. Потім ОСОБА_1 став налаштовувати дітей проти матері, про що вона дізналася із розмови з синами. ОСОБА_1 категорично заперечує проти її спілкування з дітьми і не дає змоги бачитися з ними, шантажує, чинить постійні перешкоди у побаченні з ними, не дозволяє брати участь у їхньому вихованні, обмежив сплікування і формує негативний образ матері, фізично позбавив доступу до них, проводити з ним час, ізолював від дітей. На словах та в sms-повідомленнях цинічно запрошує прийти до дітей, формуючи на загал думку, що він нібито не перешкоджає її спілкуванню з дітьми, але коли вона приходить, то їх або немає вдома, або він вчиняє скандали, що перебувати поряд з ними стає небезпечно. Жодна його заява про нібито домашнє насильство стосовно дітей з її боку не була підтверджена, справи були закриті за відсутності у діях складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 не дозволяє ОСОБА_2 відвідувати дітей, вони сидять закриті у квартирі, ключів від якої у неї немає, але таке залишення дітей без можливості покинути приміщення є небезпечним для них, адже у випадку надзвичайної ситуації вони не мають змоги покинути замкнену квартиру або отримати допомогу рятувальників. ОСОБА_2 вказала, що неодноразово пропонувала позивачу вирішити проблему шляхом домовленості між ними, інформувала, що готова забрати дітей та нести всі витрати по їхньому утриманню, зверталася з пропозиціями підписання відповідних угод. Однак адекватної відповіді не було отримано. У своєму проекті мирової угоди ОСОБА_1 прописав умову її відмови від майнових претензій, намагаючись дітьми вирішити майнові питання. Батьківські обов`язки по утриманню дітей відповідач завжди виконувала та виконує по мірі можливого доступу до дітей і зараз, про що є відповідні фінансові документи. ОСОБА_2 вказує, що сплачує аліменти за судовим наказом, хоча внутрішньо і не погоджується з тим, що вона має їх сплачувати, оскільки діти мають проживати разом з нею. ОСОБА_1 намагався штучно створити видимість заборгованості по аліментам, умисно не отримуючи їх, а також дезінформував державного виконавця, що нібито боржник ніде не працює, і необхідно розрахунок виплат проводити із середнього розміру зарплати у регіоні, а не фактично отриманого доходу. Станом на березень 2021 року наявна переплата, згідно з довідкою державного виконавця, а не борг по аліментам. З січня 2020 року порозуміння щодо умов спілкування, способів участі у вихованні та місця проживання дітей між ними не досягнуто: ОСОБА_1 створює перешкоди у спілкуванні з дітьми, приховує місце знаходження дітей у вихідні дні та під час шкільних канікул і свят, відключив домашній телефон, через який ОСОБА_2 могла спілкуватися з молодшим сином, на неодноразові намагання побачитися з дітьми, ОСОБА_1 відмовляв, дозвіл на зустріч не надавав та не надає. Коли він вирішує, що їй можна побачитися із дітьми, він вимагає бачитися під його контролем на пів години чи годину і ретельно фотографує її разом з молодшим сином, а потім влаштовує скандал з вимагання грошей і ображання перед дітьми, змушуючи піти і провокуючи у дітей страх, бо, якщо приходить мама, то тато злиться і кричатиме на них. На жаль, в інтересах психічного здоров`я дітей ОСОБА_2 вимушена підкорятися психологічному насильству свого колишнього чоловіка і уникати з`ясування стосунків у присутності дітей, хоча це призводило ще до більшого його насильства у подальшому. Доказами цього слугують численні звернення у Службу у справах дітей Печерської РДА, до ювенальної поліції Печерського управління поліції міста Києва, до ОСОБА_9 .

Так, у результаті вивчення ситуації та рекомендацій служби у справах сім`ї та дітей Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 04 вересня 2020 року було видано розпорядження № 444, яким визначено участь матері у вихованні сина ОСОБА_4 та встановлено черговість з батьком у вихованні дитини у режимі «тиждень через тиждень», починаючи з 07 вересня 2020 року. Під приводом оскарження цього розпорядження, ОСОБА_1 не виконує його /т. ІХ а. с. 165-175/.

ОСОБА_2 також подала позов із зустрічними вимогами до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 шляхом заборони змінювати фактичне місце проживання ОСОБА_7 без погодження з матір`ю та органом опіки та піклування, втручатися будь-яким чином у спілкування з синами, у тому числі шляхом висування вимог в обов`язковій присутності батька при спілкуванні дітей з матір`ю, визначити наступні способи участі матері у вихованні та спілкуванні з дітьми, зобов`язавши ОСОБА_1 не чинити перешкод у переданні дітей у наступні дні: другий і четвертий повний тиждень кожного місяця у період з 08:00 год. понеділка до 20:00 год. неділі за місцем проживання матері або іншому, визначеному матір`ю місці, без присутності батька; почергового з батьком на Різдво 06 і 07 січня, Великдень, 01 і 02 січня, День матері (друга неділя травня), День захисника України 14 жовтня, для літнього, осіннього, зимового та весняного відпочинку з синами - половину канікулярного часу за домовленістю з батьком, у тому числі, липень місяць кожного року з матір`ю, серпень місяць кожного року - з батьком, в обґрунтування якого покладено доводи аналогічні висловленим у відзиві на позов ОСОБА_1 /т. Х а. с. 1-108/.

У своєму відзиві на позов ОСОБА_2 про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини ОСОБА_1 вимоги не визнав, вказав доводи аналогічні, які вже викладені і у позовній заяві про визначення місця проживання сина ОСОБА_4 разом з ним, й в інших заявах по суті, поданих у межах справи, у тому числі його позовній заяві про визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні і спілкуванні з сином /т. ХІ а. с. 1-220/.

Третя особа у справі Печерська районна в м. Києві державна адміністрація подала до суду висновок від 27 жовтня 2020 року № 105/01-2091/В-140 про визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 разом з матір`ю, вказуючи, що батьки розлучені, щодо того з ким має проживати малолітній син вони не дійшли згоди, старший син - ОСОБА_5 досяг віку, що дозволяє йому самому визначити своє місце проживання. Згідно з висновком, родина перебуває у полі зору Служби у справах дітей та сім`ї Печерської РДА з вересня 2019 року, батькам рекомендовано звернутися до фахового спеціаліста, який здійснює роботу з кривдниками у Печерському районі для налагодження спілкування між собою в інтересах спільних дітей, однак жодна із сторін не звернулася за допомогою до спеціалістів. Разом з цим, кожна із сторін конфлікту періодично викликає поліцію та фіксує домашнє насильство, яке не підтвердилося рішенням суду. Як матері, так і батькові дітей неодноразово роз`яснювалася неприпустимість втягнення дітей у сімейний конфлікт та відповідальність за порушення прав дітей. У зв`язку із поданням до суду позову про визначення місця проживання дитини, розгляд заяв ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визначення місця проживання сина не здійснювався Службою . Враховуючи всі обставини справи, зокрема, вік та стан здоров`я дитини, бажання дитини, ставлення кожного з батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, дослідивши надані сторонами докази, Печерська районна в м. Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважала за доцільне визначати місце проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з його матір`ю. /т. ІІ а. с. 79-85/.

Третя особа у справі за позовом ОСОБА_1 про визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_4 , Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області виклала висновок від 05 травня 2021 року № Г-1195 по суті вирішення спору, у якому рекомендувала визначити місце проживання дитини разом з його батьком - ОСОБА_1 , оскільки із слів батька, матір ОСОБА_4 - ОСОБА_2 не має офіційної роботи, не надає коштів на утримання дітей, не бере участі у їхньому житті, старший син - ОСОБА_5 (2004 року народження) добровільно обрав місце проживання разом з батьком, який працює приватним підприємцем, має постійний дохід, що дає змогу створити всі необхідні умови проживання та задовольнити потреби дітей /т. VIІI а. с. 70/.

У подальшому до суду засобами поштового зв`язку від третьої особи у справі надійшла засвідчена копія додатку до рішення виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області № 662/18 від 21 жовтня 2021 року - висновок про участь матері ОСОБА_2 у вихованні дітей ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Відповідно до висновку, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Борщагівській сільській раді Бучанського району Київської області від 19 жовтня 2021 року (протокол № 8), орган опіки та піклування вважав за доцільне рекомендувати такий спосіб участі матері ОСОБА_2 у вихованні дитини - малолітнього ОСОБА_4 та повнолітнього ОСОБА_5 , місця та часу їх спілкування, а саме брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми, згідно з графіком у такі дні: щодо старшого сина ОСОБА_5 - враховуючи його навчання у вищому навчальному закладі - за домовленістю з самим сином, а щодо молодшого сина - ОСОБА_4 - кожний тиждень місяця: п`ятниця з 14:00 год. по 20:00 год., неділя з 10:00 год. по 20:00 год. з врахуванням навчального процесу. Зустрічі проводити з врахуванням бажання дітей, за домашньою адресою матері та / або за домашньою адресою дітей, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, без присутності батька дітей, із обов`язковим врахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дітей. Рекомендовано батькові і матері не порушувати графік побачень, виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти дітям увагу і турботу, виховувати, матеріально утримувати, поважати батьківські права один одного та не чинити перешкод у спілкуванні із дітьми /т. ХІІІ а. с. 86-87, 201-203/.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

28 січня 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 з батьком - ОСОБА_1 , для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю ОСОБА_38 та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями (ЄУН 757/4115/20-ц) /т. І а. с. 1-53/.

25 лютого 2020 року до суду надійшла відповідь на запит від 07 лютого 2020 року, направленого згідно з частиною першою статті 187 ЦПК України, щодо відомостей про адресу зареєстрованого у передбаченому законом місця проживання відповідача /т. І а. с. 55/.

18 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6 , що належить відповідачеві ОСОБА_2 /а. с. 58-96/.

04 серпня 2020 року від відповідача ОСОБА_2 до суду подано зустрічну позовну заяву з вимогами до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітніх ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з матір`ю - ОСОБА_2 /т. І а. с. 98-250, т. ІІ а. с. 1-11/.

04 серпня 2020 року відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову шляхом встановлення графіку проживання ОСОБА_7 та зобов`язання батька дитини - позивача дотримуватися такого графіку, надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування та участі у вихованні сина, заборони вчиняти дії, що спрямовані на обмеження та перешкоджання матері у спілкуванні з дитиною, зобов`язання дотримуватися режиму харчування та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері /т. ІІ а. с. 12-59/

21 жовтня 2020 року ухвалою судді ОСОБА_38 відкрито провадження у справі для розгляду у загальному порядку /т. ІІ а. с. 73/.

02 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов висновок третьої особи у справі про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 /т. ІІ а. с. 79-104/.

03 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку від ОСОБА_2 надійшла заява про виклик свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 /т. ІІ а. с. 105-108/.

Також 03 листопада 2020 року ОСОБА_1 подано до суду заперечення проти забезпечення позову, заявленого ОСОБА_2 , та власна заява про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 брати участь у вихованні малолітнього сина ОСОБА_7 та спілкуванні з ним, з можливістю спільного відпочинку по місцю реєстрації і проживання дитини /т. ІІ а. с. 132-166, 167-206/.

Окрім цього, 03 листопада 2020 року до суду подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи /т. ІІ а. с. 207-234/.

04 листопада 2020 року до суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 /т. ІІ а. с. 235-241/.

05 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 повторно надійшла заява про забезпечення позову та заперечення проти заяви про забезпечення позову, поданої ОСОБА_2 /т. ІІІ а. с. 145-186, 187-224/.

11 листопада 2020 року ОСОБА_1 до суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі /т. ІІІ а. с. 1-3/.

16 листопада 2020 року до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив ОСОБА_2 на позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 з батьком /т. ІІІ а. с. 4-94/.

25 листопада 2020 року ОСОБА_1 повторно до суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі /т. ІІІ а. с. 96-102/.

27 листопада 2020 року ухвалою суду прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 разом з ним зустрічний позов відповідача ОСОБА_2 з вимогою про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 разом з нею /т. ІІІ а. с. 140/.

10 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява підписана від імені неповнолітнього ОСОБА_8 про вступ в якості третьої особи у справу без самостійних вимог на предмет спору /т. IV а. с. 1-5/.

15 грудня 2020 року до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив ОСОБА_1 на зустрічний позов ОСОБА_2 /т. ІV а. с. 6-250, т. V а. с. 1-137/.

21 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_2 /т. V а. с. 144-250, т. VІ а. с. 1-45/.

21 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшла заява про виклик свідків: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 /т. VІ а. с. 46-50/.

23 грудня 2020 року ОСОБА_2 подано відповідь на відзив ОСОБА_1 на її зустрічний позов /т. VІ а. с. 51-175/.

Також 23 грудня 2020 року ухвалами суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення її зустрічного позову та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні поданої ним заяви про забезпечення первісного позову /т. V а. с. 142, 143/.

Окрім цього, 23 грудня 2020 року від ОСОБА_1 до суду засобами поштового зв`язку до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів /т. VІ а. с. 178-180/.

23 грудня 2020 року ухвалою суду, яка була скасована постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у частині зупинення провадження, судом під головуванням судді ОСОБА_38 постановлено зупинити провадження у справі № 757/4115/20-ц до набрання законної сили судовими рішеннями в адміністративній справі № 640/27480/20 за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, та у цивільній справі № 757/48574/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання інформації недостовірною /т. VІ а. с. 185, 190/.

Також ухвалою суду від 23 грудня 2020 року відмовлено у задоволенні заяв обох сторін про забезпечення первісного та зустрічного позовів /т. VІ а. с. 186-187, 188-189/.

30 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку від ОСОБА_2 до суду надійшли заперечення на відповідь ОСОБА_1 на відзив на первісний позов про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_8 /т. VІ а. с. 199-233/.

18 березня 2021 року від ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку до суду надійшла повторно подана заява про забезпечення позову, датована 09 березня 2020 року, що вже була предметом розгляду суду /т. VІІ а. с. 128-167/.

28 квітня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громади про визначення способу участі матері дитини - ОСОБА_2 - у вихованні синів: малолітнього ОСОБА_7 і неповнолітнього на час подання позову - ОСОБА_8 , у якій він просив визначити ОСОБА_2 наступні способи участі у спілкуванні та вихованні дітей - ОСОБА_7 і ОСОБА_8 : щопонеділка та щосереди з 19:00 год. по 21:00 год., для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю Волкову С. Я. та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями (ЄУН 757/23255/21-ц) /т. ІХ а. с. 3-53/.

11 травня 2021 року ухвалою судді ОСОБА_38 прийнято до свого провадження справу ЄУН 757/4115/20-ц за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом із батьком, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом із матір`ю /т. VІІ а. с. 168/.

14 травня 2021 року ухвалою судді Волкової С. Я. у справі за позовом ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні дітей ОСОБА_2 відкрито провадження (ЄУН 757/23255/21-ц) /т. ІХ а. с. 57-58/.

