Рішення № 111706750, 21.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1742/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", село Крупець Славутського району Хмельницької області

до Селянського (Фермерського) Господарства "Гавриленко", селище міського типу Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області

про стягнення 5 519 691,49 грн,-

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Баворовська Г.П.

Представники сторін

від позивача: Стельмах Юрій Миколайович, довіреність б/н від 14.11.2022, адвокат;

від відповідача: Моргун Ірина Анатоліївна, ордер серія АН №1195017 від 25.04.23, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Селянського (Фермерського) Господарства "Гавриленко" на свою користь основний борг в сумі 3 518 356,50 грн, штраф в сумі 527 753,47 грн, пеню в сумі 1 099 691,77 грн, 307 560,61 грн інфляційних збитків та 66 329,14 грн відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02.05.2023.

11.04.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" надійшла заява про участь представника в засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 призначено розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку "EasyCon" для представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна".

25.04.2023 від представника Селянського (Фермерського) Господарства "Гавриленко" надійшло клопотання про отримання копії ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження у справі №904/1742/23.

26.04.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" надійшло заперечення на клопотання про отримання копії ухвали суду.

01.05.2023 від представника Селянського (Фермерського) Господарства "Гавриленко" надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.05.2023, представник відповідача та представник третьої особи не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2023 відкладено підготовче судове засідання у справі на 17.05.2023.

15.05.2023 від Селянського (Фермерського) Господарства "Гавриленко" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити, а у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір штрафних санкцій на 99%. Відповідач зазначає, що здійснив оплату за спірним договором на 69%. Остання поставка товару була 15.11.2021, який відповідач мав намір посіяти весною 2022 року та зібрати врожай восени 2022 року. Однак, 24.02.2022 почалось повномасштабна військова агресія проти України, восени 2022 року були несприятливі погодні умови, які відстрочили вчасний збір урожаю та, відповідно, його реалізацію.

Відповідач зазначає, що 26.10.2022 листом №15 повідомив позивача про настання обставин непереборної сили, жодних заперечень не отримав, що вказує на добросовісну поведінку відповідача, та, відповідно наявність підстав для звільнення від штрафних санкцій, а у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.05.2023 оголошено перерву до 06.06.2023.

24.05.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" надійшла відповідь на відзив, в якому проти зменшення штрафних санкцій заперечує, посилаючись на недоведеність відповідачем наявність таких підстав. Водночас, звертає увагу господарського суду, що у зв`язку із невиконанням зобов`язань відповідачем зобов`язаний брати кредити, умови за якими (відсотки за користування) не є більш вигіднішими ніж розмір нарахованих штрафних санкцій за спірним договором.

Позивач звертає увагу, що несе збитки, на підтвердження чого надає документи фінансової звітності. В той час як згідно з інформацією із загальновідомих джерел (сайти https://youcontrol.com.ua/ та https://auto.ria.com/uk/) вбачається, що відповідач у 2022 році придбав автомобільний причеп орієнтовною вартістю 2,2 мил. грн.

Також позивач вважає недоведеним твердження відповідача про наявність форс-мажорних обставин та відсутність належних доказів на їх підтвердження (висновок або сертифікат Торгово-промислової палати).

02.06.2023 від Селянського (Фермерського) Господарства "Гавриленко" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло заперечення в якому не погоджується із запереченнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", посилаючись на довготривалість відносин між сторонами, добросовісність його як контрагента, не звернення позивача із вимогою здійснити оплату заборгованості після настання строку оплати. Також відповідач вважає, що штрафні санкції у розмірі 57% від суми боргу перетворюються з компенсаційного інструменту (правова природа санкцій) на каральний.

02.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" надійшло клопотання про приєднання доказів.

У судове засідання, яке відбулося 06.06.2023, з`явилися представники позивача та представник відповідача.

У підготовчому засіданні 06.06.2023 господарським судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу призначити до розгляду в засіданні на 21.06.2023.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.06.2023, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та підтримав заперечення проти клопотання про зменшення штрафних санкцій, представник відповідача підтримав клопотання про зменшення штрафних санкцій.

