Рішення № 11166171, 13.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.10                                                                                 Справа № 4/242

Розглянувши матеріали справи за позовом

Комунального підприємства «Ювілейне»,сел.Ювілейне м.Луганськ

до Приватного підприємства «Теплоремонт», м.Олександрівськ м.Луганськ

про стягнення 305360 грн. 08 коп.,

Суддя: Батюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

У присутності представників сторін:

від позивача –Єпіфанова В.О., довіреність № 01/2701 від 27.01.2010;

від відповідача –Алєксеєв О.М., довіреність б/н від 01.08.2010.

Суть справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 301332 грн. 25 коп., та судові витрати відповідно до мирової угоди від 24.02.2010 затвердженою ухвалою господарського суду Луганської області від 25.02.2010 у справі № 4/184, та стягнути 3% річних у сумі 778 грн. 51 коп.

Представник позивача заявою, зданою до суду 13.09.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, відмовився від позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 120532 грн. 87 коп. відповідно до мирової угоди від 24.02.2010 затвердженою ухвалою господарського суду Луганської області від 25.02.2010 у справі № 4/184, 3% річних у сумі 778 грн. 51 коп. та повідомляє суд, що з наслідками відмови від позову в цій частині ознайомлений.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву, зданого до суду 13.09.2010, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ухвалою господарського суду Луганської області від 25.02.2010 у справі № 4/184 затверджено мирову угоду від 24.02.2010, укладену між Комунальним підприємством «Ювілейне»( позивачем) та Приватним підприємством «Теплоремонт»(відповідачем) (надалі- Мирова угода від 24.02.2010).

Відповідно до п. 2 мирової угоди від 24.02.2010 відповідач гарантував, що погашення заборгованості відбудеться в строк до 31.12.2010 шляхом перерахування щомісячно різними частками суми заборгованості на поточний рахунок позивача по наданому графіку, що передбачає зобов’язання відповідача перед позивачем щодо сплати суми боргу.

Пунктом 3 мирової угоди від 24.02.2010 відповідач зобов’язався в строк до 31 травня 2010 повністю відшкодувати судові витрати по справі № 4/184, а саме: витрати по державному миту в сумі 3013,32 грн., втрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Позивач у позові зазначив, що станом на червень 2010 року відповідач жодного зобов’язання за мировою угодою не виконав.

Відповідач в порушення умов мирової угоди від 24.02.2010 оплату не здійснив.

Позивачем 10.08.2010 року подано позов до суду, яким просить суд стягнути з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 301332 грн. 25 коп., та судові витрати відповідно до мирової угоди від 24.02.2010 затвердженою ухвалою господарського суду Луганської області від 25.02.2010 у справі № 4/184, та стягнути 3% річних у сумі 778 грн. 51 коп. Позов обґрунтовано умовами мирової угоди від 24.02.2010 та положеннями ст.536,693, 1212-1215 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог частково виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлений факт порушення відповідачем зобов’язання по сплаті заборгованості за надані послуги відповідно до мирової угоди від 24.02.2010 затвердженою ухвалою господарського суду Луганської області від 25.02.2010 у справі № 4/184.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача за надані послуги відповідно до мирової угоди від 24.02.2010 не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

Представник позивача заявою, зданою до суду 13.09.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, відмовився від позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 120532 грн. 87 коп. відповідно до мирової угоди від 24.02.2010 затвердженою ухвалою господарського суду Луганської області від 25.02.2010 у справі № 4/184, 3% річних у сумі 778 грн. 51 коп. та повідомляє суд, що з наслідками відмови від позову в цій частині ознайомлений.

Таким чином, відповідно до ст. 78 ГПК України, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від даного позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 120532 грн. 87 коп. відповідно до мирової угоди від 24.02.2010, 3% річних у сумі 778 грн. 51 коп., оскільки це право позивача передбачено ст. 22 ГПК України, ця відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує ні чиї права та охоронювані законом інтереси.

За таких підстав, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 120532 грн. 87 коп. відповідно до мирової угоди від 24.02.2010, 3% річних у сумі 778 грн. 51 коп., підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Сума заборгованості за надані послуги відповідно до мирової угоди від 24.02.2010 в сумі 180799 грн. 38 коп. за період березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2010 року, нарахована позивачем обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Пунктом 3 мирової угоди від 24.02.2010 відповідач зобов’язався в строк до 31 травня 2010 повністю відшкодувати судові витрати по справі № 4/184, а саме: витрати по державному миту в сумі 3013,32 грн., втрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат по справі № 4/184, а саме: витрати по державному миту в сумі 3013,32 грн., втрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., відповідно до мирової угоди від 24.02.2010, заявлені позивачем обґрунтовано, підтверджені матеріалами справи, та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в розмірі 180799 грн. 38 коп. та витрати по державному миту в сумі 3013,32 грн., втрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., відповідно до мирової угоди від 24.02.2010, затвердженою ухвалою господарського суду Луганської області від 25.02.2010 у справі № 4/184 такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ст. ст.44,49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525,526,625 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, ст.ст. 22,33,34,44,49, п.4 ст.80,ст.ст. 82,84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Теплоремонт», м. Олександрівськ м.Луганськ, сел. Дзержинського, вул. Мира,30-А ( юридична адреса), м.Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Генерала Диидоренка,11 (фактична адреса), код ЄДРПОУ 32220393 на користь Комунального підприємства «Ювілейне»,сел.Ювілейне м.Луганськ, пров.Строітельний,1-А,код ЄДРПОУ 34450313, заборгованість за надані послуги в сумі 180799 грн. 38 коп., витрати по державному миту у сумі 3013 грн. 31 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., відповідно до мирової угоди від 24.02.2010; витрати по держмиту в сумі 1807 грн. 99 коп. та 139 грн. 73 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позову провадження у справі припинити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –15.09.2010 року.

Суддя                                                                                 Г.М. Батюк

Пом судді Ю.А.Зайцева