Рішення № 111617629, 24.05.2023, Оболонський районний суд міста Києва

24.05.2023 Справа № 756/3834/22

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________________

Унікальний №756/3834/22

Провадження №2/756/903/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря Колесник А.В.,

представника позивача Алєксєєва В.В. ,

представника відповідача адвоката Мороз Т.Л.,

представника третьої особи адвоката Горгіладзе М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання недійсним полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з моменту його укладення, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним з моменту його укладення поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-203342532, яким забезпечено транспортний засіб «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 28.03.2021 між сторонами в електронній формі укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-23342532, за умовами якого було забезпечено відповідальність власника автомобіля «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 .

Позивач вказує, що під час укладання вказаного полісу відповідачем зазначено про те, що забезпечений автомобіль не підлягає обов`язковому технічному контролю, чим було введено позивача в оману, оскільки як в подальшому було з`ясовано позивачем, вказаний транспортний засіб підлягає обов`язковому технічному контролю, проте не проходив його.

05.09.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

Як зазначає позивач, у разі надання йому відомостей про те, що транспортний засіб відповідача підлягає обов`язковому технічному контролю та не надання доказів його проходження позивач би не уклав вказаний поліс.

На підставі викладеного, позивач вважає, що його введено відповідачем в оману, тому просить визнати недійсним з моменту його укладення поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-23342532, яким забезпечено транспортний засіб «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 , а також стягнути судові витрати.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 08.07.2022 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22.11.2022 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору залучено ОСОБА_3 .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що стороною позивача не надано доказів наявності у діях відповідача умислу щодо введення позивача в оману шляхом надання неправдивих відомостей про відсутність обов`язку у відповідача проходження обов`язкового технічного контролю належного відповідачу транспортного засобу, як і доказів істотності обставин, на які посилалась сторона позивача звертаючись до суду з позовом. Крім того, вказував, що під час укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який укладався онлайн через інтернет-банкінг «Приват24», графа «ТЗ підлягає обов`язковому технічному контролю» для заповнення відповідачу не пропонувалась. Також вказував, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу категорія належного відповідачу автомобіля не зазначена, а з огляду на норми чинного законодавства автомобіль є таким, що не підлягає обов`язковому технічному контролю, оскільки у будь-якому випадку має вантажопідйомність 0,7 тонн, 5 сидячих місць та використовується виключно для задоволення власних потреб відповідача без мети отримання прибутку.

Представник третьої особи в судовому засіданні в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, в матеріалах справи містяться пояснення третьої особи, згідно яких третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що належний відповідачу автомобіль не підлягає обов`язковому технічному контролю. Крім того, вказував, що доказів введення позивача в оману укладеним полісом не надано. Представник також зауважив, що позивач згідно спірного полісу виплатив страхове відшкодування іншому потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді, що свідчить про визнання позивачем укладеного полісу і часткове виконання зобов`язань за ним.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

28.03.2021 між ТДВ «СГ «Оберіг» та ОСОБА_2 у формі електронного документу укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №203342532, за умовами якого було забезпечено транспортний засіб «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 , з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну у розмірі 130000 грн., розмір франшизи 2500 грн., зі строком дії з 29.03.2021 по 28.03.2022, страховий платіж 1935 грн. (а.с.5,104). Як убачається зі змісту вказаного полісу, він містить відмітку про те, що забезпечений автомобіль не підлягає обов`язковому технічному контролю.

Судом встановлено, що 05.09.2021 о 17 годині 10 хвилин на 24км автодороги М-06 сполученням Київ-Чоп, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Ауді» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2021 відповідача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с.35).

22.12.2021 потерпілий ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с.36), в якій посилався на договір (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР номер 203342532 від 28.03.2021.

Як убачається з листа ТДВ «СГ «Оберіг» вих. №0807-07 від 24.12.2021 (а.с.37-38), адресованого потерпілому в ДТП ОСОБА_3 , позивачем було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з невизнанням майнових вимог заявника з посиланням на лист РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві.

Згідно листа РСЦ ГСЦ МВС у м. Києві №31/26-130Аз (а.с.7), транспортний засіб «Тойота» д.н.з. НОМЕР_1 , підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю з періодичністю кожні два роки, станом на 05.09.2021 інформація про проходження обов`язкового технічного контролю відсутня.

Разом з тим, як убачається з листа ТДВ «СГ «Оберіг» вих. №1193 від 14.09.2021, адресованого другому потерпілому учаснику ДТП ОСОБА_4 (а.с.155), позивач прийняв рішення про виплату йому страхового відшкодування у розмірі 127500 грн., за вирахуванням франшизи у розмірі 2500 грн., що не заперечувалось стороною позивача в ході розгляду справи.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що винний у ДТП ОСОБА_2 сплатив на рахунки потерпілих осіб по 2500 грн. в рахунок відшкодування франшизи, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.136,137).

За приписами ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ст. 5 цього Закону страхування може бути добровільним або обов`язковим.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Таким чином, договір страхування є двостороннім, оплатним, строковим, консенсуальним.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст. 982 ЦК України).

Відповідно до п. 1.8 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

У відповідності до ст. 10 цього Закону укладаються такі види договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування); договір міжнародного обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування).

Відповідно до ст. 17 цього Закону страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Згідно п.14.2 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про страхування» договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання у випадках, передбачених Цивільним кодексом України. Відповідно до цього Закону договір страхування визнається недійсним і не підлягає виконанню також у разі: 1) якщо його укладено після страхового випадку; 2) якщо предметом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

За змістом ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Водночас, за змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених вищенаведеними нормами чинного законодавства, для визнання недійсним полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів №ЕР/203342532 від 28.03.2021.

В судовому засіданні було оглянуто докази за їх місцезнаходженням, а саме можливість внесення (виключення) через інтернет-банкінг відомостей до спірного договору. Під час дослідження вказаних доказів було встановлено, що особа, при укладенні в такій формі договорів, вводить VIN - код автомобіля, який страхується та деякі анкетні дані. Інші відомості про транспортний засіб заповнюється програмою автоматично, що унеможливлює втручання відповідача у зміст зазначеного договору.

Вказані обставини спростовують твердження позивача про введення відповідачем його в оману під час укладення оспорюваного договору.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Отже, неналежне виконання страхувальником взятого на себе у зв`язку з укладенням договору обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів зобов`язання щодо проходження обов`язкового технічного контролю не може слугувати правовою підставою для визнання такого договору недійсним. Дана обставина може бути врахована страховиком при вирішенні питання про наявність у нього обов`язку здійснити виплату страхового відшкодування.

Посилання позивача на те, що страхова компанія не укладала б спірний договір страхування (поліс) якби була повідомлена про необхідність проходження автомобілем відповідача обов`язкового технічного контролю та відсутності проходження такого контролю автомобілем відповідача, не узгоджуються з нормами чинного законодавства.

Крім того, прийняття позивачем рішення про виплату страхового відшкодування другому учаснику дорожньо-транспортної пригоди свідчить про визнання позивачем укладеного полісу.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (м. Київ, вул. Васильківська, 14, код ЄДРПОУ 39433769) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ), третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ), про визнання недійсним полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з моменту його укладення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 24.05.2023.

Суддя Олексій ДИБА