Рішення № 1116716, 01.11.2007, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.07 Справа № 8/294/07

Суддя

За позовом Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” в особі філії АКБ “Трансбанк”, в м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, Запорізька область, м.Вільнянськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Приватне підприємство “Пальміра”, м. Запоріжжя

суддя І.А. Попова

представники сторін:

від позивача: Петренко Л.О., дов. № 340 від 04.05.2007 р.

Литкін А.П., дов. № 425 від 25.10.2007 р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 06.09.2007 р. ВЕК 531769

ОСОБА_3, дов. від 07.08.2007 р.

Від третьої особи: Базієва Є.С., дов. Від 10.09.2007 р.

Заявлено позовні вимоги про звернення стягнення на заставне майно -соняшник у кількості 420 тон, що знаходиться у відповідача, з метою задоволення вимог за кредитним договором № 04/2006 від 09.10.2006 р. у сумі 36505 грн. 48 коп.

Розгляд справи відкладався, в засіданні оголошувалися перерви. Строк вирішення спору продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

Рішення оголошено в судовому засіданні 01.11.2007р..

Позивачем заявлено клопотання про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до ст.. 22 ГПК України клопотання задоволено судом.

Розглядаються позовні вимоги про звернення стягнення на заставне майно, а саме: соняшник у кількості 420 тон, заставною вартістю 500000 грн. з метою задоволення вимог за кредитним договором № 04/2006 від 09.10.2006 р. у сумі 1507386 грн. 55 коп.

Позов заявлено відповідно до ст.ст. 526, 572, 576, 590, 610, 611, 1054 ЦК України та ст.. 27 Закону України “Про заставу”. В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 09 жовтня 2006 року АКБ “Трансбанк” в особі філії АКБ “Трансбанк” та приватним підприємством “Пальміра” було укладено кредитний договір № 04/2006, згідно з яким боржнику надано кредит строком на 6 місяців -по 09.04.2007 р. включно, на фінансування поточної діяльності підприємства та споживчі цілі -в сумі 1350000 грн. Надання кредиту було здійснено шляхом зарахування коштів на позичковий рахунок боржника, відкритий у філії АКБ “Трансбанк” в м. Запоріжжя. 23 жовтня 2006 року в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 04/2006 р. від 09.10.2006 р. його сторонами був укладений договір застави насіння соняшника у кількості 420 тон. (Позивач зазначив, що ця дата помилково вказана як 09.10.2006 р.). Згідно договору відповідального зберігання сільгосппродукції (соняшнику) укладеного 15.10.2006 р. ПП “Пальміра” та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. насіння соняшнику у кількості 420 тон знаходилося на зберіганні за адресою: Запорізька область, м.Вільнянськ, АДРЕСА_1. 30 березня 2007 року Приватним підприємством “Пальміра” надісланий лист на адресу філії АКБ “Трансбанк” в м. Запоріжжя, в якому ПП “Пальміра” просило дозволу на реалізацію заставного соняшнику. Філія АКБ “Трансбанк” дала згоду на реалізацію заставного соняшнику тільки після повного виконання зобов'язань за кредитним договором № 04/2006 від 09.10.2006 р. В порушення вимог п. 17.1 договору застави ПП “Пальміра” реалізувала заставне майно, а саме соняшник у кількості 420 тон, що підтверджується товарообмінним договором № 31 від 10.03.2007 р., укладеним ПП “Пальміра” та СПД ОСОБА_1.

Боржником (тобто ПП “Пальміра”) зобов'язання були виконанні неналежним чином з порушенням умов, передбачених кредитним договором, внаслідок чого заборгованість по кредиту ПП “Пальміра” станом на 08.08.2007 р. складає 1507386 грн. 565 коп., крім того, позичальником був реалізований предмет застави, а саме: соняшник у кількості 420 тон. Таким чином, боржником порушені зобов'язання за кредитним договором, а саме п.п. 1.1, 1.2 кредитного договору № 04/2006 від 09.10.2006 р.

Відповідно до п. 8 договору застави соняшнику заставодержатель (тобто АКБ “Трансбанк” в собі філії АКБ “Трансбанк”) вправі звернути стягнення на предмет застави, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Тому банк має право стягнення на предмет застави в повному обсязі.

Згідно зі ст.. 20 Закону України “Про заставу” заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.

10 квітня 2007 року закінчився термін дії кредитного договору № 04/2006 від 09.10.2006 р., а боржником зобов'язання за вказаним договором виконані лише частково. Таким чином, АКБ “Трансбанк” в особі філії АКБ “Трансбанк” має право звернення на заставне майно.

Крім того, вказує позивач, у відповідності до ст.. 27 Закону України “Про заставу” застава зберігає свою силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. За товарообмінним договором № 31 від 10.03.2007 р., укладеним ПП “Пальміра” та СПД ОСОБА_1 предмет застави перейшов у володіння СПД ОСОБА_1., але у АКБ “Трансбанк” в особі філії АКБ “Трансбанк” залишилися права заставодержателя, у тому числі право на звернення стягнення на предмет застави.

Відповідач заявлені повні вимоги вважає безпідставними. У відзиві на позов вказує, що по-перше, відповідно до ст. 12 Закону України “Про заставу”, у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Лише за наявності зазначених умов, договір застави відповідно до Цивільного кодексу можна вважати укладеним. Згідно до ст. 7 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним.

У даному випадку, вказує позивач, у договорі застави від 23.10.2006 року укладеного АКБ “Трансбанк” в особі філії АКБ “Трансбанк” та ПП “Пальміра” відсутній опис предмета обтяження.

По-друге, згідно ст. 41 Закону України “Про заставу” договір застави товарів в обороті повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави. В даному випадку, у договір застави від 23.10.2006 року взагалі не вказано де зберігалося насіння соняшника, а за зазначеною в ньому адресою (м. Вільнянськ, АДРЕСА_1) знаходиться житловий будинок. Як за змістом законодавчої бази, так і за змістом договору, вказує відповідач, у ньому повинен бути вказаний вид товару, яким можна замінити предмет застави. Але в порушення викладеного, у договорі застави від 23.10.2006 р. такі види товарів взагалі не вказані. Сировина (соняшник) є непридатною для тривалого зберігання відповідно до ГОСТ 22391-89, тому ПП “Пальміра” у зв'язку з тим, що сировина (соняшник), в результаті довготривалого зберігання почала псуватися, звернулася до СПД ОСОБА_1. з проханням переробити насіння соняшника та передати йому продукт переробки (олію соняшнику). Про відправку олії соняшникової ПП “Пальміра”, свідчить накладна №7 від 18.03.2007 р. Таким чином, умови договору, укладеного ПП “Пальміра” та СДП ОСОБА_1 були виконані в повній мірі. Доказом відсутності насіння соняшника на даний час є картка № 1 складського обліку матеріалів станом на березень 2007 року, за якою у графі “Залишок” насіння соняшнику ПП “Пальміра” складає -нуль. З незрозумілих на те підстав, вказує відповідач, АКБ “Трансбанк” в особі філії АКБ “Трансбанк” пред'явило позовні вимоги до СПД ОСОБА_1, який взагалі не знав і не повинен був знати про те, що перероблене на олію насіння соняшника знаходилося в заставі.

Крім того, вказує відповідач, як вбачається з Витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, опис рухомого майна взагалі відсутній.

Також з посиланням на роз'яснення ВАС України відповідач зазнає, що відповідно до ст. 27 Закону України “Про заставу” згадана норма застосовується, зокрема, тоді, коли між застоводавцем та іншою особою існує правонаступництво, що виникло з передбачених законом підстав. Якщо ж право застави виникло у іншої особи незалежно від волі заставодавця, то ця норма застосована бути не може і право застави припиняється.

