Рішення № 11165955, 13.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/27013.09.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Слов’янська група» ДоМіністерства оборони України

Провизнання договору недійсним

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Манойло Н.Г.

Від відповідача: Гладкий С.М., Гордієнко В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Слов’янська група»до Міністерства оборони України про визнання недійсним з моменту укладання договору про поставку для державних потреб паливно-мастильних матеріалів, для техніки спеціального призначення і забезпечення підготовки миротворчих підрозділів (за кошти Державного бюджету України) від 12.02.2008р. № 246/1/08/3. Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент укладення спірного договору відповідачем було порушено приписи абзацу 2 частини 5 статті 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»щодо можливості укладення договору без застосування процедури закупівлі.

Ухвалою суду від 21.05.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/270 та призначено її розгляд на 05.07.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату та місце судового засідання був належним чином обізнаний, витребуваних ухвалою суду від 21.05.2010 р. документів не надав.

Представник відповідача надав суд письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечив повністю.

Враховуючи наведене, у зв’язку з неявкою представника позивача у судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 21.05.2010 р., ухвалою від 05.07.2010 р. розгляд даної справи був відкладений до 11.08.2010 р.

У судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Також підтримав клопотання про забезпечення позову, подане через службу діловодства суду від 11.08.2010 р., щодо зупинення стягнення на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 27.07.2009 р. №41/510.

Клопотання обґрунтоване тим, що на підставі зазначеного наказу суду державною виконавчою службою порушено виконавче провадження про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Слов’янська група»на користь Міністерства оборони України 1997674, 79 грн. пені, 971091, 91 грн. штрафу та зобов’язано виконати зобов’язання перед Міністерством оборони України щодо поставки в натурі 2094 тон палива для реактивних двигунів ТС-1 та/або РТ вартістю 13872741, 62 грн. за договором про поставку для державних потреб паливно-мастильних матеріалів, для техніки спеціального призначення і забезпечення підготовки миротворчих підрозділів від 12.02.2008 р. № 246/1/08/3. Оскільки ж Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Словянська група»подано до господарського суду позов про визнання вищевказаного договору недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину, то позивач стверджує, що невжиття заходів щодо забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Розглянувши подане клопотання позивача про забезпечення позову, суд його відхиляє, виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.           Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував припущенням, що у разі застосування двосторонньої реституції як наслідку визнання договору недійсним відповідач не зможе повернути 2094 тон палива позивачу.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (паливо), яке позивач зобов’язаний передати Міністерству оборони України відповідно до наказу Господарського суду міста Києва № 41/510 може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ «Торговий дім «Слов’янська група»та не визнає необхідним зупиняти стягнення на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 27.07.2009 р. №41/510.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.08.2010 р. проти позову заперечив, посилаючись на те, що підстави, наведені позивачем в обґрунтування позову, є надуманими.

У судовому засіданні 11.08.2010 р. було оголошено перерву до 13.09.2010 р. о 12:55, а у судовому засіданні 13.09.2010 р. судом оголошено рішення у справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2008 р. між Міністерством оборони України (замовник) в особі директора Департаменту постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Реміняки О.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Слов’янська група»(постачальник) в особі комерційного директора Кузьміна І.Ю., на підставі пункту 5 статті 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»був укладений договір № 246/1/08/3 про поставку для державних потреб пально-мастильних матеріалів, для техніки спеціального призначення і забезпечення підготовки миротворчих підрозділів (за кошти Державного бюджету України).

У відповідності до пункту 1.1. зазначеного договору № 246/1/08/3 від 12.02.2008 р., постачальник зобов’язався поставити для потреб Міністерства оборони України пально-мастильні матеріали (далі - продукція) згідно Специфікації, а замовник –забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижчевикладеною специфікацією:

- паливо для реактивних двигунів ТС-1 та/або РТ (ТС-1 «ДСТУ 320.00149943.011-99), РТ (ДСТУ 320.00149943.007-97)), строк постачання –20.03.2008, кількістю 2094 тон, за ціною 5520, 83 грн. (без ПДВ з витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами) за тону на загальну суму (без ПДВ) 11560618, 02 грн.;

- паливо дизельне зимове З-0,2-(-25) –(ДСТУ 3868-99), строк постачання –20.03.2008, кількістю 1178 тон, за ціною 5212, 50 грн. (без ПДВ з витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами) за тону на загальну суму (без ПДВ) 6140325, 00 грн.

Загальна сума договору № 246/1/08/3 від 12.02.2008 р. визначена у розмірі 21241131, 32 грн. (в тому числі ПДВ –3540188, 60 грн.).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» положення абзацу 1 частини 5 статті 2 не застосовуються при проведенні замовником наступної процедури закупівлі щодо такого самого предмета закупівлі.

При цьому позивач вважає, що оспорюваний договір № 246/1/08/3 від 12.02.2008 р. неправомірно укладений без дотримання процедури закупівлі, оскільки у період з 14.01.2008р. до 04.02.2008 р. відповідач ініціював 7 різних процедур закупок з однаковим предметом закупівлі, зокрема: продукти нафтопереробки рідкі (код 23.20.1).

Таким чином, на думку позивача, договір має бути визнаний недійсним, оскільки при його укладенні порушено приписи абзацу 2 частини 5 статті 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»щодо укладення договору без застосування процедури закупівлі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

На момент укладення оспорюваного договору № 246/1/08/3 від 12.02.2008 р. механізм здійснення закупівлі товарів робіт та послуг за державні кошти регулювався Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»№ 1490-ІІІ від 22.02.2000р. зі змінами, внесеними станом на 01.09.2007 р.

У відповідності до частини 5 статті 2 зазначеного Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»у разі якщо предметом закупівлі є продукція харчової промисловості, лікарські засоби і вироби медичного призначення, пальне, послуги з організації гарячого харчування, транспортні послуги, послуги з ремонту, а також сировина, матеріали, комплектуючі вироби, необхідні підприємствам для виробництва товарів, замовник на період проведення процедури закупівлі має право для поточних потреб здійснити закупівлю необхідного предмета закупівлі без застосування процедур закупівлі, передбачених цим Законом, на суму коштів, яка не перевищує 10 відсотків загальної очікуваної вартості предмета закупівлі, про що протягом трьох робочих днів повідомляє Антимонопольний комітет України, Міжвідомчу комісію з питань державних закупівель та Тендерну палату України.

Положення, передбачені абзацом першим цієї частини, не застосовуються при проведенні замовником наступної процедури закупівлі щодо такого самого предмета закупівлі.

Відповідно до Рішення Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 20.12.2007 р. № 01/37рш укладання договорів без застосування процедур закупівель, передбачених Законом № 1490-ІІІ, на суму коштів, яка не перевищує 10 відсотків загальної очікуваної вартості предмета закупівлі згідно частини п’ятої статті 2 Закону можливо одноразово на період проведення процедури закупівлі за умови, якщо замовником повністю виконані вимоги ст. 41, 42, 8, 19, 32 щодо оприлюднення інформації про процедуру, яка проводиться.

На виконання зазначених приписів Міністерство оборони України опублікувало наступні оголошення про заплановані закупівлі:

1.          Інформаційний бюлетень Тендерної палати України № 2 (126) від 14.01.2008 р.:

-          № 02040608; предмет закупівлі –продукти нафтопереробки рідкі (бензин автомобільний А-95 , кількість –1733, 85 тон;

-          № 02040708; предмет закупівлі –продукти нафтопереробки рідкі (бензин автомобільний А-76 (А-80), кількість –17760, 70 тон;

-          № 02040808; предмет закупівлі –продукти нафтопереробки рідкі (ДП літнє Л-0,2-62);

-          № 02040908; предмет закупівлі –продукти нафтопереробки рідкі (ДП літнє Л-0,2-40 або ДП літнє Л-0,2-62);

-          № 02041008; предмет закупівлі –продукти нафтопереробки рідкі (паливо для реактивних двигунів ТС-1 або РТ);

-          № 02041108; предмет закупівлі –продукти нафтопереробки рідкі (бензин автомобільний А-92).

2.          Інформаційний бюлетень Тендерної палати України № 5 (129) від 04.02.2008 р. :

- № 05167208; предмет закупівлі –продукти нафтопереробки рідкі (ДП зимове 3-0,2 (-25).

Позивач, посилаючись на Роз’яснення Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 15.07.2003 р. «Щодо визначення предмета закупівлі за державні кошти», вважає, що всі перераховані в оголошеннях види пального належать до коду 23.20.1. до продуктів нафтопереробки рідких, що дає підстави вважати їх однаковим предметом закупівлі по всіх оголошених тендерних закупках.

