Рішення № 11165914, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/20206.09.10 За позовомзаступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації та будівництва"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення 56 858,48 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від прокуратуриКорнійчук А. Г. (дов. від 08.02.2010)

Від позивача 1 Порайко А.М. (дов. № 220/422/д від 13.11.2009)

Від позивача 2 не зявились

Від відповідача ОСОБА_4 (дов. від 02.06.2010)

В судовому засіданні 06.09.2010 на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника прокуратури оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги заступника Військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації та будівництва" до фізичної осби-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 56858,48 грн. заборгованості за договорами оренди нерухомого майна, що належать до державної власності №6 від 01.03.2003 та № 14 від 24.07.2003 (із змінами та доповненнями).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.03.2010 порушено провадження у справі № 50/202 та призначено її до розгляду на 19.04.2010.

Представники позивачів та відповідача в судове засідання 19.04.2010 не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання прибув представник прокуратури, дав пояснення по справі та подав клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

У звязку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 17.05.2010.

В судове засідання 17.05.2010 не зявилися представники прокуратури та відповідача, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. В судове засідання прибули представники позивача-1 та позивача-2 і надали пояснення по справі.

17.05.2010 через Відділ діловодства господарського суду м. Києва від відповідача по справі № 50/202 надійшло клопотання, у якому він просить відкласти розгляд справи на іншу дату у звязку з перебуванням його у відрядженні. Суд дане клопотання задовольнив.

У звязку із задоволенням клопотання відповідача та неявкою представника прокуратури, розгляд справи було відкладено на 02.06.2010.

Представники позивачів в судове засідання 02.06.2010 не зявилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання прибули представники прокуратури та відповідача і надали пояснення по справі.

В звязку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено на 30.06.2010.

Представник позивача-1 в судове засідання 30.06.2010 не зявився, всіх витребуваних доказів суду не надав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 30.06.2010 зявилися представники прокуратури, позивача-2 та відповідача і дали пояснення по справі. Судом встановлено, що сторони всіх вимог попередньої ухвали не виконали.

В звязку з неявкою представника позивача-1 в судове засідання та не виконанням сторонами вимог суду, розгляд справи було відкладено на 23.07.2010.

23.07.2010 представники прокуратури та позивача-2 у судове засідання не зявилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судове засідання 23.07.2010 зявилися представники позивача-1 та відповідача і дали пояснення по справі. Представниками сторін було подане спільне клопотання про продовження строку розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи було відкладено на 06.09.2010.

06.09.2010 в судове засідання зявились представники прокуратури, позивача-1 та відповідача. Представник прокуратури в судовому засіданні подав заяву про зменшення суми позовних вимог у звязку з погодженням та підписанням між сторонами акту взаємозвірки та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3295,37 грн.

Представники позивача-2 в судове засідання 06.09.2010 не зявились, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Позивач-2 клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладені функції захисту інтересів держави, які реалізуються шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Згідно глави XI Декларації «Про державний суверенітет та незалежність України», Україна, як незалежна і суверенна держава для захисту свого суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості будує свої Збройні Сили.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України»Збройні сили - це військове формування, на яке відповідно до Конституції, покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості.

Міністерство оборони України, відповідно до ст. З цього Закону та ст. 1 «Положення про Міністерство оборони України», затверджене Указом Президента України від 12 листопада 1999 року № 1461М399, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 по справі № 1-1/99, З-рп/99 визначено, що прокурори вправі звертатися до господарського суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади.

01.03.2003 та 24.07.2003 між Державним підприємством Міністерства Оборони України «Київське управління механізації і будівництва»(далі позивач, орендодавець за договорами) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі відповідач, орендар за договорами) були укладені договори оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6 та № 14 (далі договори оренди).

Відповідно до умов п.1.1. договорів оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 168 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 181 (договір оренди № 6) і площею 140 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 181, що знаходиться на балансі орендодавця. Майно передасться в оренду для виробництва столярних виробів.

Відповідно до умов розділу 2 договорів, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно.

Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про експертну оцінку вартості обєкта оренди, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України(п. 2.3 договору)

Згідно умов п. 2.4. договорів оренди, у разі припинення даного договору, майно повертається орендарем орендодавцю в аналогічному порядку, встановленому при передачі майна орендарю умовами цього договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Відповідно до п.3.1., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2003 895,60 грн.(договір № 6), травень 2003 773,70 грн. (договір № 14). Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень (договір № 6) та червень (договір № 14) місяць 2003року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2.).

Згідно п.3.3. договору орендар зобовязався здійснити перерахування 100% орендної плати за договором оренди № 6 в розмірі 895,60 грн. та за договором № 14 773,70грн. до 15 числа поточного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції (по орендній платі), на розрахунковий рахунок орендодавця, а також 30% орендної плати за договором оренди № 6 в розмірі 268,70 грн. та за договором № 14 232,10 грн. - до державного бюджету.

Вимогами п. 7.1. договору передбачено, що передача майна в оренду орендарю здійснюється по акту приймання-передачі майна, який підписується одночасно з даним договором.

Як встановлено судом, відповідач, в порушення умов договорів та вимог ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, в період з січня 2009 по грудень 2009 року не виконав взяті на себе зобовязання по оплаті оренди нерухомого майна і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 3295,37грн., що підтверджується підписаним сторонами актами звірки взаєморозрахунків (знаходяться в матеріалах справи). Факт наявності даної заборгованості в судовому засіданні визнав і відповідач.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.(ст. 815 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частина перша статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює для орендаря обовязок за користування обєктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 3295,37 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 3295,37 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договорами оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №6 від 01.03.2003 та № 14 від 24.07.2003 (із змінами та доповненнями) в сумі 3295,37 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач звільнений у встановленому законом порядку, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . (АДРЕСА_1; Ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації та будівництва" (01133, м. Київ, вул. Бориспільська, 181, код ЄДРПОУ 08259275) основний борг в розмірі 3 295 (три тисячі двісті девяносто пять) грн. 37 коп.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; Ідентифікаційний код НОМЕР_1) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам та військовому прокурору Дарницького гарнізону..

Суддя Головатюк Л.Д

Дата підписання рішення 10.09.2010