Постанова № 11164982, 29.07.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2010 р. м. Чернівці Справа №2а-2208/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ватаманюка Р.В.; секретаря судового засідання Закієвої А.В.;

за участю: представника позивача Бурми С.В. (довіреність №1 від 27.05.2010р.);

представників відповідача: Меренчука Є.В. (довіреність №2241/910-012 від 30.03.2010 р.); Нечай Я.Б. (довіреність №14562/10-012 від 30.03.2010 р.); Лемець О.В. (довіреність №14562/10-012 від 30.03.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом МПП «ВікКО»доДержавної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.07.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позові МПП «ВікКО»(далі позивач) просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці (далі відповідач): № 0000840231/0, яким МПП «ВікКо»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 40 827,00 грн. в т.ч. 27 218,00 грн. за основним платежем та 13 609,00 грн. штрафних санкцій за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5; пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, ст.20 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.2000 року «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон № 334/94-ВР); № 0000230350/0, яким МПП «ВікКо»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 32 662,50 грн., в т.ч. 21 775,00 грн. за основним платежем та 10 887,50 грн. штрафних санкцій за порушення п.п. 7.2.1., п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість». (далі Закон № 168/97-ВР).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне.

За змістом та висновками акту перевірки відповідач виключив зі складу валових витрат та податкового кредиту позивача сплачені ним на користь контрагентів вартість фактично отриманих позивачем послуг та ПДВ, який був включений контрагентами в таку вартість. Виключення таких сум зі складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ відповідач мотивував застосуванням до господарських операцій позивача з його контрагентами: ТОВ «Реалстрой», ТОВ «Колосан»та ПП «Консервіс»наслідків недійсності правочинів, що передбачені ст. 216 ЦК України, фактично визнавши укладені між позивачем та вказаними контрагентами договори нікчемними на підставі ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України.

Позивач не може погодитись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх безпідставними та протиправними. (а.с. 5-12)

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 15.06.2010 року подав суду заперечення з таких підстав.

За період, що перевірявся МПП «ВікКо»включило до складу валових витрат витрати у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)", включило вартість виконаних робіт та отриманих маркетингових послуг у сумі 108873 грн. в тому числі за II квартал 2008 року на 5000 грн., за III квартал 2008 року на 25 653 грн., за ІV квартал 2008 року на 44 220 грн., за І квартал 2009 року на 34 000 грн.. (Д-т 23,92, К-т 311, 372, 631), а саме: II кв.2008 р. у сумі 5000 грн., без ПДВ, в т.ч. ПП «Консервіс»(м. Київ, і.к. 34533075) за маркетингові послуги на суму 5 000 грн., без ПДВ (червень 2008 р.-5 000 грн.); ІІІ кв. 2008 р. у сумі 25 653 грн. ТОВ «Реалстрой»(м. Луганськ, і.к. 34545750) за виконані роботи на суму 25 653 грн., без ПДВ (липень 2008 р.- 25 653 грн.); ІV кв.2008 р. у сумі 44 220 грн., без ПДВ, в т.ч. ТОВ «Реалстрой»(м. Луганськ, і.к. 34545750) за виконані роботи на суму 44 220 грн., без ПДВ ( жовтень 2008 р.- 25 053 грн., грудень 2008р.- 19 167 грн.); І кв.2009 р. у сумі 34 000 грн., без ПДВ, в т.ч. ТОВ «Колосан»(м. Кривий Ріг, і.к. 32410986) за виконані роботи на суму 34 000 грн., без ПДВ (лютий 2009 р.-34 000 грн.). На порушення вимог п.п. п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР МПП «ВікКо»безпідставно включено до складу валових витрат суму 108 873 грн. вартість виконаних робіт та отриманих маркетингових послуг отриманих від постачальників: ТОВ «Реалстрой» (м. Луганськ,) ідентифікаційний код 34545750 в сумі 69 873 грн. за виконані роботи(ремонт покрівель). Працівниками податкової міліції в ході відпрацювання фактичного місцезнаходження посадових осіб був направлений запит в Департамент по боротьбі з податковими, валютними злочинами і легалізацією злочинних доходів при Генеральній прокуратурі Республіки Узбекистан щодо встановлено місце знаходження і отримано відповідь з поясненням від засновника та директора ТОВ «Реалстрой»Азізходжаєва Уткирбека Азамхуджаєвича. Як пояснив Азізходжаєв У.А., він з 2008 року по даний час фінансово-господарською діяльністю цього підприємства не займався, жодного бухгалтерського документа не складав та не підписував. До фінансово господарської діяльності ТОВ «Реалстрой»немає ніякого відношення, внесків до статутного фонду не здійснював, мети займатися господарською діяльністю не мав, податкові накладні, платіжні документи та інші первинні бухгалтерські документи ТОВ «Реалстрой»не підписував, податкову звітність не складав, не підписував та до податкових органів не подавав.

