Рішення № 111769088, 14.06.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/703/23

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Суткової Д.С. розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", Київська обл., смт. Козин

про стягнення 1 523 763 грн. 08 коп.

Представники сторін:

позивача Катрук Є.А.;

відповідача Ревенко О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ю.Комодітіз звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Центренерго про стягнення 1 523 763,08 грн., з яких: 1 267 936,41 грн. інфляційні втрати та 255 826,67 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином грошові зобов`язання по договору купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-363-РДД від 13.12.2021 року та рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2022 р. по справі № 911/862/22.

17.04.2023 р. відповідачем поданий відзив на позов, в якому проти позову заперечує повністю, оскільки вважає, що нарахування індексу інфляції на суму боргу застосовується лише товарів та послуг для невиробничого споживання населенням. Оскільки в даному випадку правовідносини сторін за договором № 20/21-363-РДД від 13.12.2021 року стосувались господарської діяльності з купівлі-продажу електричної енергії, а обидві сторони є юридичними особами, то застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України в частині нарахування інфляційних втрат в такому випадку є безпідставними, крім того ст. 625 ЦК України не застосовується до виконання рішення суду.

Також відповідач зазначає, що знаходиться у дуже скрутному матеріальному становищі у період військового стану, зазнав великих збитків у зв"язку з військовою агресією, а тому занадто великі суми інфляційних нарахувань та 3 % річних, які можуть бути стягнуті за результатом даної справи, призведуть до наслідків у вигляді необхідності витрачання коштів не на відновлення критичної інфраструктури, забезпечення безперервного електроживлення України, виплату заробітної плати співробітникам, а на оплату вказаних санкцій, що у свою чергу вплине на життєдіяльність та обороноздатність України.

24.04.2023 р. через систему «Електронний суд» позивачем надіслано відповідь на відзив, в якому він вважає даний відзив необґрунтованим та таким, що не може братися до уваги, оскільки індекс інфляції використовується господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу незалежно від типу товарів та послуг, а тому твердження відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України є нонсенсом з матеріально-правової точки зору та є вирваними з контексту положень ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" твердженнями для обґрунтування наведених у відзиві заперечень на позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

13.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» (Покупець) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-363-РДД, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується відпустити електричну енергію в Об`єднану Енергосистему України, а Покупець зобов`язується відібрати електричну енергію з Об`єднаної Енергосистеми України згідно Графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у Додатку № 1 згідно п.п. 23 п. 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 р. № 499.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що право власності на електричну енергію переходить від Продавця Покупцю у точках комерційного обліку Продавця. Після переходу права власності на електричну енергію Покупець несе всі витрати, ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на електричну енергію.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що оплата за електричну енергію проводиться Покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у Розділі 10 цього Договору, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості 100 % всього обсягу електричної енергії, передбаченої цим Договором (за вирахуванням суми гарантійного внеску), протягом 2-х (двох) банківських днів з дати укладення цього Договору.

На виконання умов договору № 20/21-363-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 13.12.2021 р. позивачем 14.12.2021 р. було перераховано відповідачу грошові кошти (вартість електричної енергії та сума гарантійного внеску з ПДВ) у загальному розмірі 36 920 268, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 592 від 14.12.2021 р. на суму 2 340 800, 00 грн., платіжним дорученням № 1254 від 14.12.2021 р. на суму 22 875 468, 00 грн., листом відповідача № 24/4231 від 14.12.2021 р. про отримання суми гарантійного внеску (без ПДВ), наявними у матеріалах справи.

У січні 2022 року відповідач своїм листом № 24/240 від 25.01.2022 р. повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 2400 МВт.г. за період з 01.03.2022 р. по 10.03.2022 р. (тобто за зазначений період відпуск/відбір електричної енергії не буде здійснюватися).

У відповідь на лист відповідача № 24/240 від 25.01.2022 р. позивач звернувся до нього з вимогою № 538/02-02/22 від 09.02.2022 р. про повернення суми передоплати в розмірі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії, у якій вимагав протягом 15 банківських днів з дати отримання вимоги перерахувати грошові кошти у загальному розмірі 6 056 640, 00 грн. на поточний рахунок позивача.

У лютому 2022 року відповідач своїм листом № 24/410 від 07.02.2022 р. повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 2400 МВт.г. за період з 11.03.2022 р. по 20.03.2022 р. (тобто за зазначений період відпуск/відбір електричної енергії не буде здійснюватися).

У відповідь на лист відповідача № 24/410 від 07.02.2022 р. позивач звернувся до нього з вимогою № 538/03-02/22 від 09.02.2022 р. про повернення суми передоплати в розмірі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії, у якій вимагав протягом 15 банківських днів з дати отримання вимоги перерахувати грошові кошти у загальному розмірі 6 056 640, 00 грн. на поточний рахунок позивача.

У лютому 2022 року відповідач своїм листом № 24/596 від 17.02.2022 р. повідомив позивача про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 2630 МВт.г. за період з 21.03.2022 р. по 31.03.2022 р. (тобто за зазначений період відпуск/відбір електричної енергії не буде здійснюватися).

У відповідь на лист відповідача № 24/596 від 17.02.2022 р. позивач звернувся до нього з вимогою № 546/03-02/22 від 22.02.2022 р. про повернення суми передоплати в розмірі вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії, у якій вимагав протягом 15 банківських днів з дати отримання вимоги перерахувати грошові кошти у загальному розмірі 6 637 068, 00 грн. на поточний рахунок позивача.

В квітні 2022 року відповідач звернувся до позивача з листом № 24/1038 від 29.04.2022 р. про обставини непереборної сили, у якому повідомив, що через здійснення з 24.02.2022 р. російською федерацією повномасштабної збройної агресії проти України, що є обставинами непереборної сили (форс-мажорні обставини), офіційно засвідченими листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., такі обставини прямо, безумовно та безпосередньо перешкоджають відповідачу своєчасно повернути кошти у разі отримання належної та відповідної вимоги позивача за договором № 20/21-363-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 13.12.2021 р.

30.04.2022 р. відповідачем було складено та підписано Акт купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2022 р., відповідно до якого загальний обсяг відпущеної електричної енергії у вказаний період склав 7 200 МВт.год вартістю 18 169 920, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2022 р. по справі № 911/862/20 стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» 18 750 348 грн. 00 коп. заборгованості по договору № 20/21-363-РДД від 13.12.2021 р. та 281 255 грн. 22 коп. судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, на день подання позовної заяви відповідачем заборгованість перед позивачем не сплачена, договір купівлі-продажу № 20/21-363-РДД від 13.12.2021 р. не розірваний, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 1 267 936,41 грн. інфляційних втрат та 255 826,67 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, що така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення збитків.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін за договором № 20/21-363-РДД та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Норма, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України не обмежує права звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення питання про стягнення основного боргу.

Таким чином відсутні правові підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому суд на підставі ст. 625 ЦК України задовольняє заявлені позивачем штрафні санкції в розмірі 1 267 936,41 грн. інфляційних втрат та 255 826,67 грн. 3% річних, які нараховані відповідно до вимог закону та умов договору.

У зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 236, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» (01015, м. Київ, вул. Лейпцигська, 3А, код 42601505) 1 267 936 (один мільйон двісті шістдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять шість) грн. 41 коп. інфляційних втрат, 255 826 (двісті п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 67 коп. 3 % річних та 22 856 (двадцять дві тисячі вісімсот п`ятдесят шість) грн. 46 коп. судового збору.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 26.06.2023 року.

Суддя Л.Я. Мальована