Ухвала суду № 111614812, 19.06.2023, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/815/23

Провадження № 2/513/258/23

Саратський районний суд Одеської області

У ХВ АЛ А

19 червня 2023 року Суддя Саратського районного суду Одеської області Бучацька А.І., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Давиденко Костянина Вікторовича до Фермерського господарства "ВЕЖЕС" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку,

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2022 року представник позивачки звернувся до Саратського районного суду з позовом до Фермерського господарства "ВЕЖЕС", в якому просить стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в розмірі 30639 гривень; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23035 гривень; компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 8050 гривень.

Позовні вимоги обгрунтував тим, що з січня 2018 року по вересень 2020 року позивачка ОСОБА_1 працювала за сумісництвом на посаді головного бухгалтера Фермерського господарства "Вежес". Наказ про звільнення керівником підприємства їй вручено не було.

З лютого 2020 року по вересень 2020 року підприємство припинило платити їй заробітну плату, внаслідок чого заборгованість склада 30639 гривень. Крім того, відповідачем не сплачено грошову компенсацію за невикористані позивачкою 66 днів щорічної відпустки за 2018 - 2020 роки, в розмірі 8050 гривень. Відповідач повинен також виплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, що складає 23035 гривень.

Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суд вважає, що позовну заяву належить залишити без руху, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно з п. 3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Проте, позовна заява не містить обгрунтованого розрахунку сум, що позивачка просить стягнути з відповідача, а саме: 1) розрахунку заборгованості по заробітній платі; 2) розрахунку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; 3) розрахунку компенсації за невикористану відпустку.

За положеннями ч.4 ст.175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У позовній заяві підставою для звільнення від сплати судового збору представником позивача зазначено п.2 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Між тим, пункт 2 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" не може бути застосований при вирішенні питання про звільнення позивачки від сплати судового збору, тому що зазначеним пунктом встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

У відповідності до частини 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. .

Пуктом 1 частини 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Частиною 4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для звільнення позивачки від сплати судового збору, суд враховує висновки про застосування норм права, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19:

"Середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України мають різну правову природу.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.

На вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, не поширюється та застосовується тримісячний строк звернення до суду, визначений частиною першою статті 233 КЗпП України, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України, висловлений у цій постанові, узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 362/7105/15-ц (провадження № 6-1395цс16) та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним в постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 620/3884/18 (провадження № К/9901/10912/19), від 05 вересня 2019 року у справі № 813/1247/17 (провадження № К/9901/49937/18), від 30 жовтня 2018 року у справі № 826/12721/17 (провадження № К/9901/37996/18) та не узгоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19) від якого Велика Палата Верховного Суду відступає.

Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України, викладений у цій постанові, узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18)."

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за своєю правовою природою, не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", не поширюється на вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Таким чином, за вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивачка повиннна сплатити судовий збір, який згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, поданої фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" з 01 січня 2023 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684 гривні.

Таким чином, за вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку позивачці належить сплатити судовий збір у розмірі 1073,60 грн (2684 грн.х 0,4) та надати документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до частин 1, 2 ,3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст. 13, 175,177, 185, 258-261, 263 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Давиденко Костянина Вікторовича до Фермерського господарства "ВЕЖЕС" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - залишити без руху, надавши позивачці п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити, що у випадку не усунення позивачкою недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачці.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.

Суддя А. І. Бучацька