Рішення № 111600869, 14.06.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3053/23

Провадження №2/461/1348/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2023 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

за участі секретаря судових засідань Ігнат Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

02.05.2023 позивач АТ «Ідея Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 139996,33 грн., а також судовий збір в розмірі 2684 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 30.12.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування №М02.00501.009254210, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 110000 грн. зі сплатою 16,99% річних, поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені Кредитним договором, графіком щомісячних платежів. Зазначає, що банк у повному обсязі виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору.

Відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений кредитним договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, інші платежі за кредитним договором.

Останній платіж відповідач здійснив 11.08.2022 у зв`язку із чим сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 23.03.2023 становить: основний борг - 78066,09 грн., прострочений борг - 25686,89 грн., прострочені проценти - 11446,79 грн., строкові проценти - 4831,56 грн., нарахована плата за обслуговування кредиту - 7260 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту - 12705 грн., а всього 139996,33 грн.

Заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ) та довідкою - розрахунком заборгованості станом на 23.03.2023.

Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, 02.02.2023 на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до відповідача будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 05.05.2023 прийнято до розгляду даний позов та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

02.06.2023 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що частково погоджується з вимогами позивача, викладеними в позовній заяві та не погоджується з територіальністю, за якою відкрито провадження та відбувається розгляд справи. Вважає, що Кредитний договір було укладено в місті Кременчук, і його місцем виконання є місто Кременчук Полтавської області, тому в даному випадку альтернативна територіальна підсудність не може бути застосована, відтак просить справу передати за підсудністю на розгляд Автозаводському районному суду міста Кременчука Полтавської області. З приводу позовних вимог, вказує на те, що під час дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також забороняється у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачено кредитним договором чи договором про споживчий кредит. У відповідності до пункту 12 Кредитного договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове, або повне невиконання своїх зобов`язань за цим договором у випадку, якщо вони доведуть, що порушення сталося внаслідок випадку, або настання і дії обставин, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити або запобігти. До таких обставин належать події непереборної сили, передбачені ЦК України (форс-мажорні обставини) які засвідчуються Торгово-Промисловою Палатою України. Розділом 8 Договору та чинним законодавством визначено обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання Кредитного договору та виникли поза волею сторін. З метою позбавлення обов`язкового звернення до Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних палат і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, в якому Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Причиною неможливості виконання свого зобов`язання у строки визначені Договором, відповідач зазначає проведення бойових дій на території України, постійні обстріли, порушення логістики постачання, що зменшило його дохід як фізичної особи підприємця. Відповідач вказує на те, що неодноразово звертався до кредитодавця (позивача) з проханням підписати договір реструктуризації заборгованості у зв`язку з винятковим матеріальним становищем, однак згоди до цього часу не отримав.

09.06.2023 представник позивача АТ «Ідея Банк» Михашула Є.І. подала відповідь на відзив, в якій вказує, що не погоджується з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх необґрунтованими та зазначає наступне. Представник позивача не погоджується з твердженням відповідача, що в зв`язку з тим, що Кредитний договір укладено у м. Кременчук, альтернативна підсудність не може бути застосована, а тому справа має розглядатися в Автозаводському районному суді міста Кременчука Полтавської області, оскільки пунктом 17 Кредитного договору визначено, що сторони підтверджують, що Кредитний договір виконується за місцем знаходження банку за адресою: 79008, м. Львів, Галицький район, вул. Валова, 11, і у випадку спору між сторонами за цим Договором, позов може пред`являтися також за місцем виконання цього Договору. Враховуючи вищевикладене, позивач правильно пред`явив цей позов до Галицького районного суду м. Львова. Щодо доводів відповідача про звільнення позичальника у період дії в Україні воєнного стану від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, представник позивача зазначає, що відсутні нарахування банку щодо сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання), а також індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, адже починаючи з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) їх нарахування припинено на виконання вимог пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, зазначає, що жодних розрахунків суми заборгованості в підтвердження своїх доводів відповідач не надає. Щодо доводів відповідача про заборону збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачено кредитним договором, то представник банку вказує на те, що відповідно до пп. 1.3. 1.11 п. 1 Кредитного договору кредит був наданий ОСОБА_1 на умовах змінюваної процентної ставки, всі нарахування відбувалися на підставі вказаного Кредитного договору, тому, зазначені відповідачем положення ЗУ «Про споживче кредитування» не можуть застосовуватися до вказаних обставин справи, а доводи відповідача є необґрунтованими та безпідставними. Щодо тверджень відповідача про виникнення форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили), то представник позивача зазначає, що засвідчення форс-мажорних обставин відбувається не в цілому для фізичної чи юридичної особи, а за конкретним її зобов`язанням за конкретним договором. За нормами чинного законодавства підтвердження форс-мажору здійснюється шляхом подання відповідної заяви до Торгово-промислової палати України та отримання сертифікату. Враховуючи наведене, вказаний відповідачем лист Торгово-промислової палати України не є сертифікатом про форс-мажорні обставини та не є документом, що був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали визначені форс-мажорні обставини. Окрім цього, наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за кредитним договором, а лише може звільнити від відповідальності за порушення зобов`язань. Також представник банку зазначає, що жодного звернення від ОСОБА_1 про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором до AT «Ідея Банк» не надходило, тому посилання відповідача на цю обставину не відповідає дійсності.

14.06.2023 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, зазначив, що клопотання про передачу справу за підсудністю підтримує в повному обсязі, просить таке задоволити повністю.

