Ухвала суду № 111519424, 14.06.2023, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" червня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/569/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши заяву Рівненської міської ради про забезпеченння позову у справі

за позовом Рівненської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного побудованого об`єкту нерухомого майна

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Рівненська міська рада звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний до використання стан шляхом знесення самочинного побудованого об`єкту нерухомого майна.

Разом з позовною заявою Рівненською міською радою подано заяву про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, господарський суд встановив наступне.

Із поданої заяви про забезпечення позову вбачається, що заявник просить суд вжити заходи щодо забезпечення позову, шляхом накладання арешту та заборони ТОВ "Траст Ін Інвест" вчиняти будь - які дії зокрема - відчуження, оренди, поділу, об`єднання, дарування, проведення будівельних робіт та будь - яких інших дій, зокрема реєстраційних, щодо торгового павільйону (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101) загальною площею 28 кв.м., розташованого на земельній ділянці комунальної власності 5610100000:01:011:0084, а також передавати відповідні права іншим особам.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник вказує, що предметом спору у даній справі є припинення права власності на об`єкт нерухомого майна - торговий павільйон площею 28 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна 1817385756101) та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:011:0084, площею 99 кв.м. та приведення її у придатний до використання стан шляхом знесення самочинно побудованого об`єкту нерухомого майна.

В той же час, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/19915/19 визнано дії щодо внесення запису державного реєстру речових прав незаконними та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області Насанович Наталії Анатоліївни від 23.04.2019 індексний № 46606655, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна приміщення - торговий павільйон загальною площею 28м.кв., розташованого за адресою: м. Рівне. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101.

Однак, усвідомлюючи протиправність проведеної реєстрації права власності на торговий павільйон, ОСОБА_1 передала право власності на нього ТОВ "Транс Ін Інвест".

На підставі викладеного, позивач вважає, що не вжиття заходів до забезпечення позову надасть можливість відповідачу здійснити відчуження торгового павільйону на користь третіх осіб, що як наслідок, призведе до неможливості виконання рішення суду та завдасть шкоди позивачу.

Суд, розглянувши долучені до заяви докази приходить до висновку, що наведених у заяві пояснень та доданих до заяви доказів достатньо для розгляду заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За наслідками дослідження вимог заяви, наведеного заявником обґрунтування вимог та доданих ним до заяви доказів, суд не встановив підстав, які б вказували на необхідність виклику заявника та/або витребування від нього додаткових пояснень або додаткових доказів.

Враховуючи наведене, заява розглядається за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 140 ГПК України, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

За приписами ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника для забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, умовою застосування заходів для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу для забезпечення позову.

При цьому, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Тобто, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Матеріалами справи підтверджено, що на даний час власником спірного майна є Товариство з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест".

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 335140732 від 09.06.2023, перехід права власності до відповідача відбувся на підставі таких документів: рішення учасника ТОВ "Траст Ін Інвест" посвідчене приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Камінською Я.М., серія та номер 05/2022, виданий 29.12.2022, видавник Товариство з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест"; Акт приймання - передачі та оцінки майнових внесків до статутного капіталу ТОВ "Траст Ін Інвест" посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Камінською Я.М., серія та номер 01/2022, виданий 29.12.2022, видавник ТОВ "Траст Ін Інвест" / Табачук Т.Д.

При цьому, суд враховує, що в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебувала справа № 569/19915/19 за позовом Рівненської міської ради до відповідача ОСОБА_1 , Державного реєстратора Насанович Наталії Анатоліївни виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Управління державного архітектурно-будівельного контролю, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та скасування записів.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.06.2021 визнано дії щодо внесення запису державного реєстру речових прав незаконними та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області Насанович Наталії Анатоліївни від 23.04.2019р. індексний № 46606655, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна приміщення - торговий павільйон загальною площею 28 м.кв., розташованого за адресою: м. Рівне. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101.

Так, у вказаному рішенні вказано, що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46606655 від 23.04.2019, прийнятим державним реєстратором Насанович Наталією Анатоліївною Виконавчого комітету Грушвицької сільської ради Рівненського району Рівненської області, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на нежитлове приміщення - торговий павільйон загальною площею 28 м.кв. , розташоване за адресою: м. Рівне. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101.

Зазначене рішення від 17.06.2021 залишене без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 08.02.2022.

В постанові Рівненського апеляційного суду зазначено, що встановлені обставини справи в сукупності із нормами закону, якими вони регулюються, дають суду підстави для висновку про те, державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна проведена з порушенням, при чому, з боку відповідачки ОСОБА_1 таке порушення було свідомим та виявилось у невиконанні припису ДАБК про знесення самочинно збудованого об`єкту та всупереч зазначеному припису подальшому зверненні до державного реєстратора з метою проведення державної реєстрації цієї нерухомості, а відтак., про те, що задоволення позовних вимог судом першої інстанції є обґрунтованим і законним.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, не підлягає доказуванню факт незаконної державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна та, відповідно, скасування рішення державного реєстратора про внесення запису про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - торговий павільйон загальною площею 28 кв.м.

В той час, як вбачається з матеріалів заяви, з моменту скасування реєстрації права власності на торговий павільйон за ОСОБА_1 , остання, усвідомлюючи незаконність своїх дій, всупереч рішенню суду, що набрало законної сили, здійснила відчуження спірного майна шляхом його передачі до статутного капіталу ТОВ "Траст Ін Інвест".

Суд також враховує, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 13.06.2023, здійсненого на запит суду, засновниками (учасниками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест" є ОСОБА_2 (розмір частки 1 000,00) та ОСОБА_1 (розмір частки 140 000,00). Дата державної реєстрації створення юридичної особи - 07.11.2022.

Таким чином, за результатами аналізу заяви про забезпечення позову суд зазначає, що наявні докази свідчать про наявність спору щодо переходу права власності від ОСОБА_1 до ТОВ "Траст Ін Інвест".

При цьому, суд враховує, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Крім того, судом встановлено, що існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, що було доведено заявником у заяві про забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, судом встановлено наявність зв`язку між заявленими заходами для забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, з якими заявник звернувся до суду, з метою забезпечення рівності та збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

Згідно з частиною 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З приводу зустрічного забезпечення суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 ГПК України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.

Крім того, суд зазначає, що зацікавлена особа не позбавлена права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст. 141 ГПК України.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 4 ст. 144 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Рівненської міської ради про забезпечення позову - задоволити.

2. Вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладання арешту та заборони ТОВ "Траст Ін Інвест" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 26, код ЄДРПОУ 44677906) вчиняти будь - які дії, зокрема - відчуження, оренди, поділу, об`єднання, дарування, проведення будівельних робіт та будь - яких інших дій, зокрема реєстраційних, щодо торгового павільйону (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1817385756101) загальною площею 28 кв.м., розташованого на земельній ділянці комунальної власності 5610100000:01:011:0084, а також передавати відповідні права іншим особам.

3. Стягувачем за даною ухвалою є: Рівненська міська рада (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12 А, код ЄДРПОУ 34847334).

4. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Траст Ін Інвест" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 26, код ЄДРПОУ 44677906).

5. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років, а саме: до 15.06.2026 включно.

Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 14 червня 2023 року та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Суддя А.М. Горплюк