Рішення № 111795109, 27.06.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42246/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Сердюк К.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Печерського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якому просить визнати неправомірними дії ПАТ «Дельта Банк» з нарахування відсотків по кредитному договору від 26.06.2008 року № 2606/0608/71-005, укладеного між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_1 , зобов`язати ПАТ «Дельта Банк» припинити нарахування процентів та здійснити списання відсотків по кредитному договору від 26.06.2008 року № 2606/0608/71-005, нарахованих після звернення ПАТ «Дельта Банк» до Солом`янського районного суду м. Києва з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто 28.липня 2015 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 26.06.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2606/0608/71-005, умовами якого було надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 119000 дол. США на придбання квартири зі сплатою процентів за користування кпредитом у розмірі 11,9 % річних та строком повернення 26.06.2028.

25.05.2012 ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» відступив ПАТ «Дельта Банк» за кредитними та забезпечувальними договорами право вимоги до боржників. Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набув статус нового кредитора.

Починаючи з 2015 року за вказаним кредитним договором утворилася заборгованість.

27.08.2015 року з метою позасудового регулювання спору ПАТ «Дельта Банк» надіслав ОСОБА_1 вимогу про дострокове (протягом тридцяти днів) погашення заборгованості за кредитним договором, процентів та штрафних санкцій № 31.4-08/0157/15.

03.09.2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва і позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (Справа № 760/16985/15-ц). Відповідно до розрахунку Банку (станом на 28.07.2015 року), доданого до Позовної заяви, заборгованість за кредитним договором становила 35 140,55 дол. США, в тому числі:

- 32 306,38 дол. США - заборгованість за кредитом;

- 2 834,17 дол. СІІІА - заборгованість за відсотками.

Офіційний курс НБУ гривні до дол. США станом на 28.07.2015 року становив 22 грн. за 100 дол. США.

Протягом розгляду справи судом ПАТ «Дельта Банк» заявою від 29.02.2016р. збільшив позовні вимоги, визначивши суму заборгованості за кредитом 320306,38 дол. США, за відсотками - 4 742,94 дол. США. З доданого до заяви про збільшення позовних вимог розрахунку Банку вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» здійснював нарахування процентів протягом всього періоду існування заборгованості навіть після відкликання ліцензії.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25.04.2016 року були задоволені позовні вимоги ПАТ «Дельта Банку» з урахуванням заяви про збільшення. В подальшому вказане рішення суду було скасовано рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20.10.2016 року та ухвалено нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банку» відмовлено.

Позивач вважає, що дії ПАТ «Дельта Банк» з нарахування відсотків з 28 липня 2015 року по теперішній час протиправними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства та порушують права ОСОБА_1 як позичальника.

Після направлення ОСОБА_1 письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості та відповідної позовної заяви кредитний договір припинив свою дію, а ПАТ «Дельта Банк» втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором. Враховуючи вищевикладене, позивач вимушена була звернутись до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою судді від 30.08.2018 у справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження, без виклику сторін, копії якої направлені учасникам справи. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

03 квітня 2019 року на адресу суду надійшов відзив в якому представник відповідача-2 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат Сидоренко Ю.А. заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вважає їх безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав.

Представник відповідача, звертає увагу суду, на те, що на момент видачі кредитних коштів та укладення Договору купівлі - продажу від 25.05.2015 у АТ «Дельта Банк» була наявна банківська ліцензія. Підписання даного кредитного договору є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору. Таким чином враховуючи неналежне виконання позивачем умов Договору, що визнається позивачем, та вимоги чинного законодавства України, вважаємо, що нарахування відсотків е правомірним.

Разом з тим. державою передбачено правове регулювання (стаття 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), яке визначає обов`язок Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зокрема, приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Суспільний інтерес такого регулювання полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимоги кредиторів неплатоспроможного банку.

