Рішення № 11175477, 07.07.2010, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

№ 2-4325/0514/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2010 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретарі Єфименко Т.В.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Носач Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо перерахунку та виплати державної та додаткової пенсії відповідно до вимог і розмірів, передбачених ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, 19 травня 2010 року, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області з позовом і просив визнати дії відповідача незаконними за період з 01.11.2006 року по 01.07.2008 року та зобов»язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за вказаний період у відповідності до ст. ст. 50, 54, ч.3 ст.67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та визнати дії відповідача по не нарахуванню пенсії неправомірними. Позовні вимоги мотивовані тим, що він має статус громадянина постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 3 групи, знаходиться на обліку в УПФУ в м.Добропілля. Зазначає, що відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він мав право отримувати основну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. За вказаний період пенсія позивачу не виплачувалася у зазначених розмірах, тому позивач просив задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав свої уточнені позовні вимоги з підстав зазначених в позові і просив їх задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача, діюча на підставі довіреності Носач Т.О. у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що пенсія позивачу була обчислена з урахуванням ступіня втрати професійної працездатності у відсотках. При нарахуванні пенсії відповідача керувався постановами КМУ, які згідно зі статтею 117 Конституції України є обов»язковими для виконання. Відповідно до п.2 постанови КМУ № 1 від 03.01.2002 року зі змінами та доповненнями розрахунок додаткових пенсій та пенсій, передбачених ч.4 ст.54 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” провадиться виходячи з розміру 19,91 грн. ( з 01.09.2004 22.30 грн.). Постановою КМУ від 27.12.2005 року № 1293 вказані розміри пенсій збільшено в 3,5 рази (учасники ліквідації аварії в 1986 році) та в 2.5 рази (інші учасники ліквідації аварії). Постанова КМУ № 1 від 03.01.2002 року прийнята на виконання вимог ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Враховуючи наведене вважає, що при визначені розміру пенсіх позивача було правомірно застосовані вище вказані постанови КМУ. Крім цього зазначила, що з позовом позивач звернувся тілльки 14.10.2008 року тому для захисту порушеного права позивачем пропущено строк звернення до суду. Наполягає на застосуванні позовної давності і просить позов залишити без задоволення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу осіб постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Розглядаючи цивільну справу по суті, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем слід розглядати із застосуванням Конституції України, Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії, інвалідом ІІ групи і перебуває на обліку в управління ПФУ м.Добропілля.

В період з 01.11.2006 року по 01.07.2008 року ОСОБА_1 отримував пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, як інвалід ІІ групи, відповідно до ст.ст.50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір даної пенсії згідно довідки УПФУ в м.Добропілля від 03.03.2010 року становив (а.с.12-13):

Дата виплати пенсії Розмір виплаченої пенсії (грн.) Листопад 2006 1746,75 Грудень 2006 1746,75 Січень 2007 1811,65 Лютий 2007 1811,65 Березень 2007 1811,65 Квітень 2007 1928,12 Травень 2007 1928,12 Червень 2007 1928,12 Липень 2007 1928,12 Серпень 2007 1939,49 Вересень 2007 1945,17 Жовтень 2007 1949,22 Листопад 2007 1949,22 Грудень 2007 1949,22 Січень 2008 2052,87 Лютий 2008 2052,87 Березень 2008 2052,87 Квітень 2008 2059,47 Травень 2008 2059,47 Червень 2008 2059,47

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам другої групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з втратою годувальника.

Зазначені норми розповсюджуються на позивача, як віднесеного до категорії 1.

Згідно частини третьої ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» від 5 жовтня 2006 року N 231-V стаття 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була доповнена частиною третьою такого змісту: «У разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника наслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму". Дані зміни набрали чинності 31.10.2006 року.

ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в ст.67 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були внесені зміни, які були визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Будь-яких інших змін протягом з 22.05.2008 року по теперешній час в ст. 67 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не вносилось.

Таким чином до 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року частина третя ст.67 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діє в редакції, яка існувала з 01.11.2006 року, тобто якою встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника наслідок Чорнобильської катастрофи і перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Таким чином, для позивача як інваліда ІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії за період з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 по 01.07.2008 року повинен був розраховуватися, виходячи із розмірів, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

На підставі Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік» N 3235-IV от 20.12.2005 р. в період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 01.01.2006 до 31.03.2006 - 350 грн., з 01.04.2006 до 30.09.2006 - 359 грн., з 01.10.2006 до 31.12.2006 - 366 грн.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.

Тобто з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив: з 01.01.2007 до 31.03.2007 - 380 грн., з 01.04.2007 до 30.09.2007 410,06 грн., з 01.10.2007 до 31.12.2007 415,11 грн, а з 01.01.2008 по 31.12.2008 року - з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.ст. 3, 6, 22, 64 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму ВСУ № 8 від 13.06.2007 року „Про незалежність судової влади” відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачу відповідач в період з 01.11.2006 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 по 01.07.2008 року повинен був застосовувати норми та положення ст.ст. 50, 54 ч.3 ст.67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, № 1293 від 27.12.2005 року „Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі яких здійснювалось нарахування пенсії позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав, суперечать положенням Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

При цьому суд бере до уваги, що порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України № 523 від 30.05.1997 року „Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи”, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Частиною пятою ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Суд не бере до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, чинної з 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сімям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму, без встановлення додаткових умов для такого перерахунку.

Отже, нарахування та виплата пенсії позивачу за період з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.07.2008 року мали здійснюватися відповідачем відповідно до норм ст.ст. 50, 54, 67 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Суд ухвалюючи судове рішення у даній справі виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме дії відповідача є незаконними, а тому відповідача слід зобов'язати здійснити перерахунок та виплату державної пенсії позивача виходячи з розмірів 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії як інваліду ІІ групи за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру 75 % мінімальної пенсії за віком, з 01.11.2006 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.07.2008 року

Оскільки позивач, як постраждалий внаслідок аварії на ЧАЄС, звільнений від сплати судових витрат, на підставі ст.88 ЦПК України, суд вважає необхідним судовий збір та витрати ІТЗ, віднести за рахунок відповідача.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом немайнового характеру, то з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір за позов немайнового характеру позивачу, а саме - в розмірі 8,50 грн і витрати ІТЗ в розмірі 37.00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.19,22,152 Конституції України, нормами ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ЗУ "Про Державний бюджет України» на 2006-2008 роки, ст.ст.10,11,15,16,212-215 ЦПК України , суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Добропілля Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити дії щодо перерахунку та виплати державної та додаткової пенсії відповідно до вимог і розмірів, передбачених ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України м.Добропілля Донецької області щодо невиконання законодавчо визначеного обовязку здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров»ю, за період з 01 листопада 2006 по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 року по 01.07.2008 року у відповідності до ст.50, ч. 4 ст. 54 та статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема виходячи зі встановленого мінімального розміру пенсії за віком , який встановлений на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні восьми мінімальних пенсій за віком для державної пенсії та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності відповідно до ч.4 ст. 54, ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” із розрахунку восьми мінімальних пенсій за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 листопада 2006 по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 01.07.2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст.50,67 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” із розрахунку 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01 листопада 2006 по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 01.07.2008 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України м.Добропілля Донецької області на користь держави, судовий збір в сумі 8,50 грн. (вісім гривень 50 коп.) та витрати ІТЗ в розмірі 37,00 грн. (тридцять сім грн.) на р\р 31218259700035. ЄДРПОУ 34686542 МФО 834016 в ГУ ЦДК у Донецькій області (м.Добропілля 22050001).

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий суддя О.В.Здоровиця