Рішення № 111737855, 23.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2023Справа № 910/4994/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ідентифікаційний код: 14360080)

до Цемаха Олександра Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 272225,06 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з вимогами до Цемаха Олександра Андрійовича про стягнення 272225,06 грн, з яких 196779,01 грн заборгованості за кредитом, 42426,05 грн заборгованості за процентами за користування кредитом та 33020,00 грн заборгованості за винагородою.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не повернув у встановлені строки отриманий від банку відповідно до умов Кредитного договору №20.97.0000000055 від 13.03.2020 кредит, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за кредитом у сумі 196779,01 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 42426,05 грн заборгованості зі процентами за користування кредитом та 33020,00 грн заборгованості за винагородою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 03.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 відкрито провадження у справі №910/4994/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

15.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач жодних заперечень по суті спору не висловив, а лише вказав на те, що позивачем не надано до суду доказів отримання відповідачем кредиту, порушення ним умов кредитного договору та неповернення кредитних коштів (так як копії документів, долучені позивачем до позовної заяви, не завірені належним чином).

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.03.2020 між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (банк) та Фізичною особою-підприємцем Цемахом Олександром Андрійовичем (позичальник) укладено Кредитний договір №20.97.0000000055, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 200000,00 грн (190020,00 грн - для поповнення обігових коштів та 9980,00 грн для сплати комісії за видачу кредитних коштів), в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором терміни.

У п. А3 Розділу «Істотні умови кредитування» сторони встановили, що термін повернення кредиту - 11.03.2022. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 цього договору).

В п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5 п. 2.2 Договору визначено, що позичальник зобов`язується: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього Договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору; сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього Договору.

Відповідно до п. 4.10 Договору розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту.

Згідно з п. 4.11 Договору нарахування процентів та комісії здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. 6.2 Договору цей договір у частині п. 4.4 Договору (щодо сплати винагороди за відкриття позичкового рахунку) набирає чинності з моменту підписання даного договору, в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором.

Додатком №1 до Кредитного договору №20.97.0000000055 від 13.03.2020 сторони визначили Графік погашення кредиту, сплати процентів та комісійних винагород, який є невід`ємною частиною Договору.

27.04.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору №20.97.0000000055 від 13.03.2020, в якій сторони погодили, що термін повернення кредиту 11.03.2022. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 цього договору).

Додатком №1 до Кредитного договору №20.97.0000000055 від 13.03.2020 (в редакції Додаткової угоди №1 від 27.04.2020) сторони визначили Графік погашення кредиту, сплати процентів та комісійних винагород, який є невід`ємною частиною Договору.

14.08.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору №20.97.0000000055 від 13.03.2020, в якій сторони погодили, що термін повернення кредиту 11.06.2022. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 цього договору).

Додатком №1 до Кредитного договору №20.97.0000000055 від 13.03.2020 (в редакції Додаткової угоди №2 від 14.08.2020) сторони визначили Графік погашення кредиту, сплати процентів та комісійних винагород, який є невід`ємною частиною Договору.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач не повернув у встановлені строки отриманий від банку кредит, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за кредитом у сумі 196779,01 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 42426,05 грн заборгованості зі процентами за користування кредитом та 33020,00 грн заборгованості за винагородою.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором №20.97.0000000055 від 13.03.2020 надавши відповідачу кредит у розмірі 200000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 13.03.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з банківської виписки позивача, відповідач не у повному обсязі повернув банку кредит, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 196779,01 грн.

Крім того, відповідно до п. А.6 Розділу «Істотні умови кредитування» Договору відповідачем за користування кредитом сплачує проценти, які нараховуються згідно п. А. Договору.

Також п. А.10 та А.11 Розділу «Істотні умови кредитування» сторонами було погоджено сплату відповідачем винагороди позивачу за кредитне обслуговування та за управління фінансовим інструментом.

Тобто у даному випадку сторони погодили умови Кредитного договору №20.97.0000000055 від 13.03.2020, зокрема, щодо сплати винагороди та встановили відповідні зобов`язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.

Відповідно до п. А.6 Розділу «Істотні умови кредитування» за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 23,88% річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 Договору, банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, і дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.13 цього Договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 23,88% річних. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 23,88% річних.

Згідно з п. А.8 Розділу «Істотні умови кредитування» нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому, день видачі та день повернення кредиту вважається одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "фак./360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно Графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день;

Відповідно до п. А.10 Розділу «Істотні умови кредитування» позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,99% річних від суми зазначеного у п. А.2. цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.

Згідно з п. А.11 Розділу «Істотні умови кредитування» позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 3,99% річних від суми встановленого у п. А.2. цього Договору ліміту. У випадку збільшення розміру ліміту по цьому Договору, позичальник додатково сплачує 3,99% річних від суми збільшення розміру ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому Договору.

У Додатку №1 до Договору сторони погодили графік платежів (повернення кредиту, сплата процентів, сплата винагорода за кредитне обслуговування), відповідно до якого відповідач повинен був щомісяця по 11.06.2022 сплачувати позивачу грошові кошти, які складаються з суми кредиту, процентів та комісії.

Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що станом на 07.03.2023 у відповідача існує непогашена заборгованість у розмірі 272225,06грн. (196779,01 грн - заборгованість за кредитом, 42426,05 грн. - заборгованість за процентами, 33020,00 грн. - заборгованість за винагородою за кредитне обслуговування).

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідач у відзиві на позовну заяву жодних заперечень по суті спору не висловив, а лише вказав на те, що позивачем не надано до суду доказів отримання відповідачем кредиту, порушення ним умов кредитного договору та неповернення кредитних коштів (так як копії документів, долучені позивачем до позовної заяви, не завірені належним чином).

Втім, суд зазначає, що з огляду на предмет та підстави позову саме на відповідачеві, а не на банку, лежить тягар доказування виконання ним умов Кредитного договору №20.97.0000000055 від 13.03.2020 - а саме, повернення частини кредиту, сплати відсотків та комісії відповідно до погодженого Графіку.

Вказаних доказів відповідачем суду не надано.

В свою чергу позивач повинен довести суду поданими доказами факт виконання ним обов`язку з надання відповідачеві кредиту.

На підтвердження вказаних обставин позивачем долучено до позовної заяви копію меморіального ордеру №TR.14002841.25838.701498 від 13.03.2020 та банківські виписки, в яких наявна інформація про часткове виконання відповідачем кредитних зобов`язань (повернення кредиту, сплати процентів та комісії).

З огляду на викладені обставини, беручи до уваги принцип змагальності та стандарт доказування «вірогідність доказів», суд дійшов висновку в обґрунтованості позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк».

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Цемаха Олександра Андрійовича за Кредитним договором №20.97.0000000055 від 13.03.2020 у сумі 272225,06 грн (заборгованість за кредитом у розмірі 196779,01 грн, заборгованість за процентами у розмірі 42426,05 грн та заборгованість за комісією у розмірі 33020,00 грн) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення з Цемаха Олександра Андрійовича заборгованості за кредитом у розмірі 196779,01 грн, заборгованості за процентами у розмірі 42426,05 грн та заборгованості за комісією у розмірі 33020,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що Кредитний договір №20.97.0000000055 від 13.03.2020 укладено між банком та Фізичною особою-підприємцем Цемахом Олександром Андрійовичем.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 13.01.2022 була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Цемаха Олександра Андрійовича.

Як зазначено у постановах Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14 144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18), господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Отже, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, даний спір відноситься до господарської юрисдикції.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Цемаха Олександра Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ідентифікаційний код: 14360080) заборгованість за кредитом у розмірі 196779 (сто дев`яносто шість тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн 01 коп., заборгованість за процентами у розмірі 42426 (сорок дві тисячі чотириста двадцять шість) грн 05 коп, заборгованість за винагородою у розмірі 33020 (тридцять три тисячі двадцять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 4083 (чотири тисячі вісімдесят три) грн 38 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак