Рішення № 111527209, 10.04.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2494/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі Майор Ю.В.

за участю:

представника позивача АТ «ТАСКОМБАНК» ? Пономарь С.

представника відповідачів Радь І.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Ужгород в режимі відеоконференції цивільну справуза позовомПублічного акціонерного товариства «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №06/2055К-07 від 24.10.2007 року,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачаПублічного акціонерноготовариства «УніверсалБанк» правонаступникомякого єАТ «Таскомбанк» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №06/2055К-07 від 24.10.2007 року.

Мотивуючи своїпозовні вимоги,позивач вказуєна те,що24жовтня 2007року міжфізичною особою ОСОБА_1 таВідкритим акціонернимтовариством «БанкУніверсальний» (08.07.2009р.змінено найменуванняна ПАТ«Універсал Банк»),було укладеноКредитний договір№06/2055К-07,згідно якогоКредитор видавПозичальнику кредиту сумі50000,00(п`ятдесяттисяч дол.США 00центів)дол.США зісплатою 14,0%річних ,строком на120місяців , з кінцевим терміном повернення кредитних коштів в строк до 23.10.2017 року з погашенням суми кредиту та процентів у терміни передбачені умовами кредитного договору.

Забезпеченням виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором, є предмет іпотеки салон краси, реконструйований з власних приміщень №3 та №4, загальною площею 141,6 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно «додаткової угоди (правочин) №1 від 24.10.2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., за реєстровим №3792, до Договору іпотеки від 24.09.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., за реєстровим №3224. Предмет іпотеки належить Позичальнику/Іпотекодавцю ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що у відповідності до п. 6.1.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені Кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно Кредитного договору.

Позивач зазначає, що у відповідності до п. 6.1.4. Кредитного договору Позичальник зобов`язався при настанні випадків передбачених пп. 10.3.-10.4 Кредитного договору достроково погасити заборгованість по кредиту та процентах в повному розмірі, а також оплатити всі суми пені і штрафів. Невиконання Позичальником зобов`язань, передбачених цим пунктом, є підставою для примусового стягнення (в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно та/або інші види забезпечення) всієї заборгованості за Кредитним договором.

У відповідності до п. 9.1. Кредитного договору при порушенні строків погашення кредиту, сплати процентів за користування коштами Позичальник додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу за весь час прострочення.

Пунктом 9.2. Кредитного договору Сторони дійшли згоди що у випадку невиконання зобов`язань передбачених пп. 6.1.5.-6.1.8. Кредитного договору, Позичальник сплачує штраф в розмірі 2% від суми кредиту за кожен випадок.

Позивач зазначає, що у відповідності до п. 10.3. Кредитного договору, Кредитор має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором, а також відшкодування збитків, завданих Кредитору внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору, а Позичальник зобов`язаний повернути Кредитору суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані Кредитору.

Позивач зазначає, що у зв`язку з неможливістю виконувати в повному обсязі своїх зобов`язань за Кредитним договором, на умовах реструктуризації було укладено та підписано з Позичальником необхідні зміни до Кредитного договору та Договору іпотеки, а також укладено договір поруки, а саме:

2008 рік

-додаткова угода №1 від 14.02.2008 року до кредитного договору;

-додаток №2 від 14.02.2008 року до кредитного договору;

-додаток №2 від 14.02.2008 року до кредитного договору.

2009 рік

-додаткова угода №3 від 17.08.2009 року до кредитного договору;

-графік погашення на період з 01.09.2009 року по 01.08.2010 року;

-додаткова угода №4 від 17.08.2009 року до кредитного договору;

-додаток №1 до додаткова угода №4 від 17.08.2009 року до кредитного договору;

-договір від 17.08.2009 року про внесення змін до договору іпотеки.

2010 рік

-додаткова угода №5 від 29.12.2010 року до кредитного договору;

-графік погашення на період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року;

-додаткова угода №6 від 29.12.2010 року до кредитного договору;

-додаток №1 до додаткова угода №6 від 29.12.2010 року до кредитного договору;

-договір від 29.12.2010 року про внесення змін до договору іпотеки;

2012 рік

-додаткова угода №7 від 24.02.2012 року до кредитного договору;

-додаток №1 до додаткова угода №7 від 24.02.2012 року до кредитного договору;

-графік погашення на період з 01.03.2012 року по 01.08.2012 року;

-додаткова угода №8 від 24.02.2012 року до кредитного договору;

-додаток №1 до додаткова угода №8 від 24.02.2012 року до кредитного договору;

-додаткова угода №9 від 18.12.2012 року до кредитного договору;

-додаток №1 до додаткова угода №9 від 18.12.2012 року до кредитного договору;

-додаткова угода №10 від 18.12.2012 року до кредитного договору;

-додаток №1 від 07.12.2012 року до додаткова угода №10 від 18.12.2012 року до кредитного договору;

-договір від 18.12.2012 року про внесення змін до договору іпотеки.

2013 рік

-додаткова угода №11 від 25.10.2013 року до кредитного договору;

-додаток №1 до додаткова угода №11 від 25.10.2013 року до кредитного договору;

-додаткова угода №12 від 25.10.2013 року до кредитного договору;

-додаток №1 до додаткова угода №12 від 25.10.2013 року до кредитного договору;

-додаткова угода від 25.10.2013 року до договору поруки №06/2055П від 24.02.2012 року;

-договір поруки від 25.10.2013 року - порука фізичної особи ОСОБА_2 .

У відповідності до п.1.4. Договору поруки відповідальність Поручителя і Позичальника (Боржника) є солідарною.

Позивач зазначає,що ВАТ Банк Універсальний виконало свої зобов`язання за кредитним договором №06/2055К-07від 24.10.2007року . Однак, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо погашення суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором не виконує. ОСОБА_1 порушувала терміни погашення кредиту і відсотків за користування кредитом, протягом тривалого часу не сплачувала чергові платежі. Вимогу Банку про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, відповідачами залишено без задоволення.

Враховуючи, що відповідач не виконала належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка станом на «01» грудня 2015 року передпозивачем покредитному договору становить 53466,64 (п`ятдесят три тисячі чотириста шістдесят шість дол. США 64 центів) дол. США. з яких: 44114,71 дол. США заборгованість по сумі кредиту; в т.ч. сума прострочена заборгованість по сумі кредиту: 4781,48 дол. США, заборгованість по відсоткам в сумі 9013,03 дол. США та підвищені відсотки в сумі 338,90 дол. США, яку позивач просив стягнути на його користь із відповідачів в солідарному порядку.

В ході розгляду справи, 17.07.2015 р.позивач,скориставшись наданими йому правами передбаченимиЦПКУкраїни, подав до суду заяву прозбільшення розміру позовних вимог, згідно якоїстаном на08.07.2015року загальнасума заборгованостівідповідачів передбанком становить58336,99дол.США., яку позивач просив стягнути на його користь із відповідачів в солідарному порядку.

В ході розгляду справи, 28.03.2018 р.позивач,скориставшись наданими йому правами передбаченимист.49ЦПКУкраїни, подав до суду заяву прозбільшення розміру позовних вимог, згідно якоїстаном на21.02.2018року загальнасума заборгованостівідповідачів передбанком становить 84598,43дол.США. ,яку позивач просив стягнути на його користь із відповідачів в солідарному порядку.