Беручи до уваги зазначене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці, прийняті за результатами перевірки є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства України. (а.с. 142-146)

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача позов не визнали посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 13.10.1995 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО № 354050. (а.с. 14).

У відповідності до довідки про включення позивача в ЄДРПОУ № 746 від 08.07.2005 року основним видом діяльності позивача є загальне будівництво в тому числі нові роботи з заміни, реконструкції та відновлення. (а.с. 15) .

На здійснення будівельної діяльності позивачем отримана ліцензія серії АБ № 117820. (а.с. 16).

Також позивач з 19.10.1995 року перебуває на обліку ДGS у м. Чернівці та з 14.08.1997 року зареєстрований платником ПДВ. (а.с. 17-18).

Протягом 2008-2009 років позивач, на замовлення Управління житлового господарства Шевченківської та Першотравневої районних у м. Чернівці рад виконував підрядні аварійно-відновлювальні роботи, які включали в себе поточний ремонт житлових будинків, розташованих в Шевченківському та Першотравневому районах міста Чернівці. Такі роботи виконувались з матеріалів підрядника. Для виконання підрядних робіт позивач залучав субпідрядні організації, що дозволяється законодавством. Так, протягом 2008-2009 років позивачем, для виконання підрядних робіт, залучалися такі субпідрядні організації, як ТОВ «Реалстрой»та ТОВ «Колосан». З метою пошуку будівельних матеріалів по оптимальним цінам та умовам поставки позивачем замовлялися маркетингові послуги у ПП «Консервіс». (а.с. 68-140).

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами розгляду акту про результати планової виїзної перевірки малого приватного підприємства «ВікКо»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., який складений працівниками відповідача 05.05.2010 р. за № 1423/23-1/22840389. (а.с. 21-65)

За змістом та висновками акту перевірки відповідач виключив зі складу валових витрат та податкового кредиту позивача сплачені ним на користь контрагентів вартість фактично отриманих позивачем послуг та ПДВ, який був включений контрагентами в таку вартість. Виключення таких сум зі складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ відповідач мотивував застосуванням до господарських операцій позивача з його контрагентами: ТОВ «Реалстрой», ТОВ «Колосан»та ПП «Консервіс»наслідків недійсності правочинів, що передбачені ст. 216 ЦК України, фактично визнавши укладені між позивачем та вказаними контрагентами договори нікчемними на підставі ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України.

19 травня 2010 року ДПІ у м. Чернівці прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000840231/0, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 40 827 грн. в т.ч. 27 218 грн. за основним платежем та 13 609 грн. штрафних санкцій за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5; пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, ст.20 Закону № 334/94-ВР (а.с. 20)

-№ 0000230350/0, який відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 32 662 грн., в т.ч. 21 775 грн. за основним платежем та 10 887,50 грн. штрафних санкцій за порушення п.п. 7.2.1., п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР (а.с. 19)

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом та висновками акту перевірки відповідач виключив зі складу валових витрат та податкового кредиту позивача сплачені ним на користь контрагентів вартість фактично отриманих позивачем послуг та ПДВ, який був включений контрагентами в таку вартість. Виключення таких сум зі складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ відповідач мотивував застосуванням до господарських операцій позивача з його контрагентами: ТОВ «Реалстрой», ТОВ «Колосан»та ПП «Консервіс»наслідків недійсності правочинів, що передбачені ст. 216 ЦК України, фактично визнавши укладені між позивачем та вказаними контрагентами договори нікчемними на підставі ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України.

В розрізі контрагентів позивача відповідач виключив з валових витрат та податкового кредиту такі суми: витрати, які поніс позивач у зв'язку з придбанням у ТОВ «Реалстрой»послуг по виконанню будівельних підрядних робіт протягом липня-грудня 2008 року на суму 69 873,66 грн. валових витрат та 13 974,74 грн. податкового кредиту ПДВ з загальної суми поставки в 83 848,40 грн.; витрати, які поніс позивач у зв'язку з придбанням у ТОВ «Колосан»послуг по виконанню будівельних підрядних робіт протягом лютого 2009 року на суму 34 000 грн. валових витрат та 6 800 грн. податкового кредиту ПДВ з загальної суми поставки 40 800 грн.; витрати, які поніс позивач у звязку з придбанням у ПП. «Консервіс»послуг по наданню маркетингових послуг протягом червня 2008 року на суму 5 000 грн. валових витрат та 1 000 грн. податкового кредиту ПДВ з загальної суми поставки в 6000 грн.

