Рішення № 11166089, 08.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/24208.09.10 За позовом Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду

спеціального призначення «Спецжитлофонд»

До Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського

району м. Києва «Печерськжитло»

Про стягнення 36444,81 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Калінчук В.В. представник за довіреністю;

від відповідача Ткаченко С.Н. представник за довіреністю.

В судовому засіданні 08.09.2010 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача матеріальних збитків в сумі 17949,69 грн., 18495,12 грн. неустойки, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 364,45 грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу -236,00 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2010 було порушено провадження у справі № 47/242, розгляд справи було призначено на 29.04.2010.

Позивач та відповідач своїх представників в судове засідання 29.04.2010 не направили, вимог ухвали суду від 29.04.2010 щодо надання документів, письмових пояснень по суті спору та доказів не виконали. Про проведення судового засідання 29.04.2010 сторони були повідомлені належним чином за адресами свого місцезнаходження, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавали, у звязку з чим розгляд справи відкладено до 01.06.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 розгляд справи відкладено до 22.06.2010.

В судовому засіданні 22.06.2010 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 9155,22 грн. плати за фактичне користування житловим приміщенням, 18310,45 грн. неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 було продовжено строк вирішення спору, на більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою статті 69 ГПК України, розгляд справи відкладено до 20.07.2010.

В судовому засіданні 20.07.2010 було оголошено перерву до 27.07.2010, про що повідомлено представників сторін під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2010 розгляд справи відкладено до 08.09.2010.

В судовому засіданні 08.09.2010 представник позивача заявлені вимоги, з урахуванням здійснених уточнень, підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди житлового приміщення № 4017 від 01.12.2005 на строк з 01.12.2005 по 01.05.2006, згідно якого позивачем було передано відповідачу в оренду квартиру АДРЕСА_1 для проживання гр. ОСОБА_1 Але після закінчення строку дії договору, відповідач орендоване приміщення не повернув, а гр. ОСОБА_1 продовжувала ним користуватись до примусового її виселення з наведеного приміщення 18.10.2009. Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача плату за фактичне користування приміщенням за період з 01.05.2006 по 18.10.2009 в сумі 9155,22 грн. та на підставі ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойки в розмірі 18310,45 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував просив суд у їх задоволенні відмовити. Заперечення відповідача мотивовані тим, що у відповідача відсутні зобовязання сплачувати орендні платежі за фактичне користування ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1, оскільки згідно рішення Печерської районної у місті Києві ради від 12.06.2007 № 47 на базі майна КПУЖГ “Печерськжитло”створено нове КП УЖГ у Печерському районі міста Києва, а КП “Печерськблагоустрій”обслуговує будинок, з якого було виселено гр. ОСОБА_2, і відповідно, саме КП “Печерськблагоустрій”має оплачувати плату за фактичне користування житловим приміщенням.

Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, обєктивно оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001р. № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001р. № 2419, будинок АДРЕСА_1 закріплено за КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»на праві повного господарського відання.

Відповідно до листа Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 04.11.2005 № Б-2910/2, адресованого заступнику голови КМДА начальнику Головного управління житлового забезпечення Голиці М.М., Печерська районна у місті Києві державна адміністрація просила розглянути питання можливості виділення родині Бородинських однієї кімнати на площі маневреного фонду, оскільки приміщення, яке займала родина Бородинських пошкоджене внаслідок пожежі і ремонту не підлягає, орендну плату за проживання родини буде здійснювати КП УЖГ «Печерськжитло»на підставі відповідного договору оренди.

17.11.2005 Головним управлінням житлового забезпечення було видано наказ № 644-у, яким було наказано КП «Спецжитлофонд»укласти з КП «Печерськжитло»договір оренди житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для тимчасового проживання родини ОСОБА_1

01.12.2005р. між позивачем Комунальним підприємством з утримання та експлуатації жилового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», як орендодавцем, та відповідачем КП УЖГ «Печерськжитло», як орендарем, було укладено договір оренди житлового приміщення № 4017 (далі - договір оренди № 4017 від 01.12.2005р.), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар на визначений у п. 5.1 термін, приймає в орендне користування житлове приміщення з характеристикою, викладеною у п.п. 1.2, оплатою, визначеною у розділі 2 (п.1.1).

Умовами договору оренди № 4017 від 01.12.2005р., сторони погодили, що житлове приміщення: квартира АДРЕСА_1, з характеристикою: житлова площа 25,5 кв.м., загальна площа 41,7 кв. м. (п. 1.2), на підставі рішення Київради від 27.05.2004р. № 262/1472 «про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спецжитлофонд», договором встановлена плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 5,28 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 220,18 грн. (п. 2.2), орендні платежі сплачуються по день фактичного передачі орендодавцю житлового приміщення (п. 2.8), орендар зобовязався звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду, після закінчення обумовленого цим договором терміну його дії, або в разі його розірвання у порядку, визначеному п.п. 5.4, п. 5.5 цього договору. Невиконання цього дає орендодавцю право вимагати від орендаря сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення (п. 3.2.5), термін дії договору: з 01 грудня 2005 до 01 травня 2006 (п. 5.1), цей договір може бути продовжено за згодою головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору (п. 5.2), після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови орендаря від оренди житлового приміщення, воно передається орендодавцю за актом прийму-передачі (п. 5.3).