В ході розгляду справи, 27.10.2021 р.позивач,скориставшись наданими йому правами передбаченимист.49ЦПКУкраїни, подав до суду заяву прозменшення розміру позовних вимог, згідно якоїстаном на 26.10.2021 року загальна сума заборгованості відповідачів перед банком становить 40330,17 дол. США заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені), яку позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

06.04.2022 року представником відповідачів адвокатом Радь І.І. було подано заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до якої просив суд застосувати в межах справи № 308/2494/15- ц строк позовної давності. Заяву мотивує тим, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивачем було подано до позовної заяви розрахунок заборгованості станом на 01.12.2014 року відповідно до якого сума солідарного боргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розрахована за період з 24.10.2007 року по 01.12.2014 рік. Згідно фактичних обставин справи вбачається, що 24.10.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06/2055К-07 згідно п.1.1. якого банк надав позичальнику грошові кошти у тимчасове платне користування у сумі 50000,00 дол. США. Адвокат Радь І.І. звертає увагу на те, що відповідно до п.4.5. кредитного договору № 06/2055К-07 від 24.10.2007 року, сплата позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення заборгованості по кредиту. В подальшому між Банком та ОСОБА_1 в період з 14.02.2008 року по 25.10.2013 року було укладено ряд угод по кредитному договору №06/2055К-07 від 24.10.2007 року, зокрема :

1) додаткова угода № 7 від 24.02.2012 року;

2) додаткова угода № 9 від 18.12.2012 року;

3) додаткова угода № 11 від 25.10.2013 року.

Даними додатковими угодами визначалися нові терміни та розміри щомісячних платежів у відповідності до яких позичальник і зобов`язаний був сплачувати Банку кошти для погашення кредиту та іншої заборгованості яка виникла на підставі кредитного договору № 06/2055К-07 від 24.10.2007 року.

Вважає, що звернення позивача із позовною заявою 04 березня 2015 року , а також той факт, що погашення ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором № 06/2055К-07від 24.10.2007 року здійснювалось шляхом сплати на користь Банку щомісячних платежів, є достатні підстави вважати, що в даному випадку наявні підстави для застосування строку позовної давності у відношенні до суми заборгованості, яка виникла за період з 24.10.2007 по 01.03.2012 роки.

16.05.2022 року представник позивача подав до суду заперечення на пояснення та підстав для застосування строків позовної давності відповідно до якого зазначає, що у зв`язку із частковим погашенням заборгованості за кредитним договором № 06/2055К-07від 24.10.2007 станом на 26.10.2021 року, загальна заборгованість перед позивачем складає 40330,17 дол. США заборгованість по відсоткам. З долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості по кредитному договору, позичальник перестав виконувати зобов`язання по сплаті суми кредиту з 01.03.2014 року, а по сплаті процентів з 01.04.2014 року .

Отже позивач міг предявити позов до боржників протягом трьох років, починаючи від дати невиконання позичальником зобовязання із поверненням суми кредиту (з 01.03.2014 ) та зобовязання із не сплати процентів по кредиту (з 01.04.2014 ). У період з 01.01.2011 по 30.04.2013 року позичальник була звільнена від платежів на підставі укладеної між позивачем та позичальником додаткової угоди № 5 від 29.12.2010 року та додаткової угоди № 7 від 24.02.2012 року

Таким чином вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про застосування строку позовної давності.

Позиція сторін справи :

В судовому засіданні представник позивача зменшені позовні вимоги від 27.10.2021 року підтримала та просила суд їх задовольнити. Зокрема зазначила, що 24 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» було укладено Кредитний договір №06/2055К-07, згідно якого Кредитор видав Позичальнику кредит у сумі 50000,00 дол. США. Надала пояснення аналогічні викладеним у позові та заяві про зменшення позовних вимог від 27.10.2021 року. Окрім того зазначила, що загальна заборгованість відповідачів перед позивачем станом на 29.04.2021 становила 111 921,75 дол. США, що підтверджується реєстром прав вимоги згідно Додатку № 1 до договору факторингу № НІ/11/2-Ф від 29 квітня 2021 року.

Також, зазначений розмір заборгованості підтверджується розрахунком AT «УНІВЕРСАЛ БАНК» по Кредитному договору №06/2055-07 від 24.10.2007, станом на 29.04.2021, що відповідає розміру заборгованості по Кредитному договору №06/2055-07 від 24.10.2007 зазначеному у розрахунку заборгованості AT «ТАСКОМБАНК», долученому до матеріалів справи як додаток до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.10.2021.

А саме у стовпці «період нарахування» таблиці 1 розрахунок заборгованості по основному боргу та відсотках, за дату 29.04.2021, зазначено суму основного боргу (залишок) 44 114,71 дол.США та відсотки (нараховано %, дол.США) 67807,04 дол.США, що у сумі становлять 111 921,75 дол.США.

Також зазначаємо, що в 3 стовпці «ставка %» таблиці 1 розрахунок заборгованості AT «ТАСКОМБАНК» по основному боргу та відсотках, зазначена процентна ставка за користування кредитними коштами у розмірі 16,75 %. Що відповідає п.1.3.2.1. Додаткової угоди №11 від 25.10.2013 до Кредитного договору №06/2055-07 від 24.10.2007, відповідно до умов якої, за використання кредитних коштів, починаючи з 01 квітня 2014 встановлюється процентна ставка у розмірі 16,75%.

Отже, враховуючи, що станом на 20.08.2021 заборгованість по основному боргу становила 44 114,71 дол.США, а по процентам 70 126,71 дол.США, то після реєстрації права власності на нежитлове приміщення, салон краси, реконструйований з власних приміщень №3 та №4, загальною площею 141,6 кв.м, що знаходмиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2438734021101 за Банком, в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору №06/2055-07 від 24.10.2007, заборгованість ОСОБА_1 зменшилась та становить 40 330,17 дол.США.

Тобто заборгованість по основному боргу по Кредитному договору №06/2055-07 від 24.10.2007 у розмірі 44 114,71 дол.США була погашена повністю. А заборгованість по процентам була погашена у розмірі 29 796,54 дол.США. Оскільки, заборгованість по процентам станом на 20.08.2021 становила 70 126,71 дол.США, то 70 126,71 дол.США - 29 796,54 дол.США = 40 330,17 дол.США, що підтверджується відповідним Розрахунком заборгованості по кредитному договору та Виписками по особовому рахунку Позичальника.

Наголосила нарішенні Конституцийногосуду України від 22.06.2022 Справа №3- 188/2020(455/20), відповідно до якого, дослідивши практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «майном» у розумінні припису статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, керуючись принципом pacta sunt servanda (договорів слід додержувати), ураховуючи приписи частини першої статті 190, абзацу другого частини першої статті 1048 Кодексу, усталену судову практику національних судів щодо правомірності стягнення процентів за користування кредитом, що їх нараховано за прострочений період, яка не зазнавала змін протягом 2011-2017 років, Конституційний Суд України дійшов висновку, що як на момент укладення Кредитного договору, так і протягом строку кредитування Банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги Банку щодо сплати йому таких процентів є майном та відповідно об`єктом права власності, захист якого гарантує стаття 41 Конституції України.

Здійснивши аналіз сфер застосування приписів статей 625 та 1050 Кодексу свідчить про те, що вони унормовують питання відповідальності за порушення грошового зобов`язання позичальником, тоді як приписи статті 1048 Кодексу визначають загальні умови нарахування, сплати процентів за користування грошовими коштами як істотні умови договору позики, кредитного договору.

Конституційний Суд України зазначає, що приписи частини другої статті 625, першого речення частини першої статті 1050 Кодексу та частини першої статті 1048 Кодексу регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина перша статті 622 Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов`язань за договором у натурі.