У судовому засіданні 21.06.2023 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (продавець) та Селянським (Фермерським) Господарством "Гавриленко" (покупець) укладено договір поставки №13000027540, відповідно до пункту 1.1.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів (далі - товар):

- насіння: ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита;

- засобів захисту рослин;

- мінеральні добрива;

- добрива для позакореневого підживлення.

Сторони домовилися, що зобов`язання покупця з оплати згідно даного договору та усіх специфікацій/додатків тощо до нього (крім поставки на умовах передплати) мають бути забезпечені у спосіб, прийнятний для продавця: аграрною розпискою; та/або заставою нерухомості, рухомого майна, цінних паперів, майновою порукою; та/або персональною порукою керівників, власників покупця, третіх осіб, банківською гарантією; та/або іншим чином у спосіб, не заборонений законом та прийнятний для продавця (пункт 1.1.4 договору).

Право власності на товар переходить до покупця в момент відвантаження, що відповідає даті товарно-транспортної накладної (пункт 3.1.1 договору).

Покупець зобов`язаний перевірити кількість товару при відвантаженні, його вагу, відсутність пошкоджень і, у випадку виявлення, негайно повідомити про це продавця. Товар вважається переданим за кількістю та якістю (цілісність упаковки та інші видимі дефекти) за умови підписання товарно-транспортної (залізничної) накладної чи видаткової накладної покупцем. Претензії по кількості після прийому-передачі товарів та підписання накладних не можуть бути заявлені покупцем та не приймаються продавцем. У разі виявлення претензій по кількості чи якості складається акт згідно пункту 3.4 договору (пункт 3.2 договору).

Будь-які претензії стосовно невідповідності якості товару повинні бути надані покупцем продавцю в письмовій формі протягом 10 (десяти) календарних днів після отримання товару покупцем, в іншому разі вони не можуть бути заявлені покупцем та не приймаються продавцем. Жодна претензія не буде визнана або товар, що повертається, не буде прийнято, якщо товар піддавався протруєнню чи переробці у будь-який спосіб (пункт 3.3 договору).

Під час поставки продавець зобов`язаний передати покупцю всю документацію на товар згідно з законодавством. Покупець повинен повідомити про відсутність усіх необхідних товаросупровідних документів завчасно, до прийняття поставки. Претензії про відсутність документів після поставки не беруться до уваги. При поставці продавцем надаються наступні документи: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна. Рахунок-фактура надається при передоплаті, якщо інше не зазначено в договорі. Свідоцтво на насіння/сертифікат якості надається на вимогу покупця (пункт 3.5 договору).

Рахунок-фактура є дійсним для оплати протягом 3 (трьох) робочих днів з дати його виставлення продавцем. У випадку, якщо продавець не отримав від покупця передплату протягом 3х (трьох) робочих днів з дати виставлення рахунку-фактури, покупець зобов`язаний звернутися до продавця за новим рахунком-фактурою (пункт 3.5.1 договору).

У зв`язку з тим, що постачання за договором має характер централізовано-кільцевих перевезень, підписання видаткової накладної представником покупця можливе без довіреності на отримання матеріальних цінностей шляхом скріплення свого підпису на документах печаткою покупця, відміченою в даному договорі в пункті "Реквізити та підписи сторін" (пункт 3.6 договору).

Номенклатура товару, його кількість та ціна зазначаються у специфікаціях до даного договору. При оплаті товару покупець обов`язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості покупця (пункт 4.1 договору).

Якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, покупець зобов`язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2019 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата оплати із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2019 рік (пункт 4.3 договору).

У разі забезпечення зобов`язань покупця із оплати аграрною розпискою незалежно від умов специфікацій/додатків до договору, вважатиметься, що датою оплати товару за даним договором у розмірі, зазначеному в аграрній розписці, є дата оплати, зазначена в такій аграрній розписці. Якщо сума аграрної розписки буде меншою, аніж загальна вартість поставки (та, відповідно, зобов`язань покупця із оплати) за даним договором, то заборгованість погашається у хронологічному порядку, тобто за аграрною розпискою погашається заборгованість із більш ранніми строками оплати. Дане правило може застосовуватися до необмеженої кількості аграрних розписок. В такому випадку, однак, сторони розуміють, що незалежно від строків оплати за аграрними розписками, яке застосовується лише до основного боргу, виключно з метою застосування штрафних санкцій до покупця застосовуватимуться початково погоджені строки оплати, зазначені у специфікаціях/додатках до договору або 31 жовтня 2019 року (відповідно до правил, визначених у пункт 4.3) (пункт 4.3.1 договору).

У разі поставки товару продавцем без отримання погодженої попередньої оплати від покупця, кінцевою датою розрахунків (в т. ч. для цілей обчислення штрафних санкцій) сторони домовилися рахувати день підписання видаткової накладної (пункт 4.4 договору).

В подальшому сторонами змінювались строки поставки та оплати товару.

Так, 23.10.2021 сторонами підписаний додаток №4 до договору, згідно з яким строк дії договору продовжено на 2022 рік та внесені зміни щодо оплати з урахуванням поставки у 2022 році.

Відповідно до пункту 1 додатку №4 від 23.10.2021 сторони погодили продовження строку дії договору на 2022 рік (до 31.12.2022 включно), а в частині невиконання зобов`язань до повного їх виконання). Незалежно від інших умов договору чи Специфікацій, відстрочення платежу по договору не повинно перевищувати строк 270 календарних днів з моменту поставки. Умови оплати за специфікаціями, що встановлюють більші строки поставки повинні вважатися сторонами помилковими, натомість строки оплати вважатимуться такими, що настали на 270-й календарний день, починаючи від дня поставки (включно).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на виконання умов договору здійснило поставку Селянському (Фермерському) Господарству "Гавриленко" у період з 27.03.2019 по 15.11.2021 товар на загальну суму 12 674 738,38 грн. (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи).

Селянське (Фермерське) Господарство "Гавриленко" здійснило часткову оплату за поставлений товар у сумі 1 367 475,51 грн. (шляхом отримання знижок) та у сумі 7 788 906,37 грн. (шляхом перерахування грошових коштів).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" на неналежне виконання умов договору Селянським (Фермерським) Господарством "Гавриленко" в частині оплати за поставлений товар у сумі 3 518 356,50 грн. (12 674 738,38 грн. 1 367 475,51 грн. 7 788 906,37 грн.) (залишились неоплаченими накладні: №5190063973 від 26.10.2021 у сумі 563 627,08 грн. (572 908,36 грн. 9 281,28 грн.), №5190063990 від 26.10.2021 у сумі 38 171,77 грн., №5190063974 від 26.10.2021 у сумі 36 808,67 грн., №5190063972 від 26.10.2021 у сумі 314 569,07 грн., №5190063975 від 26.10.2021 у сумі 282 487,38 грн.. №5190064570 від 12.11.2021 у сумі 598 743,02 грн., №5190064572 від 15.11.2021 у сумі 598 743,02 грн., №5190064567 від 15.11.2021 у сумі 542 603,24 грн., №5190064568 від 15.11.2021 у сумі 504 525,83 грн., №5190064569 від 15.11.2021 у сумі 28 077,42 грн.), що і стало причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 3 518 356,50 грн. заборгованості, 527 753,47 грн. штрафу, 1 099 691,77 грн. пені, 307 560,61 грн інфляційних збитків, 66 329,14 грн відсотків річних.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки №13000027540 від 28.02.2019, строк поставки товару за договором, строк дії договору, факт поставки товару, наявність / відсутність прострочення оплати, наявність / відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну оплату товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Сторонами у Специфікаціях №2500757786, №2500757781, №2500757778 (поставка згідно накладних №5190063973, №5190063990, №5190063974, №5190063972, №5190063975 від 26.10.2021) встановлений строк оплати товару 31.07.2022, у специфікація №2500760845 та №2500762578 (поставка згідно накладних №5190064570, №5190064572, №5190064567, №5190064568, №5190064569) встановлений строк оплати товару 31.07.2022.

Враховуючи викладене строк плати за поставлений товар за накладними: №5190063973 від 26.10.2021 у сумі 563 627,08 грн. (572 908,36 грн. 9 281,28 грн.), №5190063990 від 26.10.2021 у сумі 38 171,77 грн., №5190063974 від 26.10.2021 у сумі 36 808,67 грн., №5190063972 від 26.10.2021 у сумі 314 569,07 грн., №5190063975 від 26.10.2021 у сумі 282 487,38 грн.. №5190064570 від 12.11.2021 у сумі 598 743,02 грн., №5190064572 від 15.11.2021 у сумі 598 743,02 грн., №5190064567 від 15.11.2021 у сумі 542 603,24 грн., №5190064568 від 15.11.2021 у сумі 504 525,83 грн., №5190064569 від 15.11.2021 у сумі 28 077,42 грн., є таким що настав.

Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 3 518 356,50 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.

За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 518 356,50 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати у сумі 307 590,61 грн. за загальний період прострочення 31.10.2022 по 20.03.2023 у сумі 66 329,14 грн. (по кожній накладній окремо, з урахуванням строку виникнення прострочення та часткової оплати).

Господарським судом арифметичних помилок не виявлено щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат не встановлено.

При цьому, господарський суд погоджується із визначенням позивачем строку оплати за товар згідно з умовами специфікацій №2500757786, №2500757781, №2500757778 (поставка згідно накладних №5190063973, №5190063990, №5190063974, №5190063972, №5190063975 від 26.10.2021) встановлений строк оплати товару 31.07.2022, специфікацій №2500760845 та №2500762578 (поставка згідно накладних №5190064570, №5190064572, №5190064567, №5190064568, №5190064569) встановлений строк оплати товару 31.07.2022.

Пунктом 1 додатку №4 від 23.10.2021 сторони погодили, що незалежно від інших умов договору чи Специфікацій, відстрочення платежу по договору не повинно перевищувати строк 270 календарних днів з моменту поставки. Умови оплати за специфікаціями, що встановлюють більші строки поставки повинні вважатися сторонами помилковими, натомість строки оплати вважатимуться такими, що настали на 270-й календарний день, починаючи від дня поставки (включно).

За приписами пункту 3 додатку №4 від 23.10.2021 сторони чітко розуміють, що умови викладені в даному додатку поширюються лише на поставки щодо здійснення яких сторони домовились після цього договору, зокрема, шляхом підписання специфікацій.

Відповідно до пункту 8.1 договору у разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати без врахування положень п. 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна відповідальність покладається на покупця / замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі статті 5 договору.

Покупець додатково сплачує штраф у розмір 15% від суми прострочення за кожен 1 повний місяць прострочення. Аналогічна відповідальність покладається на покупця / замовника у разі несвоєчасної оплати наданих послуг на підставі статті 5 договору (пункт 8.2 договору).

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення пеня за період з 31.10.2020 по 20.03.2023 у розмірі 1 099 691,77 грн. та штраф за прострочення оплати суми 3 158 356,50 грн. за лютий 2023 року (вказана сума заборгованості існувала повний місяць лютий 2023 року) у розмір 15% у сумі 527 753,47 грн.

Відповідач не погоджується із нарахованими штрафними санкціями, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин. Зазначає, що остання поставка товару була 15.11.2021, який відповідач мав намір посіяти весною 2022 року та зібрати врожай восени 2022 року. Однак, 24.02.2022 почалось повномасштабна військова агресія проти України, восени 2022 року були несприятливі погодні умови, які відстрочили вчасний збір урожаю та, відповідно, його реалізацію.

Відповідач зазначає, що 26.10.2022 листом №15 повідомив позивача про настання обставин непереборної сили, жодних заперечень не отримав, що вказує на добросовісну поведінку відповідача, та, відповідно наявність підстав для звільнення від штрафних санкцій, а у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

За умовами пункту 7.1 Договору сторони погодили, що сторона звільняється від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за даним договором, якщо це невиконання виявилося наслідком дії обставин непереборної сили, вплив яких не залежить від волі сторін. До таких обставин відносяться: війни і воєнні дії будь-якого характеру; блокади, ембарго та інші міжнародні санкції; акти та дії державних органів, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов`язань; пожежі, повені, землетруси, інші стихійні лиха, закриття шляхів сполучення, страйки, епідемії і т.п.

При таких (пункт 7.1 договору) обставинах сторона повинна протягом одного тижня з моменту їх настання будь-якими доступними засобами письмово сповістити про них іншу сторону. Несвоєчасне повідомлення про обставини нездоланної сили позбавляє відповідну сторону права посилатися на них у майбутньому. При припиненні зазначених у пункті 8.1 Договору обставин сторона повинна без зволікання письмово сповістити про це іншу сторону. У повідомленні повинен бути зазначений термін, у який передбачається виконати зобов`язання за даним договором (пункт 7.2 договору).

Згідно з пунктом 7.4 договору підтвердженням обставин та тривалості форс-мажору повинні бути виключно довідки Торгово-промислової палати. Терміни виконання стороною зобов`язань за цим договором зміщується відповідно до часу дії, зазначених у пункті 7.1 обставин та / чи їх наслідки.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 218 Господарського кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що учасник господарського зобов`язання може бути звільнений від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору про надання послуг, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану унеможливило виконання конкретних зобов`язань за договором. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Щодо зменшення штрафних санкцій на 99%.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" заперечує проти зменшення штрафних санкцій заперечує, посилаючись на недоведеність відповідачем наявність таких підстав. Водночас, звертає увагу господарського суду, що у зв`язку із невиконанням зобов`язань відповідачем зобов`язаний брати кредити, умови за якими (відсотки за користування) не є більш вигіднішими ніж розмір нарахованих штрафних санкцій за спірним договором.

Позивач звертає увагу, що несе збитки, на підтвердження чого надає документи фінансової звітності, в той час як згідно з інформацією із загальновідомих джерел (сайти https://youcontrol.com.ua/ та https://auto.ria.com/uk/) вбачається, що відповідач у 2022 році придбав автомобільний причеп орієнтовною вартістю 2,2 мил. грн.

Селянське (Фермерське) Господарство "Гавриленко" не погоджується із запереченнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", посилаючись на довготривалість відносин між сторонами, добросовісність його як контрагента, не звернення позивача із вимогою здійснити оплату заборгованості після настання строку оплати. Також відповідач вважає, що штрафні санкції у розмірі 57% від суми боргу перетворюються з компенсаційного інструменту (правова природа санкцій) на каральний.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що сума всіх нарахувань за прострочення оплати (пеня, штраф, інфляційні втрати. 3% річних) складає 63,36% від суми боргу (2 001 334,99 грн.), штрафні санкції складають 51,53% від суми боргу (1 627 445,24 грн.), доводи відповідача, наведені в обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій та доводів позивача, наведених в обґрунтування заперечення проти задоволення такого клопотання, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на 20% та стягнення пені у розмірі 879 753.42 грн., штрафу у розмірі 422 202,78 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги у розмірі 4 834 202,45 грн. (3 518 356,50 грн. заборгованості + 307 560,61 грн інфляційних збитків + 66 329,14 грн відсотків річних + 879 753,42 грн. пені, 422 202,78 грн. штрафу).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

В позовній заяві позивач просить зазначити про нарахування пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, а саме зазначити в резолютивній частині рішення формулу для застосування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на суму боргу, яка буде існувати в період з 21.03.2023 до моменту виконання рішення у справі.

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи, що у позовній заяві відсутні доводи необхідності застосування приписів частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд під час ухвалення рішення не вбачає підстав для застосування приписів частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна до Селянського (Фермерського) Господарства "Гавриленко" про стягнення 5 519 691,49 грн задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (Фермерського) Господарства "Гавриленко" (51100, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, смт Магдалинівка, вул. Миру, 5, ідентифікаційний код 20240982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька область, Славутський район, село Крупець, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 43, ідентифікаційний код 34863309) 3 518 356,50 грн. заборгованості, 307 560,61 грн інфляційних збитків, 66 329,14 грн відсотків річних, 879 753,42 грн. пені, 422 202,78 грн. штрафу, 82 795,37 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.06.2023

Суддя Ю.А. Бажанова