Всього виключено з валових витрат 108873,66 грн. та з податкового кредиту ПДВ 21 774,74 грн. наслідком чого є прийняття спірних податкових повідомлень-рішень нарахуванням 27 218 грн. податку на прибуток (10 8873,66 грн. х 25% ставки податку) та 21 775 грн. ПДВ, а також застосування штрафних санкцій в розмірі 50% від донарахованої суми у відповідності до п.п. 17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами». (далі - Закон № 2181-ІІІ )

Фактичне отримання замовлення та виконання підрядних робіт з боку ТОВ «Реалстрой»підтверджується субпідрядними договорами № 1 від 02.06.2008 року, № 2 від 10.09.2008 року та № 3 від 02.12.2008 року, актами виконаних робіт форми КБ-2 в про фактичну здачу позивачеві робіт, що виконані по вказаних субпідрядних договорах за липень 2008 року на сум 30 784 грн. в т.ч. ПДВ 5 131 грн., за жовтень 2008 року на суму 30 064 грн. в т.ч. ПДВ 5 011 грн. та за грудень 2008 року на суму 23 000 грн. в т.ч. ПДВ 3 833,40 грн. податковими накладними № 8 від 31.07.2008 року, № 110 від 15.10.2008 року та № 205 від 30.12.2008 року. Загальна сума виконаних ТОВ «Реалстрой»робіт становить 83 848, 40 грн., з яких 69 873,66 грн. правомірно віднесено позивачем до валових витрат, а 13 974,74 грн. до складу податкового кредиту ПДВ. Вказана сума була оплачена позивачем в безготівковому порядку на рахунок ТОВ «Реалстрой» в установі банку платіжними дорученням № 3 від 13.01.2009 року на суму 23 000, 40 грн. та № 23 від 13.02.2009 року на суму 60 848 грн. Копії вище зазначених підтверджуючих документів додаються до позову. Вказані грошові кошти позивачу не поверталися, що свідчить про їх використання дійсними посадовими особами ТОВ «Реалстрой»протягом січня-лютого 2009 року. Належність або неналежність підписів у вказаних документах від імені ТОВ «Реалстрой», а так само повноважність підписантів відповідачем не досліджувались, тому не існує законних підстав для твердження про невідповідність вказаних підписів повноважним представникам ТОВ «Реалстрой».

Вище вказані підрядні роботи були реально виконані на замовлення позивача та полягали в ремонті покрівель будинків по вул. Ентузіастів, 5 та Ентузіастів, 9 Шевченківського району міста Чернівці, а також по вул. Кочубея, 37 та Залозецького, 95 Першотравневого району м. Чернівці, при ремонті яких позивач був підрядником та діяв на замовлення Управління житлового господарства Шевченківської та Першотравневої районних у м. Чернівці рад. Вказані обставини підтверджуються договорами підряду та актами приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в, які підписані представниками позивача та Управління житлового господарства відповідної районної у м. Чернівці ради. Так, на замовлення Управління житлового господарства Шевченківської районної у м. Чернівці ради та у відповідності до двох договорів підряду позивачем виконувались роботи по поточному ремонту будинків № 77-А та № 77-Б по вул. Червоноармійській. Всього за вказаними договорами підряду було виконано робіт на загальну суму 60 380 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт ф КБ-2в, які підписані із замовником у травні та червні 2008 року. Для виконання частини підрядних робіт (ремонту покрівель) позивачем було залучено ТОВ «Реалстрой»в якості субпідрядної організації, про що укладений субпідрядний договір № 1 від 02.06.2008 року. Згідно з актом приймання виконаних робіт ТОВ «Реалстрой»здійснило ремонт покрівлі у вказаних будинках, вартість послуг склала 30 784 грн. На замовлення Управління житлового господарства Шевченківської районної у м. Чернівці ради та у відповідності до двох договорів підряду позивачем виконувались роботи по поточному ремонту будинків № 9-А та № 5 по вул. Ентузіастів. Всього за вказаними договорами підряду було виконано робіт на загальну суму 108 375 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт ф КБ-2в, які підписані із замовником у грудні 2008 року. Для виконання частини підрядних робіт (ремонту покрівель) позивачем було залучено ТОВ «Реалстрой»в якості субпідрядної організації, про що укладений субпідрядний договір № 3 від 02.12.2008 року. Згідно з актом приймання виконаних робіт ТОВ «Реалстрой»здійснило ремонт покрівлі у вказаних будинках, вартість послуг склала 23 000 грн.

