Вирок № 11157876, 15.09.2010, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 1-209/10 копія

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2010 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Лисенка Владислава Вікторовича

при секретарі: Ярмольській І.В.

за участі прокурора: Онищенка Р.А.

захисника: ОСОБА_1

перекладача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Ісламської Республіки Афганістан, афганця, громадянина Ісламської Республіки Афганістан, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

- у вчиненні злочину, передбаченого ч 2 ст. 332 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року підсудний ОСОБА_3, умисно, вступивши в попередню змову з невстановленими досудовим слідством особами, вчинив сприяння організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Так, 11.09.2009 р. ОСОБА_3 зателефонувала невстановлена досудовим слідством особа та запропонувала посприяти організації незаконного переправлення 4-х громадян Афганістану через державний кордон України.

ОСОБА_3 усвідомлюючи, що своїми діями він сприятиме незаконному переправленню зазначених осіб через державний кордон України, погодився на дану пропозицію.

Згідно досягнутої домовленості ОСОБА_3 повинен був підшукати на території України транспортні засоби та водіїв для перевезення нелегальних мігрантів від автобусної зупинки «Токарівка» поблизу села Токарівка Дергачівського району Харківської області до м. Києва, а також забезпечити їх тимчасовим житлом у м. Києві для переховування від правоохоронних органів України та забезпечити продуктами харчування, тобто усунути перешкоди в реалізації спільного злочинного наміру, спрямованого на сприяння організації подальшого незаконного переправлення осіб через державний кордон України до країн Західної Європи.

11.09.2009 р. ОСОБА_3 на виконання спільного злочинного умислу по телефону домовився з ОСОБА_4, не ставлячи його до відома про свій злочинний намір, що останній 12.09.2009 р. на своєму автомобілі доставить від автобусної зупинки «Токарівка» поблизу села Токарівка Дергачівського району Харківської області до станції метро «Позняки» в м. Києві 4-х громадян Афганістану.

При цьому, ОСОБА_3 під час вказаної телефонної розмови порадив ОСОБА_4, що в разі зупинення по дорозі до м. Києва співробітниками ДАІ, останньому необхідно зателефонувати йому та дати слухавку інспектору ДАІ для досягнення домовленості щодо недопущення виявлення нелегальних мігрантів.

В подальшому, в ніч з 11 по 12 вересня 2009 року невстановлені досудовим слідством особи, незаконно, без необхідних документів та дозволу відповідних державних органів, в невстановленому досудовим слідством місці, пішим ходом незаконно переправили поза пунктами прикордонного пропуску через державний кордон України з території Російської Федерації в зоні діяльності відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону і доставили до автобусної зупинки «Токарівка» поблизу села Токарівка Дергачівського району Харківської області) 4-х нелегальних мігрантів - громадян Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_5, 1976 р.н., ОСОБА_6, 1990 р.н., ОСОБА_7, 1988 р.н. та ОСОБА_8, 1988 р.н.

Надалі, 12.09.2009 р. ОСОБА_3 за грошову винагороду в сумі 300 доларів США орендував у ОСОБА_9, не ставлячи її до відома про свій злочинний намір, двокімнатну квартиру № 344 за адресою: АДРЕСА_2, де повинні були переховуватися нелегальні мігранти до моменту незаконного переправлення через державний кордон України в країни Західної Європи.

Того ж дня, ОСОБА_3 по телефону домовився із ОСОБА_10, не ставлячи його до відома про свій злочинний намір, що останній на своєму автомобілі доставить від станції метро «Позняки» в м. Києві до квартири за адресою: АДРЕСА_2, кв. 344, вказаних вище 4-х громадян Афганістану, де розмістить останніх та буде забезпечувати продуктами харчування.

Того ж дня (12.09.2009 р.) ОСОБА_4, будучи введеним в оману щодо злочинного умислу ОСОБА_3 на своєму автомобілі марки «HUNDAI-ACCENT», чорного кольору, д/н НОМЕР_1, перевіз зазначених 4-х громадян Афганістану від автобусної зупинки «Токарівка» до м. Києва.

Тоді ж, приблизно о 10 годині ранку, прибувши в м. Київ, ОСОБА_4 одразу зателефонував ОСОБА_3 та отримав від нього вказівки відвезти 4-х громадян Афганістану до станції метро «Позняки» в м. Києві.