20 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про долучення доказів у справі /т. ІХ а. с. 65-79/.

07 червня 2021 року засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 до суду у межах справи ЄУН 757/23255/21-ц надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 та Печерській районній в м. Києві державній адміністрації як органу опіку та піклування, вчиняти будь-які дії, щодо визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у тому числі, пов`язані із виконанням розпорядження голови Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 04 вересня 2002 року № 444 «Про визначення участі матері у виконанні дитини», вчиняти дії із перевірки виконання /т. ІХ а. с. 82-92/.

03 червня 2021 року ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву у межах справи ЄУН 757/23255/21-ц з вимогами до ОСОБА_1 про зобов`язання негайно усунути перешкоди у спілкуванні з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 шляхом заборони змінювати фактичне місце проживання ОСОБА_7 без погодження з матір`ю та органом опіки та піклування, втручатися будь-яким чином у спілкування з синами, у тому числі шляхом висування вимог в обов`язковій присутності батька при спілкуванні дітей з матір`ю, визначити наступні способи участі матері у вихованні та спілкуванні з дітьми, зобов`язавши ОСОБА_1 не чинити перешкод у переданні дітей у наступні дні: другий і четвертий повний тиждень кожного місяця у період з 08:00 год. понеділка до 20:00 год. неділі за місцем проживання матері або іншому, визначеному матір`ю місці, без присутності батька; почергового з батьком на Різдво 06 і 07 січня, Великдень, 01 і 02 січня, День матері (друга неділя травня), День захисника України 14 жовтня, для літнього, осіннього, зимового та весняного відпочинку з синами - половину канікулярного часу за домовленістю з батьком, у тому числі, липень місяць кожного року з матір`ю, серпень місяць кожного року - з батьком /т. ІХ а. с. 101-122/.

09 червня 2021 року ухвалою суду у справі ЄУН 757/23255/21-ц у задоволенні забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 від 25 травня 2021 року, що надійшла до суду 07 червня 2021 року, відмовлено /т. ІХ а. с. 82-92, 95-96/.

15 червня 2021 року засобами поштового зв`язку від представника ОСОБА_2 до суду подано клопотання про приєднання письмових, відео- та аудіо- доказів до матеріалів справи ЄУН 757/23255/21-ц /т. ІХ а. с. 124-146/.

17 червня 2021 року ухвалою суду відмовлено у прийнятті до спільного розгляду у справі ЄУН 757/23255/21-ц зустрічний позов ОСОБА_2 /т. ІХ а. с. 101-122, 147/.

22 червня 2021 року, 23 червня 2021 року і 10 серпня 2021 року засобами поштового зв`язку до суду від ОСОБА_1 подано клопотання про долучення доказів у справі ЄУН 757/4115/20-ц, зокрема висновок Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 /т. VІІІ а. с. 61-67, 69-77, т. ІХ а. с. 154-158, 159-164/.

29 червня 2021 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позов ОСОБА_1 про визначення способу її участі у вихованні синів: малолітнього ОСОБА_7 і неповнолітнього на час подання позову - ОСОБА_8 у справі ЄУН 757/23255/21-ц /т. ІХ а. с. 165-176/.

30 червня 2021 року, 10 серпня 2021 року засобами поштового зв`язку до суду від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів у справі ЄУН 757/23255/21-ц /т. ІХ а. с. 177-197, 206-207/.

20 липня 2021 року від третьої особи у справі - Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника Служби, враховуючи наданий висновок в інтересах малолітньої дитини /т. VIII а. с. 59, 60/.

16 серпня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 з вимогами до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 шляхом заборони змінювати фактичне місце проживання ОСОБА_7 без погодження з матір`ю та органом опіки та піклування, втручатися будь-яким чином у спілкування з синами, у тому числі шляхом висування вимог в обов`язковій присутності батька при спілкуванні дітей з матір`ю, визначити наступні способи участі матері у вихованні та спілкуванні з дітьми, зобов`язавши ОСОБА_1 не чинити перешкод у переданні дітей у наступні дні: другий і четвертий повний тиждень кожного місяця у період з 08:00 год. понеділка до 20:00 год. неділі за місцем проживання матері або іншому, визначеному матір`ю місці, без присутності батька; почергового з батьком на Різдво 06 і 07 січня, Великдень, 01 і 02 січня, День матері (друга неділя травня), День захисника України 14 жовтня, для літнього, осіннього, зимового та весняного відпочинку з синами - половину канікулярного часу за домовленістю з батьком, у тому числі, липень місяць кожного року з матір`ю, серпень місяць кожного року - з батьком, яку передано судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), для вирішення питання про відкриття провадження у справі ЄУН 757/44155/21-ц /т. Х а. с. 1-108/.

20 серпня 2021 року надано відповідь на запит суду у справі ЄУН 757/44155/21-ц щодо адреси зареєстрованого місця проживання відповідача /т. Х а. с. 175/.

Ухвалою судді від 25 серпня 2021 року відкрито провадження у справі ЄУН 757/44155/21-ц для розгляду у загальному порядку /т. Х а. с. 176-177/.

13 вересня 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_24 подав у судовому засіданні клопотання про зупинення провадження у справі ЄУН 757/23255/21-ц до набрання законної сили рішенням у справі № 757/44155/21-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини /т. ІХ а. с. 214-221/.

Також 13 вересня 2021 року ОСОБА_1 у судовому засіданні подав клопотання про витребування доказів у справі ЄУН 757/23255/21-ц /т. ІХ а. с. 222/.

13 вересня 2021 року суд ухвалою, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, заслухавши думку присутніх сторін у справі ЄУН 757/23255/21-ц, внесеною до протоколу судового засідання, задовольнив клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів: в органу опіки та піклування Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області письмового висновку щодо розв`язання спору про визначення способу участі у вихованні малолітнього ОСОБА_7 з його матір`ю ОСОБА_2 /т. ІХ а. с. 223/.

13 вересня 2021 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 у зупиненні провадження у справі ЄУН 757/23255/21-ц /т. ІХ а. с. 225, 229-230/.

Ухвалою судді від 13 вересня 2021 року закрито підготовче провадження у справі ЄУН 757/23255/21-ц і призначено до розгляду по суті /т. ІХ а. с. 226/.

14 вересня 2021 року від третьої особи у справі Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області на електронну поштову скриньку суду надійшла заява про розгляд справи ЄУН 757/23255/21-ц за відсутності представника Служби /т. ІХ а. с. 231-233/.

15 вересня 2021 року засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позов ОСОБА_2 у справі ЄУН 757/44155/21-ц /т. ХІ а. с. 1-220/.

Також 15 вересня 2021 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява ОСОБА_1 про долучення доказі до матеріалів справи ЄУН 757/23255/21-ц та 757/4115/20-ц /т. ХІІ а. с. 1-38, т. XIV а. с. 142-191/.

30 вересня 2021 року ухвалою суду у справі ЄУН 757/44155/21-ц постановлено об`єднати у спільне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у цій справі, для розгляду із справою № 757/23255/21-ц, яка перебуває на розгляді у Печерському районному суді м. Києва під головуванням судді Волкової С. Я., за позовом ОСОБА_1 (батька) до ОСОБА_2 (матері), третя особа Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громади про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, оскільки предметом розгляду в обох провадженнях є спір між батьками щодо перешкод у спілкуванні та визначення способу участі у вихованні їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 /т. ХІ а. с. 222, 224-225/.

