Рішення № 111601416, 02.06.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2023 Справа №607/5111/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.

за участю секретаря судового засідання Кужель К.С., представника позивача Кушнірчука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 54747,94 грн. та середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати в сумі 27063,96 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що наказом № 151 К від 16 грудня 2022 року його було звільнено з посади водія автотранспортних засобів за угодою сторін. В порушення вимог законодавства про працю розрахунок при звільненні з ним проведений не був. Нарахована на день звільнення заробітна плата та компенсація 55 календарних днів невикористаної відпустки становить 54747,94 грн. Крім цього, оскільки відповідачем на день звільнення його з роботи в повному обсязі не проведено остаточний розрахунок, останній несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України. Відтак, він має право на одержання від відповідача виплат середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. При цьому, його середньомісячний заробіток становить 8 750 грн., середньоденний 406,98 грн., період затримки (з дня звільнення до подання позовної заяви) становить два місяці і два дні, тому загальна сума виплати середнього заробітку за весь час затримки становить 27063,96 грн. Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

02 травня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого вимоги позивача, виклдені у позовні заяві не визнаються частково з наступних причин. Вказує, що у зв`язку з введенням воєнного стану на території України з 24 лютого 2022 року через військову агресію російської федерації, листом від 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є форс-мажрною обставиною (обставиною непереборної сили), внаслідок настання якої стало неможливим виконання ним зобов`язань щодо виплати заробітної плати. Зборгованість у відповідача перед позивачем згідно довідки від 09 березня 2023 року № БМБ00000011 становить 54747,94 грн. Тому у задоволенні позову про стягнення коштів на суму понад 54747,94 грн. просить відмовити.

05 травня 2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає доводи відповідача неналежними, оскільки аналіз судової практики та зміст ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дає підстави для висновку, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Прте, відповідач не надає пояснень як саме введений воєнний стан перешкоджає відповідачу здійснити розрахунок із позивачем з урахуванням того, що відповідач як юридична особа, зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність не в зоні бойових дій чи на прифронтовій території. На звернення позивача відповідач не повідомляв його про настання форс-мажорних обставин, які перешкоджають здійсненню виплати заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористані дні відпустки. Тому вважає, що відповідач безпідставно вказує на наявність форс-мажорних обставин. Посилаючись на наведене, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача адвокат Кушнірчук В.М. в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених позовній заяві та відповіді на відзив, та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлеий налжним чином.

Судом встановлено, щозгідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09 грудня 2015 року, 29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів ТОВ «БМБУД». 16 грудня 2022 року позивача звільнено за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно наказу ТОВ «БМБУД» № 151 К від 16 грудня 2022 року, позивача ОСОБА_1 звільнено з посади водія автотранспортних засобів за угодою сторін на підставі його заяви від 16 грудня 2022 року. У пункті 2 Наказу вказано: «Виплатити ОСОБА_2 компенсацію за 51 (п`ятдесят один) календарний день невикористаної щорічної основної відпустки та 4 (чотири) календарних дні додаткової відпустки».

Як вбачається з довідки за № БМБ00000011 від 09 березня 2023 року, виданої ТОВ «БМБУД», заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 , з утриманням відповідних податків, станом на 16 грудня 2022 року становить 54747,94 грн. Заробітна плата за жовтень 2022 року, листопад 2022 року 8650 грн.

Згідно довідки ТОВ «БМБУД», середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за вересень, жовтень становить 8750 грн., середньоденна 406,98 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно достатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43 Конституції Українивстановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина першастатті 94 КЗпП України).

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й устатті 1 Закону України «Про оплату праці».

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що до структури заробітної плати входить: Основна заробітнаплата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.); Додаткова заробітнаплата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.); Інші заохочувальніта компенсаційнівиплати (до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Відповідно до частини першої статті 47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 116цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Так, судом установлено, що відповідачем ТОВ «БМБУД» нараховано, але не виплачено ОСОБА_1 станом на день звільнення заробітну плату, яка підлягала виплаті у день звільнення позивача 16 грудня 2022 року, однак не виплачена по даний час.

Відтак, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі становить 54747,94 грн, що підтверджується довідкою за № БМБ00000011 від 09 березня 2023 року, виданою ТОВ «БМБУД» та не заперечується позивачкою.

Зазначене є підставою для стягнення заробітної плати в зазначеному розмірі в судовому порядку, а тому суд вважає, що позов у цій частині підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що відповідачем в день звільнення не виплачено позивачу нараховану заробітну плату у розмірі 54747,94 грн.

Відповідно до статті 117 КЗпП, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Період затримки розрахунку при звільненні це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17.