Представник третьої особи -ПП “Пальміра” щодо даного спору пояснив, що в зв'язку з тяжким фінансовим становищем, в якому опинилося підприємство в жовтні 2006 року та нестачею обігових коштів ПП “Пальміра” уклало з філією АКБ “Трансбанк” в м. Запоріжжя кредитний договір № 04/2006 від 09.10.2006 р. про надання кредиту в сумі 1350000 грн. на фінансування поточної діяльності підприємства. Підпунктом 4 пункту 4 кредитного договору передбачено забезпечення виконання ПП “Пальміра” своїх зобов'язань заставою транспортних засобів (договір застави від 09.10.2006 р.) за узгодженою сторонами вартістю 1692863 грн. та порукою ОСОБА_4 (договір поруки № 04/2004 від 09.10.2006 р.). Інших вимог та договорів застави в забезпечення виконання кредитного договору в момент його укладання АКБ “Трансбанк” не вимагав. Після підписання кредитного договору і отримання кредиту, обізнані про фінансовий стан ПП “Пальміра” посадові особи філії АКБ “Трансбанк” в м. Запоріжжя запропонували надати додатково 750000 грн., але за умови придбання за отримані кредитні кошти 420 тон насіння на 500000грн. та надання його в заставу банку. 23 жовтня 2006 року ПП “Пальміра” виконало ці вимоги і уклало додатковий договір застави від 23.10.2006 р. Але АКБ “Трансбанк” не надав додаткової суми кредиту. Кредитним договором ПП “Пальміра” та АКБ “Трансбанк“ передбачено забезпечення виконання зобов'язань позичальником. В якості забезпечення ПП “Пальміра” надало в заставу технологічні транспортні засоби: бульдозер Т-500, 2001 року випуску та два екскаватори, 2003 року випуску. За експертною оцінкою та узгодженням з АКБ “Трансбанк” вартість заставного майна складає 1692863 грн. Додаткове забезпечення передбачено кредитним договором у випадку зменшення вартості майна, переданого в заставу. Станом на дату звернення АКБ “Трансбанк” до суду забезпечення, яке передбачено кредитним договором та договором застави технологічних транспортних засобів не зменшило своєї вартості.

Відповідно до ст.. 20 Закону України “Про заставу АКБ “Трансбанк” набув право звернення на предмет застави. Вартість технологічних транспортних засобів переданих в заставу в сумі 1692863 грн. з урахуванням банківських ризиків перевищує суму кредиту -1350000 грн. та суму відсотків за кредитом в сумі 141750 грн. на 201113грн. Але АКБ “Трансбанк” незаконно занижує вартість заставного майна та звертає стягнення на предмет додаткової застави. Третя особа вважає, що позивачем не надані суду документи, які б засвідчували, що насіння соняшника, зазначене в договорі застави від 23.10.2006 року було реалізоване ПП “Пальміра” СПД ОСОБА_1. за товарообмінним договором № 31 від 10.03.206 р. Більше, того, позивач і матеріали справи підтверджують, що станом на 30.03.2006 р. заставлене насіння соняшника не було реалізовано, бо 30.03.2006 р. ПП “Пальміра” своїм листом інформувало позивача про псування заставного майна. Третя особа вважає, що позивач не надав суду доказів про реалізацію ПП “Пальміра” заставного майна СПД ОСОБА_1 і немає підстав для позову до СПД ОСОБА_1. про стягнення з нього заставного майна. Третя особа заявила, що з метою припинення провадження по справі ПП “Пальміра” згодне задовольнити вимоги АКБ “Трансбанк” і в 10-ти денний термін сплатити заборгованість за відсотками по кредиту в сумі 36505 грн. 48 коп.

Заслухавши представників, дослідивши додані сторонами матеріали в обґрунтування доводів та заперечень по справі, суд встановив, що 09.10.2006 року АКБ “Трансбанк” та приватним підприємством “Пальміра” укладено кредитний договір № 04/2006, за умовами якого банк надає позичальнику кредит на фінансування поточної діяльності. Вказаний кредит надається у сумі 13500000 грн. з кінцевим терміном погашення 09.04.2007 року, при умові обов'язкового надання банку в заставу майна від позичальника та/або майнового поручителя у необхідному банку розмірі. 23 жовтня сторонами кредитного договору № 4/2006 укладено договір застави предметом застави за яким є насіння соняшника у кількості 420 тон, яке знаходиться на зберіганні за адресою: м.Вільнянськ,АДРЕСА_1, згідно з договором відповідального зберігання сільгосппродукції (соняшника), укладеного ПП “Пальміра” з СПД ОСОБА_1. 15.10.2006 р. Відповідно до п. 6 договору застави наступні застави предмету цього договору, його відчуження, а також розпорядження ним будь-яким чином без згоди заставодержателя не допускаються. Обтяження зареєстровано в Реєстрі 31.10.2006 р.

Позивач зазначає, на підтвердження чого надав документи до матеріалів справи, що за товарообмінним договором № 31, укладеним 10.03.2007 р. ПП “Пальміра” та СПД ОСОБА_1 останній набув право власності на 420 тон насіння соняшника, що є предметом застави та вказує, що відповідно до ст. 27 Закону України “Про заставу” застава зберегла силу, що дає позивачу підстави звернути стягнення на це майно, так як кредитоотримувач - ПП “Пальміра” не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів.

Суд знаходить доводи позивача хибними внаслідок наступного. Дійсно, ст. 27 Закону України “Про заставу” передбачено підстави збереження заставою сили при переході права власності на заставлене майно. При цьому, застава зберігає силу лише за умов, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно перейшло у власність іншої особи.

Відповідно до ст. 17 Закону України “Про заставу” заставодавець може відчужувати заставлене майно  тільки за згодою заставодержателя. Про це ж зазначено і у договорі застави від 23.10.2006 р. Вивчені матеріали свідчать, що згоди заставодержателя -АКБ “Трансбанк” на відчуження заставного майна -420 тон насіння соняшника підприємство “Пальміра” не отримувало.

Відповідно до ст.. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки заставне майно -420 тон насіння соняшника відчужено підприємством “Пальміра” неправомірно, в порушення умов договору та Закону СПД ОСОБА_1 не набув на нього права власності.

Таким чином, положення ст. 27 Закону України “Про заставу” не мають місця у даних спірних правовідносинах.

По-друге, у товарообмінному договорі відповідача з ПП “Пальміра” жодним чином не обумовлено, що предмет цього договору та предмет договору відповідального зберігання сільгосппродукції (укладений СПД ОСОБА_1 та ПП “Пальміра”, про що вказано в договорі застави), є одним і тим же майном, яке крім того є заставним згідно договору від 23.10.2006р.

Відповідно картки № 1 складського обліку матеріалів (зданих на відповідальне зберігання) за березень 2007 року, наданих відповідачем, 10.03.2007 р. зроблено запис про видаток 420000 кг насіння соняшника підприємству “Пальміра”. Акта приймання-передачі майна від підприємства “Пальміра” СПД ОСОБА_1 за договором № 31 (товарообмінним) сторони не надали суду, внаслідок чого не може бути встановленим тотожність предмету застави та предмету товарообмінного договору.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач таких доказів не надав.

Внаслідок вищевикладеного, суд не вважає доведеним позивачем факт переходу права власності до СПД ОСОБА_1 на заставлене за договором застави від 23.10.2007 р. майно - 420 тон насіння соняшника та збереження внаслідок цього сили зазначеною заставою.

В позові до СПД ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно -420 тон насіння соняшника вартістю 500000 грн. з підстав, зазначених у позові (відповідно до ст. 27 Закону України “Про заставу”) відмовляється.

Суд зазначає, що у даному судовому розгляді не були предметом дійсність угоди про відчуження заставного майна, вимоги про витребування майна від набувача, вимоги про стягнення збитків, тощо. Судом розглянуто вимоги згідно правових підстав та предмету, заявленого позивачем.

Судові витрати по справі відносяться на позивача. Крім того, на позивача покладаються судові витрати відповідача СПД ОСОБА_1, які складаються з оплати послуг адвоката в сумі 1000 грн., які суд вважає співрозмірними з урахуванням обставин справи та їх розумної необхідності.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” в особі філії Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” в м. Запоріжжя (69000, м. Запоріжжя, вул.. Українська, 50, ЄДРПОУ 16293211) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (70000, Запорізька область, м.Вільнянськ, АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1) 1000 грн. судових витрат. Видати наказ.

Суддя І.А.Попова