В подальшому ОСОБА_10 разом із ОСОБА_3 підїхали до станції метро «Позняки», де останній, не виходячи з автомобіля, по телефону надав вказівку одному із нелегальних мігрантів - ОСОБА_5 по прибуттю до станції метро «Позняки» в м. Києві пересісти разом з іншими трьома громадянами Афганістану в автомобіль марки «CHEVROLET-AVEO» червоного кольору, на який йому вкаже ОСОБА_4

По прибуттю ОСОБА_4 до станції метро «Позняки» в м. Києві ОСОБА_3 вказав ОСОБА_10 на автомобіль марки «HUNDAI-ACCENT» чорного кольору та проінструктував, що в даному автомобілі знаходяться особи, яких потрібно буде відвезти до квартири за адресою: АДРЕСА_2, та надав останньому ключі від вищевказаної квартири.

Після цього ОСОБА_3, вийшовши з автомобіля, зателефонував ОСОБА_4 та проінструктував, що коли до його автомобіля підїде легковий автомобіль марки «CHEVROLET-AVEO» червоного кольору, то йому необхідно дати вказівку чотирьом громадянам Афганістану пересісти в автомобіль, марки «CHEVROLET-AVEO» червоного кольору.

Надалі ОСОБА_4 сказав нелегальним мігрантам, щоб вони вийшли із машини та пересіли в автомобіль, марки «CHEVROLET-AVEO» червоного кольору, який стояв поруч, що вони і зробили.

В свою чергу, 12.09.2009 р. ОСОБА_10, будучи введеним в оману щодо злочинного умислу ОСОБА_3, на своєму автомобілі марки «CHEVROLET-AVEO», червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_2, перевіз 4-х громадян Афганістану до квартири № 334 за адресою: АДРЕСА_2, де їх і розмістив та забезпечував продуктами харчування включно до 17.09.2009 р.

17.09.2009 р. невстановлена досудовим слідством особа по телефону надала вказівку ОСОБА_3 повідомити 4-м нелегальним мігрантам про те, що їм потрібно вийти із будинку де вони проживали та сісти в автомобіль ВАЗ 21013, синього кольору, д/н НОМЕР_3., який їх буде чекати біля підїзду, для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України в країни західної Європи.

Після цього, ОСОБА_3 по телефону дав вказівку одному з нелегальних мігрантів - ОСОБА_5 щоб він разом із іншими 3-ма громадянами Афганістану вийшли із вищевказаної квартири та сіли до автомобіля марки ВАЗ 21013, синього кольору, д/н НОМЕР_3, який буде їх чекати біля підїзду, для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України в країни Західної Європи.

Того ж дня, до будинку за адресою: АДРЕСА_2, де проживали нелегальні мігранти, підїхав громадянин України ОСОБА_11, з яким за невстановлених досудовим слідством обставин невстановлена досудовим слідством особа, не ставлячи його до відома про свій злочинний намір, домовилась щодо здійснення перевезення вищевказаних осіб до державного кордону України в Закарпатській області.

Одразу після цього, на виконання вказівки ОСОБА_3 зазначені 4-ри нелегальних мігранта вийшли із квартири № 344 за адресою: АДРЕСА_2, та сіли в автомобіль марки ВАЗ 21013, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_3, який їх чекав біля підїзду вказаного будинку.

17.09.2009 р. ОСОБА_11, будучи введеним в оману щодо злочинного умислу невстановленої досудовим слідством особи, на своєму автомобілі марки ВАЗ 21013, синього кольору, д.н.з. НОМЕР_3, виїхав разом із 4-ма громадянами Афганістану з м. Києва у напрямку державного кордону України в Закарпатській області, але останніх було затримано співробітниками УБЗПТЛ ГУ МВС України неподалік с. Капітанівка Києво-Святошинського району Київської області на автомобільній трасі сполученням «Київ-Чоп».