18 жовтня 2021 року ОСОБА_2 подано клопотання про долучення до матеріалів справи ЄУН 757/23255/21-ц письмових доказів /т. ХІ а. с. 237-245/.

05 жовтня 2021 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 346 від 05 жовтня 2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи ЄУН 757/4115/20-ц між суддями, у зв`язку із смертю судді ОСОБА_38, та передано судді Литвиновій І. В., згідно з протоколом /т. VІІІ а. с. 78-81/.

11 жовтня 2021 року від третьої особи у справі Службою у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи ЄУН 757/4115/20-ц за відсутності представника Служби, повідомлено суд, що 03 вересня 2021 року неповнолітній ОСОБА_25 переїхав і проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом обстеження умов проживання та актом оцінки потреб сім`ї /т. VІІІ а. с. 83-87/.

19 жовтня 2021 року від ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява про забезпечення позову у справі ЄУН 757/23255/21-ц, та повторно 05 листопада 2021 року /т. ХІІІ а. с. 3-37, 91-130/.

23 жовтня 2021 року ухвалою суду у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено у справі ЄУН 757/23255/21-ц /т. ХІІІ а. с. 57-58/.

03 листопада 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , якою суд повідомлено про зміну його і старшого сина ОСОБА_5 адреси реєстрації місця проживання, згідно з якою вони зареєстровані з 13 жовтня 2021 року за адресою: АДРЕСА_10 /т. ХІІІ а. с. 80-84/.

05 листопада 2021 року від ОСОБА_1 у справі ЄУН 757/23255/21-ц надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення органу опіки та піклування - розпорядження голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 вересня 2020 року № 444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини»; заборонити ОСОБА_2 , Службі у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Печерській районній в місті Києві державній адміністрації, як органу опіки та піклування, вчиняти будь-які дії щодо визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дітей, в тому числі, пов`язані із виконанням розпорядження голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 вересня 2020 року № 444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини», вчиняти дії із перевірки його виконання, забирати ОСОБА_7 , та змінювати його місце проживання на підставі цього розпорядження /т. ХІІІ а. с. 91-130/.

08 листопада 2021 року ухвалою суду у справі ЄУН 757/23255/21-ц відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову /т. ХІІІ а. с. 137, 140-141/.

17 листопада 2021 року ОСОБА_1 подано заяву про зміну предмета позову у справі ЄУН 757/23255/21-ц, а саме про визначення наступного способу участі матері ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 шляхом встановлення наступного порядку спілкування з дітьми: з ОСОБА_11 кожний тиждень місяця (п`ятниця з 14:00 год. по 20:00 год., неділя з 10:00 год. по 20:00 год. з врахуванням навчального процесу); з ОСОБА_10 - за домовленістю з ним. Зустрічі проводити з врахуванням бажання дітей, за домашньою адресою матері та/або за домашньою адресою дітей, у місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, без присутності батька дітей, із обов`язковим врахуванням стану, бажання, інтересів та потреб дітей /т. ХІІІ а. с. 145-152/.

17 листопада 2021 року також надійшла заява ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення органу опіки та піклування - розпорядження голови Печерського районної в м. Києві державної адміністрації від 04 вересня 2020 року № 444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини», до вирішення спору у цивільній справі № 757/23255/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, і за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини /т. ХІІІ а. с. 153-192/.

25 листопада 2021 року засобами поштового зв`язку від третьої особи у справі ЄУН 757/23255/21-ц Служби у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області до суду надійшло рішення Виконавчого комітету та висновок про участь матері ОСОБА_2 у вихованні дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 /т. ХІІІ а. с. 198-230/.

30 листопада 2021 року суд ухвалою, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, заслухавши думку присутніх сторін у справі ЄУН 757/23255/21-ц, внесеною до протоколу судового засідання, задовольнив клопотання ОСОБА_1 лише у частині долучення письмових доказів до матеріалів справи /т. ХІІІ а. с. 209/.

Також 30 листопада 2021 року ухвалою суду об`єднано цивільну справу ЄУН 757/23255/21-ц в одне провадження з цивільною справою ЄУН 757/4115/20-ц /т. ХІІІ а. с. 211, 213-214/.

06 грудня 2021 року засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів у справі ЄУН 757/4115/20-ц /т. XIV а. с. 4-40/.

09 грудня 2021 року суд ухвалами, постановленими на місці, без виходу до нарадчої кімнати, заслухавши думку присутніх сторін, і внесеними до протоколу судового засідання, задовольнив клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи доказів; задовольнив частково клопотання про виклик свідків ( ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 ), відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №№ 757/47152/20-ц, 757/48574/20-ц, а також відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи відеозаписів з нагрудної камери патрульного поліцейського /т. XIV а. с. 57-60/.

Крім цього, ухвалою суду від 09 грудня 2021 року, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, заслухавши думку присутніх сторін, і внесеною до протоколу судового засідання, керуючись ст. 196 ЦПК України, суд долучив клопотання ОСОБА_2 про призначення судової психологічної експертизи до матеріалів справи та вирішити по суті ініційоване у ньому питання на стадії судового розгляду справи /т. XIV а. с. 41-43/.

Суд ухвалою від 09 грудня 2021 року, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, заслухавши думку присутніх сторін, і внесеною до протоколу судового засідання 09 грудня 2021 року залишив без задоволення клопотання ОСОБА_1 про вступ до участі у справі в якості третьої особи Служби у справах Борщагівської територіальної громади /т. VIII а. с. 1-7, 93, т. XIV а. с. 58/.

Ухвалою суду від 09 грудня 2021 року залишено без задоволення клопотання ОСОБА_8 про вступ до участі у справі в якості третьої особи /т. XIV а. с. 56, 73-74/.

Також 09 грудня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі і призначено до розгляду по суті /т. XIV а. с. 67-72/.

14 грудня 2021 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення виконання розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 04 вересня 2020 року № 444 «Про визначення участі матері у вихованні дитини» як рішення органу опіки та піклування до вирішення спору /т. XIV а. с. 78-86/.

17 грудня 2021 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову /т. XIV а. с. 87-90/.

28 грудня 2021 року засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення проти витребування в органу опіки та піклування письмового висновку щодо розв`язання спору /т. XIV а. с. 92, 181/.

11травня 2022 року засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів у справі /т. XIV а. с. 185-191/.

23 листопада 2022 року засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про долучення доказів у справі /т. XIV а. с. 219-235/.

Свідок ОСОБА_17 надав суду 30 листопада 2022 року покази, що з родиною познайомився восени 2012 року, оскільки молодший син сторін ОСОБА_4 потребував лікування, у зв`язку із онкологічним захворюванням і проходив лікування у відділенні дитячої онкології, завідувачем якого є свідок. Свідок вказав, що ОСОБА_1 займався організацією лікування дитини і завжди брав участь у цьому. Свідок контактував з родиною, мав з ними дружні стосунки. Потім ОСОБА_4 видужав і у лікуванні потреба зникла. Пізніше свідок дізнався про розлучення подружжя. Також свідок ОСОБА_17 повідомив, відповідаючи на запитання ОСОБА_1 , що батько дуже компетентно та відповідально ставився до лікування дитини: вчасно приходив на всі заходи, ставив безліч питань, дуже хвилювався, він запитував щодо правильного харчування й лікування - рівень його обізнаності дуже високий. На переконання свідка, ОСОБА_1 формує щасливе майбутнє дітей /т. XIV а. с. 242, 246/.

На запитання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_26 свідок ОСОБА_17 відповів, що [перед початком лікування сина] спочатку зателефонував йому ОСОБА_1 , потім вони вдвох [ ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ] з дитиною прийшли до нього. ОСОБА_2 не чинила перешкод у лікуванні сина, вона постійно була на стаціонарі з дитиною, ОСОБА_4 було лише 11 місяців і він був на грудному вигодовуванні. Матір також сумлінно ставилася до дитини під час лікування.

Свідок ОСОБА_19 30 листопада 2022 року надала суду покази, що вона хрещена мати ОСОБА_4 - сина сторін. Влітку 2011 року вона переїхала у м. Київ разом з своїм чоловіком і двома дітьми, і родину ОСОБА_27 знає давно, бо працювала разом з ОСОБА_1 , іноді допомагала по господарству, коли ОСОБА_4 був маленьким, бо, коли ОСОБА_28 годувала дитину, вона не готувала. Останні 3-4 роки, як вказала свідок, допомагає готуючи їжу, часто проводить вільний час з дітьми сторін. Також вказала, що у родині дуже гарне забезпечення, харчування. ОСОБА_4 виховується батьком, який повністю займається лікуванням, належним доглядом дітей, ОСОБА_4 - дитина активна, весела, з батьком займається спортом, вони разом грають у настільні ігри, гуляють, він катається на роликах і велосипеді, хлопчик сам вміє прибирати. ОСОБА_29 навчений все робити самостійно: і готувати, прасувати і прибирати. Вдома завжди ідеальний порядок /т. XIV а. с. 243, 247/.

На запитання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_26 свідок ОСОБА_19 відповіла, що у сім`ї буває близько разу на тиждень, вона не бачила ОСОБА_2 , тому, вважає, що вона не виховує дітей. Три роки тому, за її словами, ОСОБА_4 ще жалкував за мамою, а останнім часом він не говорить про це, він веселий, «легкий», активний. Свідок заперечила дружні стосунки з ОСОБА_2 , вказала, що вони лише куми.

Свідок ОСОБА_20 25 січня 2023 року надала суду покази, за якими, вона протягом останніх років співпрацювала з ОСОБА_1 і спостерігала його відповідальне ставлення до дітей. Під час карантину діти часто бували в офісі і свідок, за її словами, допомагала ОСОБА_4 у підготовці уроків, оскільки за фахом є філологом, також інколи вона допомагала відводити ОСОБА_4 до музичної школи та на плавання. Свідок повідомила, що стосунки між батьком та дітьми дуже привітні і добрі, він не забороняв дітям спілкуватися з мамою, вони завжди охайні, гарно вдягнені. Матір дітей свідок також бачила в офісі, приблизно в 2017-2018 роках, бо вона допомагала робити переклади документів, тоді конфліктів вона не бачила. Також свідок вказала, що ОСОБА_4 бачила майже щодня в офісі, бо він займався на домашньому навчанні ще до карантину, у дитини був свій стіл і ноутбук. Свідок вказала, що у бізнес-центр «Гулівер» можна потрапити, якщо особа, до якої ви бажаєте прийти, підтвердить це /т. XV а. с. 33, 39/.

25 січня 2023 року суд, ухвалою, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, заслухавши думку присутніх сторін у справі, внесеною до протоколу судового засідання, задовольнив клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи доказів /т. XV а. с. 4-32, 40/.

Також 25 січня 2023 року суд, ухвалою, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, заслухавши думку присутніх сторін у справі, внесеною до протоколу судового засідання, задовольнив заяву ОСОБА_1 про виклик у судове засідання експерта Кречик О. А., яка проводила психологічні експертизи щодо малолітнього ОСОБА_4 і висновки якої містяться у матеріалах справи /т. XV а. с. 34, 35-38, 40/.

У судовому засіданні 21 лютого 2023 року ОСОБА_2 подала заяву про виклик свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 та клопотання про долучення доказів /т. XV а. с. 45, 46-71/.

Ухвалами 21 лютого 2023 року, постановленими на місці, без виходу до нарадчої кімнати, після заслуховування думки сторін, внесеними до протоколу судового засідання, суд задовольнив заяву про виклик свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_32 , ОСОБА_31 та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи /т. XV а. с. 74/.

22 лютого 2023 року свідок ОСОБА_22 надала суду покази, що знайома з родиною близько двадцяти років, разом відпочивали, спілкувалася з ними. Коли подружжя розлучилося, старший син ОСОБА_5 дуже переживав з цього приводу, тому свідок підтримувала його як психолог протягом десяти сеансів, які оплатили батьки. Ініціатором розлучення була ОСОБА_2 , причини цього свідку не відомі, а чоловік не бажав розлучатися. Востаннє свідок з дітьми і ОСОБА_1 бачилися на Новий рік у с. Чайки, вказала, що залишилося дуже приємне враження від родини: діти доглянуті і розвинуті, гарно спілкуються, разом дивилися фільм, грали у настільні ігри. У 2020 році, свідок вказала, до неї телефонувала ОСОБА_2 і казала, що відносини з ОСОБА_1 дуже погані - він не дає можливості бачитися із дітьми /т. ХV а. с. 72, 75/.

Свідок ОСОБА_15 , яка проживає у тому ж будинку АДРЕСА_11 , де проживало подружжя з дітьми, 22 лютого 2023 року надала суду покази, що познайомилася з ОСОБА_2 у 2002 році. Свідок мала домашнього песика, якого вигулювала у дворі, і постійно бачила тільки ОСОБА_2 з дітьми на прогулянці. Як повідомила свідок, якось ОСОБА_2 звернулася до неї з проханням відвезти її у лікарню, так як інколи вона возила їх. ОСОБА_2 одна займалася дітьми, тому вона попросила водити старшого ОСОБА_5 у школу. Свідок вказала, що ОСОБА_4 - дуже жвава дитина, іноді вона залишалася з ним, коли ОСОБА_2 потрібно було піти у справах. Свідок також вказала, що була присутня при тому, коли ОСОБА_1 прийшов до ОСОБА_2 і став силоміць забирати ОСОБА_4 від неї. Це було, коли ОСОБА_2 запросила свідка у гості на старий Новий рік, ОСОБА_4 також був у неї. Пізніше прийшов ОСОБА_5 і сказав, що забере ОСОБА_4 , але він не хотів йти. Тоді прийшов ОСОБА_1 і примушував піти ОСОБА_4 , останній плакав і не хотів йти, але батько силою його забрав. У дитини були синці та царапини, тоді свідок дізналася, що батько або, коли його немає, старший брат карає дитину. Зі слів свідка, ОСОБА_1 не займався дітьми, коли він був у шлюбі з ОСОБА_2 , але він зраджував їй і ОСОБА_2 подала заяву про розірвання шлюбу. Після цього, за словами свідка, ОСОБА_1 вирішив зайнятися дітьми. Свідок переконана, що ОСОБА_1 не давав ОСОБА_2 зустрічатися з ОСОБА_4 , конфлікт був. Крім того, у свідка з ОСОБА_1 були словесні суперечки, коли бачилася з ним у дворі будинку, та у квартирі ОСОБА_2 . Потім у 2021 році свідок продала свою квартиру у будинку АДРЕСА_11 та проживає у Святошинському районі /т. ХV а. с. 73, 75-76/.

23 лютого 2023 року на електронну поштову скриньку суду надійшло клопотання третьої особи у справі Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про розгляд справи за відсутності представника служби /т. XV а. с. 79, 80/.

Також 23 лютого 2023 року на електронну поштову скриньку суду надійшло клопотання третьої особи у справі Служби у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про розгляд справи за відсутності представника служби /т. XV а. с. 81, 82-83, 84, 85/.