Таким чином, вказане підтверджує очевидне порушення з боку позивача інтересів вкладників банку - АТ «Дельта Банк», які інвестували свої кошти в цей банк. Зазначені інтереси вкладників банку є в даному випадку тим «суспільним інтересом», належний захист якого у демократичному суспільстві повинна забезпечити держава в особі органів правосуддя на виконання приписів статей 47,48, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками також надсилалася судом на адресу відповідача-1 ПАТ «Дельта Банк» та були отримані останнім 08.02.2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані позивачем та відповідачем докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.06.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2606/0608/71-005, умовами якого було надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 119000 дол. США на придбання квартири зі сплатою процентів за користування кпредитом у розмірі 11,9 % річних та строком повернення 26.06.2028.

25.05.2012 ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» уклали договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» відступив ПАТ «Дельта Банк» за кредитними та забезпечувальними договорами право вимоги до боржників. Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набув статус нового кредитора.

27.08.2015 року з метою позасудового регулювання спору ПАТ «Дельта Банк» надіслав ОСОБА_1 вимогу про дострокове (протягом тридцяти днів) погашення заборгованості за кредитним договором, процентів та штрафних санкцій № 31.4-08/0157/15.

03.09.2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва і позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до розрахунку Банку (станом на 28.07.2015 року), доданого до Позовної заяви, заборгованість за кредитним договором становила 806 588,81 грн. з яких:713 116,75 грн - сума заборгованості за кредитом; 62 560,22 грн - сума заборгованості за відсотками; 30 911,84 грн - штраф.

29.02.2016 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся з заявою про збільшення позовних вимог, визначивши суму заборгованості за кредитом в розмірі 1 050 499,50 грн, з яких: 879 827,37 грн - сума заборгованості за кредитом; 135 747,98 грн - сума заборгованості за відсотками; 32 939,17 грн - пеня; 1 984,98 грн - сума за ставкою 3 відсотків від суми прострочених відсотків.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 25.04.2016 року були задоволені позовні вимоги ПАТ «Дельта Банку» з урахуванням заяви про збільшення останніх. В подальшому вказане рішення суду було скасоване рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20.10.2016 року та ухвалено нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банку» відмовлено.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд не бере до уваги аргументи позивача щодо безпідставного нарахування відсотків по існуючій заборгованості після відкликання ліцензії у відповідача з наступних підстав.

Спеціальним законом, яким встановлено процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з яким тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 2 цього Закону).

Відповідно до статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно з положеннями частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав;

4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону:

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

З викладеного вбачається, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить заборони щодо нарахування процентів після відкликання ліцензії.

Приписи пункту 4-1 частини другої статті 46 указаного Закону стосуються неможливості нарахування банком відсотків за договорами вкладу, що відповідно сприятиме збереженню ліквідаційної маси.

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 638/13976/15-ц (провадження № 61-3384св18).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що направлення 28 липня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором свідчить про те, що кредитор використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, та на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, порядку сплати процентів за користування кредитом, тобто після зміни банком строку виконання основного зобов`язання право кредитодавця нараховувати інші передбачені договором платежі припинилося, оскільки судове рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

До схожого за змістом правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту, що вимагається повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення в справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005р.).

Таким чином особа має право пред`явити до суду таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

З огляду на викладене, суд вважає, що пред`явивши вимогу про визнання дій ПАТ «Дельта Банк» неправомірними, які полягали у нарахуванні відсотків по кредитному договору від 26.06.2008 року № 2606/0608/71-005, укладеного між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_1 , зобов`язання ПАТ «Дельта Банк» припинити нарахування процентів та здійснити списання відсотків по кредитному договору від 26.06.2008 року № 2606/0608/71-005, нарахованих після 28 липня 2015 року, позивачем було обрано невірний спосіб захисту своїх прав, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що вимоги пред`явлені в прохальній частині позову не передбачені чинним законодавством, більше того, не обґрунтовані позивачем, а тому у задоволенні позовних вимого слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, у тому числі судовий збір, не відшкодовується позивачеві.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 316, 392 ЦК України, 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 - РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач-1 - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» - код ЄДРПОУ 34047020, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б.

Відповідач-2 - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - код ЄДРПОУ 21708016, адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17.

Суддя Р.В. Новак