Згідно з актом прийому-передачі житлового приміщення (додаток № 1 до договору № 4017 від 01.12.2005), підписаного представниками сторін та посвідченого печатками, орендодавець здав, а орендар прийняв у користування квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання родини ОСОБА_1

Відповідно до акту обстеження житлового приміщення від 30.09.2009, затвердженого заступником директора КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», комісією у складі начальника відділу оренди та юрисконсульта позивача було встановлено, що відповідач квартиру АДРЕСА_1 не звільнив, оскільки станом на 230.09.2009 у вказаній квартирі проживає гр. ОСОБА_1, яка була туди заселена на підставі договору оренди житлового приміщення від 01.12.2005 № 4017, укладеного між КП «Спецжитлофонд»та КП УЖГ «Печерськжитло».

Також, позивачем для долучення до матеріалів справи додано рішення Апеляційного суду міста Києва від 14.01.2009, яким скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19.05.2008 та ухвалено нове рішення, яким виселено ОСОБА_1. з квартири АДРЕСА_1 в м.Києві без надання іншого житлового приміщення.

Зокрема, рішення Апеляційного суду міста Києва від 14.01.2009 мотивоване тим, що пункт 5.2 договору чітко вказує, що договір може бути продовжений за згодою Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору. Враховуючи, що таке звернення не надходило до Головного управління житлового забезпечення термін дії договору закінчився 01 травня 2006 року. Сплата ОСОБА_1 житлово - комунальних платежів після спливу терміну дії договору не є свідченням продовження дії договору, оскільки умовами договору такі наслідки не передбачені, а крім того, чинність дії договору та умови його припинення ніким не оспорювались.

На виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 14.01.2009 Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист від 19.05.2008 про виселення ОСОБА_1 з квартири № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 в м.Києві без надання іншого житлового приміщення, на підставі якого відділом ДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 12180059 по наведеному виконавчому листу, надіслано ОСОБА_1 вимогу № 581/4 від 14.09.2009 про виселення з приміщення квартири № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 в м.Києві, складено Акт опису та арешту майна АВ № 364330, копії яких наявні в матеріалах справи.

19.10.2009 заступником директора КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»було затверджено Акт про звільнення жилого приміщення, відповідно до якого комісією у складі начальника відділу оренди позивача, юрисконсульта позивача склали акт про те, що КП УЖГ «Печерськжитло», яке орендувало жиле приміщення № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 в м.Києві згідно договору оренди № 4017 від 01.12.2005, звільнив орендоване приміщення не здавши його за актом приймання передавання.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У рішенні від 25.07.2002 по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно статті 761 ч.1 Цивільного кодексу України встановлює, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі

Вимогами статті 134 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно статті 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюється Законом України „Про оренду державного та комунального майна.

Згідно з ч. 2 статті 17 закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 29 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що у позивача згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001р. № 2419, на праві господарського відання знаходиться будинок АДРЕСА_1 у м. Києві, що згідно ст.137 Господарського кодексу України передбачає і право розпорядження зазначеним майном, зокрема і право передачі в оренду.

Таким чином, на підставі укладеного договору оренди № 4017 від 01.12.2005 позивачем, як орендодавцем, було передано відповідачу, як орендарю, в тимчасове платне користування приміщення - квартиру № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 у м. Києві, що підтверджується актом прийому-передачі житлового приміщення, строком користування з 01.12.2005 по 01.05.2006.

Але оскільки після закінчення строку дії договору оренди № 4027 від 01.12.2005, строк дії якого було визначено сторонами з 01.12.2005 по 01.05.2006 і який відповідно закінчився 01.05.2006, що зокрема встановлено і рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14.01.2009, відповідач приміщення квартиру № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 у м. Києві не звільнив, по акту приймання- передачі позивачу не повернув, від відповідача згідно п. 5.2 договору оренди № 4027 від 01.12.2005 не надходило до головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації звернення про продовження строку дії зазначеного договору, доказів наявності такої згоди головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації станом на момент вирішення спору суду не надано.

Таким чином, оскільки приміщення квартири № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 у м. Києві фактично використовувалось ОСОБА_1 з 01.05.2006, що підтверджується актом обстеження житлового приміщення від 30.09.2009, затвердженого заступником директора КП з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», по 18.10.2009, що підтверджується актом звільнення приміщення, а п. 2.8 договору оренди №4027 від 01.12.2005р. сторонами погоджено, що орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі житлового приміщення за актом прийому-передачі, отже, факт користування зазначеним приміщенням в період з 01.05.2006 по 18.10.2009 не заперечується. Крім того п. 5.3 договору встановлено, що повернення приміщення здійснюється на підставі акту приймання-передачі, але станом на момент розгляду справи відповідач не надав акту на підтвердження повернення приміщення у зазначений період.

Посилання відповідача у письмовому відзиві на те, що у відповідача відсутні зобовязання сплачувати орендні платежі за фактичне користування ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1, оскільки згідно рішення Печерської районної у місті Києві ради від 12.06.2007 № 47 на базі майна КПУЖГ “Печерськжитло”створено нове КП УЖГ у Печерському районі міста Києва, а КП “Печерськблагоустрій”обслуговує будинок, з якого було виселено гр. ОСОБА_2, і відповідно, саме КП “Печерськблагоустрій”має оплачувати плату за фактичне користування житловим приміщенням судом відхиляється як необгрунтоване та таке, що суперечить матеріалам справи, оскільки рішенням Печерської районної у місті Києві ради від 12.06.2007 № 47 не встановлено, що КП “Печерськблагоустрій”є правонаступником прав та обовязків КП УЖГ “Печерськжитло” саме щодо договорів оренди, які були укладені останнім як орендодавцем. До того ж, у листі Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 04.11.2005 № Б-2910/2, адресованого заступнику голови КМДА начальнику Головного управління житлового забезпечення Голиці М.М., зазначено, що орендну плату за проживання родини буде здійснювати відповідач - КП УЖГ «Печерськжитло»на підставі відповідного договору оренди, і в подальшому, доказів того, що зобовязання щодо сплати орендних платежів по договору оренди має здійснювати саме КП “Печерськблагоустрій” суду станом на момент вирішення спору не надано.

Враховуючи вищевикладене, оскільки приміщення квартири № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 у м. Києві фактично використовувалось ОСОБА_1 з 01.05.2006 по 18.10.2009, п. 2.8 договору оренди № 4027 від 01.12.2005 погоджено, що орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі житлового приміщення, розмір орендної плати відповідно до п. 2.2 договору оренди № 4027 від 01.12.2005р. складає 220,18 грн. на місяць, а позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача плати за фактичне користування за період з 01.05.2006 по 18.10.2009 в сумі 9155,22 грн., суд дійшов висновку що вимога позивача про стягнення відповідача 9155,22 грн. плати за фактичне користування приміщенням є законною та обґрунтованою, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення на підставі п. 3.2.5 договору оренди № 4027 від 01.12.2005 та ч.2 ст. 785 ЦК України.

Згідно з ч. 2 статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обовязку повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи те, що сторони погодили п. 3.2.5 договору оренди № 4027 від 01.12.2005 погодили розмір неустойки, суд дійшов висновку що жодна з сторін не заперечує факту спливу терміну дії договору та відсутності договірних відносин після 01.05.2006, що зокрема встановлено і рішенням Апеляційного суду міста Києва від 14.01.2009, а тому у відповідача з 01.05.2006 виник обовязок звільнити житлове приміщення на підставі п. 3.2.5 договору оренди № 4027 від 01.12.2005 та повернути зазначене приміщення по акту приймання передавання позивачу, а враховуючи те, що відповідач приміщення після закінчення строку дії зазначеного договору не звільнив, а продовжував ним користуватися в період з 01.05.2006 по 18.10.2009, вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки на підставі ч. 2 статті 785 ЦК України визнається судом законною та обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково з огляду на нижченаведене.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, розмір неустойки за розрахунком суду з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України складає:

220,18 грн. (орендна плата згідно п. 2.2 договору оренди № 4027 від 01.12.2005) х 2 (ч. 2 ст. 785 ЦК) х 6 (місяців ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) = 2642,16 грн., і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: 9155,22 грн. плата за фактичне користування приміщенням в заявлений до стягнення період, 2642,16 грн. - неустойки. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням заяви позивача від 22.06.2010 про уточнення позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло»(код ЄДРПОУ 0366569, місцезнаходження: 01103 м.Київ, бул. Дружби Народів, 30/1) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(код ЄДРПОУ 31454734, адреса: 04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34) плату за фактичне користування приміщенням в сумі 9 155 (девять тисяч сто пятдесят пять) грн. 22 коп., неустойки 2 642 (дві тисячі шістсот сорок дві) грн. 16 коп., а також 117 (сто сімнадцять) грн. 97 коп. - витрат по сплаті державного мита та 101 (сто одна) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Повернути Комунальному підприємству з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(код ЄДРПОУ 31454734, адреса: 04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34) зайво сплачене державне мито в сумі 89 (вісімдесят девять) грн. 79 коп., сплачене платіжним дорученням № 135 від 24.02.2010.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення 13.09.2010