Свідок ОСОБА_16 22 березня 2023 року надала суду покази, що проживає у тому ж будинку АДРЕСА_11 і знайома із сім`єю з часу, коли у 2010 році старша дитина [ ОСОБА_5 ] пішла до школи, у тому числі свідок відводила його на прохання ОСОБА_2 до школи до його п`ятого класу, пізніше народився другий син. За словами свідка, родина була хороша, все було добре, однак потім вони розлучилися. ОСОБА_33 дуже сумував за мамою, хотів до неї. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 привела молодшого ОСОБА_4 , щоб віддати ОСОБА_1 , але дитина плакала - він хотів лишитися з мамою. 25 листопада 2020 року, о 22:00 год., ОСОБА_2 прийшла до свідка додому, будучи мокрою, і попросила одяг перевдягнутися. Потім прийшов ОСОБА_5 , дізнавшись, що його мама у свідка, а тоді прийшов ОСОБА_1 і почалася між ними сварка. У 2021 році свідок була присутня при тому, що ОСОБА_2 вранці приходила за дитиною, але двері не відкривали - її не пускали. На питання ОСОБА_1 свідок вказала, що їй невідомо, чи був він тоді у квартирі. Свідок також зазначила, що знає про те, що ОСОБА_1 став мешкати за містом. Також вказала, що ОСОБА_1 постійно був у відрядженнях, тому ОСОБА_2 була одна з дітьми /т. ХV а. с. 86, 87/.

30 березня 2023 року на електронну поштову скриньку суду надійшло клопотання третьої особи у справі Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про розгляд справи за відсутності представника служби /т. XV а. с. 92, 93/.

25 квітня 2023 року експерт ОСОБА_34 повідомила у судовому засіданні, що підтверджує свій висновок. Вказала, що спілкувалася з дитиною сам на сам 04 червня і 23 липня 2020 року, під час додаткової експертизи у березні 2021 році вона також спілкувалася з дитиною /т. ХV а. с. 100/.

ОСОБА_35 , який досяг повних одинадцяти років, у судовому засіданні 25 квітня 2023 року, у порядку статті 171 Сімейного кодексу України, висловив власну думку щодо того, з ким з батьків він бажає проживати, вказавши, що він зараз проживає з татом, і це його влаштовує, але спілкуватися з мамою, коли вона захоче, він не проти. Зазначив, що не довіряє мамі, тому нікуди не хоче з нею їхати. Антон сказав, що задоволений своїм життям, у вільний час він катається на велосипеді, самокаті, займається музикою - відвідує 4 клас фортепіано, до того ж займається і плаванням й айкідо, яке йому дуже подобається /т. ХV а. с. 100-101/.

09 травня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду надійшло клопотання третьої особи у справі Служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про розгляд справи за відсутності представника служби /т. XV а. с. 105, 105 «а»/.

Ухвалою від 01 червня 2023 року, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, після заслуховування думки сторін, внесеною до протоколу судового засідання, суд задовольнив клопотання ОСОБА_2 , поданого до суду 29 травня 2023 року, про долучення до матеріалів справи копій судових рішень /т. XV а. с. 108-119/.

01 червня 2023 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_24 про призначення судової психологічної експертизи щодо неповнолітнього ОСОБА_36 /т. ХV а. с. 120, 123-125/.

У судовому засіданні позивач (відповідач за зустрічним та об`єднаним позовом) ОСОБА_1 свої позови про визначення місця проживання свого малолітнього сина ОСОБА_4 разом з ним та визначення способу участі матері у вихованні сина підтримав і просив задовольнити, заперечуючи проти задоволення позовів ОСОБА_6 , з підстав наведених у заявах по суті. Наголосив, що син ОСОБА_4 зареєстрований і проживає у АДРЕСА_10 ), він вже перейшов до 6-го класу загальноосвітньої школи і до 5-го класу музичної школи. Окрім цього, син відвідує додаткові заняття, вільний час має у неділю з 14:00 год. по 18:00 год. У нього є своя кімната для сну, відпочинку і для занять. З 2019 року, як вказав позивач, він повністю присвятив себе дітям.

Відповідач (позивач за зустрічним та об`єднаним позовом) ОСОБА_2 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з ним та у задоволенні його позову про визначення способу участі у вихованні дитини, одночасно просила задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 та її позов про визначення способу участі у вихованні сина за запропонованою нею її прохальною частиною, посилаючись на доводи сторони, викладені у заявах по суті. Зазначила, що син ОСОБА_4 на домашньому навчанні і це погано відображається на навичках спілкування з однолітками, рівень навчання став гірше. Розпорядженням Печерської РДА № 444 дотримується рівність прав батьків стосовно дитини. У хлопчика немає власного телефону, тому він не може повноцінно спілкуватися з нею. Батько часто залишає дитину одну у квартирі. У будинку у с. Чайка діти не можуть проживати, бо він здається в оренду іноземцям. Вказала, що не проти того, щоб дитина бачилася із батьком і бабусею.

Представники третіх осіб у справі: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації і Служба у справах дітей Борщагівської територіальної громади у судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про час, дату і місце призначеного судового засідання.

Враховуючи складені і подані до суду висновки щодо розв`язання спорів про визначення місця проживання дитини, участь матері у спілкуванні та вихованні дітей, та заяви представників третіх осіб про розгляд справи за їхньої відсутності, суд, заслухавши думки присутніх сторін, вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, заслухавши обґрунтування і заперечення сторін, допитавши свідків і вислухавши власну думку малолітнього ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року у справі № 761/19044/19-ц.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя народився син ОСОБА_5 , факт чого засвідчено актовим записом № 19 та видано свідоцтво про народження Відділом реєстрації актів цивільного стану Вижницького районного управління юстиції Чернівецької області 23 квітня 2004 року серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_2 від 28 грудня 2011 року, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві за актовим записом № 2592.

29 травня 2020 року головний спеціаліст юридичного відділу Служби у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Береговенко О. А. провела опитування дитини - ОСОБА_3 , під час розмови з якою він повідомив, що проживає разом з батьком та старшим братом ОСОБА_5 , з матір`ю не бачиться взагалі, бо тато і старший брат ОСОБА_5 , йому забороняють, хоча він дуже хоче до матері, залишатися в неї на ніч, проводити разом час, або хоча б бачити її. На запитання з ким би він хотів проживати - відповіді однозначної не надав, а сказав, що хотів би проживати і з матір`ю, і з батьком, тільки якби вони не сварилися між собою /т. ІІ а. с. 86/.

04 вересня 2020 року Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією як органом опіки та піклування розглянуто питання визначення участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і видано розпорядження № 444 /т. ІІ а. с. 91/.

Вказаним розпорядженням № 444 від 04 вересня 2020 року Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією як органом опіки та піклування визначено участь ОСОБА_2 у вихованні сина таким чином: з понеділка 08:00 год. по 19:00 год. неділі, забирати та повертати дитину за адресою: АДРЕСА_12 ; встановити черговість участі у вихованні дитини - тиждень через тиждень, починаючи з 07 вересня 2020 року до набрання законної сили рішення суду про визначення місця проживання дитини /т. ІІ а. с. 91/.

Як встановлено судом, матеріали справи містять висновок судово-психологічної експертизи № 60, складений судовим експертом Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу, наркотиків та алкоголю МОЗ України» Кречик О. А. за результатами зустрічей з малолітнім ОСОБА_37 щодо його психологічного стану 04 червня 2020 року, 23 липня 2020 року і 27 серпня 2020 року /т. ІІ а. с. 95-103/.

Також міститься у матеріалах справи висновок експерта № 9671 за результатами проведення додаткової судово-психологічної експертизи від 25 березня 2021 року, на вирішення якої було поставлено питання ставлення дитини до матері і до батька, прихильності до них, її прояви до кожного з батьків, відкритості та прихованості побажань дитини щодо місця проживання з кожним з батьків, складений судовим експертом Кречик О. А. /т. ХІ а. с. 69-71/.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Судом встановлено, що шлюб сторін розірвано за рішенням суду, сторони проживають окремо й спільного господарства не ведуть, спору щодо визначення місця проживання старшого сина сторін та участі у його вихованні немає, оскільки ОСОБА_25 досяг повноліття.

Однак щодо способу участі у вихованні й спілкуванні з молодшим сином ОСОБА_37 сторони не можуть досягти згоди, як і щодо визначення місця проживання дитини.

Так, встановлено, що Міським центром дитини було розглянуто звернення ОСОБА_2 від 07 квітня 2021 року про проведення сімейної медіації між нею та ОСОБА_1 , за результатами чого спершу було отримано згоду останнього на участь у зазначеному процесі, оскільки він також особисто звернувся до Центру з аналогічною заявою. Отже на етапі підтвердження згоди на участь у процесі з боку обох сторін випадок було передано у роботу медіаторам-волонтерам Центру. У межах процесу, який за погодженням із сторонами проводився наживо, було проведено попередні індивідуальні медіаційні зустрічі, а 19 квітня 2021 року проведено спільну зустріч, під час якої було визначено коло обговорюваних питань та прийнято рішення перейти у формат індивідуальних зустрічей (кокусів) через високу ескалацію конфлікту. Після останнього раунду зустрічей медіаторами було вирішено зупинити медіацію та кейс визнано немедіабельним через високий рівень ескалації конфлікту, який унеможливлює проведення переговорів та робить безперспективною участь медіатора /т. Х а. с. 154/.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно з висновком судово-психологічної експертизи № 60, складеним судовим експертом Державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу, наркотиків та алкоголю МОЗ України» Кречик О. А. за результатами зустрічей з малолітнім ОСОБА_37 щодо його психологічного стану 04 червня 2020 року, 23 липня 2020 року і 27 серпня 2020 року, його психоемоційний та розумовий розвиток відповідає його віковому періоду. Дитина здатна добре усвідомлювати практичні норми та правила суспільної поведінки та надавати їм оцінку і формувати відповідну власну внутрішню позицію та відношення до них, здатний до диференціювання своїх почуттів (естетичні, моральні, інтелектуальні) та надавати моральну оцінку вчинкам свого оточення. Тому він спроможний надавати оцінку відношенню кожного з батьків до нього та виявляти прихильність до когось з батьків. Також актуальний емоційний стан дитини характеризується наявністю легких тривожно-негативістичних емоційних переживань пов`язаних з розлученням батьків. Дані прояви також описані шкільним психологом у відповіді на запит адвоката Бондарчука Б. М. Однак вони не мають суттєвого впливу на відчуття дитиною свого благополуччя. Це підтверджується й відомостями описаними психологом та наданими характеристиками, результатами обстеження /т. ІІ а. с. 95-103/.

Хлопчик демонструє емоційний зв`язок з обома батьками та братом, любов та прив`язаність до них, сприймає їх як свою родину, однак у нього спостерігається більш виражена прив`язаність до батька. Також під час проведеного обстеження у дитини спостерігається стабільний фон настрою, впевненість та врівноваженість при обговоренні всіх аспектів досліджуваної сімейної ситуації, відносин з кожним з батьків, відчуття власної значущості, безпеки, стабільний емоційний контакт як з близькими, так і з незнайомими людьми, що свідчить про участь у формуванні позитивного впливу на благополучний емоційний розвиток дитини того оточення в якому він перебуває, тобто батька та старшого брата. Також у підекспертного не спостерігається будь-яких негативістичних оцінювань особистості матері чи будь-яких ознак відкидання або відчуження її, що також є свідченням позитивного впливу його оточення. На даний час не відмічається залежності в оцінці сімейної ситуації від впливу його батька та інших дорослих. Під час обстеження підекспертний виявляв стійке бажання до спільного проживання з батьком та братом та відкидав будь-які варіанти окремого проживання з матір`ю та наголошував, що не бажає змінювати своє місце проживання, але виявляв бажання до спілкування з матір`ю. Під час обговорення особливостей досліджуваної сімейної ситуації та викладенні дитиною обставин, своїх побажань та інтересів в спільному проживанні з батьком дитина добре орієнтувалася в деталях та послідовності подій досліджуваної ситуації, неодноразово їх відтворював в однаковій послідовності, самостійно уточнював незрозумілі слова та поняття. Це свідчить про достатнє володіння ним інформацією та самостійним її викладенням. Також граматичний та фонетичний склад мовлення дитини відповідав віковим особливостям його комунікативної діяльності, що свідчить про відсутність впливу на хлопця із сторони дорослих.

На поставлене питання перед експертом про те, яке ставлення ОСОБА_3 до матері та батька, до кого з батьків більш прихильна дитини, як проявляється прихильність до кожного з батьків (№ 3), надано відповідь, що хлопчик виявляє сильний емоційний зв`язок з батьком ОСОБА_1 , демонструє любов та прив`язаність до нього. Також дитина виявляє значиме позитивне ставлення та прив`язаність до матері ОСОБА_2 та старшого брата ОСОБА_5 /т. ІІ а. с. 103/.

У відповідь на питання, які відкрити та приховані побажання дитини щодо місця проживання з кожним із батьків (№ 4), експерт надав відповідь, що ОСОБА_4 виявляє стійке бажання до спільного проживання з батьком та старшим братом, дитина відкидає варіанти окремого проживання з матір`ю. Зважаючи на сімейну ситуацію, яка склалася (наявність у дитини вираженого зв`язку з батьком, зв`язку з старшим братом, наявність гострої конфліктної ситуації між батьками, характер виховної поведінки матері по відношенню до сина, характер відносин дитини з матір`ю) варіанти окремого проживання ОСОБА_4 від батька та брата, в іншому місці матиме негативний вплив на його психоемоційний стан, що не відповідатиме інтересах дитини /т. ІІ а. с. 103/.

Також міститься у матеріалах справи висновок експерта № 9671 за результатами проведення додаткової судово-психологічної експертизи від 25 березня 2021 року, на вирішення якої було поставлено питання ставлення дитини до матері і до батька, прихильності до них, її прояви до кожного з батьків, відкритості та прихованості побажань дитини щодо місця проживання з кожним з батьків, складений судовим експертом Кречик О. А. /т. ХІ а. с. 69-71/.

Згідно з висновком від 25 березня 2021 року, малолітній ОСОБА_35 виявляє сильний емоційний зв`язок з батьком - ОСОБА_1 , демонструє любов та виражену надійну прив`язаність до нього. Також дитина виявляє значиме позитивне ставлення та прив`язаність до матері - ОСОБА_2 та старшого брата ОСОБА_36 . ОСОБА_4 виявляє стійке бажання до спільного проживання з батьком та старшим братом, дитина відкидає варіанти окремого проживання з матір`ю. Зважаючи на сімейну ситуацію, яка склалася (наявність у дитини вираженого зв`язку з батьком, зв`язку із старшим братом, наявність гострої конфліктної ситуації між батьками, характер виховної поведінки матері по відношенню до сина, характер відносин дитини з матір`ю) варіанти окремого проживання ОСОБА_4 від батька та брата матиме негативний вплив на його психоемоційний стан, що не відповідатиме інтересам дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 Сімейного кодексу України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок про те, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим, положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

У відповідності до частини третьої статті 29 Цивільного кодексу, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання одинадцятирічної дитини - ОСОБА_4 , надавши належну оцінку усім обставинам справи, а саме, що хлопчик тривалий час проживає з батьком у належно створених ним умовах для повноцінного його виховання та розвитку, враховуючи висновки, зроблені дитячим психологом щодо психоемоційного стану малолітнього ОСОБА_4 і впливу конфлікту між батьками на нього, суд, виходячи із найкращих інтересів дитини, його прихильність саме до батька, визначає місце його проживання разом з батьком.

Частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Будь-яке житло (житлове приміщення) наділяється визначеними інформаційними символами, котрі у своїй сукупності слугують його ідентифікації, вирізняючи його з-поміж однорідних речей (об`єктів нерухомості).

Суд, задовольняючи позов, вважає за доцільне зазначити, окрім того, що місце проживання дитини визначається разом з батьком, також і конкретну адресу такого місця проживання, з метою запобігання неоднозначного тлумачення рішення суду.

Таким чином, встановлено підстави для задоволення позову та визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 з його батьком - ОСОБА_1 за адресою фактичного місця проживання: АДРЕСА_10 .

Матір дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у її житті та розвитку, має право та обов`язок піклуватися про її здоров`я, стан розвитку, незалежно від того, з ким дитина проживатиме.

Беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним, висловлену думку щодо того, з ким бажає проживати сам ОСОБА_4 , який на час постановлення судом рішення досяг повних одинадцяти років, суд дійшов до висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам хлопчика, сприятиме його повноцінному вихованню та розвитку.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, у першу чергу, відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання може бути змінено як за згодою батьків, так і у судовому порядку.

Отже, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з його батьком - ОСОБА_1 , відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_2 у позові про визначення місця проживання сина з нею, а також вимог об`єднаного позову у частині заборони зміни місця проживання ОСОБА_3 без погодження з нею як з матір`ю та органом опіки та піклування.

Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 159 Сімейного кодексу України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особи у здійсненні нею свого права.

Так суд зауважує, що вимоги позову ОСОБА_2 про визначення способу її участі у вихованні сина ОСОБА_8 , який станом на час розгляду справи досяг повноліття, саме з цієї підстави залишаються без задоволення.

Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які унеможливлювали б право матері на спілкування з малолітнім сином, чи обставин, які свідчили б про спілкування матері з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, не встановлено, позивач ОСОБА_1 цього не довів і матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідно до частини другої статті 159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про періодичність побачень матері із сином, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання матері, враховує, що на час розгляду справи у суді дитина досяг раннього підліткового віку.

Так, визначаючи порядок побачень матері з дитиною, суд встановив, що відповідно до віку дитина повинна відвідувати шкільний навчальний заклад, а також ОСОБА_4 відвідує інші заняття, зокрема, айкідо й уроки музики, що унеможливлює проведення зустрічей з матір`ю у будні, а тому з урахуванням конкретних обставин справи суд дійшов висновку про встановлення графіка побачень матері з сином у вихідні дні, а саме шляхом визначення періодичних побачень кожну другу, четверту суботу місяця та першу, третю неділю місяця з 08:00 год. до 20:00 год., із забезпеченням додаткових зустрічей матері з сином у святкові дні і день народження дитини.

Надання можливості спільного відпочинку матері з сином відповідатиме не лише принципу рівності батьків у спілкуванні з дитиною, а й інтересам дитини, оскільки належні умови для його тимчасового проживання у матері створені. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/18670/15-ц.

При цьому суд дійшов висновку, що вимога позивача про побачення другого і четвертого повного тижня кожного місяця у період з 08:00 год. понеділка до 20:00 год. неділі, не відповідають якнайкращим інтересам дитини, оскільки передбачають щотижневі переміщення дитини з її постійного місця проживання, та не сприятимуть дотриманню звичних для дитини умов щодо організації, розпорядку повсякденного життя дитини і навчального процесу.

Також суд визначає і час для спільного відпочинку матері із сином у літній час: перша половина червня - 10 днів, друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів, а також протягом другої половини осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 10:00 год. першого дня вказаного періоду до 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, без присутності батька, із зобов`язанням матері повідомляти батькові про місце перебування сина. При організації спільного відпочинку матері із сином обов`язковою умовою є врахування стану здоров`я дитини. За результатами домовленості між батьками дозволяється змінювати період відпочинку дитини з матір`ю.

Суд наголошує, що наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками зумовлює проведення зустрічей матері із сином за межами місця постійного проживання дитини без присутності батька, що забезпечить відповідачеві ОСОБА_2 можливість вільно і без створення стресової та напруженої ситуації для дитини спілкуватися з нею.

Суд при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини задля уникнення конфліктних ситуацій між батьками дитини і забезпечення її прав та інтересів покладає на обох батьків обов`язок дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, а крім цього покладає обов`язок на батька не допускати протиправних дій та негативних висловлювань стосовно матері сина, не перешкоджати їй брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

1. Подаючи до суду позов про визначення місця проживання малолітнього сина позивач (відповідач за зустрічним та об`єднаним позовом) ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 840, 80 грн, зараховані до спеціального фонду державного бюджету України /т. І а. с. 6/.

2. Відповідач (позивач за зустрічним та об`єднаним позовом) ОСОБА_2 , звернувшись до суду із позовом про визначення місця проживання дитини з нею, сплатила судовий збір у розмірі 840, 80 грн, зараховані до спеціального фонду державного бюджету України /т. ІІ а. с. 86/.

3. Подавши позов про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дітей, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 908, 00 грн, який був зарахований до спеціального фонду державного бюджету України /т. ІХ а. с. 1, 2/.

4. При поданні до суду позову про усунення перешкоду у спілкуванні та визначенні способу участі у вихованні дітей, ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 908, 00 грн, зараховані до спеціального фонду державного бюджету України /т. Х а. с. 172/.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст. ст. 3, 8, 21, 32, 48, 51, 55, 129, 129-1 Конституції України,

ст. ст. 1-22, 29, 313 Цивільного кодексу України,

ст. ст. 3, 7, 17, 19, 151-153, 155, 157, 159 Сімейного кодексу України,

ст. ст. 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства»,

ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) разом з його батьком - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), за адресою місця проживання: АДРЕСА_10 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_10 ) судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служби у справах дітей Борщагівської територіальної громади, про визначення способу участі у вихованні дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , задовольнити частково.

Відмовити у задоволенні позову у частині заборони змінювати фактичне місце проживання ОСОБА_7 без погодження з матір`ю та органом опіки та піклування.

Визначити участь ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_11 , без присутності батька, за наступним графіком:

- кожна друга, четверта субота місяця та перша, третя неділя місяця з 08:00 год. до 20:00 год. за місцем проживання матері - ОСОБА_2 або іншому, визначеному нею місці;

- друга половина осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 10:00 год. першого дня вказаного періоду до 20:00 год. останнього дня вказаного періоду, із зобов`язанням матері повідомляти батькові про місце перебування сина;

- перша половина червня - 10 днів, друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів, із зобов`язанням матері повідомляти батькові про місце перебування сина.

Зобов`язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні, спільному проведенні часу та під час передання сина - ОСОБА_7 .

Відмовити у задоволенні позову у частині вимог про визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_8 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_10 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місця проживання: АДРЕСА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 червня 2023 року.

Суддя І. В. Литвинова