Відповідно до абзацу третього пункту другого розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно абзацу першого пункту восьмого розділу IV вищевказаного Порядку,

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно абзацу другого пункту восьмого розділу IV вищевказаного Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 суд визначає шляхом ділення загальної суми виплат позивача за останні два місяці, які становлять 17500 грн., на кількість робочих днів за вказаний період (17 500 / 43 = 406,98 грн). Відтак, розмір середньоденної заробітної плати позивача становить 406,98 грн.

Позивач у своєму позові вказує, що має право на одержання від відповідача виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по день пред`явлення до суду позову.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки по день подання позовної заяви (20 березня 2023 року), як це просить позивач, суд враховує, що позивач був звільнений 16 грудня 2022 року, тобто в день, коли він знаходився на роботі і оплата за який була нарахована йому при звільненні, у зв`язку із чим розмір середнього заробітку за весь час затримки має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача, що відповідає положеннямстатті 116 КЗпП України. Такий висновок суду обґрунтовується тим, що затримка розрахунку при звільненні починається не в день звільнення, а в день, наступний за днем звільнення, адже день звільнення є робочим днем і оплачується в загальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, в даному випадку розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати має обчислюватися з 17 грудня 2022 року по 20 березня 2023 року, тобто по день звернення до суду з позовною заявою, про що просить позивач у поданому позові.

Як уже наведено вище, середньоденний заробіток позивача становить 406,98 грн, період прострочення становить з 17 грудня 2022 року по 20 березня 2023 року 66 робочих дні, отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за цей період може становити 26 860,68 грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ТОВ «БМБУД» в користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17 грудня 2022 року по 20 березня 2023 року (включно) в розмірі 26860,68 грн.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про те, що введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв`язку з збройною агресією проти України, який триває й до цього часу, є форс-мажрною обставиною (обставиною непереборної сили), внаслідок настання якої стало неможливим виконання ним зобов`язань щодо виплати заробітної плати, та у зв`язку з чим просить не стягувати з ТОВ «БМБУД» коштів на суму понад 54747,94 грн., суд виходить з наступного.

Нормами трудового законодавства не передбачено підстав для звільнення роботодавця від виплати працівникові заробітної плати у випадку наявності обставин непереборної сили.

Згідно із частиною першою статті 9 ЦК України, положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Частиноюпершоюстатті 617 ЦК Українипередбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця. Заробітна плата-це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, якуроботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано. Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінністатті 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець унаслідок випадку або непереборної сили.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі№ 905/857/19.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе,що цепорушення сталосявнаслідок веденнябойових дійабо діїінших обставиннепереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року у справі № 610/2068/19.

Згідно із частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікатпро такіобставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивноунеможливлюють виконаннязобов`язань,передбачених умовамидоговору (контракту,угоди тощо),обов`язків згідноіз законодавчимита іншиминормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».

У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі№ 905/857/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо. Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що невиплата належних позивачу, як звільненому працівникові, сум у строки, визначені статтею 116КЗпП, сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

При цьому, відповідачем жодним чином не обгрунтовано яким чином введений в країні воєнний стан унеможливив виконання ним зобов`язань щодо виплати заробітної плати та компенсації за дні невикористаної відпустки, належних звільненому працівнику.

При цьому, суд враховує, що ТОВ «БМБУД» здійснює свою господарську діяльність не в зоні ведення бойових дій, та відповідачем не надано доказів того, що внаслідок введення в країні воєнного стану йому було завдано збитків, в тому числі не надано сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видається Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що в даному випадку мають місце порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ТОВ «БМБУД» в користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітну плату в розмірі 54747,94 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по 20 березня 2023 року у розмірі 26860,68 грн. Тому позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно пункту 2 частини першої статті 430ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Також, в порядку, визначеному статтею 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 1073,60 грн, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

Крім цього, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1065,53 гривні пропорційно розміру задоволених позовних вимог про стягнення середнього розрахунку за час затримки виплати заробітної плати.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 629, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» в користь ОСОБА_1 54 747 (п`ятдесят чотири тисячі сімсот сорок сім) гривень 94 (дев`яносто чотири) копійки заборгованості по заробітній платі.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» в користь ОСОБА_1 26860 (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні станом на 20 березня 2023 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» в користь ОСОБА_1 1065,53 гривень судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» в дохід держави 1073,60 гривень судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБУД» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення виготовлено 07 червня 2023 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , с. Драганівка, Тернопільський район, Тернопільська область, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБУД», вул. Плебанівка, 712/9, с. Настасів, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 41037833.

Головуючий суддяВ. М. Позняк