Рішення № 111737421, 20.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1297/23

За позовом Фермерського господарства "Дніпро", с. Бабайківка Дніпровського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро", м. Дніпро

про визнання договору про надання фінансового кредиту № ФК 060121 Д від 06.01.2021 недійсним

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Баворовська Г.П.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Маєвська К.В., ордер АЕ №1187075 від 01.03.2023, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство "Дніпро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро", у якому просить визнати договір про надання фінансового кредиту №ФК060121 Д від 06.01.2021 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у оскаржуваному договорі є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що відповідач був обізнаний про те, що відповідач є фінансовою установою та має відповідні ліцензії. Також відповідач вказує, що правовідносини між сторонами, що виникли на підставі оскаржуваного договору не регулюються нормами законодавства про захист прав споживачів. Відповідач вважає, що положення п. 2.8.4, 2.8.5, абз. п. 2.10 договору, як і сам договір не суперечать Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Також відповідач зауважує, що подання даного позову та його правове обґрунтування має ознаки порушення принципу добросовісності та порушення принципу "venire contra factum proprium" - суперечливої поведінки.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, просить зобов`язати відповідача надати докази ознайомлення позивача з інформацією про те, що відповідач є фінансовою установою і про те що він має відповідну ліцензію. Позивач стверджує, що йому було надано формально для підписання додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту, проте не було надано детальної інформації про веб-сайт відповідача, не роз`яснено конкретно про правові наслідки та порядок здійснення розрахунків, сплати податків і зборів за рахунок позичальника, про механізм захисту прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань тощо. Позивач вважає даний договір удаваним та просить визнати його недійсним.

Також позивачем подане клопотання про доповнення позову новими обставинами, у якому вважає, що спірний договір є удаваним, вважає, що під договором про надання фінансового кредиту приховано договір про надання валютного кредиту. Позивач стверджує, що у відповідача відсутня ліцензія для надання валютних кредитів, у зв`язку з чим просить визнати даний договір недійсним.

Позивачем подані клопотання про витребування доказів, а саме оригіналів ліцензій про право надання юридичним особам коштів у гривнях у позику, що видана відповідним органом ліцензування; про надання юридичним особам коштів у позику у валюті, видану Національним банком України та копію вказаної ліцензії.

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів, суд доходить висновку про відмову в задоволенні даного клопотання. Так, клопотання не відповідає вимогам ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні позивачем не наведено обґрунтувань неможливості його подання разом із поданням позовної заяви. До того ж, відповідачем залучено до матеріалів справи копію ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, виданої на підставі розпорядження №1921 від 11.08.2016 та копію свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 05.09.2016 та надано пояснення щодо надання кредиту у гривні, а не у валюті.

Також від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи за №160/6153/23, яка розглядається в Дніпропетровському окружному адміністративному суді за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Дніпро) про визнання протиправними дій та скасування постанови №69291318 від 23.06.2022, якою, як зазначає позивач, накладено арешт на право оренди (речове право) Фермерського господарства "Дніпро" щодо оренди всіх земельних ділянок приватної та комунальної власності (більше 2000 га), в тому числі і земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 .

Представник відповідача проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечував, не вбачав об`єктивної неможливості розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням у справі №160/6153/23.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, тощо.

Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/13545/17 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясовувати як пов`язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов`язаність цих справ з розглядуваною не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі за змістом п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України.

Проаналізувавши підстави, зазначені відповідачем в обґрунтування необхідності зупинення провадження у справі № 904/1297/23 суд вважає відсутньою обставину об`єктивної неможливості розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням у справі №160/6153/23. Крім того, суд не вбачає пов`язаності справи №160/6153/23 з розглядуваною, оскільки предметом даної справи є визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту, а у справі №160/6153/23 оскаржуються дії та постанова державного виконавця.

Розгляд судом справи про визнання протиправними дій державного виконавця з виконання ухвали про забезпечення позову у іншій справі не перешкоджає розгляду справи про визнання недійсним договору, виходячи з презумпції правомірності правочину. Предмети судового розгляду та дослідження у зазначених справах є різними і відсутні процесуальні перешкоди та необхідність у зупиненні провадження у справі.

