Ухвала суду № 111575758, 16.06.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9007/23

Провадження №2/369/4726/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

15.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до Акціонерного товариства «Універсал Банк», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни, треті особи: Державне підприємство «Сетам», державний реєстратор Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович про визнання недійсним акту про реалізацію предмета іпотеки від 14.04.2021 року та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 3436 від 12.05.2021 року та скасування рішення про державну реєстрацію з припиненням права власності.

Того ж дня, позивачем разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок садибного типу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 375270432224) та земельну ділянку площею: 0,15 га (кадастровий номер: 3222484405:03:002:0008), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідно до інформаційної довідки № 290710013 від 16.12.2021 року 19.10.2021 року державним реєстратором Приватним нотаріусом Леденьовим Іваном Сергійовичем Бучанського районного округу було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58086472 від 12.05.2021 року (номер запису про право власності/довірчої власності: 41899995), підставою для державної реєстрації стало: свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 3436, виданий 12.05.2021, видавник: ПН Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Леденьов І.С.

Вказаним рішенням, право власності на житловий будинок та земельну ділянку площею: 0,1500 га (кадастровий номер: 3222484405:03:002:0008) було зареєстровано за Акціонерним товариством «Універсал Банк», код ЄДРПОУ 21133352.

З таких обставин у Акціонерного товариства «Універсал Банк» виникло, на думку заявника, незаконне право власності на нерухоме майно позивача та на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а саме з боку відповідача 1 та без дозволу позивача проникати та входити до нерухомого майна позивача, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися ним, в тому числі укладати договори оренди, купівлі-продажу, дарування, тощо з третіми особами.

Крім того, заявник зазначав, що 07.06.2023 року рішенням Київського апеляційного суду залишено без змін ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.03.2023 року, якою було залишено без розгляду позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни, треті особи: Державне підприємство «Сетам», державний реєстратор Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Леденьов Іван Сергійович про визнання недійсним акту про реалізацію предмета іпотеки від 14.04.2021 року та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 3436 від 12.05.2021 року та скасування рішення про державну реєстрацію з припиненням права власності. Справа № 369/367/22.

У зв`язку із залишенням позовної заяви без розгляду по справі № 369/367/22 є ймовірність незаконної, на думку заявника, реалізації майна позивача, тому є необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Невжиття заходу по забезпеченню позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду по цій справі, відповідач 1 зможе відчужити спірне майно на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.

При цьому, накладення арешту на спірне майно до вирішення спору по суті, не призведе до суттєвого обмеження прав відповідача 1 на володіння майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суду України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідачів спрямовані на відчуження нерухомого майна, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що заявником на підтвердження власника майна: житловий будинок садибного типу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 375270432224) та земельну ділянку площею: 0,15 га (кадастровий номер: 3222484405:03:002:0008), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , надано суду інформаційну довідку за 2021 рік, що унеможливлю встановлення судом дійсного власника майна станом на червень 2023 року.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, позивач належним чином не обґрунтував заяву про забезпечення позову в частині того, що існує ризик реалізації вказаного майна під час розгляду справи.

При цьому, із вказаної заяви, та доданих до неї документів не вбачається ризиків здійснення відповідачами будь-яких дій, направлених на відчуження вказаного майна.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись статтями 149-153, 258-261-210 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя А.В. Янченко