Рішення № 111781460, 23.06.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10022/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом`якової В.В., при секретарі Перебийніс Н.Ю., за участю представника відповідача Панчошак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ ТРЕЙДИНГ»

до Одеської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТ ТРЕЙДИНГ" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UAА500370/2023/000023/2 від 31.03.2023, визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500370/2023/000072 від 31.03.2023, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача суму судового збору та витрати на проведення експертного висновку від Київської ТПП, а також витрати на проведення цінового висновку ДП "Держзовнішінформ".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 09.05.2023 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання на 13.06.2023.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 24.05.2023 митниця зазначає, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. В поданих разом з митною декларацією (МД) № 23UA500370002555U1 від 31.03.2023 документах містяться розбіжності, відсутні дані щодо включення такої складової митної вартості як вартість упаковки, робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни товару та її фактичний розмір, відсутні дані про витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. У наданому до митного оформлення коносаменті від 24.02.2023 № 1 містяться відомості щодо оплати фрахту за чартер партією за умови передоплати, проте, v наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо), відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару. Згідно п. 3.2 контракту оплата за товар проводиться на підставі рахунку- фактури і визначається для кожної поставки окремо, проте у наданих до митного оформлення платіжних дорученнях № 46-52, 55-57, 59-60 в графі "призначення платежу" йде посилання на інший документ, а саме: на рахунок-проформу від 30.01.2023 № 300123. Надані платіжні інструкції в іноземній валюті не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять підписів (власноручний або електронний) відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатись рахунком, будь яких відміток про виконання платіжної операції надавачем платіжних послуг, відповідно до ч.14 Постанови Правління НБУ від 28.07.08 № 216. На всіх наданих до митного оформленняплатіжних інструкціях підписи та печатка ПАТ "МТБ БАНК" розташовані на окремому аркуші, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки. Декларантом подано зовнішньоекономічний договір від 01.10.2022 № 01/2022, окремі ділянки якого містять сліди неодноразового сканування та повторного друку. Аркуші зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі- продажу товарів з першого по п`ятий не пронумеровані, з першого по четвертий не підписані сторонами договору, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки. Виробником товару "M.KSalt SherifMohamed ABD ELMAGUID Hash" з торговельною маркою - "Сіль землі", а в графі 44 Контракт заявлено під кодом документа 4104 як зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданнямпов`язанихз ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. При цьому в жодному поданому до митного оформлення документі відсутня інформація щодо виробника товару та торговельної марки, що може свідчити про не достовірність декларування відомостей про товар, які мають вплив на визначення митної вартості. Згідно п. 9 контракту № 01/2022, ризики переходять на покупця з моменту постачання товару, яке може також призвести до необхідності оплати демереджу судна. У наданих до митного оформлення документах не міститься відомостей щодо страхування вантажу та можливого демереджу, що не дає змоги перевірити правильність визначення митної вартості товарів. У наданому сертифікаті про походження від 27.02.2023 № А 1003841 не міститься даних щодо серійного номеру товару згідно п.4.4. контракту та відсутній сюрвеерний звіт (SGS). Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом ТОВ "РОСТ ТРЕЙДИНГ" листом від 31.03.2023 №113 повідомлено, що більше документів подаватись не буде, тобто, не спростовано жодних виявлених розбіжностей та не надано жодного із запитуваних додаткових документів. Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 23UA500370002555U1 від 31.03.2023 містились розбіжності, ознаки підробки, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО "Інспектор" встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару № 1 - 0,24 дол. США/кг. (МД від 11.10.2022 № UA100160/22/853508); по товару № 2 - 0,24 дол. США/кг. (МД від 25.11.2022 №UА500370/2022/006682). Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500370/2023/000023/2 від 31.03.2023 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ "РОСТ ТРЕЙДИНГ". З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

29.05.2023 позивач надав відповідь на відзив, в якому звертає увагу суду на те, що вартість упаковки вже включена до митної вартості товару, так як поставка здійснювалась на умовах СFR, що правилами Інкотермс 2010 передбачає включення упаковки до митної вартості товару. Щодо підтвердження такої складової митної вартості товару як витрати, пов`язані з транспортуванням товару, то відповідно до правил Інкотермс 2010 поставка товару здійснювалась на умовах CFR Port Izmail, Ukraine, про що зазначено у інвойсі № 0106-23 від 24.02.2023 та підтверджує включення до вартості товарів витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару. На розгляд суду надано копію додаткової угоди № 2 від 11.04.2023 року до контракту 01/2022 від 01.10.2022 , у якій зокрема зазначається, що продавець є виробником товару та здійснює його виготовлення для ТМ "Сіль Землі"; витрати з пакування та маркування товару несе продавець. Дані витрати включені до вартості товару. Ціновий висновок ДП "Держзовнішінформ" № 121/49 від 20.04.2023 підтверджує заявлену вартість солі декларантом та спростовує доводи митниці про те, що експертний висновок Київської ТПП № Ц-163 від 06.03.2023 не слід брати до уваги через його невідповідність. Копії SWIFT підтверджують сплату за товар, згідно проформи-інвойс № 300123 від 30.01.2023 року. Запит митниці про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару є необгрунтованим, оскільки в ньому не зазначено причин неможливості встановити митну вартість товару за наданими документами. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у ст. 53 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідач не зазначив підстави, за яких він вважає, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у 'тому числі невірно визначено митну вартість товарів, як це передбачено ст. 54 МК України. Згідно зі ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Позивач вважає прийняті відповідачем рішення протиправними, тому що статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядні. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу. Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь- якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Митним органом були виявлені розбіжності, що не стосуються числового значення оцінюваного товару. Митний орган жодним чином не обгрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки такі розбіжності стосується виключно порядку виконання умов контракту.

03.06.2023 відповідачем надані заперечення на відповідь на відзив, в яких наводяться аргументи, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, про те, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше." Посилається на судову практику ВС України (постанови від 28.07.2021 справа №808/3022/17, від 26.07.2021 справа №813/8725/14, від 16.07.2021 справа №804/3702/16, від 16.07.2021 справа №804/769/16). Верховний Суд України в постанові від 15.10.2013 у справі № 21-270а13, в постанові від 22.10.2013 у справі 21-342а13 дійшов висновку про те, що наявність в ЄАІС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості. Верховний Суд України в постанові від 03.08.2021 у справі № 640/13657/20, дійшов висновку про те, що наявність в ЄАІС ДФС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

В судове засідання прибув представник відповідача, просить відмовити в задоволенні позову. Представник позивача не прибув. Позивач надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, інші письмові докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд доходить наступних висновків.

Між ТОВ "РОСТ ТРЕЙДИНГ" (Україна) "Покупець" та Company М.К. Salt- SHERIF MOHAMED ABDELMAGUID HASHY (Єгипет) "Продавець" укладено Прямий контракт від виробника товару Company М.К. Sait- SHERIF MOHAMED ABDELMAGUID HASHY № 1/2022 від 01.10.2022 року, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар й оплатити його на умовах даного Контракту. Поставки здійснюються на умовах CFR (Інкотермс-2010), Ізмаїл, Україна.

31 березня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "РОСТ ТРЕЙДИНГ" звернулось до митного пункту "Ізмаїл" пункту пропуску "Ізмаїльський морський торговельний порт" з метою оформлення митного товару .

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23UA500370002555U1 від 31.03.2023 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: пакувальний лист (Packing list) № 1 від 24.02.2023; рахунок-проформа (Proforma invoice) № 300123 від 30.01.2023; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 0106-23 від 24.02.2023; коносамент (Bill oflading) № 1 від 24.02.2023; вантажна відомість (Cargo Manifest) б/н від 24.02.2023; сертифікат про походження товару форми A (Certificate oforigin form A (GSP)) № А 1003841 від 27.02.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару № 46 від 02.02.2023; банківські платіжні документи, що стосуються товару №47 від 03.02.2023; № 48 від 08.02.2023; № 49 від 15.02.2023; № 50 від 16.02.2023; № 51 від 21.02.2023; № 52 від 24.02.2023; № 55 від 03.03.2023; № 56 від 07.03.2023; № 57від 08.03.2023; № 59 від 15.03.2023; № 60 від 17.03.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б\н від 30.01.2023; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (Висновок КТПП) № Ц-163 від 06.03.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, № 01/2022 від 01.10.2022; договір про надання послуг митного брокера № 20092022 від 20.09.2022.

Визначення митної вартості товару позивачем згідно зі статтями 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються). Вантажній митній декларації було присвоєно № 23UA500370002555U1.

Митний орган надіслав запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. TOB "РОСТ ТРЕЙДИНГ" надало відповідь про відсутність додаткових документів.

31 березня 2023 року митний орган видав рішення щодо коригування вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA5003 70/2023/000072.

У рішенні про коригування митної вартості від 31.03.2023 року митним органом було зазначено ті недоліки, які на думку митниці ускладнюють працівникам митниці впевнитись у достовірності встановленої митної вартості товару:

1) відповідно до пп в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.5 контракту товар доставляється в упаковці, яка повинна бути вкрита целофановою плівкою. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до п. 6 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;

3) у наданому до митного оформлення коносаменті від 24.02.2023 № 1 містяться відомості щодо оплати фрахту за чартер партією за умови передоплати, проте, v наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо), відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

4) згідно п. 3.2 контракту оплата за товар проводиться на підставі рахунку - фактури і визначається для кожної поставки окремо, проте у наданих до митного оформлення платіжних дорученнях № 46-52, 55-57, 59-60 в графі "призначення платежу" йде посилання на інший документ, а саме: на рахунок-проформу від 30.01.2023 № 300123. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 53 Кодексу одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи. Надані платіжні інструкції в іноземній валюті не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять підписів (власноручний або електронний) відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатись рахунком, будь яких відміток про виконання платіжної операції надавачем платіжних послуг, відповідно до ч.14 Постанови Правління НБУ від 28.07.08 № 216. Крім того, наявність на таких платіжних інструкціях дати отримання їх банком не свідчить про їх виконання. Також навсіх наданих до митногооформленняплатіжних інструкціях підписи та печатка ПАТ "МТБ БАНК" розташовані на окремому аркуші, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки.

5) декларантом подано зовнішньоекономічний договір від 01.10.2022 № 01/2022, окремі ділянки якого містять сліди неодноразового сканування та повторного друку. Крім того аркуші зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі - продажу товарів з першого по п`ятий не пронумеровані, з першого по четвертий не підписані сторонами договору, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки. Також декларантом зазначено виробником товару "M.KSalt SherifMohamed ABD ELMAGUID Hash" з торговельною маркою - "Сіль землі", а в графі 44 Контракт заявлено під кодом документа 4104 як зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданнямпов`язанихз ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. При цьому в жодному поданому до митного оформлення документі відсутня інформація щодо виробника товару та торговельної марки, що може свідчити про не достовірність декларування відомостей про товар, які мають вплив на визначення митної вартості. Згідно п. 9 контракту № 01/2022, ризики переходять на Покупця з моменту постачання товару, яке може також призвести до необхідності оплати демереджу судна. У наданих до митного оформлення документах не міститься відомостей щодо страхування вантажу та можливого демереджу, що не дає змоги перевірити правильність визначення митної вартості товарів;

6) у наданому сертифікаті про походження від 27.02.2023 № А 1003841 не міститься даних щодо серійного номеру товару згідно п.4.4. контракту та відсутній сюрвеерний звіт (SGS).

31 березня 2023 року, Товариство отримало рішення щодо коригування вартості товару та відмову у оформленні № UA500370/2023/000023/2.

Крім того, митницею складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (№ UA500370/2023/000072 від 31.03,2023 року). У картці відмови як причину у відмові вказано прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів.

Товариство в позовній заяві зазначає, що було вимушено подати повторно декларацію на умовах ст. 55 МК України, а саме п. 7, - у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X МК України на строк 90 днів з дня випуску товарів. Оформлення вищезазначеного товару позивачем було здійснено та випущеного у вільний обіг за МД (№ 23UAА500370002819U1 від 10.04.2023 року) з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарі. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено на підставі ст. 55 МК України.

Позивач вважає, що коригування митної вартості митницею є протиправним, тому звернувся до суду з даним позовом. ТОВ "РОСТ ТРЕЙДИНГ" зазначає, що понесло збитки у сумі 1267138, 85 грн. за рахунок надмірно сплачених мит та податків, через коригування вартості товару митницею.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.

Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (резервним методом). За змістом вказаного рішення підставою його прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту, від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав достатнього обсягу додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за другорядним методом.

В рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначає, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Аналогічний висновок митниця вказує і про таку складову митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару ( п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України).

Відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Суд вважає, митниця не звернула увагу на те, що відповідно до умов контракту №01/2022 від 01 жовтня 2022 року п. 5 "Товар за цим Договором доставляється в упаковці, що забезпечує безпеку Товару від будь-яких можливих пошкоджень під час перевезення, у тому числі морським шляхом. Упаковка повинна бути покрита целофановою плівкою". Згідно інвойсу № 0106-23 від 24.02.2023 поставка здійснювалась на умовах CFR Port Izmail, Ukraine. Оскільки ризики переходять з моменту завантаження на борт судна, товар до цього моменту вже упакований, тому пакування включене у вартість. Згідно умов контракту та правил Інкотермс 2010 витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару вже включена до вартості. Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки вже були включені продавцем у вартість товару, яка відображена у відповідних супровідних документах, а тому надання додаткових документів, в яких в тому числі й окремо визначається вартість пакування та навантаження митним законодавством не передбачається. А відтак, вказана обставина не може бути підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості.

Митниця зазначає, що у наданому до митного оформлення коносаменті від 24.02.2023 № 1 містяться відомості щодо оплати фрахту за чартер партією за умови передоплати, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо), відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Відповідно до п. 4.4 Контракту № 01/2022 від 01 жовтня 2022 року "Поставка Товару здійснюється однією партією кожного інвойсу, при цьому на адресу покупця направляються оригінали документів...", у тому числі і коносамент. Відповідно до правил Інкотермс 2010 поставка Товару здійснювалась на умовах CFR Port Izmail, Ukraine, про що зазначено у Інвойсі № 0106-23 від 24.02.2023 року. Умови CFR (Вартість і фрахт) вже його включають. За цими умовами, продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно та сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення.

В рішенні про коригуванні митної вартості зазначається, що у наданих до митного оформлення платіжних дорученнях № 46-52, 55-57, 59-60 в графі "призначення платежу" йде посилання на інший документ, а саме: на рахунок-проформу від 30.01.2023 № 300123, а не на рахунок -фактуру згідно п. 3.2 контракту. Оглянувши платіжні доручення, суд встановив, що у графі "призначенні платежу" вказано "Proforma", тобто "Proforma Invoice", що у перекладі означає рахунок-фактура. Номер рахунку-фактури та його дата повністю співпадають (№ 300123 від 30.01.2023 року). Крім того, у платіжних дорученнях є посилання, що це передоплата за сіль згідно контракту № 01/2022 від 01.10.2022 року.

Крім того, оформлення платіжних документів не впливає на митну вартість товару. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку із цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а тому навіть якщо є суперечності між цими відомостями, вони не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та для витребування додаткових документів.

Надані суду платіжні документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (сіль). При електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою апаратного цифрового ключа, - його підпис на платіжних документах не вимагається. Платіжка займає увесь розмір аркуша формату A4, печатка банку та підпис проставлені на іншій сторінці. Доказів підробки платіжних документів митницею не надано. Тому вказівка на таку підробку є лише припущенням.

Так само є безпідставними доводи про ознаки підробки зовнішньоекономічного договору (контракт) купівлі-продажу товарів № 01/2022 від 01.10.2022, оригінал якого наданий на огляд суду позивачем. Технічні недоліки копіювання договору не можна ототожнювати із підробкою документу.

Доводи відповідача про недостовірність відомостей про виробника також не знайшли свого підтвердження при розгляді справи. Декларантом в усіх поданих митних документах зазначено виробником товару "M.K.Salt - SHERIF Mohamed ABD ELMAGUID Hashy" з торговельною маркою - "Сіль землі". Напис "Сіль землі" вказується імпортером для ідентифікації товару, щоб відрізнити товар серед інших імпортерів солі. Крім того, назви виробника та торгової марки не є числовим показником. Аналіз положень ч. 3 ст. 53, частин першої, другої та п`ятої ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених уст. 58 Митного кодексу України. Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Висновок митниці про те, що у наданих до митного оформлення документах не міститься відомостей щодо можливого демереджу, що не дає змоги перевірити правильність визначення митної вартості товарів. Зазвичай демередж завдає збитки продавцю, оскільки збільшує вартість загального фрахту. Крім того, відповідно до правил Інкотермс 2010 поставка Товару здійснювалась на умовах CFR Port Izmail, Ukraine, про що зазначено у Інвойсі № 0106-23 від 24.02.2023 року. Та означає перевезення сплачується продавцем, який зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно та сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення.

Доводи митниці про те, що у наданому до митного оформлення сертифікату про походження від 27.02.2023 року № А 1003841 не міститься даних щодо серійного номеру товару згідно п.4.4. контракту, суд вважає помилковим, оскільки митна вартість не встановлюється на підставі сертифікату про походження товару.

Відповідно до ст. 53 МК України, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У вказаній статті визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; наявність ознак підробки документів; відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Відповідач не обґрунтував підстав для витребування додаткових документів, оскільки в наданих при митному оформленні документах не було розбіжностей щодо митної вартості товарів. Тому вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження вартості товару, має гуртуватись насамперед на виявлених розбіжностях у наданих до митного оформлення документів, що можуть вплинути на визначення митної вартості, або які ознаки підробки були виявлені, або які відомості відсутні у наданих документах. Відповідачем не доведено, що подані позивачем документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження.

Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Фактичні обставини, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють товариство права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості покладається на відповідача в силу закріпленої в ч.7 ст. 54 Митного кодексу презумпції правомірності дій декларанта.

На підставі викладеного, суд вважає, що ввідповідачем не доведена правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості .

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2023/000023/2 від 31.03.2023 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.

Скасовуючи рішення про коригування митної вартості товарів, суд тим самим підтверджує факт відсутності неправильності визначення декларантом митної вартості товарів. Відсутність цієї обставини свідчить про відсутність підстав для відмови у прийнятті митної декларації. Відмову, учинену органом доходів і зборів за відсутності цієї обставини, слід вважати необґрунтованою, а необґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень з огляду на п.3 ч.3 ст.2 КАС є підставою для скасування такого рішення. Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.03.2023 №UA500370/2023/000072.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 19007 грн. 08 коп. за вимогу майнового характеру (ціна позову 1267138 грн. 85 коп. х 1,5%) та 2684 грн. за вимогу немайнового характеру.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на проведення експертного висновку від Київської ТПП та витрат на проведення цінового висновку ДП "Держзовнішінформ", то суд вважає, що в цих вимогах належить відмовити.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У відповідності з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні сум відшкодування понесених однієї зі сторін спору витрат суд має виходити з критерію їх необхідності, виходячи з конкретних обставин справи. Дослідивши надані до суду представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості та розміру понесених судових витрат на експертний та ціновий висновки, суд дійшов висновку, що вказаній висновки були замовлені позивачем на власний розсуд і не були обов`язковими як під час митного оформлення товарів, так і при судовому розгляді спору. Крім того, відомості висновку експерта ТПП свідчать про дослідження не тільки поставки товарів, митне оформлення якої є предметом даного спору, а й інших поставок. Щодо вимоги про стягнення витрат на проведення цінового висновку ДП "Держзовнішінформ" № 121/49 від 20.04.2023, то з його змісту вбачається, що він стосується експертного аналізу документів, які не відносяться до даної поставки товару і їх митного оформлення ( зазначені інші рахунки- фактури (інвойси) (Commercial invoice) № 0101-23, № 0102-23, № 0103-23, № 0104-23, № 0105-23 від 24.01.2023; сертифікати про походження товару форми A (Certificate of origin form A (GSP)) № А 1003561, № А 1003562, № А 1003563, № А 10033564, № А 1003565 від 24.02.2023 та митна декларація № 23UA500370000844U2 від 06.02.2023).

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ ТРЕЙДИНГ" частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500370/2023/000023/2 від 31.03.2023 року та картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500370/2023/000072 від 31.03.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ( код ЄДРПОУ 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ ТРЕЙДИНГ" (код ЄДРПОУ 39771951) 21691 грн. 08 коп. (двадцять одна тисяча шістсот дев`яносто одна гривня 08 коп. ) судового збору.

Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на оплату вартості експертного висновку від Київської торгово-промислової палати № Ц-163 від 06.03.2023 та витрат на оплату висновку Державного підприємства "Держзовнішінформ" № 121/49 від 20.04.2023.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення підписаний 23.06.2023.

СуддяВ.В.Хом`якова