Рішення № 111652116, 31.05.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 757/61942/18-ц

Провадження № 2/752/327/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 травня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

у грудні 2018 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати виконавчий напис № 4926 від 14.09.2018 року, вчинений приватним нотаріусом КМНО Гамаль І.М. щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором № 0013/034158-ZP від 11.01.2012 року таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає зазначений напис вчиненим з численними порушеннями нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, а також з підстав неправомірності вимог стягувача (а.с. 2-3, 182-190).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.01.2019 року справу передано на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва (а.с. 53).

Ухвалою від 17.05.2019 року відкрито провадження у справі з проведенням розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 59-60).

Ухвалою від 22.11.2019 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, зупинено стягнення, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. від 14.09.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №4926, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості (а.с. 87-88).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 07.07.2020 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 113-114).

Ухвалою від 07.12.2020 року задоволено заяву представника відповідача - Ременюк Т.О. про заміну сторони її правонаступником, у справі залучено до участі у справі замість відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» його правонаступника - АТ «Альфа-Банк» (а.с. 117-118).

Ухвалою від 11.10.2021 року задоволено заяву представника АТ «Альфа-Банк» про заміну сторони її правонаступником, у справі залучено до участі у справі замість відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» його правонаступника -ТОВ «Кредитні ініціативи», витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. належним чином завірені копії документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 4926 від 14.09.2018 року (а.с. 157-159).

Ухвалою від 31.01.2023 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 214).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, подали заяву про розгляд справи без їх участі за наявними у справі документами, просили позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач - ТОВ «Кредитні ініціативи», будучи в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання явку представника не забезпечив, відзив не подав. Подано письмові пояснення, в яких просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на безпідставність позовних вимог (а.с. 150-154).

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П.В., який в установленому законом порядку повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, відзив не подав.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М.,яка в установленому законом порядку повідомлялась про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, пояснення на позовта витребувані судом документи не подала.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що 11.01.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір банківського поточного (карткового) рахунку № 0013/034158-ZP, який за погодженням сторін є новою редакцією договору про відкриття банківського (карткового) рахунку, депозитного рахунку та обслуговування платіжної картки № 0013\00016349 від 14.11.2008 року, відповідно до якого позивач користувався кредитними коштами, наданим банком, про позивачем вказано також при зверненні до суду (а.с. 9).

14.09.2018 року приватним нотаріусом КМНО Гамаль І.М. на підставі 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172, запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість, що виникла за договором № 0013\00016349 від 14.11.2008 року.

Строк платежу за договором № 0013\00016349 про відкриття банківського (карткового) рахунку, депозитного рахунку та обслуговування платіжної картки від 14.11.2008 року настав, боржником не було виконано вимоги стягувача згідно з повідомленням про порушення основного зобов`язання від 20.06.2018 року.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 14.11.2008 року по 30.05.2018 року.

Сума заборгованості, яка підлягає стягненню, складає 87 754,08 грн., у тому числі:

40 896,57 грн. - заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором;

46 857,51 грн. - заборгованість за відсотками, які були нараховані за користування кредитними коштами у період з моменту укладення кредитного договору по 30.05.2018 року.

За вчинення виконавчого напису стягнуто плату із стягувача 1 000,00 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню із боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь АТ «Укрсоцбанк» складає 88 754,08 грн. (а.с. 69).

Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. відкрито виконавче провадження № 57384988 на підставі виконавчого напису № 4926 від 14.09.2018 року.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється статтями Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Згідно зі ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 18 ЦК України, ст. 87 Закону України «Про нотаріат»).

Аналогічні положення містяться у Порядку, зокрема, згідно з п.п. 1.1 - 1.2 п. 1 глави 16 розділу ІІ Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 гл. 16 р. ІІ Порядку).

Підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі - Перелік).

Пунктом 2 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 року справа № 645/1979/15-ц.

Отже, в основі вчинення вказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховний Суд від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц та від 17.12.2020 року у справі № 278/2177/15-ц.

З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» на звернення позивача від 23.07.2015 року та від 21.09.2015 року повідомляв останнього про те, що станом на 22.10.2015 року загальна заборгованість становить 42 213,34 грн. (а.с. 11).

Проте, ТОВ «Кредитні ініціативи» на заперечення доводів позивача не надано, та з матеріалів справи не вбачається, що при зверненні із заявою про вчинення виконавчого напису приватному нотаріусу банком було надано виписку з рахунка боржника, з якої можливо було б встановити та перевірити факт перерахування кредитних коштів на відповідний рахунок, рух коштів по рахунку та користування ними, нарахування заборгованості, здійснення позичальником платежів на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії та відповідний залишок заборгованості за кредитом, що є обов`язковою умовою для одержання виконавчого напису за кредитним договором, саме після обов`язкової перевірки яких нотаріус міг зробити висновок про безспірність боргу у боржника.

У письмових поясненнях із запереченнями на позов ТОВ «Кредитні ініціативи», доводячи наявність заборгованості позивача, вказує про законність її нарахування, однак, суду не надано доказів, на яких умовах здійснено нарахування заборгованості, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, не надано доказів обізнаності позичальника про наявність заборгованості та її розмір.

За таких обставин, твердження відповідача про безспірність заборгованості боржника за оскарженим виконавчим написом є необґрунтованими.

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що нотаріус при вчиненні спірного напису переконався належним чином у наявності підстав для звернення до нього банку та безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що вимоги не є безспірними, а тому суд дійшов висновку про те, що у приватного нотаріуса Гамаль І.М. не було правових підстав для посвідчення оскаржуваного позивачем виконавчого напису.

Також, є вірним твердження позивача про те, що нотаріус при видачі виконавчого напису також не враховував пропуск трирічного строку.

Як вже зазначалось, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Можливість поновлення нотаріусом строку на пред`явлення стягувачем грошової вимоги до боржника не передбачена а ні Законом України «Про нотаріат», а ні Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Як встановлено судом, зокрема, вбачається з матеріалів справи, останнє зняття коштів позивачем було здійснено 14.05.2015 року. Після вказаної дати жодних дій на виконання умов кредитного договору позивачем здійснено не було.

У свою чергу, виконавчий напис нотаріуса вчинено 14.09.2018 року, тобто з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

До того ж, за виконавчим написом стягнення було проведено за період з 14.11.2008 року по 30.05.2018 року, що також свідчить про пропуск трирічного строку.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та п. 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, на момент вчинення приватним нотаріусом оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.

Матеріали справи не містять доказів нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору, оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній, а отже договір про відкриття банківського (карткового) рахунку, депозитного рахунку та обслуговування платіжної картки № 0013\00016349 від 14.11.2008 року не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису. Вказана правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19).

Враховуючи викладене, вбачається, що нотаріус не мав повноважень на вчинення виконавчого напису в силу відсутності у нього таких повноважень.

До того ж, перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов`язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов`язання.

Матеріали справи не мітять даних про те, що таке повідомлення було надіслано боржнику, так і було отримане останнім. Докази в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження своїх заперечень. Своїми правами, визначеними ст. ст. 43, 84 ЦПК України відповідач також не скористався, клопотань про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України не заявляв.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України та п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», треті особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню -задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 4926 від 14.09.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором № 0013/034158-ZP від 11.01.2012 року таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ 35326253, адреса: вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, м. Київ, 04655.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович, адреса: вул. Нове Шосе, буд. 3, м. Буча Київської області, 08292.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, адреса: вул. Московська, буд. 43/11, м. Київ, 01015 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко