Постанова № 111795098, 10.09.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/52202/20-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2021 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі судових засідань - Талдонової М.Є.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Слобожанська митниця Держмитслужби

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,- В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови Слобожанської митниці Держмитслужби від 23.11.2020 у справі про порушення митних правил № 0846/80700/20.

Ухвалою судді від 27.11.2020 відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження з повідомленням (викликом) сторін; надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

22.06.2021 представником позивача на адресу суду подано заяву про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач відзив та докази до суду не подав.

Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 4 статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у судове засідання не з`явився. До суду, від представника позивача надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутність позивача та представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановлений законом строк. Причини неявки суду не відомі.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Митним постом «Куп`янськ-Центральний» Слобожанської митниці Держмитслужби 22.09.2020 року на ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил № 0846/80700/20.

23.11.2020 року відповідачем відносно позивача винесено постанову в справі про порушення ним митних правил № 0846/80700/20, яка є предметом розгляду у даній справі, згідно якої позивача визнано винним у порушенні ч. 4 ст. 481 Митного кодексу України, тобто у перевищенні строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України більше ніж на 20 діб, накладено штраф в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач, не погоджуючись з притягненням його до адміністративної відповідальності, звернувся до суду із позовною заявою.

В якості доводів щодо незаконного притягнення до адміністративної відповідальності позивач наводить наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 369 КПК України, ухвала є одним з видів судових рішень. Відповідно до ч. 2 ст. 532 КПК України, у разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 23.07.2018 року у справі № 761/27352/18 щодо арешту 78 вагонів, була оскаржена в апеляційному порядку, а тому набрала законної сили з 20.09.2018 року, тобто, з дати оголошення судом апеляційної інстанції своєї ухвали.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.03.2020 року у справі № 761/5708/20, було скасовано арешт з 56 вагонів, у тому числі з вагону №67153021.

Таким чином, відповідно до вищевказаної останньої митної декларації, кінцевий строк митного режиму тимчасового ввезення вагону закінчився 31.07.2018 року, а лише 20.09.2018 року вагон був арештований. З 02.03.2020 року арешт з вагону був скасований.

У ч. 4 ст. 108 МКУ зазначено, що якщо товари, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезені за межі митної території України внаслідок накладення на них арешту, то перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час такого арешту.

Позивач посилається на те, що зупинення перебігу строку тимчасового ввезення, про який йдеться у ч. 4 ст. 108 МКУ, має застосовуватися з дати набрання законної сили ухвали про арешт майна та має закінчуватися датою набрання законної сили ухвали про скасування арешту з майна. Тому, станом на 20.09.2018 року - дату набрання законної сили ухвали про арешт вагонів порушення митного режиму тимчасового ввезення вже існувало і почалося воно 31.07.2018 року, а станом на 12.03.2020 року - дату набрання законної сили ухвали від 02.03.2020 року про скасування арешту з вагонів, порушення митного режиму тимчасового ввезення лише продовжилося.

Так як згідно з останньою митною декларацією «ІМ31ДМ» № UA807010/2018/005085 кінцевий строк тимчасового ввезення вагонів в Україну закінчився 31.07.2018 року, тобто раніше ніж 20.09.2018 року - дата набрання законної сили ухвали про арешт вагонів від 23.07.2018 року та раніше ніж 13.08.2018 року - дата оголошення іншої ухвали, якою визначений порядок виконання ухвали від 23.07.2018 року про арешт вагонів, то порушення митного режиму тимчасового ввезення вагону № 59959668 сталося 31.07.2018 року, тобто з дати, до якої підприємству у митній декларації був продовжений митний режим тимчасового ввезення. З дати набрання законної сили ухвали про скасування арешту з вагонів, тобто з 12.03.2020 року, порушення митного режиму тимчасового ввезення лише продовжилося.

З боку ТОВ «Рейлтранслогістік» не була подана до 31.07.2018 року нова додаткова митна декларація на продовження з 31.07.2018 року режиму тимчасового ввезення вагонів або декларація на їх реекспорт із України.

Відлік перевищення 21-ої доби строку порушення митного режиму тимчасового ввезення, який був встановлений у діючій на той час редакції ч. 4 ст. 481 МКУ, відповідач мав здійснювати з 31.07.2018 року, що не є періодом, за який позивач має нести адміністративну відповідальність.

Позивач був призначений на посаду керівника ТОВ «Рейлтранслогістік» з 23.10.2018 року, та не є відповідальною особою у триваючому з 31.07.2018 року порушенні, яке після скасування арешту з вагонів лише продовжилося.

Позивач також посилається на те, що йому стало відомо про порушення митного режиму тимчасового ввезення лише 12.08.2020 року, а тому його вина могла б існувати саме з цієї дати і до 21.08.2020 року (дата його звільнення), але якщо б порушення не було триваючим з 31.08.2018 року, яке позивач не вчиняв. В якості доводів та доказів цієї обставини позивач посилається на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 21 ЗУ «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику.

Приналежність 56-ти вагонів до власності АТ «ВЭБ-лизинг» (РФ) доводиться відомостями з листа АО «ВЭБ-лизинг» (РФ), а також інформацією філії ГІОЦ АТ «Укрзалізниця» від 01.09.2020 року № 59/1214, які додані до позовної заяви. Тобто, повернення вагонів з боку АРМА мало бути здійснене на адресу власника - АО «ВЭБ-лизинг»(РФ) через оператора вагонів в Україні - ТОВ «Рейлтранслогістік».

АРМА, як обтяжувач вагонів, визначило ТОВ «Рейлтранслогістік» в якості боржника у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що доводиться доказами, які додані до позовної заяви.

Факт отримання АРМА 11.03.2020 року копії ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 02.03.2020 року про скасування арешту з вагонів зазначений у листі АРМА від 18.03.2020 року.

Протягом часу, коли позивач обіймав посаду керівника ТОВ «Рейлтранслогістік», з боку АРМА не здійснене повернення 56 вагонів до ТОВ «Рейлтранслогістік».

Відповідно до п. 3 Інструкції «Про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 року № 73, про внесення змін та додаткових відомостей до записів в Реєстр реєстратор видає обтяжувачу (уповноваженій особі) примірник витягу. Другий примірник витягу реєстратор протягом п`яти календарних днів надсилає боржнику. Проте, реєстратор - Казновецька О.О., яка вводила у Реєстр заяву обтяжувача (АРМА) про зміни в обтяженні, не повідомила ТОВ «Рейлтранслогістік» та не надіслала товариству примірник витягу про зміни в обтяженні, тобто про зняття обтяження з 56 вагонів.

З урахуванням вищевикладених обставин, тобто, при невиконанні з боку АРМА та державного реєстратора - Казновецької О.О. своїх зобов`язань, що встановлені законом, при відсутності відправлення судом ухвали про скасування арешту з вагонів на адресу ТОВ «Рейлтранслогістік», при відсутності законодавчо встановленого зобов`язання позивача щодо моніторингу відомостей із державних реєстрів, а також в зв`язку з об`єктивною неможливості своєчасного встановлення відомостей про скасування арешту з вагонів із державних реєстрів, позивач зазначає, що він випадково дізнався 12.08.2020 року про скасування арешту з 56-ти вагонів від третьої особи - ТОВ «Магнетіко». За день до звільнення, тобто 20.08.2020 року, позивач дізнався з листа власника вагонів - АО «ВЭБ-лизинг» (РФ), що ТОВ «Магнетіко» не має ніяких прав на 56 вагонів, відповідно, не мало права заявляти клопотання про скасування арешту з вагонів і про неможливість передачі прав тимчасового ввезення до ТОВ «Магнетіко». Позивач зазначає, що як наслідок зазначено, він не міг припинити з 12.08.2020 року по 20.08.2020 року триваюче правопорушення, яке він не вчиняв і яке почалося 31.07.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 КПК України, ухвала є одним з видів судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 400 КПК України, подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині 1 статті 175 КПК України визначено, що ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України ,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, у тому числі порядок її виконання.

У п. 4 ч. 6 ст. 100 КПУ України визначена окрема процедура виконання ухвали про арешт майна вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень. У разі прийняття в управління цінних паперів інформація також надсилається відповідним учасникам депозитарної системи України.

Із аналізу п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України слідує, що саме забезпечення збереження речових доказів є метою арешту майна.

Із системного аналізу п. 5 ч. 5 ст. 173 КПК України, ч. 1 ст. 170 КПК України та норм ст. 100 КПК України слідує, що забезпечення збереження речових доказів та обмеження права особи відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном здійснюється через визначений в ухвалі про арешт майна порядок її виконання. Реалізація обмеження права особи відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном залежать від властивостей майна або його вартості та здійснюється в кожному окремому випадку у різний спосіб. Зокрема, обмеження особи в її праві відчужувати, розпоряджуватися та/або користуватися майном вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є арештом майна у визначені, наданому у ч. 1 ст. 170 КПК України, здійснюється через належну процедуру виконання ухвали про арешт майна - передачу майна в управління до АРМА.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 МКУ, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МКУ, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 МКУ, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до ч. 3 ст. 108 МКУ, попередньо встановлений строк тимчасового ввезення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення за письмовою заявою власника цих товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженої ним особи може бути продовжений відповідним митним органом.

Відповідно до ст. 112 МКУ, митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у разі конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили.

