Рішення № 11166388, 06.09.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2010 р.Справа № 16/57-1066 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 .

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько- Польське підприємство "Енергія - КВ" вул. Б.Хмельницького, 8, м. Скалат, Підволочиський р-н, Тернопільська обл.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № без номера, від 12.07.2010 року.

Відповідача: не зявився.

Суть справи: Ухвалою суду від 23.07.2010 р. розгляд справи було відкладено на 06 вересня 2010 р. на 10 год. 30 хв. у відповідності до п.п. 1,2,3 ч.1 ст.77 ГПК України .

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, с. Плиска, Лановецький р-н., Тернопільська область, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько- Польське підприємство "Енергія - КВ", вул. Б.Хмельницького, 8, м. Скалат, Підволочиський р-н, Тернопільська обл., про cтягнення 14200 грн. - основного боргу за виконані перевезення, 36 грн. 18 коп. - 3% річних, 44 грн. 02 коп. - інфляційних нарахувань, 13206 грн. - пені, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

23.07.2010 року позивачем був поданий розрахунок суми боргу за виконані перевезення і уточнення позовних вимог (супровідний лист № без номера, від 22.07.2010 року), в якому він заявив про стягнення з відповідача: 14200 грн. основного боргу за виконані перевезення, 32 грн. 25 коп. - 3% річних, - 4 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань, 11775 грн. пені, 275 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобовязань згідно договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по внутрішнім та міжнародним сполученням № 15/02/10 від 15 лютого 2010 року, що стосуються оплати за надані ним транспортно- експедиційні послуги.

В судове засідання представник позивача зявився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не зявився, не забезпечив явку в судове засідання свого представника, обґрунтований нормативно та документально підтверджений відзив на позов не подав, хоча судом було дотримано вимоги статті 64 Господарського процесуального кодексу України, своєчасно винесено і надіслано ухвалу про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду і необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні господарського суду. Також судом було своєчасно надіслано ухвалу від 23.07.2010 року про відкладення розгляду справи на 06 вересня 2010 року ,що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № без номера від 27.07.2010 р. з відміткою про отримання поштового відправлення відповідачем 29.07.2010 р.

Крім того, відповідач будь-яких додаткових документів суду не надав, а тому згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача .

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

15 лютого 2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в подальшому - “Перевізник”, який діяв на підставі свідоцтва № 79824404, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю “СУПП “Енергія-КВ”, як “Замовником”, з іншої сторони, було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по внутрішнім та міжнародним сполученням. № 15/02/10, згідно пункту 1.1. розділу 1 якого предметом даного договору є порядок взаємовідносин, які виникають між “Перевізником” та “Замовником” при здійсненні транспортно-експедиційних послуг в міжнародному та внутрішньодержавному сполученні у відповідності з діючим законодавством України, вимогам міжнародних угод та Конвенцій в сфері міжнародних автомобільних перевезень вантажів, у відповідності з підписаною Сторонами заявкою, що визначає умови виконання кожного окремого перевезення.

У відповідності до пункту 3.1 розділу 3 договору на кожне перевезення оформлюється транспортна заявка, яка повинна містити наступні дані: дату, час завантаження-розвантаження (термін доставки) вантажу, маршрут руху, найменування вантажу вага вантажу, вид пакування, кількість мість вантажу, властивості вантажу, що вимагають особливих умов, або запобіжних заходів для збереження вантажу під час перевезення, фрахтова ставка, умови оплати, адреси місць завантаження та розвантаження вантажу з зазначенням вантажовідправника та вантажоотримувача та контактних осіб, адреси проведення митних оформлень при завантаженні та розвантаженні, найменування Прикордонного переходу і умов проходження кордону (при необхідності), наявності експедиторів або пломбування вантажу, особливі умови (страхування, митне оформлення, необхідний супроводжувальний пакет документів та вантаж), вимоги до автомобіля (вантажопідйомність, вид та тип кузова автомобіля та його параметри).

Згідно пункту 3.2 розділу 3 договору підтвердженням факту виконання транспортних послуг “Перевізником” є оригінал товарно-транспортної накладної на перевезення вантажу в межах України і міжнародної товарно-транспортної накладної встановленого зразка (СМК) з відміткою вантажовідправника, митних органів та вантажоотримувача на міжнародні перевезення.

Як визначається в підпункті 4.1.1 пункту 4.1 розділу 4 договору “Замовник” зобовязався надати “Перевізнику” повну інформацію про запропоноване перевезення у вигляді транспортної заявки з підписом відповідальної особи та печаткою.

У відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 розділу 4 договору “Замовник” зобовязувався своєчасно оплатити вартість послуг по перевезенню вантажу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок “Перевізника в строки, встановлені цим договором.

У пункті 5.1 розділу 5 договору передбачено, що вартість перевезення (фрахт) та валюта розрахунків погоджується Сторонами в транспортній заявці.

Згідно пункту 5.2 розділу 5 договору розрахунок за виконане перевезення здійснюється “Замовником” напротязі 10 банківських днів з моменту отримання “Замовником” наступних документів від “Перевізника”: оригіналу даного договору, підписаного “Перевізником” та скріпленого печаткою, рахунку-фактури, оригіналів ТТН (CMR), з мокрими печатками вантажовідправника та вантажоотримувача, акту виконаних робіт та податкової накладної оформлених у відповідності до вимог податкового законодавства України, оригінальних квитанцій за додаткові витрати “Перевізника”, підтверджених документально (штраф за перевантаження, оплата конвою, наявність наднормативних простоїв під завантаженням (розвантаженням) і митним оформленням, штраф за скасування завантаження і т.п.).

Як визначається у підпункті 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 договору за несвоєчасну оплату в строки, встановлені в пункті 5.2 даного договору “Замовник” сплачує “Перевізнику” пеню у розмірі 3% від суми перевезення за кожен прострочений день платежу.

У відповідності до пункту 9. 1 розділу 9 договору даний договір вступає в дію з моменту його підписання і діє 31 грудня 2010 року.

Згідно пункту 9.3 розділу 9 договору розірвання договору можливе за ініціативою однієї із сторін при умові попереднього письмового повідомлення про це іншої сторони за 30 календарних днів і при умові виконання стороною всіх раніше прийнятих зобов'язань в рамках данного договору. У випадку відсутності письмового повідомлення будь-якої зі сторін даний договір вважається пролонгованим на наступний рік.

У пункті 9.5 розділу 9 договору визначається, що Сторони також визнають юридичну значимість всіх документів, отриманих за допомогою факсимільного звязку, або по електронній пошті з наявністю підписів та печаток (штампів), до моменту передачі оригіналів цих документів. Усі попередні переговори та листування, що відносяться до даного договору втрачають силу з моменту його підписання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання, передбачені умовами договору, належним чином. У відповідності до заявок на перевезення ватажу:

-№ 2669 від 17.03.2010 р. (вартість перевезення 5200 грн.),

-№ без номера від 05.04.2010 р. (вартість перевезення - 4500 грн ),

- № 2863 від 16.04.2010 р. (вартість перевезення 4500 грн) позивачем надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 14200 грн.

Факт виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) своїх зобовязань за договором № 15/02/10 від 15.02.2010 року підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR): №112141 від 17.03.2010 р., № 112142 від 06.04.2010 р., № 0056506 від 16.04.2010 р., які містять відтиски печаток вантажовідправника, перевізника та вантажоотримувачів (належним чином засвідчені копії накладних знаходяться в матеріалах справи).

На виконання пункту 5.2 розділу 5 договору № 15/02/10 від 15.02.2010 року позивач надіслав відповідачу необхідні документи, що підтверджується поштовими квитанціями:

- № 167062 про вручення відповідачу 07.04.2010 року поштового відправлення відправленого 02.04.2010 року;

-№ 4196898 про вручення відповідачу 16.04.2010 року поштового відправлення відправленого 15.04.2010 року;

-№ 462727 про вручення відповідачу 30.04.2010 року поштового відправлення відправленого 28.04.2010 року.

Як зазначив позивач в позовній заяві та як встановлено судом в ході судового розгляду справи, відповідач свій обовязок по оплаті за надані йому транспортні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по маршруту м.Скалат/Україна - Польща за договором № 15/02/10 від 15.02.2010 року належним чином не виконав, і допустив заборгованість перед позивачем на суму 14200 грн.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобовязання, а саме зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати вартості наданих йому позивачем транспортних послуг та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, відповідачем суду не подано, тому правомірними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14200 грн. боргу за надані йому послуги.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з наступними змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що “платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”. А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 договору передбачено: за несвоєчасну оплату в строки, встановлені в пункті 5.2 даного договору “Замовник” сплачує “Перевізнику” пеню у розмірі 3% від суми перевезення за кожен прострочений день платежу.

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати за надані відповідачу транспортні послуги, позивачем нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості за кожний день прострочки оплати в розмірі 3% за кожен день прострочення в загальній сумі 11775 грн. (за період з 21.04.2010 по 31.05.2010 р. на суму 6240 грн; за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року на суму 4185 грн; за період з 17.05.2010 року по 31.05.2010 року на суму 1350 грн).

Судом здійснено перерахунок суми пені. За результатами здійсненого перерахунку та з врахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення 228 грн. 02 коп. пені за період з 21.04.2010 по 31.05.2010 р. В частині позовних вимог щодо стягнення 11546 грн. 98 коп. пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлені, та такі , що суперечать нормам чинного законодавства.

В силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу за період з 21.04.2010 по 31.05.2010 р. 3% річних в сумі 32 грн. 25 коп. (за період з 21.04.2010 року по 31.05.2010 року на суму 17 грн 09 коп; за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року на суму 11 грн 46 коп; за період з 17.05.2010 року по 31.05.2010 року на суму 3 грн 70 коп).

Перерахувавши суму 3 % річних, суд задовольняє позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 32 грн. 25 коп. як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству .

В уточненні позовних вимог, поданому 23.07.2010 р. позивач просить стягнути з відповідача - 4 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань ( за період з 21.04.2010 року по 30.04.2010 року на суму -4 грн 68 коп; за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року на суму 0 грн; за період з 17.05.2010 року по 31.05.2010 року на суму 0 грн).

Однак, оскільки інфляційна сума зазначена позивачем зі знаком “-” (мінус), та за період з 21.04.2010 року по 30.04.2010 року на суму 5200 грн інфляційні нарахування становлять -4 грн 68 коп, а відтак суд відмовляє у стягненні з відповідача 4 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань, як таких, що не відповідають чинному законодавству.

За таких обставин справи, позовні вимоги задовольняються частково на суму 14200 грн. боргу, 32 грн. 25 коп. - 3% річних та 228 грн. 02 коп. пені, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 43,49,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд:

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Польське підприємство "Енергія - КВ" вул. Б.Хмельницького, 8, м. Скалат, Підволочиський р-н, Тернопільська обл., ідентифікаційний код 35969900, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 14200 грн. боргу, 32 грн. 25 коп. - 3% річних, 228 грн. 02 коп. пені, 152 грн. 90 коп. державного мита та 131 грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

3. В решті позову відмовити.

4.Рішення надіслати сторонам по справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 13 вересня 2010 року

Суддя С.О. Хома