Представник позивача у позовній заяві просить проводити розгляд справи за її відсутності за наявними у матеріалах справи доказами, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати, які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтись також за місцем виконання цих договорів.

Судом встановлено, що п.17 Договору кредиту та страхування №М02.00501.009254210 від 30.12.2021 встановлено, що сторони підтверджують, що Кредитний договір виконується за місцем знаходження банку: 79008, м. Львів, Галицький район, вул. Валова, 11, і у випадку спору між сторонами за цим Договором, позов може пред`являтися також за місцем виконання цього договору.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності, підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області необхідно відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до положень ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст.629, 638 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.12.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування №М02.00501.009254210, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 110000 грн. зі сплатою 16,99% річних, поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені Кредитним договором, графіком щомісячних платежів. Строк дії Договору та дата повернення кредиту - до 30.06.2024.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до ст.ст.526,530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.549 ЦК України та умов договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно із ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, позивач вказує, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором, станом на 23.03.2023 утворилася заборгованість, яка складається з наступного: основний борг - 78066,09 грн., прострочений борг - 25686,89 грн., прострочені проценти - 11446,79 грн., строкові проценти - 4831,56 грн., нарахована плата за обслуговування кредиту - 7260 грн., прострочена плата за обслуговування кредиту - 12705 грн., а всього 139996,33 грн.

Так, відповідач, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог позивача у частині стягнення заборгованості посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія РФ проти України та введення воєнного стану в Україні є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Посилання сторони відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які стали причиною для невиконання зобов`язань, суд не приймає з огляду на наступне.

Так, згідно з ч.ч. 1-3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Торгово-промислова палата України відповідно до цього Закону та свого Статуту здійснює представницькі функції як в Україні, так і за її межами, об`єднує торгово-промислові палати та координує їх діяльність. Торгово-промислова палата України: відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації; засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників); веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Стаття 14-1 Закону України«Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Для доказування настання форс-мажорної обставини необхідно отримати сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Таким чином, установлення форс-мажорних обставин проводиться в кожному конкретному випадку індивідуально по окремому зобов`язанню.

Сам по собі факт введення воєнного стану в Україні не є підставою для беззаперечної видачі підтверджуючого сертифікату.

Для того, щоб отримати сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) слід довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, що сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника. Та заявник несе відповідальність за повне та належне оформлення заяви, достовірність викладених фактів, наданих документів, даних та доказів.

З відзиву на позовну заяву не вбачається, що відповідач ОСОБА_2 звертався до Торгово-промислової палати з відповідною заявою.

Суд не може прийняти в якості належного та допустимого доказу наявності форс-мажорних обставин лише посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, враховуючи ту обставину, що для доказування настання форс-мажорної обставини необхідно отримати сертифікат Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Разом з тим відповідач не надав жодних доказів про наявність форс-мажорних обставин, які б перешкодили йому сплатити заборгованість за договором з моменту його укладання.

При цьому причиною неможливості виконання свого зобов`язання у строки визначені договором, відповідач зазначає проведення бойових дій на території України, постійні обстріли, порушення логістики постачання, що зменшило його дохід як фізичної особи підприємця.

Відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5), не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Проте, не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. При цьому боржником не доведений причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, який останній не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання.

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Щодо доводів відповідача про звільнення позичальника у період дії в Україні воєнного стану від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, суд зазначає, що згідно довідки-розрахунку заборгованості №М02.00501.009254210 від 30.12.2021, такі не були включені в розмір заборгованості.

Щодо доводів відповідача про заборону збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачено кредитним договором, то суд вказує на те, що відповідно до пп. 1.3. 1.11 п. 1 Кредитного договору кредит був наданий ОСОБА_1 на умовах змінюваної процентної ставки, всі нарахування відбувалися на підставі вказаного Кредитного договору, тому, зазначені відповідачем положення не можуть застосовуватися до вказаних обставин справи.

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено Кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі.

Однак позивачем, в розмір заборгованості, заявленої у позові, крім основного боргу, включена нарахована та прострочена плата за обслуговування кредиту в сумі 19965 грн.

Згідно п.1.9 Договору кредиту та страхування №М02.00501.009254210 від 30.12.2021, під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата, відповідно до Додатку №1 як «Обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною Договору, та розміщені на веб-сайті Банку.

Відповідно до п.п.9.8.2, п.9.8 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за користування кредитом позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку за Договором кредиту, що включає в себе:

- надання інформації за рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт-центрі Банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за Договором кредиту, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо;

- надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника;

- опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, положення укладеного між сторонами кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи наведені правові висновки, позовна вимога АТ «Ідея Банк» про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати нарахованих та прострочених платежів за обслуговування кредиту, є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, суд вважає позов АТ «Ідея Банк» частково підставним та підлягає до задоволення в частині стягнення основного боргу, простроченого боргу, прострочених процентів та строкових процентів, та водночас не підлягає до задоволення частини вимог, що стосується стягнення нарахованої та простроченої плати за обслуговування кредиту.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов АТ «Ідея Банк» підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 120031,33 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в розмірі 2301,23 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 141, 258, 259,263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №М02.00501.009254210 від 30.12.2021 у розмірі 120031,33 грн. (сто двадцять тисяч тридцять одна гривня тридцять три копійки).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 2301,23 грн. (дві тисячі триста одну гривню двадцять три копійки) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11;

представник позивача: Гавриленко Яна Яковлівна, 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, офіційна електронна адреса: www.ideabank.ua , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер засобу зв`язку НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , телефон НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлений 19.06.2023.

Суддя О.Б. Кротова