Рішення № 111571543, 15.06.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5811/23

Провадження № 2/127/671/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2023 м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В березні 2023 року АТ КБ Приватбанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позов тим, що 21.01.2014 року між сторонами було укладено договір без номера, про надання банківських послуг.

Відповідач ОСОБА_1 не виконувала належним чином умови кредитного договору, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість, яка станом на 13.02.2023 року становить 99291,62 грн., яка складається з наступного: 81223,58 грн. заборгованість за кредитом, 18068,04 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2023 року було відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Вказану ухвалу разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу ОСОБА_1 на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням.

14.04.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 , у якому вказано, що 21.10.2010 року ОСОБА_1 підписала анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій відсутні умови кредитування, не визначена процентна ставка, порядок нарахування та сплати штрафних санкцій, будь які умови кредитування відсутні у даній анкеті заяві.

Із умовами кредитування не була ознайомлена, до позову доказів із їх ознайомленням також не було надано.

За змістом позовних вимог позивач просить стягнути із відповідача заборгованість в розмірі 99291,62 грн. за анкетою заявою про видачу банківської картки, яка складається з наступного: 81 223,58 грн. тіло кредиту, 18 068,04 грн. відсотки.

Оскільки відповідачка не була ознайомлена із умовами кредитування, тому нарахування відсотків, штрафів, комісії та пені є незаконними, а отже поверненню підлягає лише фактично отримана суму кредиту, що підтверджується.

Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті заяві приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка надана банком разом із позовною заявою, процентна ставка, порядок сплати та розмір штрафних санкцій не вказані.

Довідка про умови кредитування для використання кредитного ліміту підпису відповідача також не містять.

Умови та правила банківських послуг, надані банком разом із позовною заявою, підпису відповідача також не містять.

Із виписки наданої банком слідує, що на банківську картку відповідачки надійшло 733737,03 грн., а витрачено 833028,65 грн.

833 028,65 грн. - 733 737,03 грн. = 99 291,62 грн. різниця між витратами та надходження за картковим рахунком відповідачки.

Відповідно до детального аналізу виписки із банківського рахунку за період із 22.09.2014 року по 15.02.2023 року, із якої слідує, що до витрат за кредитом позивач відносив відсотки, які відповідно до практики ВП ВС від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 були нараховані незаконно.

Оскільки нарахування відсотків є незаконним, стягненню із відповідачки підлягає лише тіло кредиту, то заборгованість відповідачки за цією анкетою заявкою, яку позивач просить стягнути становить 99 291,62 грн. (різниця між витратами та надходженням, згідно виписки із банківського рахунку позичальника) 36584,53 грн. (відсотки за 9 років користування банківською карткою, які позивач відніс до витрат за кредитом)= 62707,09 грн. заборгованість за кредитом, яка підлягає стягненню із відповідачки.

Просила суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» 62 707,09 грн. заборгованості, що становить тіло кредиту та 20000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 21.01.2014 року між сторонами було укладено договір без номера, про надання банківських послуг (а.с.19-54)

Відповідач ОСОБА_1 не виконувала належним чином умови кредитного договору, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість, яка станом на 13.02.2023 року становить 99 291,62 грн., яка складається з наступного: 81 223,58 грн. заборгованість за кредитом, 18 068,04 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.5-16).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший частини першої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину;потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

За таких обставин Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вбачає наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17 (провадження № 61-684св18) вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

АТ КБ «ПриватБанк» ініційовано спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, який оформлений у вигляді анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 21 жовтня 2014 року.

На підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 21 жовтня 2014 року, роздруківку з інформацією про деякі умови кредитування, які суд розцінив як паспорт споживчого кредиту до умов та правил надання банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг із Умов та правил надання банківських послуг та розрахунок заборгованості; анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 21 жовтня 2014 року, яка підписана сторонами, не містить відомостей щодо розміру кредитного ліміту. Додана до позовної заяви підписана сторонами роздруківка інформації та контактні дані кредитодавця, яка судом розцінена як паспорт споживчого кредиту, містить відомості по двох типах кредитного продукту: Універсальна та Універсальна Голд. У наявній в матеріалах справи анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 21 жовтня 2014 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (21 жовтня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02 березня 2023 року), тобто банк міг додати до позовної заяви витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в цьому банку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» через їх мінливий характер не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин(Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 року справа № 393/126/20).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність стягнення відсотків за користування кредитом з ОСОБА_1 .

Однак,у відзивіна позовнузаяву представниквідповідача ОСОБА_2 вказала,що нею булозроблено детальнийаналіз випискиіз банківськогорахунку заперіод із22.09.2014року по15.02.2023року,із якоїслідує,що АТ КБ «ПриватБанк» було нараховано відповідачці 36584, 53 грн. відсотків за кредитом.

Дана інформація не підтверджена відповідним розрахунком, крім того суд не володіє спеціальними знаннями в галузі бухгалтерії, економіки. Клопотання про призначення судово економічної експертизи представником відповідача не заявлялось.

Отже, нарахування відповідачці 36 584, 53 грн. відсотків за кредитом ( тілом кредиту) не підтверджено належними та допустимими доказами.

Тому суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 81223,58 грн. заборгованість за кредитом такими, що засновані на законі, оскільки позичальник не виконував умови договору та має заборгованість, тому повинен відповідати за порушення взятих на себе зобов`язань.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн., тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача пропорційно на користь позивача, а саме: 2195,59 грн.(81223,58грн.*2684,00 грн./99291,62грн.= 2195,59 грн.).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги адвокатом Федик Ю.Ю. надано: ордер на надання правничої допомоги від 13.04.2023 року; договір про надання правової допомоги від 10.04.2023 року за підписом відповідачки ОСОБА_1 та адвоката Федик Ю.Ю., квитанція від 10.04.2023 року на суму 20 000,00 грн.

Таким чином документально підтвердженими є витрати на правничу допомогу адвоката Федик Ю.Ю. у розмірі 20 000,00 грн.

Однак, вимоги відповідачки ОСОБА_1 задоволено частково, тому витрати на оплату правової допомоги підлягають до часткового задоволення, в сумі 3639,38 грн. (99291,62грн. -81223,58 грн. = 18068,04 грн. (різниця задоволених позовних вимог).18068,04*20000,00 грн./99291,62 грн. =3639,38 грн.

Відповідно до вимог п.10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи вище викладене з Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , слід стягнути витрати на правову допомогу в сумі 1443,79 грн., що є різницею судових витрат, які підлягають стягненню( 3639,38 грн.-2195,59 грн. ).

Керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, на підставі ст. 526, 527, 530, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором кредиту в розмірі 81223,58 грн. (вісімдесят одну тисячу двісті двадцять три грн. 58 коп.).

Стягнути з Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 1443,79 грн. ( одна тисяча чотириста сорок три грн. 79 коп.)

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 15.06.2023 року.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570 (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д),

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Суддя: