Ухвала суду № 111776418, 23.12.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5320/22

1-кп/760/2026/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

19 грудня 2022 р. м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, дані про яке внесено до ЄРДР за № 22022101110000094 від 21.04.2022 р. клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2022 р. обвинуваченій продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27 грудня 2022 р. включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Прокурор подав суду клопотання, в якому просив продовжити обвинуваченій строк тримання під вартою. Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що існують обґрунтовані ризики продовження ОСОБА_7 кримінального правопорушення, у якому вона обвинувачується та вчинення інших правопорушень, зокрема передбачених ст. 436-2 КК України: виготовлення, поширення матеріалів, у яких міститься виправдування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, виправдування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Метою продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу, як зазначає прокурор в клопотанні, є забезпечення виконання нею процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення вказаних злочинів.

Обвинувачена проти клопотання прокурора заперечувала та зазначила, що в матеріалах справи нема доказів того, що вона підтримувала «ДНР/ЛНР» в інтерв`ю або в публікаціях, вказала , що прокурор в клопотанні невірно зазначив її процесуальний статус «підозрювана», а тому вважає, що суд не має правових підстав задовольняти це клопотання. Крім того, ОСОБА_7 зазначає, що прокурор не надав доказів того, що саме її текст цитував на засіданні Генеральної асамблеї ООН представник РФ. Обвинувачена вказує, що прокурор не може посилатися як на довод для продовження її тримання під вартою на експертний висновок, оскільки оцінку цьому висновку має надати суд при винесенні кінцевого рішення. В своїх поясненнях обвинувачена також вказує, що в ухвалі слідчого судді, якою їй обирався запобіжний захід не визначено розмір застави, хоча, на її думку, слідчий суддя зобов`язаний був його визначити, а тому вважає цю ухвалу незаконною. Також обвинувачена посилається на практику ЄСПЛ та вказує, що продовження строку тримання під вартою не може обґрунтовуватися тяжкістю покарання. В своїх запереченнях обвинувачена зазначає, що не має можливості переховуватися від суду, має постійне місце проживання, сімейні зв`язки, достатній майновий стан та є моральною людиною. Обвинувачена також вказує, що не має ні змоги, ні наміру впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, оскільки вони відсутні, а також не може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення, оскільки всі речові докази вже вилучені, крім того, обвинувачена зазначає, що немає жодних матеріалів, які вона могла би опублікувати, перебуваючи на волі, а тому, виходячи із зазначеного, вважає, що прокурор не довів жодного ризику, передбаченого ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Виходячи із зазначеного, вважає, що правових підстав для продовження їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає.

Захисник обвинувачену підтримав. Зазначив, що будь-які ризики відсутні, оскільки у обвинуваченої немає можливості виїхати за кордон та вона немає наміру ухилятися від суду чи переховуватися від нього.

Заслухавши прокурора, захисника, обвинувачену, дослідивши матеріали справи, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_7 , те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та приходить до висновку, що обставини, на які посилається прокурор у обвинувальному акті, дають достатні підстави суду вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачена може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню.

Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам обвинуваченої переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню.

Так, суд погоджується із прокурором, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Як уже зазначалося судом, згідно наявної у всесвітній мережі «Інтернет» інформації, зокрема, сайту «Миротворець» та на багатьох інших інтернет-ресурсах, обвинувачена займається антиукраїнською пропагандою, свідомо бере участь у дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні, а також інформаційних операціях Росії (країна-агресор) та участь в актах гуманітарної агресії проти України. Вона підтримує сепаратистський рух на Донбасі і анексію Криму, виступала на російському телебаченні, де звинувачувала Інститут національної пам`яті України в тому, що там хочуть "змінити генетичний код українців". Крім того, обвинувачена підтвердила суду, що виступала у 2016 році на російському телебаченні на передачі у Скабєєвої.

Оскільки об`єктивною стороною злочину, який інкримінується обвинуваченій, є надання іноземній державі, іноземній організації та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України за допомогою месенджерів та всесвітньої мережі «Інтернет», суд обґрунтовано вважає, що існує ризик продовження такої діяльності під час перебування обвинуваченої на волі, оскільки будь-який інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не виключає можливості обвинуваченої користуватись електронними пристроями із доступом до соціальних мереж та месенджерів.

Таким чином, суд вважає, що існують обґрунтовані ризики того, що перебуваючи на волі, обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд погоджується із зауваженням обвинуваченої, що в клопотанні не вірно зазначений її процесуальний статус не «обвинувачена», а «підозрювана». Також суд констатує, що цілком очевидно, що це описка, яка ніяким чином не впливає на зміст клопотання в цілому та зазначені в ньому ризики, зокрема. А тому така описка не є підставою для відмови в задоволенні цього клопотання.

Стосовно доводів обвинуваченої щодо того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що саме її текст був озвучений представником РФ на Генеральній асамблеї ООН, то суд не погоджується із такою думкою, оскільки суду прокурором були надані всі докази, які прокурор вважав за необхідне надати, а оцінка даним доказам буде надаватися судом в нарадчій кімнаті при винесенні кінцевого рішення. Це стосується і висновку експерта, про який в своїх запереченнях зазначала обвинувачена.

Щодо визначення розміру застави, суд вказує, що дане питання з`ясовується при кожному розгляді питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу, і кожного разу учасники висловлюються з цього приводу, а суд кожного разу обґрунтовує свою позицію, зазначаючи про це в ухвалі.

Суд не погоджується із думкою обвинуваченої, що згідно із практикою ЄСПЛ продовження строку тримання під вартою не може обґрунтовуватися тяжкістю покарання. Дійсно ЄСПЛ неодноразово зазначав, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним.

Про це зазначено в рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 12369 від «26» червня 1991 року по справі «Латальє проти Франції», п. 51, за скаргою № 5522/04 від «20» січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою № 38717/04 від «14» жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України», п. 29, 41, за скаргою № 37466/04 від «20» травня 2010 року по справі «Москаленко проти України». В пункті 36 останнього зазначено, що «…органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , суд обґрунтовує таку необхідність не лише суворістю можливого покарання, а усім комплексом ризиків, які об`єктивно існують в даному кримінальному провадженні та передбачені ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Суд вважає, що обвинувачена може переховуватися від суду перебуваючи на волі. Обвинувачена не має сталих соціальних зв`язків, а тому може вжити спроб залишити територію України.

Як вже зазначалося в попередніх ухвалах суду, під час судового розгляду були досліджені докази, зокрема, протокол огляду мобільного телефону обвинуваченої від 12 березня 2022 р, виходячи із змісту якого вона на початку березня 2022 р. намагалася виїхати до м. Бєлгород, де в неї проживає племінниця. Крім того, під час судового розгляду обвинувачена повідомила суд, що на початку року також мала намір виїхати до Угорщини.

Також судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, у вчиненні яких вона обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченої.

Так, санкцією ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Суд не вважає факт відсутності документів у обвинуваченої стримуючим фактором для перетину державного кордону, оскільки кожен громадянин має право поновити будь-який втрачений документ, а для жінок та дітей діють спрощені умови перетину державного кордону під час дії воєнного стану.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , вид та міру покарання, що загрожує їй у випадку визнання винуватою та зазначені вище обставини, суд вважає наявним ризик того, що вона може переховуватися від суду задля уникнення даного покарання.

Цей ризик ураховується судом у сукупності із ризиками вчинити інший злочин та перешкоджати кримінальному провадженню.

Так, під час судового засідання обвинувачена поводить себе агресивно, постійно порушує порядок в залі під час судового розгляду, намагається вчинити дії, спрямовані на зрив судового засідання, внаслідок чого неодноразово видалялася із зали. В перерві між судовими засіданнями обвинувачена зривалася на крик на секретаря судового засідання, захисника, а також на суд під час судових засідань. Така поведінка обвинуваченої свідчить про те, що перебуваючи на волі вона буде активно перешкоджати кримінальному провадженню різноманітними шляхами, в тому числі і шляхом ухилення від явки до суду та зриву судових засідань.

Суд не може на даній стадії судового розгляду дати оцінку ризику впливу на свідків. Дійсно, обвинувачена заявила ряд клопотань щодо виклику та допиту свідків, однак на стадії дослідження письмових і речових доказів це питання ще не вирішувалося.

Суд погоджується із думкою обвинуваченої, що вона не може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення вказаних злочинів, оскільки всі речові докази вилучені та долучені до матеріалів кримінального провадження. Разом з тим, відсутність цього ризику не впливає на доцільність продовження строку тримання під вартою, оскільки діють інші ризики, при які зазначалося вище.

Виходячи із зазначеного, суд вважає встановленими та доведеними ризики, що передбачені п.п. 1, 4 та 5 ч.1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

При вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом враховано стан здоров`я обвинуваченої.

Так, виходячи із змісту інформації Київської міської медичної частини Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України в м. Києві та Київській області від 15.06.2022 р., стан здоров`я ОСОБА_7 на даний час стабільний, задовільний. Термінового лікування як в умовах Київської міської медичної частини так і в лікарняних закладах МОЗ України вона не потребує.

Згідно відповіді № 681 від 02.08.2022 р. з Київської міської медичної частини Центру охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України в м. Києві та Київській області стан здоров`я ОСОБА_7 на даний час стабільний, задовільний. Термінового лікування як в умовах Київської міської медичної частини, так і в лікарняних закладах МОЗ вона не потребує.

У суду також відсутні будь-які підтвердження неможливості перебування ОСОБА_7 в слідчому ізоляторі за станом здоров`я.

Застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Суду не надано жодних доказів того, що ризики, передбачені п.п. 1, 4 та 5 ч.1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та зазначені в попередніх ухвалах Солом`янського районного суду, якими обвинуваченій було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, зменшилися чи зникли.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1… Кримінального кодексу України.

Таким чином, врахувавши положення ст. 177 та 178 КПК України, зокрема, репутацію обвинуваченої, яка, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду або вчинити новий злочин та те, що застава не зможе запобігти цьому, суд не визначив розмір застави.

Виходячи із зазначеного, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів.

Строк дії ухвали до 17 лютого 2023 включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченою - з моменту отримання її копії.

Головуючий

Судді