Конституційний Суд України зауважив, що застосування припису першого речення частини першої статті 1050 Кодексу як такого, що його скеровано на надання кредитодавцеві права на отримання трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат як заходів цивільної відповідальності за неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань, не може впливати на право кредитодавця на отримання процентів як плати за користування кредитом, тобто на право вимагати від боржника виконання зобов`язань за кредитним договором у натурі.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті порушених у конституційній скарзі питань оспорюваний припис статті 1050 Кодексу не обмежує права Банку на отримання процентів як плати за користування кредитом. Відповідно, припис першого речення частини першої статті 1050 Кодексу не спричиняє й негативних наслідків для права Банку на ведення підприємницької діяльності, а тому є таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Представник наголосила на тому, що таким чином, нарахування процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по Кредитному договору №06/2055-07 від 24.10.2007. Наголосила на обов`язок суду врахувати рішення Конституційного суду України від 22.06.2022 Справа №3- 188/2020(455/20).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, будучи належним чином повідомлена про дату час і місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, будучи належним чином повідомлена про дату час і місце розгляду справи.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Замперечив проти задоволення зменшених позовних вимог. Подані письмові пояснення у справі підтримав. Зокрема зазначив, що з аналізу поданої 04.03.2015 року ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» позовної заяви вбачається, що в межах даної справи предметом позову є солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №06/2055к-07 від 24.10.2007 року у розмірі 53 466,64 доларів США. 27.10.2021 року правонаступником ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» AT «ТАСКОМБАНК» подано заяву про зменшення розміру позовних вимог згідно якої останній зазначив, що з огляду на погашення основного боргу за кредитним договором №06/2055к-07від 24.10.2007року станомна 26.10.2021року загальназаборгованість передПозивачем становила40330,17доларів СІЛАта складаласявиключно іззаборгованості повідсоткам (вт.ч.простроченим),що підтверджуєтьсядоданим розрахункомзаборгованості тавиписками.08.04.2022року відповідачемв межахданої справиподані поясненнязгідно якихвказувалось,що сумазаборгованості закредитним договоромяка підлягаєстягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межахстроку позовноїдавності таіз врахуваннямраніше сплаченихПозичальником сумстановить 26349,69доларів США.У своючергу зазначає,що здоданого AT«ТАСКОМБАНК» розрахункувидно,що такийвизначає заборгованістьза кредитнимдоговором №06/2055к-07в сумі111921,75доларів СШАяка складаєтьсяіз заборгованостіпо сумікредиту,відсотках тапідвищених відсоткахза періодз 24.10.2007року по29.04.2021року,тобто заперіод увідношенні доякого нетільки пропущенотрьох річнийстрок позовноїдавності алещодо якогонавіть неставилась вимогапро поверненняборгу згідноподаної позовноїзаяви. Додатковими поясненнями від 11.11.2022 року та заявою про зменшення позовних вимог від 27.10.2021 року Позивач фактично змінює предмет та підставу позову одночасно. Окрім цього зазначив, що відповідно до п. 4.5 кредитного договору №06/2055К-07 від 24.10.2007 року, сплата Позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до графіку погашення заборгованості по кредиту (додаток №1) який є невід`ємною частиною даного договору. В подальшому, між Банком та ОСОБА_1 в період з 14.02.2008 по 25.10.2013 роки укладено ряд додаткових угод до кредитного договору №06/2055К-07 від 24.10.2007 року згідно умов яких ОСОБА_1 визначалися нові графіки платежу. Водночас, згідно останнього погодженого графіку передбаченого додатковою угодою №11 від 25.10.2013 року платежі за поточною заборгованістю ОСОБА_1 були визначені в період з 01.11.2013 року по 01.08.2019 року. Однак, 30.09.2014 року ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на адресу ОСОБА_1 подано вимогу із проханням негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором №06/2055К-07, проценти нараховані за користування кредитними коштами та штрафні санкції на загальну суму 52 164,38 доларів США. Крім іншого, ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» вказувалось, що термін повернення кредиту визначається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги. Вважає, що оскільки ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» як кредитодавцем 30.09.2014 року було направлено вимогу ОСОБА_1 про дострокове повернення кредиту згідно ч.2 статті 1050 ЦК України, то підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами після 01.12.2014 року (31 день з моменту отримання вимоги від 30.09.2014 року) відсутні. Окрім цього зазначив, що визначаючи суму заборгованості у розмірі 40 330,17 доларів США, AT «ТАСКОМБАНК» виходив із віднімання від визначеної ним суми боргу за кредитним договором №06/2055К-07 - 111 921,75 доларів США, вартості нежитлового приміщення на яке було звернуто стягнення. Разом із тим згідно звіту про експертно грошову оцінку складеного суб`єктом оціночної діяльності СОД ФОП « ОСОБА_4 » вартість нежитлового приміщення на яке AT «ТАСКОМБАНК» було звернуто стягнення становить 3 870 223 гривні 00 коп. (141 766,41 доларів США станом на 15.07.2021 року). Тобто, майно на яке було звернуто стягнення на 115 416,72 доларів СІЛА перевищує суму боргу яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 за кредитним договором МД6/2055К-07 (141 766,41 - 26 349, 69 = 115 416,72).

Існування вказаної обставини слугує підставою для стягнення із AT «ТАСКОМБАНК» на користь ОСОБА_1 115 416,72 доларів США як різниці між фактичною сумою заборгованості та вартістю майна на яке було звернуто стягнення, однак з огляду на перебування даної справи на стадії розгляду по суті у ОСОБА_1 відсутня процесуальна можливість подати відповідний зустрічний позов. Беручи до уваги вищенаведене вважає, що є достатні мотиви стверджувати, що з огляду на здійснене AT «ТАСКОМБАНК» стягнення на предмет іпотеки дійсна сума боргу за кредитним договором №06/2055К-07 є погашеною, а відтак підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

Заяви, клопотання.

14.04.2015 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі.

16.04.2015 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі.

13.05.2015 року представником позивача подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

17.07.2015 року представником позивача подано до суду заяву про збільшення позовних вимог.

01.09.2015 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

25.03.2016 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

23.02.2018 року представником позивача подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

28.03.2018 року представником позивача подано до суду заяву про збільшення позовних вимог.

28.08.2018 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

21.01.2019 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

05.09.2019 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

23.03.2021 року представником відповідача ОСОБА_5 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

23.03.2021 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

28.04.2021 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача

28.05.2021 року представником позивача подано до суду заяву про заміну сторони у справі.

24.06.2021 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд заяви про заміну сторони без участі представника відповідача.

15.07.2021 року представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків.

01.09.2021 року представником позивача подано до суду клопотання про проведення відео конференції.

27.10.2021 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

27.10.2021 року представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

03.12.2021 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подано до суду заяву про розірвання договору про надання юридичної допомоги.

03.12.2021 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

03.02.2022 року представником позивача подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

22.03.2022 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано до суду заяву про витребування доказів.

06.04.2022 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано до суду пояснення.

06.04.2022 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано до суду заяву про застосування строків позовної давності.

16.05.2022 року представником позивача подано до суду заперечення на пояснення та підстав для застосування строків позовної давності.

09.08.2022 року представником позивача подано до суду клопотання про проведення відеоконференції.

28.09.2022 року представником позивача подано до суду клопотання про проведення відеоконференції.

15.11.2022 року представником позивача подано до суду додаткові пояснення.

15.11.2022 року представником позивача подано до суду клопотання про проведення відеоконференції.

17.11.2022 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано до суду пояснення.

17.11.2022 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано до суду додаткові пояснення.

07.12.2022 року представником позивача подано до суду клопотання про проведення відеоконференції.

