Рішення № 111586407, 07.06.2023, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/2130/23 Провадження № 2/0274/840/23 ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2023 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області БольшаковаТ.Б.за участю секретаря судового засідання Юсової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 19.08.2015 у розмірі 33729,56 грн станом на 10.03.2022, яка складається з наступного: 27592,40 грн - заборгованість за кредитом; 6137,16 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву № б/н від 19.08.2015. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 10.03.2023 утворилась заборгованість у сумі 33729,56 грн, яка складається з: 27592,40 грн - заборгованість за кредитом; 6137,16 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 10.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники провадження в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач у судове засідання не з`явився, одночасно з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників провадження, які належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе за згодою позивача провести заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2015 відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

У заяві позичальника зазначено, що відповідач підписанням цієї заяви у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які розміщено на офіційному сайті банку в мережі Інтернет за адресою www.privatbank.ua та які разом із пам`яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого відповідач отримав шляхом самостійного роздрукування.

Відповідно до довідки банку за кредитним договором відповідачу було видано наступні кредитні картки: НОМЕР_1 (дата відкриття 19.08.2015, термін дії 10/17, тип картки: Універсальна); НОМЕР_2 (дата відкриття 13.08.2017, термін дії 08/21, тип картки: Універсальна); НОМЕР_2 (дата відкриття 13.08.2017, термін дії 08/21, тип картки: Універсальна); НОМЕР_3 (дата відкриття 21.03.2018, термін дії 12/21, тип картки: Універсальна GOLD).

Згідно з довідкою АТ КБ "Приватбанк" про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, 19.08.2015 відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт в розмірі 600,00 грн. В подальшому, 15.07.2016 було збільшено кредитний ліміт до 2000,00 грн, 28.10.2016 було збільшено до 3000,00 грн, 07.07.2017 було збільшено до 15000,00 грн, 20.10.2017 було збільшено до 20000,00 грн, 21.03.2018 було збільшено до 25000,00 грн, 07.08.2018 було збільшено до 27000,00 грн, 26.12.2022 було зменшено до 0,00 грн (а.с.19).

Із виписки по рахунку вбачається, що відповідач активно використовував кредитні кошти, а саме розплачувався за надані послуги, здійснював перекази на інші карткові рахунки, розраховувався в магазинах тощо.

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованість відповідача за кредитним договором № б/н від 19.08.2015 становить 33729,56 грн станом на 10.03.2022, яка складається з наступного: 27592,40 грн - заборгованість за кредитом; 6137,16 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

IV. Національне законодавство, що підлягає застосуванню, оцінка та мотиви суду

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 207 Цивільного кодексу Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка є складовою частиною кредитного договору, відповідно до статей 3, 627 ЦК України, відповідач добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Наданий позивачем розрахунок наявної заборгованості за договором відповідачем не оспорювався, жодних доказів, які б спростовували суму заборгованості відповідачем суду не надано, свій розрахунок не наведений, судово-економічна експертиза у справі за клопотанням відповідача не призначалась. Тобто, відповідач не спростував докази, надані банком щодо цього факту.

Відповідач користувався кредитними коштами тривалий час та виконував свої зобов`язання за кредитом, хоча і неналежним чином, що підтверджується випискою за договором станом на 10.03.2023.

У зв`язку із тим, що відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначені в кредитному договорі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27592,40 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, відсотки.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19.08.2015, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору.

Разом з тим, надані позивачем Умови та правила банківських послуг відповідачем не підписані, а відтак, згідно роз`яснень, що викладені у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17, з огляду на їх мінливий характер, такі Умови та Правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін.

Відтак, позивач не довів факту прийняття відповідачем запропонованих йому умов щодо розміру процентів за користування кредитом.

Отже, оскільки доведення факту укладення договору і наявності заборгованості є обов`язком позивача, тому суд вважає, що Банком не доведено обов`язку сплати відповідачем суми заборгованості за відсотками, а тому в цій частині вимоги є безпідставними.

Суд також вважає за можливе зазначити, що якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми, передбачені статтею 625 ЦК України.

Верховний Суд України у постанові від 22.10. 2014 у справі №127цс14 висловив правовий висновок про те, що строк дії картки є кінцевим терміном кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4.02.2020 у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення, підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, АТ КБ «ПриватБанк» має право на стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ст.625 ЦК України, з моменту пред`явлення вимоги про дострокове повернення суми заборгованості за кредитом або ж після закінчення строку кредитування, тобто строку дії кредитної картки.

З позовної заяви вбачається, що позивач нарахував відповідачу борг за прострочені проценти станом на 10.03.2023 в розмірі 6137,16 грн, при цьому строк дії виданої Банком ОСОБА_1 кредитної картки закінчився 12/21, тобто, починаючи з 01.01.2022 (після закінчення терміну дії кредитної картки) Банк мав право пред`явити відповідачу вимогу про стягнення відсотків, нарахованих на прострочений кредит відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, однак позивачем така вимога не пред`явлена, проценти нараховані після закінчення терміну кредитування.

За наведених вище підстав, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовна заява задоволена частково, тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2195,64 грн.

Керуючись ст. ст.259,263-265,268,272,273,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором б/н від 19.08.2015 у розмірі 27592,40 грн, що становить заборгованість за кредитом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" суму сплаченого судового збору у розмірі 2195,64 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, знаходиться за адресою: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: вул. Набережна Перемоги, буд.50, м. Дніпро, 49094.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 12.06.2023.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА