Рішення № 111717078, 22.06.2023, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1271/22

Провадження № 2-а/674/2/23

РІШЕННЯ

іменем України

22 червня 2023 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря Шельгоріної С.І.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Наталюка Н.М.

представника відповідача Фортельної Ю.Ю.

розглянувши за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни,

в с т а н о в и в :

12 жовтня 2022 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до УДМС України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни.

Позивач ОСОБА_1 посилається в обґрунтування свого позову на те, що вона, будучи громадянкою російської федерації, з 2004 року постійно проживає в с.Іванківці Дунаєвецької міської територіальної громади Кам`янець-Подільського району Хмельницької області разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , соціалізувалась в українському суспільстві, веде домашнє господарство, офіційно працює, приймає активну участь в громадському та культурному житті села. Кожного року позивач оформляла посвідку на тимчасове проживання на території України, не допускаючи порушень правил перебування в Україні. Останній термін проживання позивача ОСОБА_1 на території України мав закінчитись 15 липня 2022 року.

В червні 2022 року позивач звернулась до УДМС України в Хмельницькій області для продовження терміну проживання на території України, але від неї не прийняли жодних документів, повідомивши, що у зв`язку з воєнним станом тимчасово не будуть приймати документи та не будуть продовжувати термін проживання. В липні та серпні 2022 року в телефонних розмовах з працівниками міграційної служби позивач отримувала таку саму інформацію. В липні 2022 року позивач отримала лист УДМС України в Хмельницькій області від 13 липня 2022 року № Г-5273-22/8.1/2676-22, яким їй повідомили про призупинення видачі посвідок, оскільки на даний час розробляється новий нормативно-правовий акт щодо врегулювання цього питання відносно громадян країни - агресора.

23 вересня 2022 року позивача викликали до Дунаєвецького відділу УДМС України в Хмельницькій області, де було винесено постанову серії ПН МХМ № 000920 від 23 вересня 2022 року про накладення на неї адміністративного стягнення за ч.1 ст.203 КУпАП у виді штрафу в сумі 3400 грн. З постановою позивач не була згодна, але виконала її, добровільно сплативши штраф.

В той же день головний спеціаліст Дунаєвецького відділу УДМС України в Хмельницькій області Осадчук Л.Е. прийняла рішення № 3 від 23 вересня 2022 року про примусове повернення громадянки російської федерації ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни. Цим рішенням позивача зобов`язано покинути територію України в термін до 22 жовтня 2022 року. Рішення було затверджено 23 вересня 2022 року заступником начальника відділу Дунаєвецького відділу УДМС України в Хмельницькій області Шмігель І.В.

З вказаним рішенням позивач ОСОБА_1 не згодна та вважає його незаконним. Так, у зв`язку із введенням та території України карантину не застосовується адміністративна відповідальність за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Позивач приймає активну участь у громадському житті села, ніколи не притягувалась до кримінальної відповідальності, є прихожанкою церкви християнської місії "Давид". Позивач та інші учасники церкви засуджують збройну агресію росії, де також відбуваються утиски прихожан даної церкви, тому через своє віросповідання та політичні погляди не може повернутись до країни походження. Щороку настоятель церкви надавав клопотання про оформленні їй, як іноземній громадянці, посвідки на тимчасове проживання. Такі документи були зібрані також і в 2022 році. Позивач вважає, що вона вжила всі необхідні дії для продовження терміну свого проживання на території України, але з обставин, які не залежать від неї, їй не було видано нову посвідку на тимчасове проживання на території України. Позивач ОСОБА_1 все своє свідоме життя проживає на території України, тому вона немає іншого місця, куди б могла повернутись, на території російської федерації в неї немає друзів та знайомих, немає житла.

На підставі викладеного позивач ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення УДМС України в Хмельницькій області від 23 вересня 2022 року № 3 про примусове повернення громадянки російської федерації ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни.

14 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ та призначено судове засідання, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

14 жовтня 2022 року в порядку забезпечення позову зупинено дію рішення УДМС України в Хмельницькій області від 23 вересня 2023 року № 3 про примусове повернення громадянки російської федерації ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни, на період до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.

20 жовтня 2022 року від відповідача УДМС України в Хмельницькій області надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечив проти позову.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, знала про закінчення строку дії її посвідки на тимчасове проживання та знала про те, що немає жодних законних підстав для перебування на території України. Проте, позивач проживала без відповідних документів та ухилялась від виїзду за межі території України, тобто свідомо вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.203 КУпАП. Враховуючи факт порушення законодавства про правовий статус іноземців, було прийнято рішення № 3 від 23 вересня 2022 року про примусове повернення громадянки російської федерації ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни та зобов`язано її покинути територію України в термін до 22 жовтня 2022 року. Рішення прийнято з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.

Крім того, позивач ОСОБА_1 не могла надати повний перелік документів, необхідних для оформлення посвідки на тимчасове проживання, оскільки протягом 2022 року не зверталась до Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігії Хмельницької обласної державної адміністрації для отримання погодження на проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності в релігійних організаціях Хмельницької області.

На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача Наталюк Н.М. підтримали позов, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача УДМС України в Хмельницькій області Фортельна Ю.Ю. заперечила проти позову, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона працює старостою Іванковецького старостинського округу Дунаєвецької міської територіальної громади Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, знає позивача ОСОБА_1 та її матір ОСОБА_2 , громадян російської федерації, з моменту їхнього приїзду в с.Іванківці. За час свого проживання позивач та її матір зарекомендували себе виключно з позитивної сторони. В 2022 році ОСОБА_2 їй розповідала, що вони звертались до УДМС України в Хмельницькій області для продовження терміну проживання на території України, де їм сказали зачекати.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона живе в с.Іванківці Дунаєвецької міської територіальної громади Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, знає позивача ОСОБА_1 та її матір ОСОБА_2 з моменту їхнього приїзду в село, тобто понад вісімнадцять років. За час свого проживання позивач та її матір зарекомендували себе виключно з позитивної сторони.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він працює дияконом церкви християнської місії " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Позивач ОСОБА_1 та її матір ОСОБА_2 проживають в с.Іванківці Дунаєвецької міської територіальної громади Кам`янець-Подільського району Хмельницької області понад вісімнадцять років, є прихожанками церкви християнської місії "Давид". В 2022 році позивач ОСОБА_1 зверталась до їхньої релігійної організації для погодження свого проживання на території України. Позивач зарекомендували себе виключно з позитивної сторони, після початку військової агресії російської федерації проти України - активно допомагає Збройним Силам України.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_1 . Вони з дочкою є громадянками російської федерації. В 2004 році вона та її дочка (яка на той час ходила в третій клас загальноосвітньої школи) приїхали в с.Іванківці Дунаєвецької міської територіальної громади Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, де з того часу постійно проживають. Дочка фактично виросла на території України. В 2022 році вони звертались до УДМС України в Хмельницькій області для продовження терміну свого проживання на території України, але від них не прийняли документи та сказали зачекати.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м.Дальнегорськ Приморського краю, є громадянкою російської федерації.

В 2004 році позивач ОСОБА_1 та її матір ОСОБА_2 приїхали на територію України та з того часу постійно проживають в с.Іванківці Дунаєвецької міської територіальної громади Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

З 20 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання на території України - по АДРЕСА_1 . Власником вказаного житлового будинку є матір позивача ОСОБА_2 , яка придбала будинок на підставі договору купівлі-продажу від 07 березня 2006 року.

З довідки Іванковецького ліцею Дунаєвецької міської ради Хмельницької області від 06 жовтня 2022 року № 59 вбачається, що з 31 серпня 2005 року по 04 січня 2011 року позивач ОСОБА_1 навчалась в цьому закладі освіти.

З довідки-характеристики Дунаєвецької міської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 06 жовтня 2022 року № 496 вбачається, що з листопада 2004 року позивач ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 . За час проживання ОСОБА_1 зарекомендувала себе з позитивної сторони, має позитивні стосунки з членами громади, приймає активну участь в громадському житті села, користується авторитетом серед односельчан, до кримінальної відповідальності не притягувалась.

З довідки християнської місії "Давид" Об`єднаної Церкви Християн Віри Євангельської від 10 жовтня 2022 року вбачається, що з 2004 року позивач ОСОБА_1 є прихожанкою церкви, з 2012 року розпочала активну діяльність в роботі місії, працювала вчителем недільної школи, приймала активну участь в роботі з дітьми з кризових сімей та дітей з низьким соціальним статусом, була учасницею загально-громадських заходів релігійного характеру. З початку повномасштабного вторгнення росії на територію України позивач ОСОБА_1 засуджує дії країни - агресора та працює волонтером: приймала переселенців, збирала та надавала допомогу, розвозила їжу військовим по блокпостам.

Із запрошення для іноземних священнослужителів та сестер милосердя в громадах Об`єднаної Церкви ОСОБА_6 від 15 червня 2022 року вбачається, що на підставі згоди правлячого єпископа та ст.24 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" представники християнської місії "Давид" запрошують позивача ОСОБА_1 для продовження вчительської праці в недільній школі громади на один рік з 15 липня 2022 року по 15 липня 2023 року. При цьому, 15 червня 2022 року між представниками християнської місії "Давид" та позивачем ОСОБА_1 укладено договір про діяльність останньої вчителем християнської недільної школи в християнській місії "Давид" Об`єднаної Церкви ОСОБА_6 протягом одного року з 15 липня 2022 року по 15 липня 2023 року.

Протягом часу свого проживання на території України позивач ОСОБА_1 кожного року оформляла посвідку на тимчасове проживання на території України, не допускаючи порушень правил проживання в Україні. Останній термін проживання позивача ОСОБА_1 на території України мав закінчитись 15 липня 2022 року.

Постановою серії ПН МХМ № 000920 від 23 вересня 2022 року, винесеною заступником начальника Дунаєвецького відділу УДМС України в Хмельницькій області Шмігель І.В., позивача ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП - "порушення іноземцями правил перебування в Україні, тобто ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування". Цією постановою на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення - штраф в сумі 3400 грн. Позивач виконала постанову, оскільки 23 вересня 2022 року добровільно сплатила штраф.

Головний спеціаліст Дунаєвецького відділу УДМС України в Хмельницькій області ОСОБА_7 прийняла рішення від 23 вересня 2022 року № 3, затверджене 23 вересня 2022 року заступником начальника відділу Дунаєвецького відділу УДМС України в Хмельницькій області Шмігель І.В., про примусове повернення громадянки російської федерації ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни, останню зобов`язано покинути територію України в термін до 22 жовтня 2022 року.

В цьому рішенні зазначено: 23 вересня 2022 року під час прийому громадян було встановлено, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 з 16 липня 2022 року знаходиться з порушенням правил перебування іноземців на території України. Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150, громадянка російської федерації ОСОБА_1 має право перебувати на території України дев`яносто днів протягом ста вісімдесяти днів. Разом з тим, громадянка ОСОБА_1 на день контролю перебувала на території України понад встановлений строк, чим порушила встановлений законодавством термін перебування іноземців на території України та перейшла на нелегальне становище. За вказане адміністративне правопорушення громадянку російської федерації ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ч.1 ст.203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Позивач ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням про примусове повернення до країни походження або третьої країни, оскаржила його в судовому порядку.

Статтею 18 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ч.1 ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ч.1 ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно ч.1 ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч.5 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Положенням про Державну міграційну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150.

Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Згідно п.7 ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" і ноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Згідно ч.3 ст.3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" і ноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституціїта законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно ч.6 ст.4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень, виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за запрошенням релігійних організацій та погодженням з державним органом, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період діяльності в Україні.

Згідно ч.6 ст.5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною шостою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, подання відповідної релігійної організації та погодження державного органу, який здійснив реєстрацію відповідної релігійної організації.

Згідно п.5 ч.1 ст.5-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" с трок діїпосвідки натимчасове проживаннядля відповіднихкатегорій іноземцівта осіббез громадянствастановить: в усіх інших випадках, визначених статтею 4цього Закону, - один рік.

Згідно ч.3 ст.9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" і ноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Згідно ч.2 ст.17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" д окументи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Згідно ч.4 ст.17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" п родовження строку перебування на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 (надалі - Положення), - Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно п.2 Положення - ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно пп.1 п.3 Положення - основними завданнями ДМС є реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно пп.9 п.4 Положення - ДМС відповідно до покладених на неї завдань п риймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

Згідно пп.33 п.4 Положення - ДМС відповідно до покладених на неї завдань здійснює відповідно до закону державний контроль за дотриманням законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів у передбачених законодавством випадках, притягає порушників до адміністративної відповідальності.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" і ноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України). У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно ч.4 ст.26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" р ішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

В судовому засіданні встановлено, що протягом часу свого проживання на території України позивач ОСОБА_1 кожного року оформляла посвідку на тимчасове проживання на території України, не допускаючи порушень правил перебування в Україні.

Останній термін проживання позивача на території України мав закінчитись 15 липня 2022 року.

В червні 2022 року позивач звернулась до УДМС України в Хмельницькій області для продовження терміну проживання на території України, але від неї не прийняли жодних документів, повідомивши, що у зв`язку з воєнним станом тимчасово не будуть приймати документи та не будуть продовжувати термін проживання.

В липні та серпні 2022 року в телефонних розмовах з працівниками міграційної служби позивач отримувала таку саму інформацію.

В липні 2022 року позивач отримала лист УДМС України в Хмельницькій області від 13 липня 2022 року № Г-5273-22/8.1/2676-22, яким їй повідомили про призупинення видачі посвідок, оскільки на даний час розробляється новий нормативно - правовий акт щодо врегулювання цього питання відносно громадян країни - агресора.

З 2004 року позивач ОСОБА_1 постійно проживає на території України в с.Іванківці Дунаєвецької міської територіальної громади Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, приймає активну участь у громадському житті села, ніколи не притягувалась до кримінальної відповідальності, є прихожанкою церкви християнської місії "Давид".

Позивач ОСОБА_1 та інші прихожани церкви засуджують збройну агресію росії, де також відбуваються утиски прихожан даної церкви, тому через своє віросповідання та політичні погляди не може повернутись до країни походження.

Щороку настоятель церкви надавав клопотання про оформлення позивачу, як громадянці російської федерації, посвідки на тимчасове проживання. Такі документи були зібрані і в 2022 році.

Отже, позивач ОСОБА_1 вжила всі необхідні дії для продовження терміну свого проживання на території України, але їй не було видано нову посвідку на тимчасове проживання на території України.

Позивач ОСОБА_1 немає куди повертатись, оскільки все своє свідоме життя проживає на території України, на території російської федерації в неї немає друзів та знайомих, немає житла.

В судовому засіданні представник відповідача УДМС України в Хмельницькій області пояснила, що посвідки громадянам російської федерації не видавались з початку збройної агресії росії проти України до 01 листопада 2022 року, поки це питання не було врегульоване постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2022 року № 1232 "Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану".

Тобто, навіть у випадку вчасного подання позивачем необхідного пакету документів, рішення по них могло бути прийнято лише після 01 листопада 2022 року.

За таких умов, суд вважає, що оскаржуване рішення про примусове повернення позивача до країни походження, винесене на формальних підставах, однак ці формальні підстави вирішують подальшу долю людини. При цьому, рішення суду повинно бути не лише законним, але й справедливим, відповідати критеріям людяності.

Як вже зазначалось вище, в якості підстав для прийняття оскаржуваного рішення зазначено факт відсутності у позивача ОСОБА_1 підстав для перебування на території України, оскільки строк дії посвідки на тимчасове проживання в Україні закінчився.

Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що протягом червня - серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталась до УДМС України в Хмельницькій області для продовження дії посвідки на тимчасове проживання на території України, однак останній повідомив, що до прийняття нового нормативно - правового акту щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою - агресором, прийом заяв від громадян російської федерації тимчасово припинено.

Відтак, зважаючи на наявність звернення позивача до міграційного органу з метою продовження дії посвідки на тимчасове проживання на території України, а також враховуючи визнаний відповідачем факт зупинення прийому заяв від громадян російської федерації, суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин відсутні дії позивача ОСОБА_1 , які порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України, у зв`язку з чим правові підстави для прийняття рішення про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни також відсутні.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2ст.2КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.2 ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного суд вважає можливим визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте головним спеціалістом Дунаєвецького відділу УДМС України в Хмельницькій області Осадчук Л.Е. та затверджене заступником начальника Дунаєвецького відділу УДМС України в Хмельницькій області Шмігель І.В., від 23 вересня 2022 року № 3 про примусове повернення громадянки російської федерації ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни.

Керуючись ст.ст.2, 5 - 11, 73 - 77, 90, 241 - 246, 250, 288 КАС України, Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI, постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2022 року № 1232 "Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану", Положенням про Державну міграційну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни - задовольнити.

Рішення, прийняте головним спеціалістом Дунаєвецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Осадчук Лілією Едуардівною та затверджене заступником начальника Дунаєвецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Шмігель Ігорем Вікторовичем, від 23 вересня 2022 року № 3 про примусове повернення громадянки російської федерації ОСОБА_1 до країни походження або третьої країни - визнати протиправним та скасувати.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.

Повне ім`я та найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м.Дальнегорськ Приморського краю, проживає - АДРЕСА_1 , громадянка російської федерації, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, адреса - вул.Грушевського,87 м.Хмельницький, код ЄДРПОУ - 37864148.

Повний текст судового рішення складено 22 червня 2023 року.

Суддя Посунько Г.А.