У клопотанні відсутні докази саме об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у справі №160/6153/23.

На думку суду, об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням у справі №160/6153/23 відсутня. З урахуванням викладеного, клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Судом протокольними ухвалами відмовлено у задоволенні клопотань про витребування доказів та зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2023.

Представник позивача у судове засідання 20.06.2023 не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки не може забезпечити явку у зв`язку з сімейними обставинами, пов`язаними із захворюванням сина.

Частинами 1, 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Згідно з ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У клопотанні про відкладення судового засідання представник позивача зазначив неможливість забезпечення явки, у зв`язку із хворобою сина, про що додав копію довідки від 30.05.2023.

Суд звертає увагу, що сторони вільні у виборі своїх представників для участі у судових засіданнях, а також на те, що сторони та їх представники мають можливість приймати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Як вбачається із доданої довідки син представника позивача не відвідував колектив з 30.05.2023, проте представник позивача був присутнім у судовому засіданні 07.06.2023 та у судовому засіданні з представниками сторін погоджувалася дата наступного судового засідання, а саме 20.06.2023, проти якої представник позивача не заперечував. Суд також звертає увагу, що у довідці від 30.05.2023 фіксується що дитина не відвідувала колектив з 30.05.2023 по 25.06.2023 (на майбутнє). При цьому зазначено "у теперішній час дитина здорова".

До того ж суд звертає увагу, що на попередньому засіданні судом представнику позивача було роз`яснено наявність технічної можливості прийняти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Однак представником позивача не подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для відмови в задоволенні клопотання про відкладення судового засідання. При цьому саму наявність такого клопотання суд розцінює як вираження бажання позивача у прийнятті судом рішення по суті спору, що виключає можливість залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 20.06.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін (в тому числі і у попередніх судових засіданнях), дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин укладення договору про надання фінансового кредиту, строк дії договору, умови надання кредиту та повернення кредитних коштів, графік повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, наявність повноважень у позивача для укладення відповідного кредитного договору, наявність/відсутність підстав для визнання договору недійсним.

Так, судом встановлено, що 06.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" (кредитор) та Фермерським господарством "Дніпро" (позичальник) укладено договір про надання фінансового кредиту №ФК060121Д, відповідно до п. 1.1 якого за цим договором кредитор зобов`язується надати позичальнику в тимчасове користування, на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, обіговості траншів, платності, кредитні кошти, одним або кількома траншами, з максимальним лімітом кредитування у сумі 24071721,20 грн., яка еквівалентна 851794,81 доларам США згідно з міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США на день, що передує дню укладення сторонами цього договору (05.01.2021), встановленим на міжбанківському валютному ринку України за даними ресурсу УкрДілінг, розміщеними на веб-сторінці http://www.idinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), а саме: 28,26 грн. за 1 долар США, з яких:

- субліміт -1 це кредитні кошти у сумі 17000000,00 грн., яка еквівалентна 601556,97 доларам США;

- субліміт-2 це кредитні кошти у сумі 7071721,20 грн., яка еквівалентна 250237,84 доларам США.

Згідно з п. 1.2 договору позичальник зобов`язується повернути кредитні кошти та сплатити кредитору проценти за користування кредитними коштами у порядку і строки, визначені цим договором.

Строк повернення кредитних коштів позичальником: до 15 грудня 2021 року (включно). Якщо на день, що передує дню повернення кредитних коштів відбулося збільшення міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.idinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), у порівнянні із міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США, визначеним сторонами на день, що передує дню укладення цього договору, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.idinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), то сума кредитних коштів у гривнях, що підлягає поверненню позичальником по цьому договору, визначається позичальником за міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.idinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), на день, що передує дню повернення позичальником суми кредитних коштів. Така зміна суми кредитних коштів не потребує додаткового погодження із кредитором та підписання сторонами додаткової угоди. Позичальник зобов`язаний самостійно визначити суму кредитних коштів у гривнях та повернути її кредитору відповідно до порядку та у строки, що погоджені сторонами у цьому договорі (п.2.5, 2.5.1 договору).

У відповідності з п. 3.1 договору розмір процентів за користування кредитними коштами (процентна ставка):

- розмір процентів за користування кредитними коштами (процентна ставка) по сібліміту-1 складає 20% річних;

- розмір процентів за користування кредитними коштами (процентна ставка) по сібліміту-1 складає 0,000001% річних;

Проценти за користування кредитними коштами нараховуються кредитором та сплачуються позичальником щомісяця. При розрахунку процентів річних за користування кредитними коштами сторонами приймається фактична кількість днів у відповідному календарному місяці та календарному році. Нарахування та сплата процентів річних за користування кредитними коштами здійснюється у національній валюті, в останній календарний день кожного календарного місяця, починаючи з дня видачі кредитних коштів позичальнику до дня фактичного повного повернення кредитних коштів кредитору, тобто з дня списання кредитних коштів з банківського рахунку кредитора до дня фактичного повернення кредитних коштів на банківський рахунок кредитора. Нарахування процентів річних за користування кредитними коштами здійснюється на загальну суму неповернутих кредитору кредитних коштів, яка існує у відповідний календарний день відповідного календарного місяця, у якому такі проценти нараховуються.

Нарахування та сплата процентів річних за користування кредитними коштами здійснюється у наступний спосіб: якщо на день, що передує дню нарахування та сплати позичальником процентів річних за користування кредитними коштами, відбулося збільшення міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.idinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), у порівнянні із міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США, визначеним сторонами на день, що переду є дню укладення цього договору, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.idinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), то сума кредитних коштів у гривнях, на яку здійснюється нарахування процентів за користування кредитними коштами, визначається за міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.idinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), на день, що передує дню нарахування та сплаті позичальником процентів річних за користування кредитними коштами. Позичальник зобов`язаний сплатити кредитору проценти за користування кредитними коштами єдиним окремим платежем, у день повного повернення позичальником кредитних коштів, отриманих по цьому договору, в межах строку, погодженого сторонами у цьому договорі, або у день дострокового повного повернення позичальником кредитних коштів, у безготівковій формі, у національній валюті, з обов`язковим зазначенням про це у призначенні платежу (п.3.2, 3.2.1, 3.3 договору).

Згідно з п. 4.1 договору позичальник зобов`язаний сплатити кредитору одноразову комісію за надання кредитних коштів у розмірі 1 процент від загальної суми отриманих від кредитора кредитних коштів по цьому договору, яка нараховується кредитором позичальнику в день надання позичальником відповідної письмової заявки, погодженої сторонами у п. 2.1 цього договору. Одноразову комісію за надання кредитних коштів у розмірі 1 процент від загальної суми отриманих від кредитора кредитних коштів, позичальник вплачує кредитору протягом наступного банківського дня, який слідує за днем списання кредитних коштів з банківського рахунку кредитора, який погоджено сторонами у цьому договорі, у безготівковій формі, у національній валюті, з обов`язковим зазначенням про це у призначенні платежу.

Якщо на день, що передує дню нарахування кредитором одноразової комісії за надання кредитних коштів, відбулося збільшення міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.idinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), у порівнянні із міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США, визначеним сторонами на день, що переду є дню укладення цього договору, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.idinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), то сума кредитних коштів у гривнях, на яку здійснюється нарахування одноразової комісії, визначається за міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.idinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), на день, що передує дню нарахування кредитором одноразової комісії за надання кредитних коштів (п. 4.1.1, 4.1.2).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до 15 грудня 2021 року.

Сторонами підписано Додаток №1 до договору Підтвердження ознайомлення позичальника з умовами кредитування.

Позивач вважає, що пункти 2.5.1, 3.2.1, 4.1.2 договору про надання фінансового кредиту №ФК060121Д від 06.01.2021 грубо порушують чинне законодавство, що на його думку є підставою для визнання договору недійсним. Позивач зазначає, що вказані пункти договору є несправедливими в розумінні ст. 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме вони всупереч принципу добросовісності створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача Фермерського господарства "Дніпро", в особі його голови Лабагур В.О., що проявляється у встановленні обов`язку позивача відшкодувати відповідачу у разі збільшення міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти долара США курсову різницю, яка може стягуватися кредитором з боржника за будь-яких умов, і при цьому ж цими пунктами договору взагалі не встановлена жодна відповідальність, або обов`язок фінансової установи (відповідача) відшкодувати курсову різницю позичальнику у разі зменшення міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти долара США. За розрахунком позивача розмір курсової різниці, нарахованої лише на тіло кредиту станом на дату подання позову складає 229947,19 доларів США, на проценти 30521,17 доларів США.

Також позивач зауважує, що не міг вплинути на розмір курсової різниці, оскільки спірний договір за своєю правовою природою є договором приєднання. Крім того, позивач зауважує, що хоча голова фермерського господарства підписав додаток №1 до договору - "Підтвердження ознайомлення позичальника з умовами кредитування", проте ніхто з боку кредитора не ознайомлював його з інформацією, у відповідності до ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Позивач вважає, що спірний договір містить лише один обов`язок кредитора це надати грошові кошти у кредит позичальнику, решта умов договору містить лише обов`язки позичальника.

Позивач просить визнати вказаний договір недійсним. У клопотанні про доповнення позову новими обставинами вважає спірний договір удаваним, оскільки на його думку під договором про надання фінансового кредиту приховано договір про надання валютного кредиту. Позивач стверджує, що у відповідача відсутня ліцензія для надання валютних кредитів, у зв`язку з чим просить визнати даний договір недійсним.

Вказане і стало причиною виникнення спору.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що спірний договір підписаний обома сторонами без зауважень, не містить протоколу розбіжностей (узгодження розбіжностей), у договорі містяться всі істотні умови договору, зокрема такі як предмет договору, ціна, строк дії, порядок надання та повернення кредитних коштів, розмір та порядок нарахування і сплати процентів, суд доходить висновку, що сторонами погоджені всі істотні умови договору.

Також до договору сторонами погоджено та підписано додаток №1 до договору Підтвердження ознайомлення позичальника з умовами кредитування. Позивач у позовній заяві вказує про те, що голова фермерського господарства лише формально підписав даний додаток, проте його ніхто детально не ознайомлював з умовами кредитування як того вимагає ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Так, відповідно до ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова установа зобов`язана розкривати клієнтам визначену законодавством інформацію про умови та порядок її діяльності, що розміщується у місці надання послуг клієнтам та/або на власному веб-сайті фінансової установи. Така інформація повинна, зокрема, включати: 1) перелік послуг, що надаються фінансовою установою, порядок та умови їх надання; 2) вартість, ціну/тарифи, розмір плати (проценти) щодо фінансових послуг залежно від виду фінансової послуги; 3) інформацію про механізми захисту прав споживачів фінансових послуг.

На вимогу клієнта фінансова установа зобов`язана в порядку, визначеному законодавством, надати таку інформацію: 1) відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічний стан, які підлягають обов`язковому оприлюдненню;

2) перелік керівників фінансової установи та її відокремлених підрозділів; 3) кількість акцій фінансової установи та розмір часток, які знаходяться у власності членів її виконавчого органу, а також перелік осіб, частки яких у статутному капіталі фінансової установи або належна їм кількість акцій фінансової установи перевищують 5 відсотків; 4) іншу інформацію, право на отримання якої визначено законом.

Перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб`єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов`язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про:

1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору;

д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.

Інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Забороняється покладати на споживача фінансових послуг сплату будь-яких платежів, відшкодувань, штрафних санкцій за реалізацію ним права на відмову від договору, предметом якого є надання йому фінансової послуги, чи за дострокове розірвання (ініціювання дострокового розірвання) споживачем фінансових послуг такого договору, а також забороняється стягувати такі платежі, відшкодування, штрафні санкції.

Забороняється покладати на споживача фінансових послуг сплату будь-яких платежів, відшкодувань, штрафних санкцій за дострокове виконання ним умов договору, предметом якого є надання йому фінансової послуги, а також забороняється стягувати такі платежі, відшкодування та штрафні санкції.

Орган, який здійснює державне регулювання відповідного ринку фінансових послуг, має право визначити мінімальний обсяг інформації, яка повинна надаватися клієнту щодо кожного виду фінансових послуг, якщо такий мінімальний обсяг інформації не встановлений законом.

Як зазначено вище, сторонами погоджено та підписано додаток №1 до договору Підтвердження ознайомлення позичальника з умовами кредитування, чим позивач (позичальник) підтвердив те, що його ознайомлено з умовами кредитування. Посилання позивача на те, що він лише формально підписав цей додаток, однак фактично його ніхто не ознайомлював не підтверджено жодними доказами. Матеріали справи не містять доказів того, що фінансова установа вимагала від позичальника підписувати цей додаток і обмежувала у часі підписання даного додатку. При цьому у договорі, з яким позивач ознайомився і підписав, обумовлені усі істотні умови, такі як розмір тіла кредиту, процентної ставки, строку та порядку повернення тощо.

Таким чином, вказане посилання позивача є безпідставним.

Також позивач у позові зазначає, що п. 2.5.1, 3.2.1, 4.1.2 у яких міститься умова щодо збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією у зв`язку із збільшенням міжбанківського валютного курсу до долара США. Позивач вважає, що вказані пункти договору не відповідають ст. 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів".

У відповідності із преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п.22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань організаційною правовою формою позивача є Фермерське господарство.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Пунктом 1.3 договору про надання фінансового кредиту визначено, що цілі, на які мають бути використані кредитні кошти: поповнення обігових коштів.

З аналізу наведених норм слідує, що Закон України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини позивача та відповідача, оскільки позивач є юридичною особою, а укладення спірного договору відбулося у зв`язку із веденням підприємницької діяльності.

Таким чином, посилання позивача на те, що спірний договір укладений із недодержанням Закону України "Про захист прав споживачів" є безпідставним.

У клопотанні про доповнення позову новими обставинами позивач посилається на те, що спірний договір є удаваним, вважає, що під договором про надання фінансового кредиту приховано договір про надання валютного кредиту. Позивач стверджує, що у відповідача відсутня ліцензія для надання валютних кредитів.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Головною ознакою валютного кредиту є надання кредиту у іншій валюті, окрім національної валюти України гривні.

Між тим, як вбачається із умов договору про надання фінансового кредиту, кредитні кошти надаються і повертаються у гривні. Лише визначено еквівалент гривні до долара США і зазначено прив`язку до даної валюти.

При цьому суд звертає увагу, що у п.2.5 договору визначено строк повернення кредитних коштів 15.12.2021. Договір укладено 06.01.2021. Із аналізу коливання курсу долара США за 2021 рік на міжбанківському ринку вбачається, що навпаки у 2021 році коливання курсу долара США до гривні відбувалося у бік зниження, і якщо б позичальник належним чином виконав свої зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту та вчасно повернув кредитні кошти та відповідно сплатив відсотки, то вказані пункти договору, а саме п. 2.5.1 та 3.2.1 взагалі б на розмір заборгованості не вплинули.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач добровільно погодився на такі умови кредиту, оскільки підписуючи договір він був ознайомлений зі змістом вказаних пунктів та погодився з ними. При цьому доказів удаваності правочину не надано.

Таким чином, посилання позивача на те, що вказані пункти є несправедливими є безпідставними, оскільки позивач мав право не погоджуватися на такі умови та не підписувати даний договір.

Також суд звертає увагу, що відповідно до Висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19 нерозуміння природи договору, складність розрахунку, не звільняє сторони від обов`язку його виконання.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фермерського господарства "Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" про визнання договору про надання фінансового кредиту № ФК 060121 Д від 06.01.2021 недійсним відмовити.

Судові витрати понесені Фермерським господарством "Дніпро" покласти на Фермерське господарство "Дніпро".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.06.2023

Суддя О.М. Крижний