При цьому позивач навів цитату із зазначеного Роз’яснення від 15.-7.2003 р.: «предмет закупівлі продукції, який не підлягає поділу на частини, визначається за показником п’ятого знака Державного класифікатора продукції та послуг (ДК 016-97), затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 30 грудня 1997р. № 822».

При цьому суд враховує, що позивачем не викладено і продовження наведеного ним абзацу, і наступний абзац Роз’яснення Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 15.07.2003 р., які полягають у наступному:

предмет закупівлі продукції, який не підлягає поділу на частини, визначається за показником п'ятого знака класифікатора (класифікаційне угруповання "категорія"). При цьому замовник може зазначити окремі частини предмета закупівлі продукції за показниками шостого і дев'ятого знака класифікатора (класифікаційні угрупування "підкатегорія" і "тип");

предмет закупівлі продукції, який не підлягає поділу на частини, може визначатися показником дев'ятого знака класифікатора (класифікаційне угруповання "тип"), якщо замовник здійснює у межах обсягу бюджетного призначення на відповідний рік закупівлю лише однієї позиції цієї продукції в межах показника п'ятого знака класифікатора (класифікаційне угруповання "категорія").

Як вбачається з наведених вище оголошень, а також договорів про поставку, які були укладені за різними процедурами відповідно до цих оголошень (зокрема, договір № 246/1/08/2 від 12.02.2008 р., № 246/1/08/1 від 12.02.2008 р.), замовник –Міністерство оборони України визначив окремо предмети закупівлі продукції –пально-мастильних матеріалів не лише за класифікаційним угрупованням «категорія», а й за класифікаційними угрупованнями «підкатегорія»і «тип», що не суперечить приписам законодавства України.

Ці предмети закупівлі продукції відповідають різним державним стандартам (ДСТУ).

При цьому доказів того, що відповідачем було укладено хоча б два договори з однаковим предметом закупівлі як у оспорюваному договорі ( - паливо для реактивних двигунів ТС-1 та/або РТ (ТС-1 «ДСТУ 320.00149943.011-99), РТ (ДСТУ 320.00149943.007-97)), строк постачання –20.03.2008, кількістю 2094 тон, за ціною 5520, 83 грн. (без ПДВ з витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами) за тону на загальну суму (без ПДВ) 11560618, 02 грн.; -- паливо дизельне зимове З-0,2-(-25) –(ДСТУ 3868-99), строк постачання –20.03.2008, кількістю 1178 тон, за ціною 5212, 50 грн. (без ПДВ з витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами) за тону на загальну суму (без ПДВ) 6140325, 00 грн.) суду не надано.

Додатково слід зауважити, що відповідно до Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого рішенням Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель від 19.06.2007р. № 01/7рш, у разі закупівлі товарів або послуг до одного предмета закупівлі відносяться товари або послуги, кількість, обсяги яких визначаються замовником самостійно виходячи з обґрунтованоїрічної потреби. Тобто мається на увазі, що підприємство планує річну потребу в товарах (роботах, послугах) без відповідного ділення такої потреби на періоди.

Крім того, слід додати, що такі потреби, відповідно до ст. 22 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», повинні бути відображені у затвердженому річному кошторисі (програмі, плані використання державних коштів), що є однією із стадій державних закупівель та їх планування.

Також варто відзначити, що відповідно дост. 38 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»за порушення вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, розробленими на його виконання, посадові особи замовників та учасників торгів несуть адміністративну відповідальність відповідно до законів України.

Так, згідно ізст. 16414 КпАП порушення законодавства у сфері здійснення закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти, у тому числі здійснення закупівлі без застосування передбачених законом процедур тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 150 до 350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за одне із зазначених правопорушень, –тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 350 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте позивачем не надано доказів того, що за порушення законодавства при укладенні оспорюваного договору винних осіб відповідача було притягнуто до відповідальності.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Також слід відзначити, позивачем не наведено та не обґрунтовано, у чому саме полягає порушення його прав та/або законних інтересів у зв’язку з укладенням оспорюваного договору, а також не зазначено, яких саме прав та законних інтересів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Слов’янська група»є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,–

В И Р І Ш И В:

1.          У позові відмовити повністю.

2.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.