09.12.2022 року представником позивача подано до суду додаткові пояснення

31.01.2023 року представником позивача подано до суду клопотання про проведення відеоконференції.

31.01.2023 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано до суду судові дебати

29.03.2023 року представником позивача подано до суду клопотання про проведення відеоконференції.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

07.04.2015 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду відкрито провадження по справі та призначено справ до судового засідання.

20.10.2015 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду цивільну справу № 308/2494/15-ц передано судді Леміш О.М. для вирішення питання про обєднання.

12.01.2016 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Леміш О.М. в задоволенні клопотання про обєднання в одне провадження для їх спільного розгляду відмовлено.

24.06.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду залишено позовну заяву без руху.

03.09.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду продовжено розгляд справи.

03.09.2021 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду заяву про заміну сторони позивача задоволено.

03.10.2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду постановлено провести розгляд справи в режимі відеоконференції

04.04.2023 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду постановлено провести розгляд справи в режимі відеоконференції

Заслухавши вступне слово представника позивача, представника відповідачів , вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Заправиламич.1ст.13ЦПКУкраїнисудрозглядаєсправинеінакшеякзазверненням особи, поданимивідповіднодоцьогоКодексу,вмежах заявлених нею вимог інапідставі доказів, поданих учасниками справиабовитребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповіднодоч.1ст.81ЦПКУкраїникожнасторонаповиннадовеститі обставини, на яківонапосилаєтьсяякнапідставусвоїхвимогабозаперечень,крімвипадків, встановлених цим Кодексом.Частиною 5.даної статтіпередбачено,що докази подаються сторонами таіншими учасниками справи, ач.6 що доказуванняне може ґрунтуватися на припущеннях.

Згіднозч.7ст.81ЦПКУкраїнисуднеможезбиратидокази,щостосуютьсяпредметаспору,звласноїініціативи,крімвитребуваннядоказівсудомувипадку,коливінмаєсумнівиудобросовісному здійсненні учасникамисправиїхніхпроцесуальнихправ або виконанні обов`язків щододоказів, а також інших випадків, передбачених цимКодексом.

Доказамиєбудь-якідані,напідставіякихсудвстановлює наявністьабо відсутність обставин (фактів),щообґрунтовуютьвимогиізаперечення учасниківсправи,таінших обставин, якімають значення длявирішеннясправи(ч.1ст.76ЦПКУкраїни).

Фактичні обставини справи:

Судом встановлено,що 24жовтня 2007року міжфізичною особою ОСОБА_1 та Відкритимакціонерним товариством«Банк Універсальний»(08.07.2009р.змінено найменуванняна ПАТ«Універсал Банк»),було укладеноКредитний договір№06/2055К-07,згідно якого Банк надавПозичальнику ОСОБА_1 кредиту сумі50000,00(п`ятдесяттисяч дол.США 00центів)дол.США зісплатою 14,0%річних ,строком на 120 місяців , з кінцевим терміном повернення кредитних коштів в строк до 23.10.2017 року з погашенням суми кредиту та процентів у терміни передбачені умовами кредитного договору та відповідно до графіку погашення заборгованості по кредиту . ( а.с. 16- 22, Т.1)

Як встановлено судом, ОСОБА_1 отрималасуму кредитуу розмірі50000,00Доларів США,що стверджуєтьсязаявою навидачу готівки№ 100_36 від 24.10.2007року (а.с.23,Т.1)

Як вбачається з кредитного договору №06/2055К-07 від 24 жовтня 2007 року, ОСОБА_1 отримала коштивід Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний» на умовахстроковості,зворотності,забезпеченості,платності.

У відповідності до п. 4.4. Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня видачі кредиту по день його повернення за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. День надання кредиту і день повернення кредиту при нарахуванні процентів рахуються як один день. Нарахування процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом здійснюється щомісячно.

У відповідності до п. 6.1.1. Кредитного договору, Позичальник зобов`язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені Кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно Кредитного договору.

У відповідності до п. 6.1.4. Кредитного договору Позичальник зобов`язався при настанні випадків передбачених пп. 10.3.-10.4 Кредитного договору достроково погасити заборгованість по кредиту та процентах в повному розмірі, а також оплатити всі суми пені і штрафів. Невиконання Позичальником зобов`язань, передбачених цим пунктом, є підставою для примусового стягнення (в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно та/або інші види забезпечення) всієї заборгованості за Кредитним договором.

У відповідності до п. 9.1. Кредитного договору при порушенні строків погашення кредиту, сплати процентів за користування коштами Позичальник додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу за весь час прострочення.

Пунктом 9.2. Кредитного договору - у випадку невиконання зобов`язань передбачених пп. 6.1.5.-6.1.8. Кредитного договору, Позичальник сплачує штраф в розмірі 2% від суми кредиту за кожен випадок.

У відповідності до п. 10.3. Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору, а Позичальник зобов`язаний повернути Банку суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані Банку.

Як встановленосудом зметою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 06/1737К-07 від 24.09.2007 року, між відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 24.09.2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в іпотеку Банку салон краси, реконструйований з власних приміщень №3 та №4, загальною площею 141,6 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., зареєстрований за №9224 (а.с. 26-29 т. 1).

Як встановленосудом, що24жовтня 2007року міжфізичною особою ОСОБА_1 та Відкритимакціонерним товариством«Банк Універсальний»(08.07.2009р.змінено найменуванняна ПАТ«Універсал Банк»),було укладенододаткову угоду ( правочин)№1 додоговору іпотекивід 24.09.2007року, відповіднодо умовякого сторони дійшли згоди внестизміни тадоповнення впункт 1.1. розділу1договору іпотекивід 24.09.2007року, асаме данийдоговір забезпечує вимогиіпотекодержателя, щовипливають зкредитних договорів: кредитногодоговору №06/1737К-07 від24.09.2007року та кредитного договору №06/2055К-07 від 24 жовтня 2007 року, а також будь яких додаткових договорів до нього. (а.с. 24-25 т. 1).

Отже, забезпеченням виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором, є предмет іпотеки салон краси, реконструйований з власних приміщень №3 та №4, загальною площею 141,6 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно «додаткової угоди (правочин) №1 від 24.10.2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., за реєстровим №3792, до Договору іпотеки від 24.09.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І., за реєстровим №3224. Предмет іпотеки належить Позичальнику/Іпотекодавцю ОСОБА_1 .

Додаткова угода №1 від 14.02.2008 року до кредитного договору (додаток №1 від 14.02.2008, року до кредитного договору, додаток №2 від 14.02.2008 року до кредитного договору) Відповідно до даної додаткової угоди укладеної між ВАТ «Універсал Банк», в особі в.о. керуючого Ужгородського відділення № 1 Київської філії № 2 Білашинця І.І. та ОСОБА_1 сторони погодили, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість позичальника за сумою кредиту за договором становить 49571,77 дол. США. Сторони домовились, з дати укладення цієї додаткової Угоди доповнити Договір Додатком № 1 та Додатком № 2. Сторони також погодили, що позичальник зобов`язується в строк до 01 квітня 2008 року, забезпечити укладання ОСОБА_1 додаткової угоди № 2 про внесення змін до договору іпотеки від 24 жовтня 2007 року (зменшення процентної ставки по кредиту до 13% річних). ( а.с. 30- 38, Т.1)

Судом встановлено, що у зв`язку з неможливістю виконувати в повному обсязі своїх зобов`язань за Кредитним договором, було укладено та підписано з Позичальником необхідні зміни до Кредитного договору та Договору іпотеки, а також укладено договір поруки, а саме:

