Рішення № 111737818, 23.06.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2023Справа № 910/646/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2»

до приватного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж»

про стягнення 228772,21 грн,

Представники:

не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулося з позовом приватне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2» до приватного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» про стягнення 228772,21 грн, в тому числі: 180400,00 грн боргу, 4878,21 грн 3% річних, 43494,00 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язань по договору № 40 найму (оренди) ліжко-місць (далі - л/м) від 01.01.2022 (далі - Договір). Невиконання полягає у несплаті за користування ліжко-місяцями за лютий-грудень 2022 року.

Суд своєю ухвалою від 16.01.2023 відкрив провадження у справі № 910/646/23 постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві зазначив:

- позивач не надав первинних документів, що підтверджують заборгованість;

- до складу боргу позивач неправомірно включив 59317,8 грн вартості найму 3-х ліжко-місць у кімнаті АДРЕСА_3 для працівника ОСОБА_1 , оскільки останній з 12.03.2022 по 31.12.2022 перебував на військовій службі і ліжко-місцями не користувався;

- позивач зробив невірний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат;

- внаслідок запровадження в Україні з 24.02.2022 воєнного стану наступили форс-мажорні обставини, а тому відповідач повинен бути звільнений від відповідальності за ст. 625 ЦК України. Також відповідач погодився сплатити 24,26 грн 3% річних та 262,40 грн інфляційних втрат.

Водночас відзив відповідача містить заяву про визнання заборгованості в розмірі 121082,20 грн.

Відповідач подав клопотання про відстрочення виконання рішення на 6 місяців.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01 січня 2022 року приватне акціонерне товариство «Трест «Київелектромонтаж»

(наймач) та приватне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2» (наймодавець) уклали договір № 40 найму (оренди) ліжко-місць (далі - Договір), відповідно до умов якого наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування (найм) ліжко-місця в кількості 8 (вісім) одиниць (надалі - майно), що знаходиться в гуртожитках приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» за адресами: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3.

Майно вважається переданим в найм (оренду) наймачу з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору плата за найм одного ліжко-місця складає 2050,00 грн. Щомісячна плата за найм 8 (вісім) ліжко-місць складає 16400,00 грн.

Наймач зобов`язаний перерахувати плату за найма не пізніше 5 (п`ятого) числа поточного (звітного) місяця (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 наймач має право достроково припинити найм (оренду) з дотриманням умов договору, виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору.

Договір діє з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 (п. 6.1 Договору).

Згідно з п. 7.1 Договору зміни та доповнення до договору вносяться у письмовій формі, підписуються сторонами і є його невід`ємною частиною.

01.01.2022 сторони підписали акт приймання-передачі майна.

Відповідач орендував ліжко-місця для проживання своїх працівників, перелік яких визначено додатком № 4 до Договору. У цьому додатку сторони узгодили перелік осіб, що мають право проживати у гуртожитках (ОСОБА_3. - АДРЕСА_1; ОСОБА_2. - АДРЕСА_2; ОСОБА_1 - АДРЕСА_3).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Договору як юридичному факту властиві такі ознаки:

- в договорі виявляється воля не однієї особи, а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом мають збігатися і відповідати одне одному;

- договір - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Основною особливістю цивільних правовідносин є те, що вони засновані на рівності, автономії волі, майновій і організаційній відокремленості її суб`єктів. У зв`язку з цим однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України), суть якої розкрита у ст. 627 ЦК України і полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору є багатоаспектним поняттям, яке включає в себе різні прояви: прийняття власного рішення про вступ у договірні відносини, самостійний вибір того, з ким буде вступати у правовідносини, визначення умов договору тощо. Укладання договору є наслідком збігу волі та волевиявлення сторін, що забезпечує свободу договору.

Сторонами договору, тобто суб`єктами зобов`язання, є управомочена сторона - кредитор, та зобов`язана сторона - боржник.

В контексті спірних відносин обов`язок приватного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» щодо сплати орендних платежів приватному акціонерному товариству «Трест «Київміськбуд-2» заснований на їхній спільній домовленості, і саме вони, а не особи, для забезпечення житлових потреб яких орендовано майно, є сторонами зобов`язання за таким юридичним фактом як договір.

У ст. 14 ЦК України закріплені основні принципи виконання цивільних обов`язків. Так само як і цивільні права, що кореспондуються з ними, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

З метою гарантії стабільності суспільних відносин закон визначає загальні умови виконання зобов`язання такі як виконання його належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України) та встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання (ст. 525 ЦК України).

Обов`язок зі сплати орендної плати за користування майном є одним із основних обов`язків, які покладаються на наймача (ст. 762 ЦК України). Звільнення зі сплати орендної плати може мати місце у випадка, передбачених ч. 6 ст. 762 ЦК України. Оскільки орендарем майна за Договором є відповідач, перебування ОСОБА_1 з 12.03.2022 по 31.12.2022 на військовій службі не є обставиною, яка підпадає під дію ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Відсутність підписаних актів здачі-приймання робіт також не спростовує факт користування відповідачем майном у спірний період.

Згідно з умовами Договору наймач зобов`язаний перерахувати плату за найм (яка є фіксованою і становить 16400,00 грн) не пізніше 5 (п`ятого) числа поточного (звітного) місяця, тобто виконання зобов`язання щодо оплати не залежить від дій наймодавця.

В матеріалах справи відсутні докази досягнення згоди сторін Договору щодо зменшення розміру плати за найм.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 180400,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, з відповідача слід стягнути 4878,21 грн 3% річних, 43494,00 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов`язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов`язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб`єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов`язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який виданий всім кого це стосується, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами визнається обставина (дія чи подія), що спричинили неможливість виконання договірних зобов`язань у обумовлений сторонами строк. Ці обставини є юридичними фактами, що спричинили неможливість виконання договірних зобов`язань, і для настання яких необхідна наявність певних умов: виникнення після укладення договору; неможливість виконання зобов`язання у період їх існування; закріплення, як правило, таких обставин у договорі як таких, що звільняють від виконання зобов`язання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Відповідач не надав доказів неможливості виконання зобов`язання у встановлені строки внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану).

Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.

Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/7495/16 від 08.05.2018.

Відповідно до ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З приписами ч. 4 ст. 331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд дійшов висновку про відмову в наданні відстрочення виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 130 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача 1715,79 грн судового збору, повертає позивачу 1715,79 грн судового збору з Державного бюджету України

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» до приватного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж».

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» (вул. Верховинця Василя, 10, м. Київ, 03148, код 04012750) на користь приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» (вул. Святослава Хороброго, 26-А, м. Київ, 03151, код 04012661) 180400,00 грн боргу, 4878,21 грн 3% річних, 43494,00 грн інфляційних втрат, 1715,79 грн судового збору.

Повернути приватному акціонерному товариству «Трест «Київміськбуд-2» (вул. Святослава Хороброго, 26-А, м. Київ, 03151, код 04012661) з Державного бюджету України 1715,79 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя С. А. Ковтун