На замовлення Управління житлового господарства Першотравневої районної у м. Чернівці ради та у відповідності до двох договорів підряду (копії додаються) позивачем виконувались роботи по поточному ремонту будинків № 37 по вул. Кочубея та № 95 по вул. Залозецького. Всього за вказаними договорами підряду було виконано робіт на загальну суму 144 788 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт ф КБ-2в, які підписані із замовником у вересні 2008 року. Для виконання частини підрядних робіт (ремонту покрівель) позивачем було залучено ТОВ «Реалстрой»в якості субпідрядної організації, про що укладений субпідрядний договір № 2 від 10.09.2008 року. Згідно з актом приймання виконаних робіт ТОВ «Реалстрой»здійснило ремонт покрівлі у вказаних будинках, вартість послуг склала 30064 грн.

Вказані документи свідчать про покладення позивачем на ТОВ «Реалстрой»виконання тільки частини ремонтних робіт, які стосувалися ремонту покрівель. Факт реального виконання таких робіт засвідчується актами, які підписані комунальними установами міста Чернівці. Тому твердження відповідача про відсутність факту реальності виконання укладених договорів є безпідставним.

Мотивуючи нікчемність правочинів відповідач вказує на те, що їх укладення завідомо суперечило інтересам держави, та було направлено на заниження позивачем об'єкту оподаткування, що, за приписами ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК країни є достатньою підставою для визначення укладених договорів нікчемними. Однак відповідач не наводить жодного належного та допустимого доказу таких тверджень, а посилання відповідача на наявність умислу позивача щодо укладення завідомо суперечних інтересам держави правочинів є безпідставними, необґрунтованими та надуманими. Такі надумані твердження відповідача спростовуються вище викладеними первинними документами та фактичними обставинами правовідносин між позивачем та ТОВ «Реалстрой». До того ж ТОВ «Реалстрой», під час укладення та виконання спірних правочинів, був зареєстрований та перебував на обліку органів державної податкової служби, про що свідчать відомості офіційного веб-сайту ДПА України щодо платників ПДВ. Більше того, податкова служба здійснювала перереєстрацію свідоцтва платника ПДВ за заявою посадових осіб ТОВ «Реалстрой»двічі - 21.02.2008 року та 06.06.2008 року, про що свідчать записи в облікових даних ДПА щодо ТОВ «Реалстрой»як платника ПДВ. В той же час здійснити перереєстрацію платника ПДВ за його заявою без участі повноважних посадових осіб такого платника та їх присутності в органах ДПС неможливо, отже твердження відповідача та пояснення посадових осіб ТОВ «Реалстрой»про їх непричетність до діяльності підприємства є безпідставними.

Несплата ж з боку ТОВ «Реалстрой»податків або неподання податкової звітності і так само фіктивність підприємства не може вважатися підставою для недійсності всіх раніше укладених правочинів та настання негативних наслідків для позивача. Так, навіть за наявності ознак фіктивності ТОВ «Реалстрой», які були виявлені відповідачем вже після здійснення правовідносин між позивачем та ТОВ «Реалстрой», не може впливати на права та обов'язки позивача, оскільки не доведено, що позивач був обізнаний про фіктивність ТОВ «Реалстрой», або діяв без належної обачності й обережності.

Фактичне отримання замовлення та виконання підрядних робіт з боку ТОВ «Колосан»підтверджується Податкової накладною № 17 від 27.02.2009 р. платіжним дорученням № 34 від 04.03.2009 р. Субпідрядним договором № 1 від 02.02.2009 р. Актом ф. КБ-2в № 1 приймання виконаних робіт за лютий 2009 р. Вказані документи засвідчують виконання з боку ТОВ «Колосан»підрядних робіт по ремонту покрівель будинку по вул.Червоноармійській,77 м. Чернівці на суму 40 800 грн., з яких 34 000 є валовими витратами позивача, а 6 800 грн. податковим кредитом з ПДВ. Вказана сума була оплачена позивачем в безготівковому порядку на рахунок ТОВ «Колосан» в установі банку платіжними дорученням № 34 від 04.03.2009 року і ці грошові кошти позивачу не поверталися, що свідчить про їх використання дійсними посадовими особами ТОВ «Колосан».

Вище вказані підрядні роботи були реально виконані в лютому 2009 року на замовлення позивача, при цьому позивач був підрядником та діяв на замовлення Управління житлового господарства Шевченківської районної у м. Чернівці рад та полягали у капітальному ремонті частини будинку по вул. Червоноармійській, 77-А. Фактичне виконання зазначених робіт засвідчується актами виконаних підрядник робіт за лютий 2009 року на суму 115 004 грн., що підписані позивачем та замовником ремонту. При цьому ТОВ «Колосан»залучався позивачем в якості субпідрядника тільки для виконання частини робіт по капітальному ремонту будинку, яка стосувалася виключно ремонту покрівлі. Вартість виконаних субпідрядних робіт склала 40 800 грн., що підтверджується актом виконаних субпідрядником робіт за лютий 2009 року. Отже твердження відповідача про відсутність реальності характеру здійснюваних операцій не відповідає дійсності.

Мотивуючи нікчемність правочинів відповідач вказує на те, що їх укладення завідомо суперечило інтересам держави, та було направлено на заниження позивачем об'єкту оподаткування, що, за приписами ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України є достатньою підставою для визначення укладених договорів нікчемними. Однак відповідач не наводить жодного належного та допустимого доказу таких тверджень, а посилання відповідача на наявність умислу позивача щодо укладення завідомо суперечних інтересам держави правочинів є безпідставними, необґрунтованими та надуманими. Такі надумані твердження відповідача спростовуються вище викладеними первинними документами та фактичними обставинами правовідносин між позивачем та ТОВ «Колосан». До того ж ТОВ «Колосан», під час укладення та виконання спірних правочинів, був зареєстрований та перебував на обліку органів державної податкової служби, про що свідчать відомості офіційного веб-сайту ДПА України щодо платників ПДВ. Скасування реєстрації ТОВ «Колосан»як платника

ПДВ відбулося тільки 12.02.2010 року, тобто значно пізніше ніж період правовідносин за участю позивача.

Несплата ж з боку ТОВ «Колосан»податків або неподання податкової звітності і так само фіктивність підприємства не може вважатися підставою для недійсності всіх раніше укладених правочинів та настання негативних наслідків для позивача. Так, навіть за наявності ознак фіктивності ТОВ «Колосан», які були виявлені відповідачем вже після здійснення правовідносин між позивачем та ТОВ «Колосан», не може впливати на права та обов'язки позивача, оскільки не доведено, що позивач був обізнаний про фіктивність ТОВ «Колосан», або діяв без належної обачності й обережності.

Факт здійснення правовідносин ПП «Консервіс»з МПП «ВікКо»підтверджується податковою накладною № 14/06 від 24.06.2008 р. та Квитанцією до прибуткового касового ордера серія 02АААО 460581 від 26.06.2008 р. За таких обставин позивачем правомірно віднесено 5000,00 грн. до валових витрат, а 1 000 грн. до складу податкового кредиту ПДВ.

Мотивуючи нікчемність правочинів відповідач вказує на те, що їх укладення завідомо суперечило інтересам держави, та було направлено на заниження позивачем об'єкту оподаткування, що, за приписами ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України є достатньою підставою для визначення вчиненого правочину нікчемним. Однак відповідач не наводить жодного належного та допустимого доказу таких тверджень, а посилання відповідача на наявність умислу позивача щодо укладення завідомо суперечних інтересам держави правочинів є безпідставними та необґрунтованими. Такі твердження відповідача спростовуються вище викладеними первинними документами та фактичними обставинами правовідносин між позивачем та ПП «Консервіс». До того ж ПП «Консервіс», під час укладення спірного правочину, був зареєстрований та перебував на обліку органів державної податкової служби, про що свідчать відомості офіційного веб-сайту ДПА України щодо платників ПДВ. Скасування реєстрації ПП «Консервіс»як платника ПДВ відбулося тільки 15.02.2010 року, тобто значно пізніше ніж період правовідносин за участю позивача. Несплата ж з боку ПП «Консервіс»податків або неподання податкової звітності і так само фіктивність підприємства не може вважатися підставою для недійсності всіх раніше укладених правочинів та настання негативних наслідків для позивача. Так, навіть за наявності ознак фіктивності ПП «Консервіс», які були виявлені відповідачем вже після здійснення правовідносин між позивачем та ПП «Консервіс», не може впливати на права та обов'язки позивача, оскільки н доведено, що позивач був обізнаний про фіктивність ПП «Консервіс», або діяв без належної обачності й обережності.

У відповідності до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, задля визнання вищевказаних правочинів недійсними відповідач має довести наявність умислу позивача, спрямованого на вчинення таких правочинів всупереч державним інтересам. Однак у відповідача відсутні будь-які докази наявності у позивача такого умислу та спрямування дій всупереч державним інтересам. Крім того, правила ч. 1 ст. 207 ГК України прямо не встановлюють нікчемність такого правочину, а визнають його оспорюваним, тому недійсність правочину тільки на підставі ст. 207 ГК України може бути встановлена виключно судом.

Нікчемним правочином, в силу ст. 228 ЦК України, на яку посилається відповідач, вважається правочин, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Отже для визначення правочинів нікчемними у відповідності до ст..228 ЦК України необхідними є дві умови: порушення публічного порядку та, як наслідок такого порушення - знищення та пошкодження майна держави або незаконне заволодіння ним. За змістом акту перевірки відповідачем не було виявлено фактів знищення державного майна внаслідок укладення спірних правочинів. Проте відповідач зазначає, що укладення та виконання позивачем спірних правочинів було спрямовано на несплату донарахованих відповідачем сум податку на прибуток та ПДВ, які в силу Бюджетного кодексу України вважаються доходною частиною державного бюджету, а отже й власністю держави. Як стверджує відповідач, укладенням спірних правочинів позивач зменшив власну базу оподаткування, не сплативши до бюджету відповідні суми податків і, в такій спосіб, незаконно заволодів вказаними сумами державних коштів. Однак відповідач не врахував, що в силу ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»сплаті до бюджету підлягає тільки узгоджена сума податкового зобов'язання. Отже право власності виникає у держави виключно після узгодження податкового зобов'язання та його слати до бюджету, однак, на момент укладення спірних правочинів такі суми зобов'язань ще не виникли та не були узгоджені, а тому й не перебували в державній власності. Грошові ж кошти, які знаходяться у платника податків, до моменту їх слати до бюджету, перебувають у власності такого платника податків, отже не можуть бути предметом незаконного заволодіння. Фонетичний зміст фрази «незаконне заволодіння»полягає в протиправному позбавленні певної особи майна, яке фактично, до моменту такого позбавлення, перебувало у цієї особи. При здійсненні правовідносин в сфері оподаткування таким незаконним заволодінням може вважатися безпідставне заявлення до відшкодування з державного бюджету сум ПДВ або незаконне отримання субсидій, субвенцій, дотацій або капітальних трансфертів, оскільки в цих випадках грошові кошти перебувають у фактичній власності держави та безпідставно спрямовуються особі-правопорушнику. Укладення ж позивачем спірних правочинів жодним чином не потягло отримання однією з сторін таких правочинів коштів або майна держави, оскільки державний бюджет не зазнав фактичних витрат. За таких обставин відповідач не вправі застосовувати до спірних правочинів правила, що визначені ст. 215, 216 та 228 ЦК України.

Крім того суд зазначає, що позивачем фактично були сплачені податкові зобов'язання у складі ціни робіт, що сплачені контрагентам позивача по спірним правочинам. Відповідно, такі контрагенти зобов'язані включити одержані від позивача суми коштів до складу валових доходів та податкових зобов'язань з ПДВ. Однак позивач не має повноважень та не зобов'язаний здійснювати контроль своїх контрагентів за повнотою нарахування та сплати податків до бюджету. Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. У зв'язку з цим на позивача не може бути покладено відповідальність за дії його контрагентів по спірним правочинам.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв в супереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема спірне рішення прийняте в супереч повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказані рішення як протиправні підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Таким чином суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000840231/0, яким МПП «ВікКо»визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 40 827 грн. в т.ч. 27 218 грн. за основним платежем та 13 609,00 грн. штрафних санкцій за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5; пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5, ст. 20 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.2000 року «Про оподаткування прибутку підприємств»та № 0000230350/0, яким МПП «ВікКо»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 32 662,50 грн., в т.ч. 21775 грн. за основним платежем та 10 887,50 грн. штрафних санкцій за порушення п.п. 7.2.1., п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість».

3.Стягнути з Державного бюджету на користь МПП «ВікКо»судові витрати у розмірі 3.40 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі 4 серпня 2010 року.

Суддя Р.В. Ватаманюк