Рішення № 111737420, 22.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1298/23

за позовом Фермерського господарства "ДНІПРО", с. Бабайківка, Дніпропетровська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ДНІПРО", м. Дніпро

про визнання договору про надання фінансового кредиту недійсним

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Літвін Д.Е.

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача Маєвська К.В.

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарства "ДНІПРО" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ДНІПРО" (далі - Відповідач) про визнання договору про надання фінансового кредиту № ФК 060121 Д/2 від 06.01.2021 року недійсним.

Позовні вимоги мотивовані наявність в умовах спірного договору істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін на шкоду споживача.

Крім того, Позивач зазначив, що під часу укладення спірного договору, він не був ознайомлений з інформацією, чи є Відповідач фінансовою установою та чи має відповідну ліцензію Держфінпослуг, також, Позивачу не було розкрито інформацію про умови кредитування.

Обґрунтовуючи невідповідність умов спірного договору вимогам закону, Позивач зазначив, що положення п. 2.8.4, 2.8.5 абз. 4 пункту 2.9., абз 5 пункту 2.10. не відповідають вимогам ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка забороняє покладати на споживачів фінансових послуг будь-яку відповідальність за дострокове виконання умов договору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2023 відкрито провадження у справі № 904/1298/23, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечував зазначаючись на те, що Позивач був обізнаний про те, що останній є фінансовою установою та має відповідні ліцензії.

Крім того, Відповідач зазначив, що правовідносини між сторонами, які виникли на підставі оскаржуваного договору не регулюються нормами законодавства про захист прав споживачів, а положення п. 2.8.4, 2.8.5, абз. 4 п. 2.10 договору, як і сам договір не суперечать Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Також Відповідач зауважив, що подання даного позову та його правове обґрунтування має ознаки порушення принципу добросовісності та суперечить принципу заборони суперечливої поведінки "venire contra factum proprium".

У відповіді на відзив Позивач не погодився із запереченнями Відповідача, просив зобов`язати останнього надати докази ознайомлення позивача з інформацією щодо наявності у відповідача статусу фінансової установи.

Позивач стверджував, що йому було надано формально для підписання додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту, проте не було надано детальної інформації про веб-сайт Відповідача, не роз`яснено конкретно про правові наслідки та порядок здійснення розрахунків, сплати податків і зборів за рахунок позичальника, про механізм захисту прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань тощо.

11.05.2023 року Позивач подав клопотання про доповнення позову новими обставинами, в якому зазначив, що сторони договору про надання фінансового кредиту № ФК 060121 Д/2 від 06.01.2021 вчинили насправді удаваний правочин валютного кредитування, в порушення нормативних приписів ст. 227, ст. 235 ЦК України, оскільки для укладання таких видів правочинів у фінансової установи, якою в даному випадку являється ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро», має бути генеральна ліцензія, видана Національним Банком України, проте така генеральна ліцензія у Відповідача відсутня, у зв`язку з чим Позивач вважає, що спірний договір вчинений без відповідного дозволу, і як наслідок, відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, такий договір, може бути визнаний судом недійсним.

Ухвалою від 01.06.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляджу по суті в засіданні на 22.06.2023.

19.06.2023 року представник Позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю забезпечити участь в засіданні через хворобу дитини. Наведене клопотання розглянуто в судовому засіданні та відхилено судом з постановленням ухвали без виходу до нарадчої кімнати, яка занесена до протоколу судового засідання.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 22.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, оголосивши стислий зміст вимог позивача, заслухавши зміст та підстави заперечень відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.01.2021 року між Фермерським господарством "ДНІПРО" (далі Позичальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КАПІТАЛ-ДНІПРО" (далі Кредитор, Відповідач) був укладений договір про надання фінансового кредиту № ФК060121Д/2 (а.с. 11-16).

Відповідно до умов п. 1.1. зазначеного Договору, Кредитор зобов`язується надати Позичальнику в тимчасове користування, на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, обіговості траншів, платності, кредитні кошти, одним або кількома траншами, з максимальним лімітом кредитування у сумі 14 452 015,59 грн., яка еквівалентна 511 394,75 грн. доларам США згідно з міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США на день, що передує дню укладання сторонами цього договору (05.01.2021), встановленим на міжбанківському валютному ринку України за даними ресурсу УкрДілінг, розміщеним на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK) а саме: 28,26 грн. за 1 долар США, з яких:

- Субліміт-1 це кредитні кошти у сумі 10 186 000,00 грн., яка еквівалентна 360 438,78 грн. доларам США.

- Субліміт-2 кредитні кошти у сумі 4 266 015,59 грн., яка еквівалентна 150 955,97 грн. доларам США.

Позичальник зобов`язується повернути кредитні кошти та сплатити Кредитору проценти за користування кредитними коштами у порядку і строки, визначені цим Договором (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору кредитні кошти за цим Договором, в межах одного або декількох траншів, надаються Позичальнику на підставі письмової (их) заявки (ок) Позичальника, яка (які) має (ють) містити дані про суму відповідного траншу кредитних коштів в межах максимального ліміту кредитування за цим Договором та бути підписана (і) уповноваженою особою Позичальника і скріплена (і) його печаткою.

Спосіб надання кредитних коштів Позичальнику: безготівкова форма, шляхом перерахування таких грошових коштів з банківського рахунку Кредитора на банківський рахунок Позичальника, які погоджені сторонами у цьому Договорі (п. 2.3. Договору).

Дата видачі кредитних коштів (кожного траншу) Позичальнику: це дата списання таких грошових коштів з банківського рахунку Кредитора, який погоджено сторонами у цьому Договорі (п. 2.4. Договору).

Строк повернення кредитних коштів Позичальником: до « 15» грудня 2021 року (включно) (п. 2.5. Договору).

Умовами п. 2.5.1. Договору сторони визначили, якщо на день, що передує дню повернення Позичальником кредитних коштів, відбулося збільшення міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK) у порівнянні із міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США, визначеним Сторонами на день, що передує дню укладання цього Договору, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), то сума кредитних коштів у гривнях, що підлягає поверненню Позичальником по цьому Договору, визначається Позичальником за міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), на день, що передує дню повернення Позичальником суми кредитних коштів. Така зміна суми кредитних коштів не потребує додаткового погодження із Кредитором та підписання сторонами додаткової угоди. Позичальник зобов`язаний самостійно визначити суму кредитних коштів у гривнях та повернути її Кредитору відповідно до порядку та у строки, що погоджені сторонами у цьому Договорі.

Згідно з п. 2.8.4. Договору якщо Позичальник порушив умови пунктів 2.8., 2.8.1.,, 2.8.3. цього Договору, то зобов`язання Позичальника щодо строку повернення кредитних коштів та строку сплати процентів за користування кредитними коштами, встановлених умовами цього Договору, є зміненими, а саме: Позичальник зобов`язаний достроково повернути кредитні кошти та достроково сплатити проценти за користування кредитними коштами протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Позичальником письмової вимоги Кредитора, відправленої Позичальнику цінним листом з описом вкладення. Датою отримання такої письмової вимоги Кредитора буде вважатися календарна дата штемпеля відділення поштового зв`язку України за місцем знаходження (поштовим індексом) Позичальника та/або дані, отримані Кредитором в результаті відстеження такого поштового відправлення, підтверджені роздруківкою з офіційної веб-сторінки Укрпошта.

Дострокове повернення Позичальником суми кредитних коштів відбувається у спосіб, встановлений у пункті 2.5.1. цього Договору.

Дострокова сплата Позичальником процентів за користування кредитними коштами відбувається у спосіб, встановлений у пункті 3.2.1. цього Договору.

У випадку не виконання Позичальником дострокового повернення кредитних коштів та/або дострокової сплати процентів за користування кредитними коштами у строки, встановлені у пункті 2.8.4. цього Договору, Позичальник зобов`язаний додатково сплатити на користь Кредитора штраф у розмірі 20 (двадцяти) процентів від суми невиконання або неналежно виконаного грошового зобов`язання (п. 2.8.5. Договору).

У випадку не виконання Позичальником дострокового повернення кредитних коштів та/або дострокової сплати процентів за користування кредитними коштами у строки встановлені у цьому пункті Договору, Позичальник зобов`язаний додатково сплатити на користь Кредитора штраф у розмірі 20 (двадцять) процентів від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (аюз. 4 п. 2.9. Договору, абз. 5 п. 2.10. Договору).

Відповідно до п. 3.2.1. Договору нарахування та сплата процентів річних за користування кредитними коштами здійснюється у наступний спосіб: якщо на день, що передує дню нарахування та сплати Позичальником процентів річних за користування кредитними коштами, відбулося збільшення міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), у порівнянні із міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США, визначеним сторонами на день, що передує дню укладання цього Договору, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), то сума кредитних коштів у гривнях, на яку здійснюється нарахування процентів річних за користування кредитними коштами, визначається за міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), на день, що передує дню нарахування та сплаті Позичальником процентів річних за користування кредитними коштами.

Пунктом 4.1.2 Договору визначено, що якщо на день, що передує дню нарахування Кредитором одноразової комісії за надання кредитних коштів, відбулося збільшення міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), у порівнянні із міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США, визначеним сторонами на день, що передує дню укладання цього Договору, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), то сума кредитних коштів у гривнях, на яку здійснюється нарахування одноразової комісії визначається Кредитором за міжбанківським валютним курсом гривні до іноземної валюти долара США, згідно інформації УкрДілінг, розміщеної на веб-сторінці http://www.udinform.com/ на час закриття торгів за ціною пропозиції/купівлі (ASK), на день, що передує дню нарахування Кредитором одноразової комісії на надання кредитних коштів.

Цей Договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до « 15» грудня 2021 року.

Крім того, Позичальником підписано підтвердження ознайомлення його з умовами кредитування, відповідно до якого сторони погодили, що Позичальник, підписанням цього Додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору про надання фінансового кредиту №ФК060121Д/2 від 06.01.2021, свідчить, що отримав в повному обсязі інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (а.с. 17).

Обґрунтовуючи невідповідність спірного договору вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, Позивач зазначає, що пункти спірного договору не відповідають положенням ст. 18 ЗУ «Про захист споживачів», оскільки встановлюють жорсткі обов`язки для споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця. Таким чином, Позивач вважає, що всупереч принципу добросовісності, в договорі про надання фінансового кредиту № ФК060121Д від 06.01.2021, є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Крім того, на думку Позивача, положення п. 2.8.4, 2.8.5 абз. 4 пункту 2.9., абз 5 пункту 2.10. не відповідають вимогам ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка забороняє покладати на споживачів фінансових послуг будь-яку відповідальність за дострокове виконання умов договору.

Також Позивач зазначає, що п. 9.3 спірного Договору, в якому сторони домовились про не внесення обставин введення в дію загальнонаціонального карантину на всій території України та вжиттям Урядом України певних обмежувальних заходів до обставин непереборної сили, суперечать актам цивільного законодавства, зокрема пункту 8 розділу ІХ «Прикінцевих положень» Господарського кодексу України та п. 15 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, в редакції ЗУ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 № 691-ІХ.

Окрім іншого, Позивач вказує про те, що сторони договору про надання фінансового кредиту № ФК 060121 Д/2 від 06.01.2021 вчинили насправді удаваний правочин валютного кредитування, в порушення нормативних приписів ст. 227, ст. 235 ЦК України, оскільки для укладання таких видів правочинів у фінансової установи, якою в даному випадку являється ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро», має бути генеральна ліцензія, видана Національним Банком України, проте така генеральна ліцензія у Відповідача відсутня, у зв`язку з чим Позивач вважає, що спірний договір вчинений без відповідного дозволу, і як наслідок, відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, такий договір, може бути визнаний судом недійсним.

Предметом доказування у даній справі є обставини існування правових підстав для визнання недійсним Договору про надання фінансового кредиту №ФК060121Д/2 від 06.01.2021.

Оцінюючи подані представниками сторін докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Так, в силу частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частинами 2, 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Господарський суд зазначає про те, що при зверненні Позивача до суду з даним позовом останнім не доведено порушення норм матеріального права при укладанні оскаржуваного договору, які могли стали підставою для визнання його недійсним.

Так, посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів» господарським судом до уваги не приймається, оскільки спірний договір є саме господарським договором, а відтак спір у даній справі не є спором, що виникає у сфері захисту прав споживачів, таким чином вказаний закон до спірних правовідносин не застосовується.

Відносно доводів Позивача стосовно того, що положення п. 2.8.4, 2.8.5 абз. 4 пункту 2.9., абз 5 пункту 2.10. не відповідають вимогам ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка забороняє покладати на споживачів фінансових послуг будь-яку відповідальність за дострокове виконання умов договору, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" забороняється покладати на споживача фінансових послуг сплату будь-яких платежів, відшкодувань, штрафних санкцій за дострокове виконання ним умов договору, предметом якого є надання йому фінансової послуги, а також забороняється стягувати такі платежі, відшкодування та штрафні санкції.

Дослідивши зміст вказаних пунктів спірного Договору, судом встановлено, що останні передбачають відповідальність Позичальника за невиконання обов`язку щодо повернення кредиту на вимогу Кредитора, у випадку реалізації останнім свого права вимагати дострокового повернення коштів та сплати процентів. Жодної відповідальності Позичальника за дострокове виконання ним умов договору, як стверджує Позивач, наведені положення спірного правочину не встановлюють, а отже, доводи Позивача відносно невідповідності зазначених пунктів договору вимогам ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", є безпідставними.

Доводи Позивача з посиланням на невідповідність п. 9.3 Договору актам цивільного законодавства, зокрема, пункту 8 розділу ІХ «Прикінцевих положень» Господарського кодексу України та п. 15 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, в редакції ЗУ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 № 691-ІХ, господарським судом оцінюється критично, з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, Позивач на власний розсуд підписав спірний договір, погодився з його умовами, та не відмовився від спірних умов договору.

Стосовно доводів Позивача щодо укладення сторони спірного договору для приховування іншого правочину, зокрема, договору валютного кредитування, в зв`язку з чим, такий договір не відповідає нормативним приписам ст. 227 ЦК України, оскільки для укладання таких видів правочинів у фінансової установи, якою в даному випадку являється ТОВ «ФК «Капітал-Дніпро», має бути генеральна ліцензія, видана Національним Банком України, проте така генеральна ліцензія у Відповідача відсутня, господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 235 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Відповідні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 08.09.2021 у справі № 915/857/20, від 02.02.2022у справі № 927/1099/20.

Дослідивши зміст спірного Договору, господарським судом встановлено, що сторонами погоджено умови видачі та повернення грошових коштів у грошовій одиниці України - гривні з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, а саме долара США.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, визначення в спірному Договорі грошового еквіваленту зобов`язання в іноземній валюті, що не суперечить вимогам ЦК України, не змінює валюту зобов`язання визначену в даному випадку в грошовій одиниці України гривні, а отже твердження Позивача, що сторони насправді уклали правочин валютного кредитування, є безпідставним.

З огляду на викладене, у суду відсутні правові підстави вважати спірний Договір удаваним, та відповідно підстави для застосування до вказаного правочину норм, що регулюють договору валютного кредитування.

Враховуючи наведені вище обставини, суд не вбачає підстав для висновку про невідповідність змісту спірного договору вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, що виключає підстави для визнання його недійсним із зазначених у позові мотивів.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи та міркування, викладені позивачем, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на Позивача.

Керуючись статями 73, 74, 75 - 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.06.2023.

Суддя О.В. Ліпинський