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч 2 ст. 332 КК України, визнав повністю та суду пояснив, що 11.09.2009 р. зранку йому зателефонувала особа на імя ОСОБА_12. В ході вказаної телефонної розмови ОСОБА_12 повідомив, що в ніч з 11 на 12 вересня 2009 року він з Російської Федерації незаконно переправить через державний кордон України 4-х нелегальних мігрантів, а саме громадян Ісламської Республіки Афганістан. 12.09.2009 р. рано вранці вказані особи будуть чекати в лісосмузі поблизу автобусної зупинки «Токарівка» на подальше їх незаконне переправлення і тому йому необхідно їм посприяти, а саме підшукати на території України транспортні засоби та водіїв для перевезення нелегальних мігрантів від автобусної зупинки «Токарівка» до м. Києва, а також забезпечити їх тимчасовим житлом у м. Києві для переховування від правоохоронних органів України, продуктами харчування до подальшого незаконного переправлення вказаних осіб через державний кордон України до країн Західної Європи. Враховуючи те, що у нього був знайомий таксист на імя ОСОБА_13, який проживав у Харківській області, він погодився на пропозицію ОСОБА_12, про що одразу повідомив останнього. 11.09.2009 р. він представляючись під імям «ОСОБА_14» зателефонував ОСОБА_13 та попрохав останнього перевезти 4-х громадян Афганістану до м. Києва. Він пояснив ОСОБА_13, що йому необхідно підїхати рано вранці 12.09.2009 р. до автобусної зупинки «Токарівка», де його будуть чекати 4-ри громадянина Ісламської Республіки Афганістан. В подальшому він зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що нелегальним мігрантам необхідно сісти до автомобілю марки «Хюндай» чорного кольору, який підїде до зазначеного місця та відвезе їх до м. Києва. Вранці 12.09.2009 р., на виконання домовленості з Фаімом, він зателефонував особі, яка здавала в оренду квартиру за адресою: АДРЕСА_2, кв. 344, на імя ОСОБА_9 та домовився про оренду зазначеної квартири. В подальшому він зустрівся з ОСОБА_9 в квартирі № 328 за адресою: АДРЕСА_2, де вона проживає та сплатив ОСОБА_9 орендну плату, а ОСОБА_9 в свою чергу передала ключі від квартири. В подальшому, після того, як ОСОБА_13 забрав вказаних 4-х нелегальних мігрантів із зазначеного місця та привіз до м. Києва, він по телефону повідомив йому, що вказаних осіб необхідно відвезти до станції метро «Позняки» в м. Києві де їх зустріне інший таксист на імя ОСОБА_15 на автомобілі марки «Шевроле» червоного кольору та повідомив, що по приїзду до зазначеного місця потрібно йому зателефонувати. Крім того, під час слідування до м. Києва він зателефонував ОСОБА_13 та розмовляв по мобільному телефону з нелегальним мігрантом на імя Диловар, якому представився «Інженером» та повідомив, що по приїзду до Києва їх зустріне інших таксист на імя ОСОБА_15, який відвезе їх до квартири де вони будуть тимчасово приховано проживати, до моменту їх подальшого незаконного переправлення через державний кордон України до країн Західної Європи. Того ж дня, на виконання зазначеного він завчасно зателефонував ОСОБА_15 та попрохав його зустріти, приблизно о 11 год. 4-х громадян Афганістану, яких необхідно буде в подальшому доставити до житлової квартири в м. Києві. 12.09.2009 р. приблизно о 10 год. 00 хв. вони разом з ОСОБА_15 приїхали до станції метро «Позняки» в м. Києві, та стали чекати поки приїде ОСОБА_13. По прибуттю ОСОБА_13 до станції метро «Позняки», він зателефонував останньому та проінструктував, що після того як до його автомобіля підїде легковий автомобіль марки «Шевроле - Авео» червоного кольору йому необхідно дати вказівку чотирьом громадянам Афганістану пересісти в даний автомобіль. Після цього, він вказав ОСОБА_15 на авто марки Хюндай чорного кольору, що стояло навпроти та пояснив, що в даному автомобілі знаходяться особи, яких потрібно буде відвезти в квартиру за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, він дав ОСОБА_15 ключі від вищевказаної квартири. В подальшому йому зателефонував ОСОБА_15 та повідомив, що він розмістив 4-х громадян Афганістану за вказаною адресою та все гаразд. 17.09.2009 р. йому знову зателефонував ОСОБА_12 та повідомив щоб 4-ри нелегальних мігранта громадяни Афганістану виходили на вулицю де біля парадного виходу їх буде очікувати таксі марки «Жигулі» темного-синього кольору, яке в подальшому відвезе їх до західного кордону України з метою незаконного переправлення через державний кордон України до країн Західної Європи. Після цього він зателефонував ОСОБА_16 та повідомив останньому, щоб вони із речами виходили на вулицю де їх буде чекати таксі марки «Жигулі» темного-синього кольору.

Крім повного визання вини підсудним ОСОБА_3, його вину у вчиненні злочину, передбаченого ч 2 ст. 332 КК України, повністю підтверджують докази, які є в матеріалах справи і які були досліджені в ході судового слідства, а саме:

В томі № 1:

- протокол огляду місця події, обєктом якого являється службове приміщення УБЗ ПТЛ ГУ МВС України в Київській області (а.с. 38-40); протокол огляду предметів мобільного телефону марки „Нокіа” (а.с. 42-43); протокол огляду предметів мобільного телефону марки „Нокіа” (а.с. 44-45); протокол огляду місця події, обєктом якого являється службовий кабінет, в якому знаходяться громадяни Ісламської Республіки Афганістан (а.с. 58-59); протокол огляду предметів мобільного телефону марки „Нокіа” (а.с. 69-70); протокол огляду предметів мобільного телефону марки „Нокіа”(а.с. 65-66); протокол предявлення особи для впізнання, в ході якого свідок ОСОБА_4 серед наданих йому фото впізнав фото підсудного ОСОБА_3 (а.с.196-199);

В томі № 2:

- протокол предявлення особи для впізнання, в ході якого свідок ОСОБА_10 серед наданих йому фото впізнав фото підсудного ОСОБА_3 (а.с.10-13); протокол предявлення особи для впізнання, в ході якого свідок ОСОБА_9 серед наданих йому фото впізнав фото підсудного ОСОБА_3 (а.с. 60-63) та інші матеріали справи.

Суд визнає, що підсудний ОСОБА_3 давав правдиві покази суду, які підтверджуються іншими доказами, дослідженими в ході судового слідства.

Тому, оцінивши зібрані по справі та досліджені в ході судового слідства докази, суд приходить до переконання, що вина підсудного повністю доведена і його дії суд кваліфікує за ч 2 ст. 332 КК України, як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб.

Обставинами, що помякшують покарання підсудного, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у дачі правдивих показів.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_3, суд, крім обставин, що помякшують його покарання, враховує ступінь тяжкості, обставини вчиненого злочину та особу підсудного, який вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, тому з урахуванням зазначених обставин, та наявності декількох помякшуючих обставин по справі, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає за можливе призначити підсудному основне покарання із застосуванням ст. 69 КК України більш мяке, ніж передбачене санкцією статті 332 ч.2 КК України, - у вигляді арешту.

Враховуючи, що по справі відсутні будь-які засоби вчинення злочину, суд не застосовує до ОСОБА_3 додаткової міри покарання у вигляді конфіскації засобів вчинення злочину.

Судові витрати відповідно до ст. 93 КПК України суд стягує з підсудного ОСОБА_3.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч 2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді арешту, строком на 4 (чотири) місяці без конфіскації засобів вчинення злочину.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання, тобто з 28 грудня 2009 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити взяття під варту та тримання в СІЗО Управління ДДУ з ПВП в м. Києві.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ „Центр перекладів „Тріс”(ідентифікаційни код 31173039, п/р 26002060407077 в ПФ ПАТ „Приватбанк”, Київ МФО 300711, ІПН 311730326035, номер свідоцтва 100241285, місцезнаходження: 02125, м. Київ, пр-т Визволителів, 19-а) 5600 (пять тисяч шістсот) гривень судових витрат за послуги перекладача з української мови на мову фарсі.

Речові докази:

1. автомобіль марки „ВАЗ-21013”, синього кольору, д/н НОМЕР_3, переданий на зберігання ОСОБА_17, - залишити ОСОБА_17 (прож.: АДРЕСА_3):

2. автомобіль марки „Hundai-Accent”, переданий на зберігання ОСОБА_4, - залишити ОСОБА_13 (прож.: АДРЕСА_4);

3. мобільний телефон марки „Нокіа-1650”; електронну чіп-карту „МТС”; мобільний телефон марки „Нокіа-1209”; електронну чіп-карту „Лайф”; мобільний телефон марки „Нокіа-1208”; електронну чіп-карту „Київстар”; мобільний телефон марки „Нокіа Н73-1”; електронну чіп-карту „Джинс”; мобільний телефон марки „Нокіа-1208”; електронну чіп-карту „Лайф”; мобільний телефон марки „Нокіа 5030с-2”, що зберігаються при матеріалах справи, - залишити при матеріалах справи

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом 15 діб з дня його проголошення прокурором, захисником, а засудженим, - в той же термін з моменту вручення йому копії вироку.

СУДДЯ: / підпис /