Додаткова угода №3 від 17.08.2009 року до кредитного договору, відповідно до вказаної додаткової угоди станом на 17 серпня 2009 року фактична заборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 47837,15 дол. США. Прострочена заборгованість станом на 17.08.2009 року становить 2179,44 дол. США ( а.с. 39- 46, Т.1)

Як встановленосудом, що 17.08.2009 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк», було укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору №06/2055К-07 від 24 жовтня 2007 року, відповідно до якої сторони домовились, що розмір плати за користування кредитом, передбачений договором (проценти за користування кредитом, комісії/плата/ винагороди за надання кредиту/відкриття кредитної лінії тощо) в будь-якому випадку не може перевищувати максимальних розмірів, передбачених додатком, передбачених додатком № 1 до цієї додаткової угоди до договору, якщо інше не передбаченому мовами договору та/або окремими додатковими угодами до договору. ( а.с. 47- 48, Т.1)

Як встановленосудом, 17.08.2009 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк», було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, відповідно до якого сторони домовились доповнити пункт 1 договору іпотеки абзацами наступного змісту:

«В будь-якому випадку , іпотекою, за цим договором іпотеки забезпечується в повному обсязі виконання усіх зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 06/2055К-07 від 24 жовтня 2007 року, укладеним між боржником та іпотекодержателем, та в тому числі за наступними додатковими угодами до Основних договорів: 1) Додатковою угодою № 1 від 24 жовтня 2007 року до Основного договору № 1; 2) додатково угодою №1 від 14 лютого 2008 року до Основного договору; 3) будь-якими іншими додатковими угодами, які будуть укладені до Основного договору з моменту набрання чинності цією додатковою угодою до договору іпотеки. ( а.с. 49-50, Т.1)

Як встановленосудом, 29.12.2010 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк», було укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору №06/2055К-07від 24жовтня 2007року, відповіднодо якої:станом на29грудня 2010року фактичназаборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 48652,41дол.США.Прострочена заборгованістьстаном на 29.12.2010року становить 3401,64дол.США.Відповідно доп. 1.3 додаткової угодисторони домовилисьщо здати підписанняцієї додатковоїугоди позичальникзобов`язується здійснювати погашенняСтрокової заборгованостіза кредитом(крімПростроченої заборгованості,вказаної вп.1.2.1цієї додатковоїугоди),а такожна наступнихумовах.Відповідно доп. 1.3.1 додаткової угодисторони домовилисьщо позичальникзобов`язаний повернутистрокову заборгованістьза кредитому повномуобсязі втерміни тарозмірах,що встановленіграфіком погашеннякредиту згідноДодатку №1до цієїДодаткової угоди(зврахуванням умовп 1.3.4.цієї Додатковоїугоди),якщо тільки незастосовується інший(коротший) термінповернення кредитувідповідно доумов договорута/абоцієї Додатковоїугоди та/абозгідно умоввідповідної угодиСторін. ( а.с. 51-58, Т.1)

Як встановленосудом, 29.12.2010 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк», було укладено додаткову угоду № 6 до кредитного договору №06/2055К-07 від 24 жовтня 2007 року, відповідно до якої сторони домовились, щодо розміру плати за користування кредитом, передбачений договором (проценти за користування кредитом, комісії/плата/ винагороди за надання кредиту/відкриття кредитної лінії тощо), ( а.с. 59-60, Т.1)

Як встановленосудом, 29.12.2010року міжфізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ«Універсал Банк»,було укладенодоговір провнесення зміндо договоруіпотеки,відповідно доякого сторони домовились доповнити пункт 1.1 договору іпотеки абзацами наступного змісту:

«В будь-якому випадку , іпотекою, за цим договором іпотеки забезпечується в повному обсязі виконання усіх зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 06/2055К-07 від 24 жовтня 2007 року, укладеним між боржником та іпотеко держателем, та в тому числі за наступними додатковими угодами до Основних договорів: 1) Додатковою угодою № 1 від 14 лютого 2008 року до Основного договору № 1; 2) додатковою угодою №3 від 17 серпня 2009 року до Основного договору; 3) додатковою угодою №4 від 17 серпня 2009 року до Основного договору; 4) додатковою угодою №5 від 29 грудня 2010 року до Основного договору; 5) додатковою угодою №6 від 29 грудня 2010 року до Основного договору; 6) будь-якими іншими додатковими угодами, які будуть укладені до Основного договору з моменту набарнн6я чинності цією додатковою угодою до договору іпотеки. ( а.с. 61-62, Т.1)

Як встановленосудом, 24.02.2012 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк», було укладено додаткову угоду № 7 до кредитного договору №06/2055К-07 від 24 жовтня 2007 року, відповідно до якої сторони домовились, що станом на 24 лютого 2012 року фактична заборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 45660,64 дол. США. Заборгованість минулих періодів , що є непогашеною станом на 24.02.2012 року становить 992,68 дол. США; Пунктом 1.3.1 встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути строкову заборгованість за кредитом у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до цієї Додаткової угоди (з врахуванням умов п 1.3.4. цієї Додаткової угоди), якщо тільки не застосовується інший (коротший) термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або цієї Додаткової угоди та/або згідно умов відповідної угоди Сторін. ( а.с. 63-72, Т.1)

Як встановленосудом, 24.02.2012 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк», було укладено додаткову угоду № 8 до кредитного договору №06/2055К-07 від 24 жовтня 2007 року, відповідно до якої сторони домовились щодо розміру плати за користування кредитом, передбачений договором (проценти за користування кредитом, комісії/плата/ винагороди за надання кредиту/відкриття кредитної лінії тощо) в будь-якому випадку не може перевищувати максимальних розмірів, передбачених додатком № 1 до цієї додаткової угоди до договору, якщо інше не передбаченому мовами договору та/або окремими додатковими угодами до договору. ( а.с. 73-74, Т.1)

Як встановленосудом, 18.12.2012 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк», було укладено додаткову угоду № 9 до кредитного договору №06/2055К-07 від 24 жовтня 2007 року, відповідно до якої станом на 18 грудня 2012 року фактична заборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 48008,51 дол. США. Заборгованість минулих періодів що є непогашеною станом на 18.12.2012 року становить 3389,40 дол. США ( а.с. 75-78,Т.1)

Як встановленосудом, 18.12.2012 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк», було укладено додаткову угоду № 10 до кредитного договору №06/2055К-07 від 24 жовтня 2007 року, відповідно до якої сторони домовились, щодо розміру плати за користування кредитом, передбачений договором (проценти за користування кредитом, комісії/плата/ винагороди за надання кредиту/відкриття кредитної лінії тощо) в будь-якому випадку не може перевищувати максимальних розмірів, передбачених додатком № 1 до цієї додаткової угоди до договору, якщо інше не передбаченому мовами договору та/або окремими додатковими угодами до договору. ( а.с. 79-80,Т.1)

Як встановленосудом, 18.12.2012року міжфізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ«Універсал Банк»,було укладенодоговір провнесення зміндо договоруіпотеки,відповідно доякого сторони погодили, що іпотекою за договором іпотеки, в доповнення до того, що було обумовлено такому договорі іпотеки 06/2055К-07 від 24 жовтня 2007 року, укладеним між іпотеко держателем та боржником. При цьому основний договір включає в себе будь-які додаткові угоди до основного договору, зокрема, але не виключно: 1) Додатковою угодою № 1 від 14 лютого 2008 року до Основного договору № 1; 2) додатковою угодою №3 від 17 серпня 2009 року до Основного договору; 3) додатковою угодою №4 від 17 серпня 2009 року до Основного договору; 4) додатковою угодою №5 від 29 грудня 2010 року до Основного договору; 5) додатковою угодою №6 від 29 грудня 2010 року до Основного договору; 6) додатковою угодою №7 від 24 лютого 2012 року до Основного договору; 7) додатковою угодою №8 від 24 лютого 2012 року до Основного договору; 8) додатковою угодою №9 від 18 грудня 2012 року до Основного договору; 9) додатковою угодою №10 від 18 грудня 2012 року до Основного договору; будь-якими іншими додатковими угодами, які будуть укладені до Основного договору з моменту набарнн6я чинності цією додатковою угодою до договору іпотеки.( а.с. 81-82,Т.1)

Як встановленосудом, 25.10.2013 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк», було укладено додаткову угоду № 11 до кредитного договору №06/2055К-07від 24жовтня 2007року, відповіднодо якої сторонидомовились,що станомна 25жовтня 2013року фактичназаборгованість позичальника ОСОБА_1 становить 48634,96дол.США.Заборгованість минулихперіодів, щоє непогашеною станомна 25.10.2013року 5531,76дол.США.Відповідно доп.16 додаткової угоди № 11 до кредитного договору №06/2055К-07 від 24 жовтня 2007 року, кінцевий термінпогашення 01.08.2019року .( а.с. 83-90,Т.1)

Як встановленосудом, 25.10.2013 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк», було укладено додаткову угоду № 12 до кредитного договору №06/2055К-07 від 24 жовтня 2007 року, відповідно до якої сторони домовились щодо розміру плати за користування кредитом, передбачений договором (проценти за користування кредитом, комісії/плата/ винагороди за надання кредиту/відкриття кредитної лінії тощо) в будь-якому випадку не може перевищувати максимальних розмірів, передбачених додатком № 1 до цієї додаткової угоди до договору, якщо інше не передбаченому мовами договору та/або окремими додатковими угодами до договору. .( а.с. 91-92,Т.1)

Окрім цього , в забезпечення виконання зобов`язань щодо поверненнясуми кредиту за кредитним договором між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 25.10.2013 р. , згідно умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, відповідачі по справі відповідають перед кредитором як солідарні боржники. ( а.с. 94-101, Т.1)

Як встановленосудом, 25.10.2013 року між фізичною особою ОСОБА_2 та ПАТ «Універсал Банк», було укладено додаткову угоду до договору поруки №06/2055П від 24.02.2012 року, відповідно до якого ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 домовились про наступне: сторони дійшли згоди розірвати договір з 25 жовтня 2013 року. ( а.с. 93, Т.1)

Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.

Позивач своїзобовязання закредитною угодоювиконав вповному обсязі,а саменадав відповідачу ОСОБА_1 кредит урозмірі 50 000,00 дол. США.

Однак, як стверджуєпозивач ,у порушенняумов договору ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та відсотків. Внаслідок цього, станом на на 26.10.2021 року загальна сума заборгованості відповідачів перед банком становить 40330,17 дол. США заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені), що стверджується розрахунком заборгованості долученим до матеріалів справи, а саме до заяви про зменшення позовних вимог.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 30.09.2014року директоромДепартаменту поуправлінню дебіторськоюзаборгованістю ПАТ«Універсал Банк»Лугова О. було надіслано вимогу про сплату простроченоїзаборгованості закредитним договором,процентами,нарахованими закористування кредитнимикоштами,та штрафнісанкції запорушення виконаннязобов`язань,а такожзазначено,що увипадку невиконання цієївимоги термінповернення кредитувизнається Банкомтаким,що наставдостроково натридцять першийдень змоменту отриманняцієї вимогита банкбуде вимушенийстягнути всюсуму кредитув примусовомупорядку зпокладенням витрат,пов`язаних ізсплатою судовогозбору тавитратами виконавчогопровадження ( а.с. 102-107, Т.1)

Як встановлено судом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали вимогу Банку 14.10.2014 року ( а.с. 103,105. Т.1)

29.04.2021 року між АТ «Універсал Банк» та АТ «Таскомбанк» було укладено договір факторингу № НІ/11/2-Ф , відповідно до якого АТ «ТАСКОМБАНК» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ПАТ «Універсал Банк» , в тому числі і до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором №06/2055К-07 від 24.10.2007 року.

Доданим до матеріалів справи витягом з реєстру прав вимоги (додаток № 1) до договору відступлення прав вимоги від 29.04.2021 року підтверджується, що до переліку кредитних договорів, які включені до додатку № 1, увійшов кредитний договір №06/2055К-07 від 24.10.2007 року, укладений з відповідачем ОСОБА_1 .

Враховуючи положення ст. ст. 514, 516 ЦК України, згідно з якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до Договору про відступлення прав вимоги та чинного законодавства України АТ «ТАСКОМБАНК» набув усі права вимоги повідступленим кредитнимдоговорам, включаючи сплату суми основного боргу,відсотків, комісій, нарахованихштрафнихсанкцій.

Нормативно-правове обґрунтування :

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповіднодостатті204ЦивільногокодексуУкраїни(далі-ЦКУкраїни) правочин є правомірним,якщойогонедійсністьпрямоневстановленазакономабоякщовінне визнаний судомнедійсним.

Згіднозчастиноютретьоюстатті215ЦКУкраїни,якщонедійсністьправочинупрямоневста-новленазаконом,алеоднаізсторінабоіншазаінтересованаособазаперечуєйого дійсність на підставах,встановленихзаконом,такийправочинможебутивизнанийсудомнедійсним(оспорю-ванийправочин).

Отже,вчиненийправочинвважаєтьсяправомірним,доки цяпрезумпціяне буде спростована напідставісудовогорішення,якенабралозаконноїсили.

Уразінеспростування презумпції правомірностідоговору всіправа,набуті сторонами правочину,повинніздійснюватися,аобов`язкипідлягаютьвиконанню.

В силу приписівст. 204 ЦК Українидіє презумпція дійсності правочину.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.527ЦКУкраїни Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.530ЦКУкраїни Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст.610,611,612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже,дляналежноговиконаннязобов`язаннянеобхіднодотримувативизначені у договорі строки(терміни),зокремащодосплати процентів,апрострочення виконання зобов`язання єйогопорушенням.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу Українидоговірні зобов`язання єобов`язковими длявиконаннясторонами у порядкута у строк, визначенийвідповідним договором, або законом.

За приписами ст. ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільнезаконодавствоґрунтується напринципах справедливості, добросовісності та розумності тапередбачає обов`язковість виконаннядоговірних зобов`язань.

Відповідно до статті 1048ЦК України (вредакції чиннійна моментукладення кредитногодоговору),позикодавець маєправо наодержання відпозичальника процентіввід сумипозики,якщоіншене встановленодоговором абозаконом.Розмірі порядокодержанняпроцентіввстановлюються договором. Якщодоговором не встановлений розмір процентів,їх розмірвизначаєтьсяна рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 29.04.2021 року заборгованість ОСОБА_1 , перед банком становила 111921,75 дол. США, з яких: 44114,71 дол. США сума основного боргу та 67 807,04 дол. США відсотки. ( а.с. 85, Т.3)

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, позивач АТ «ТАСКОМБАНК» звернув стягнення на предмети іпотеки, переданий як забезпечення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором в позасудовому порядку , шляхом реєстрації права власності, а саме 20 серпня 2021 року АТ «Таскомбанк» в позасудовому порядку звернуло стягнення на предмети іпотеки, передані як забезпечення виконання ОСОБА_1 грошового зобов`язання за кредитним договором № 06/2055К-07 від 24.10.2007 року, шляхом реєстрації права власності.

