Рішення № 11166156, 13.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.10 Справа № 6/252

За позовом

Приватного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Луганського відділення Донецької обласної філії, м. Луганськ

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 54 753 грн. 34 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача Тейцман І.В., дов. № 02-04/245 від 09.02.10;

від відповідача не прибув;

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 54753 грн. 34 коп., в тому числі: заборгованість по кредиту у сумі 40 504 грн. 99 коп., заборгованість по відсотках у сумі 13 186 грн. 35 коп., заборгованість по сплаті комісії у сумі 1 062 грн. 00 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: АДРЕСА_1, що є і адресою проживання фізичної особи, у звязку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

В даному випадку судом ухвала про порушення провадження була направлена відповідачу за належною адресою, але повернута органом звязку із відміткою за зазначеною адресою не проживає.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

в с т а н о в и в:

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд прийшов до наступного.

Між Приватним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" в особі Луганського відділення Донецької обласної філії (позивач) та Фізичною особою підприємцеи ОСОБА_1 (відповідач), укладено договір кредиту № 556/16-МК4 від 02.06.06, за яким відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 76 000 грн. 00 коп. зі сплатою 17 процентів річних, з кінцевим строком погашення 01.06.11. у відповідності до умов п.1.1. кредитного договору.

Кредит надавався відповідачу для придбання автотранспорту.

Відповідно до п.2.4. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на суму дійсної заборгованості за кредитом, у валюті кредиту, щомісячно.

Згідно до п.2.5 кредитного договору, сплата відповідачем кредиту і процентів позивачу здійснюється у валюті кредиту щомісячно, до 16.00 в день (на дату), на яку припадає погашення кредиту та процентів згідно графіку, шляхом зарахування відповідачем суми кредиту та процентів на рахунок.

Оскільки відповідачем встановлені договором строки повернення кредиту не дотримувалися, позивач направив відповідачу лист повідомлення № 78-0008/96-824 від 01.07.10 з вимогою погасити заборгованість за кредитом, нарахованими відсоткам, який відповідачем отриманий особисто.

Відповідач відповідь на лист - повідомлення не надав, оплату заборгованості за кредитним договором не здійснив. Оскільки відповідач в добровільному порядку заборгованість за договором кредиту не здійснив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати кредиту та процентів не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст.173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору кредиту № 556/16-МК4 від 02.06.2006 позивачем було надано відповідачу кредит у сумі 76 000 грн. 00 коп., що підтверджено відповідним розпорядженням та меморіальним ордером № 35-12 від 02.06.06.

Відповідач в передбачені договором строки погашення кредиту здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість по кредиту у сумі 40 504 грн. 99 коп.та заборгованість по відсотках у сумі 13 186 грн. 35 коп.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідач позоні вимоги не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав, у звязку з чим вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 40 504 грн. 99 коп., та відсотками у сумі 13 186 грн. 35 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісіями у сумі 1 062 грн. 00 коп., слід визначити, що нарахування вказаної суми не передбачено кредитним договором № 556/16-МК4 від 02.06.06, у зв'язку з чим, зазначена вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість за кредитом у сумі 40 504 грн. 99 коп. та заборгованість за процентами у сумі 13 186 грн. 35 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь:

- Приватного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (м. Київ, вул. Ковпака, 29) в особі Луганського відділення Донецької обласної філії, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 3 "в", код 09334010, заборгованість за кредитом у сумі 40 504 грн. 99 коп., заборгованість за відсотками в сумі 13 186 грн. 35 коп. на р/р 37395550990002, МФО 334011, код 09334010, витрати зі сплати державного мита у сумі 536 грн. 91 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231 грн. 42 коп., видати наказ позивачу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 15.09.2010р.

СуддяТ.А. Василенко

Помічник суддіТ.В. Цибулько