Враховуючи ті обставини, що дата - 31.07.2018 року, до якої підприємству був продовжений митний режим тимчасового ввезення вагонів і яка вказана у митній декларації № UA807010/2018/005085, передує даті 13.08.2018 року, тобто даті виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 23.07.2018 року у справі № 761/27352/18, крім того, передує даті 20.09.2018 року (дата набрання законної сили ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.07.2018 року у справі №761/27352/18), суд дійшов висновку, що датою порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів є 31.07.2018 року, тобто дата, до якої підприємству відповідачем було продовжено митний режим тимчасового ввезення вказаного вагонів і яка вказана у останній додатковій митній декларації «ІМ32ДМ» № UA807010/2018/005085.

Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону. Саме така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду: від 11.04.2018 у справі № 804/401/17; від 23.11.2018 у справі № 489/4756/16-а; від 11.11.2019 у справі № 487/4899/15-а; від 30.01.2020 у справі № 133/1173/17; від 28.04.2020 у справі № 822/973/17; від 15.05.2020 у справі № 361/6571/16-а.

Правова позиція, що початковим моментом порушення може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином, викладена у Постанові Верховного Суду від 04.05.2020 у справі № 1540/3613/18, від 30.04.2020 у справі № 461/6241/17.

Враховуючи те, що датою початку порушення митного режиму є 31.07.2018 року, враховуючи приписи ч. 4 ст. 108 МКУ, якими законодавчо закріплене лише зупинення перебігу строку тимчасового ввезення при арешті майна, беручи до уваги правову позицію Верховного Суду, суд встановив, що з 02.03.2020 року, тобто з дати оголошення ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 02.03.2020 року у справі № 761/5708/20 про скасування арешту з вагонів (ухвала не підлягає оскарженню), порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів слід вважати таким, що продовжилося.

ТОВ «Рейлтранслогістік» до 31.07.2018 року або впродовж 20 діб після 02.03.2020 року - дати скасування арешту з вагонів, не була подана для оформлення митним органом відповідна митна декларація для продовження митного режиму тимчасового ввезення вагонів або їх реекспорту із України, що свідчить про єдине допущене порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 МКУ, строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 розд. ІІ наказу міністерства фінансів України «Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму» від 31 травня 2012 року № 657 строк тимчасового ввезення товарів установлюється митним органом у кожному конкретному випадку під час їх митного оформлення з урахуванням пропозиції Декларанта, зазначеної в установленому порядку в МД, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.

На підставі вищевказаних норм, суд встановив, що дата 31.07.2018 року, яка вказана у митній декларації «ІМ32ДМ» № UA807010/2018/005085 в якості кінцевої дати, до якої підприємству був продовжений митний режим тимчасового ввезення, була встановлена безпосередньо митним органом. Таким чином, митний орган був обізнаний з 31.07.2018 року про дату початку порушення митного режиму - 31.07.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 467 МКУ, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. З урахуванням приписів вищевказаної норми МКУ шестимісячний строк для накладення відповідачем адміністративного стягнення за порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів на особу, яка допустила таке порушення, обчислювався з 31.07.2018 року, тобто з дати, коли відповідач дізнався про порушення митного режиму тимчасового ввезення вагонів, та закінчився через шість місяців після дати 31.07.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 491 МКУ, підставами для порушення справи про порушення митних правил є:

1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил;

2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю;

3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 495 МКУ, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 495 МКУ такі дані встановлюються протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів. Таким чином, протокол про порушення митних правил від 22.09.2020 року у справі № 0852/80700/20, в якому є посилання на лист ТОВ «Магнетіко» від 22.07.2020 року № 2207 та доданий відповідачем лист ТОВ «Магнетіко» від 22.07.2020 року № 2207, розглядається судом окремо та в сукупності з іншими наявними доказами у справі.

Суд ставиться критично до доводів позивача щодо порушення третіми особами його прав і зазначає, що захист прав позивача, порушених третіми особами, не є предметом даного спору. Суд зазначає, що позивач не надав належних доказів тих обставин, на які він посилається щодо порушення третіми особами його прав та на яких позивач додатково ґрунтує свої доводи щодо відсутності його вини.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова Слобожанської митниці Держмитслужби від 23.11.2020 року у справі про порушення митних правил № 0845680700/20 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 4 ст. 481 МК України підлягає скасуванню з вищенаведених підстав.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 139 КАС України. Враховуючи, що позов задовольняється в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 878,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 192, 210-211, 217, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства, п. 1, 3 ч. 1 ст. 531 Митного кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил - задовольнити.

Скасувати постанову Слобожанської митниці Держмитслужби від 23 листопада 2020 року у справі про порушення митних правил № 0846/80700/20 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 4 ст. 481 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 878,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Слобожанська митниця Держмитслужби, м. Харків, вул. Короленка,16-Б, ЄДРПОУ 43332958.

Суддя Р.В. Новак