Наведене стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 271558905 від 20.08.2021 року, відповідно до якого власником (1/1 частки) нежитлового приміщення, салон краси, реконструйований з власних приміщень №3 та № 4, за адресою АДРЕСА_1 є АТ «Таскомбанк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Вартість предмету іпотечного договору на момент набуття АТ «Таскомбанк» права власності на них була визначена на підставі висновку про вартість предмета іпотеки.

З урахуванням прийняття банком у власність іпотечного майна позивач зменшив позовні вимоги та заявив до стягнення з відповідачів солідарно заборгованість яка відповідно до розрахунку заборгованості станом на 20.08.2021 року становить: 40330,17 дол. США заборгованість по відсоткам.

Стосовнопозовних вимог, щодо стягнення процентівзакористування кредитом суд зазначаєнаступне.

Представник позивачавказує,що станомна 26.10.2021року відповідач має заборгованістьза кредитнимдоговором №06/2055-07 від 24.10.2007, в розмірі 40330,17 доларів США, з яких : заборгованість по відсотках ( в т.ч. прострочені) в сумі 40 330,17 дол. США, що стверджується даними розрахунку заборгованості , долученим до матеріалів справи, зокрема до заяви про зменшення позовних вимог.

Щодонарахуваннятастягненняпроцентіввідсумипозики(кредиту)післяспливу строку кредитування.

Що стосується розміру нарахованих позивачем відсотків, закредитним договоромза періодз01.04.2014рокупо20.08.2021року,(цей період вказав іпредставник позивачав судовомузасіданні) судвраховує правову позицію,яка викладена у пунктах48-55постанови Великої Палати Верховного Суду від28березня 2018року усправі №444/9519/12, якаполягаєвтому,щоздня закінчення строкудії кредитного договору відносини між банкомта відповідачемзасвоєюсуттю перейшлиз кредитнихправовідносин, які передбачають правомірне користування чужими грошовими коштамизісплатою відповідних процентів визначениху договорі, у відносини незаконного користуваннячужими грошовими коштами,тобто перейшлив охоронні правовідносини,правата інтереси позивача заякимизабезпечені частиною другою статті625ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошовогозобов`язання.

Тобто,ВеликаПалатаВерховногоСудузазначила,щоправокредитодавцянараховувати передбачені договоромпроценти закредитом припиняєтьсяпісляспливу визначеного договором строкукредитуваннячиуразі пред`явленнядопозичальника вимоги згідноз частиною другою статті1050ЦКУкраїни. Вохоронних правовідносинах праватаінтереси позивачазабезпечені частиною другою статті625ЦКУкраїни, яка регламентуєнаслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно вимог ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки позивачем 30.09.2014 року пред`явленодопозичальника вимогу в тому числі і про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, топісля цієї датиправокредиторанараховувати передбачені договором процентитаінші платежі за кредитомприпинилися.

Отже,включенняпозивачемдорозрахункупроцентівзакористування кредитом періодуз 13.11.2014 року ( 31 день з моменту отримання вимоги від 30.09.2014 року) по20.08.2021року єбезпідставним.

Суд зазначає, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2статті 1050 Цивільного кодексу Українивважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2статті 1050 Цивільного кодексу Україниправо кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється.

Зважаючи на правові висновки викладені упунктах48-55постановиВеликої Палати ВерховногоСуду від28березня2018рокуусправі№ 444/9519/12,на переконаннясуду позивач неправомірно здійснив нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строкукредитування.

Банк не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другоїстатті 625 ЦК України.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК України.

Водночас при прийнятті рішення , суд враховує правові висновки викладені Конституційним Судом України в своєму рішенні від 22.06.2022 року (Справа № 3-188/2020(455/20))

У цьому Рішенні, перевіряючи на відповідністьКонституції Україниприпис першого речення частини першоїстатті 1050 ЦК України, Конституційний Суд України вказав, що приписи частини другоїстатті 625 ЦК України, першогоречення частини першоїстатті 1050 ЦК Українита частини першоїстатті 1048 ЦК Українирегулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними.

Обов`язковість умов договору превалює над загальними нормами права, якщо такі умови не порушують загальних принципів та засад у цьому випадку цивільного законодавства.

Про такий пріоритет ідеться і в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 у справі №3-188/2020(455/20) за конституційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 ЦК України, у пункті 7 якого зазначено, що аналіз сфери застосування приписів статей 625 та 1050 ЦК України свідчить про те, що вони унормовують питання відповідальності за порушення грошового зобов`язання позичальником, тоді як приписи статті 1048 ЦК України визначають загальні умови нарахування, сплати процентів за користування грошовими коштами як істотні умови договору позики, кредитного договору.

Конституційний Суд України вказав, що застосування припису першого речення частини першої статті 1050 ЦК України як такого, що його скеровано на надання кредитодавцеві права на отримання трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат як заходів цивільної відповідальності за неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань, не може впливати на право кредитодавця на отримання процентів як плати за користування кредитом, тобто на право вимагати від боржника виконання зобов`язань за кредитним договором у натурі.

Аналізуючи приписистатей 8,41Конституції України,Кодексу,Закону України„Про банки і банківську діяльність, ураховуючи юридичні позиції Конституційного Суду України, практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття „майно в розумінні приписустатті 1Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року(далі - Конвенція), вважає, що „легітимні очікування на отримання процентів за кредитом є аспектом права власності, набутого у відповідності до закону та захист якого гарантується Конституцією України (ст. 41), і стверджує, що „положення першого реченнячастини першоїстатті 1050 Цивільного Кодексу України обмежує Банк в отриманні нарахованих процентів за користування позикою моментом настання терміну повернення позики, а не зарахуванням грошової суми, що позичалася на банківський рахунок кредитора.

Припис першого реченнячастини першоїстатті 1050 Кодексу „обмежує Позикодавця (після настання дати повернення позики) отримувати проценти за кредитами , в результаті чого Позикодавця було протиправно позбавлено права власності набутого у відповідності до закону (ст. 41Основного Закону Держави), обмежено його право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42Конституції України), а тому, вказана стаття Цивільного Кодексу України, є неконституційною.

Одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є pacta sunt servanda (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина першастатті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629).

Питання укладання кредитного договору, його істотних умов, форми, процентів за кредитним договором тощо визначено, зокрема, приписамистатей 1048,1049,1050,1054,1055,1056-1Кодексу.

Так, відповідно дочастини першоїстатті 1054 Кодексу „за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, за кредитним договором у позичальника виникає зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування грошовими коштами. Цьому зобов`язанню позичальника відповідає право кредитодавця вимагати повернення кредиту та сплати процентів.

З огляду на приписичастини другоїстатті 1056-1Кодексу в кредитному договорі як істотні умови мають бути визначені розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок сплати процентів.

Приписабзацу другогочастини першої статті 1048 Кодексу, який застосовується до кредитного договору на підставічастини другоїстатті 1054 Кодексу, установлює, що за загальним правилом проценти як плату за користування грошовими коштами виплачують щомісяця до дня повернення позики, якщо сторони в договорі не досягли іншої домовленості. При цьому позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування позиченої грошової суми на його банківський рахунок (частина третястатті 1049 Кодексу).

Банк та Позичальник, укладаючи Кредитний договір, домовились, що проценти як плата за користування грошовими коштами (кредитом) будуть нараховані, а відповідно мають бути виплачені до дня повернення кредиту. Тобто в Кредитному договорі сторони відтворили загальне правило, що його встановлено приписомабзацу другогочастини першої статті 1048 Кодексу.

Така домовленість сторін Кредитного договору, означає, що Банк із дати укладення Кредитного договору очікував на отримання процентів як плати за користування кредитом до дня його фактичного повернення і що в разі неповернення Позичальником кредиту у строк, обумовлений Кредитним договором, Банк мав право вимагати сплати процентів за користування кредитом, що їх нараховано за прострочений період - після настання дати повернення кредиту до дня його фактичного повернення.

Європейський суд із прав людини „вимогу розглядає як „актив. У своїх рішеннях він неодноразово наголошував, що якщо майновий інтерес має характер вимоги, його можна вважати „активом, а особу, якій він належить, можна вважати такою, що має „правомірні очікування на його отримання тоді, коли цей майновий інтерес має достатні підстави в національному праві, наприклад, якщо існує усталена судова практика національних судів, що підтверджує його наявність [рішення у справіKopecky v. Slovakiaвід 28 вересня 2004 року (заява № 44912/98), § 52; у справіAnheuser-Busch Inc. v. Portugalвід 11 січня 2007 року (заява № 73049/01), § 65].

Оцінюючи підстави, що є в національному праві, для визнання очікувань Банку на отримання процентів як плати за користування кредитом до дня його фактичного повернення правомірними, Конституційний Суд України зазначає таке.

Згідно зчастиною першоюстатті 190 Кодексу майном як особливим об`єктом є окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. До майнових прав належать, зокрема, права вимоги (абзац третійчастини другої статті 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні).

Проценти за користування кредитом - це певна грошова сума, яку позичальник має сплатити кредитодавцеві за умовами кредитного договору, а кредитодавець відповідно має право вимагати сплати йому такої суми грошових коштів (процентів). Це право вимоги на отримання процентів за користування кредитом належить до майнових прав і підлягає вираженню в грошовому еквіваленті.

Відповідно до вимог ч.1 ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так, як своїхзобов`язаньзакредитнимдоговором відповідачі добровільно не виконують належним чином, але як боржники вони не звільняються від відповідальності за неможливість виконаннянимигрошовогозобов`язання, то у позивача виникло право вимагати від відповідачів сплати процентів.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення процентівза кредитнимдоговором , суд враховуєправовупозицію, яка викладена Конституцийним судом України від 22.06.2022 Справа №3- 188/2020(455/20)

Відповідно до п.12 Постанови №5 Пленуму ВССУ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року "у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК".

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі ст.554ЦКУкраїни у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором.

Так як своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 не виконувала належним чином, то у позивача виникло право вимагати від боржника та поручителя суми заборгованості за процентами в солідарному порядку.

Щодо заявипредставника відповідачів прозастосуваннястроків позовної давності

Оцінюючизаявупредставника відповідачів прозастосуваннястроків позовної давності, судприйшов до висновку,щоза приписами ст.256ЦКУкраїни позовна давність -це строк, умежах якогоособаможе звернутисядосудузвимогоюпро захист свого цивільного права абоінтересу.

Відповіднодостатті256ЦКУкраїни позовнадавність-цестрок,умежах якого особаможе звернутисядосудузвимогоюпрозахистсвогоцивільного праваабо інтересу. Позовна давність обчислюєтьсязазагальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюєтьсявзаконі зметою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законніінтересияких порушені, до реалізації права наїхпозовнийзахист протягом установленогостроку.

Згіднозчастиноюпершоюстатті261ЦКУкраїни перебігпозовноїдавності починається від дня, колиособадовідаласяабомогла довідатисяпропорушення свого права абопро особу,яка його порушила.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із цим, згідно роз`яснень, даних в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», якщо строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Прицьому,всудовомузасіданніневиявленопідставдлязастосуваннястроківпозовноїдавності за заявоюпредставника відповідачів, з огляду на наступне.

Заява про застосування строків позовної давності обґрунтована тим, що позивач звернувся із позовною заявою до суду 04.03.2015, а оскільки по кредитному договору здійснювалися щомісячні платежі, тому є підстави для застосування строку позовної давності по відношенні до суми заборгованості, яка виникла за період з 24.10.2007 по 01.03.2012 року.

Однак згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору, позичальник перестав виконувати зобов`язання по сплаті суми кредиту 01.03.2014 ,а по сплаті процентів 01.04.2014 року.

Тобто, у даній справі, позивач міг пред`явити позов до боржників протягом трьох років, починаючи від дати невиконання позичальником зобов`язання із поверненням суми кредиту (з 01.03.2014) та зобовязання із не сплати процентів по кредиту (з 01.04.2014).

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною у мовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог з підстав неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, що є самостійною і достатньою підставою для стягнення боргу, суд не вбачає необхідності надавати правову оцінку іншим аргументам позовної заяви.

Відповіднодост.89ЦПКУкраїни, суд оцінюєдокази засвоїмвнутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсянавсебічному,повному, об`єктивномута безпосередньому дослідженні наявних усправі доказів. Жодендоказ немає длясуду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємнийзв`язок доказівв їхсукупності.

З урахуваннямвсіхобставинсправи,враховуючивимогист.81ЦПКУкраїни кожна сторона зобов`язана довести тіобставини,наяківона посилається,якнапідставу своїх вимог і заперечень,виходячизпринципупроцесуальногорівноправ`ясторін,тавраховуючиобов`язоккожноїсторонидовеститіобставини,наяківонапосилається,виходячиізпринципів розумності та справедливості,оцінюючиналежність,допустимість,достовірністьтадостатністькожного доказуокремо,атакождостатністьі взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсянавсебічному,повному,об`єктивномутабезпосередньому дослідженню наявних усправідоказів,враховуючиправовупозицію викладену у рішенні Конституцийного судуУкраїни від22.06.2022Справа №3-188/2020(455/20) , суд приходить до висновку, про задоволення зменшених позовних вимог.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст.525,526,530,610,612,623,624,1048,1049,1050,1054ЦКУкраїни, ст.ст.12,76,81,89, 141,259263-265,268,354, 355ЦПКУкраїни ,суд,

УХВАЛИВ:

Зменшені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» правонаступником якого є АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №06/2055К-07 від 24.10.2007 року - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за Кредитним договором №06/2055К-07 від «24» жовтня 2007 року в розмірі 40330,17 дол. США (сорок тисяч тристо тридцять дол. США, 17 центів).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Таскомбанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок.

Якщо в судовому засіданнібулооголошенолишевступну та резолютивнучастини судового рішення абоу разі розгляду справи(вирішенняпитання)безповідомлення (виклику)учасників справи,апеляційнаскарганарішення судуподаєтьсяпротягомтридцяти днівз дня складенняповного судового рішення(ч.1 ст.354,ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набираєзаконної сили післязакінчення строку для подання апеляційноїскарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скаргирішення,якщо його нескасовано, набирає законноїсили після повернення апеляційної скарги,відмовиу відкритті чи закриття апеляційного провадженняабо прийняттяпостанови судуапеляційноїінстанціїза наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2ст.273 ЦПКУкраїни).

Учасник справи, якомуповне рішення не було вручене у день його проголошення або складення,має право напоновленняпропущеногостроку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скаргаподана протягомтридцяти днівз дняврученняйомуповногорішення(п.1 ч.2ст.354ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску зіншихповажнихпричин (ч.3ст.354 ЦПК України).

Учасникисправи:

Позивач - АТ «Таскомбанк» (01032,м.Київ,вул.С.Петлюри,30,код ЄДРПОУ:09806443);

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_3 );

Дата складанняповного текстусудового рішення - 19.04.2023 .

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца