Рішення № 111518124, 13.06.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2023м. ДніпроСправа № 904/728/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украртмет", м. Краматорськ Донецької області

до Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод", м. Марганець Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 157 439 грн 50 коп. за договором поставки від 09.12.2021 № 09/12/1-2021

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украртмет" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 23.01.2023 № 23-04, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" заборгованість в сумі 157 439 грн 50 коп., з яких: 115 999 грн 99 коп. - основний борг, 3 279 грн 78 коп. - 3% річних, 28 975 грн 08 коп. - інфляційні втрати, 9 184 грн 65 коп. - пеня, відповідно до умов договору поставки від 09.12.2021 № 09/12/1-2021.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 684 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку складає 10 500 грн 00 коп., просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною від 13.01.2022 № ВН-000000003.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

06.04.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивача про доручення до матеріалів справи документів, що підтверджують витрати на професійну правничу допомогу від 27.03.2023 № б/н, відповідно до якого просив суд покласти на відповідача витрати позивача на правничу допомогу в сумі 6 000 грн 00 коп. Надав докази на підтвердження витрат.

Господарський суд наголошує на тому, що через відсутність належного фінансування, відправлення поштової кореспонденції Господарським судом Дніпропетровської області станом на 13.02.2023 не здійснювалося. За вказаних обставин, ухвала суду від 13.02.2023 направлялася відповідачу на його офіційну електронну адресу info@mrrz.dp.ua, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 14.02.2023 (а.с. 26).

Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.

Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украртмет" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод" (покупець) укладено договір поставки № 09/12/1-2021 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого у строки і на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар, найменування (асортимент) і кількість якого визначається у специфікаціях) до цього договору. Товар повинен поставлятися в комплекті у відповідності до цього договору, що забезпечує його експлуатацію (використання) за призначенням.

За умовами п. п. 1.2., 1.3. договору передача товару покупцю здійснюється партіями відповідно до специфікації, яка є невід`ємною складовою цього договору. Право власності на товар, а також ризик випадкового ушкодження чи загибелі товару, переходять від продавця до покупця з моменту передачі товару.

Згідно з п. п. 2.1., 2.2 договору ціна товару визначається у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору. Ціна товару, зазначена у специфікації до цього договору, є остаточною і незмінною. Ціна товару може бути змінена за письмовою згодою сторін. Ціна договору становить вартість всіх партій товару за цим договором та специфікацією(-ями) до нього. Ціна договору може бути змінена за письмовою згодою сторін.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем в наступному порядку: оплата за товар здійснюється відповідно до умов специфікацій які є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата за товар здійснюється в гривнях України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця. Датою оплати товару і належного виконання грошового зобов`язання за цим договором вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця (п. 3.2. договору).

Специфікацією сторони можуть визначити інший порядок, строк, умови оплати відповідної партії товару (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. п. 4.2., 4.4. договору термін поставки конкретної партії товару оговорюється сторонами у специфікаціях або додатках до даного договору. Датою виконання продавцем зобов`язання з передачі товару (партії повару) покупцю вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (акту прийому-передачі товару). Разом з товаром продавець зобов`язаний передати покупаю рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткова накладна (акт прийому-передачі товару), а також інші документи, якщо їх передача передбачена цим договором.

Факт передачі і приймання товару підтверджується (засвідчується) видатковою накладною (актом прийому-передачі товару) (п. 6.4. договору).

Згідно з п. 9.1. договору у разі невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором, така сторона несе відповідальність згідно з умовами цього договору та законодавством України.

Відповідно до п. 9.2. договору за домовленістю сторін при визначенні меж відповідальності за порушення умов цього договору сторони керуватимуться положеннями частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у випадках і розмірі, передбачених частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, а саме:

(а) за порушення умов щодо строки заміни неякісного (комплектного) товару з продавця на користь покупця стягується штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни (вартості) неякісного (некомплектного) товару за кожен день прострочення,

(б) за порушення строків виконання зобов`язання з винної сторони на користь іншої сторони стягується пеня в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно виконаного зобов`язання, що діяла на момент такого порушення, за кожний день прострочення.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, якщо інше не передбачено умовами цього договору (п. 11.1. договору).

У п. 11.3. договору сторони погодили, що з урахуванням положень статті 259 Цивільного кодексу України, сторони домовились про збільшення до чотирьох років строку позовної давності щодо нарахування та стягнення пені, штрафів та інших видів неустойки/штрафних санкцій, відшкодування збитків та повернення надміру сплачених коштів. Штрафи, встановлені цим пунктом, піддягають стягненню в повному обсязі незалежно від відшкодування збитків згідно статті 624 Цивільного кодексу України.

12.01.2022 сторони підписали специфікацію № 3 до договору, в якій погодили, що поставці підлягає феромарганець ФМн78 у кількості 2 тонни вартістю 48 333 грн 33 коп. без ПДВ за тонну на суму 115 999 грн 99 коп. з ПДВ (а.с. 12).

Строк поставки товару - протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання специфікації № 3 до даного договору (п. 2 специфікації).

Порядок розрахунків - оплата продукції протягом 30 календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки вважається дата оформлення видаткової накладної (п. 3 специфікації).

На виконання умов договору та специфікації № 3 від 12.01.2022 позивач поставив відповідачу товар на суму 115 999 грн 99 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками видатковою накладною від 13.01.2022 № ВН-00000003 та товарно-транспортою накладною від 13.01.2022 № 3 (а.с. 14, 15).

Господарський суд зазначає, що вказані накладні підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень.

Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 115 999 грн 99 коп.

На підставі абз. (б) п. 9.2. договору позивач нарахував до сплати відповідачу пеню у розмірі 9 184 грн 65 коп. за період з 14.02.2022 по 13.08.2022.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 279 грн 78 коп. за період з 14.02.2022 по 23.01.2023 та інфляційні втрати в сумі 28 975 грн 08 коп. за період з лютого по грудень 2022.

Доказів оплати спірної вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору поставки, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати вартості поставленого товару.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 115 999 грн 99 коп.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на умови п. 3. специфікації № 3 від 12.01.2022 до договору та норми ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк оплати поставленого товару за спірною накладною є таким, що настав 14.02.2022.

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено вартість поставленого товару за спірною видатковою накладною, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 115 999 грн 99 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіркою розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначений початок періоду нарахування, оскільки строк оплати товару за спірною видатковою накладною є таким, що настав 14.02.2022, відповідно, прострочення почалося з 15.02.2022. Таким чином , за розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 3 270 грн 25 коп. за період з 15.02.2022 по 23.01.2023. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, господарський суд зазначає таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені судом порушень умов договору та чинного законодавства не встановлено.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 184 грн 65 коп. господарський суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті (ч. 3 ст. 231 Господарського кодексу України)..

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 231 Господарського кодексу України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією (ч. 7 ст. 231 Господарського кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Згідно з п. 9.1 договору у разі невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором така сторона несе відповідальність згідно з умовами цього договору та законодавством України.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що за домовленістю сторін при визначенні меж відповідальності за порушення умов цього договору сторони керуватимуться положеннями частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у випадках і розмірі, передбачених частиною другою статті 231 Господарського кодексу України, а саме:

(а) за порушення умов щодо строки заміни неякісного (комплектного) товару з продавця на користь покупця стягується штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни (вартості) неякісного (некомплектного) товару за кожен день прострочення,

(б) за порушення строків виконання зобов`язання з винної сторони на користь іншої сторони стягується пеня в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно виконаного зобов`язання, що діяла на момент такого порушення, за кожний день прострочення.

Зі змісту позовних вимог позивача вбачається, що ним нарахована пеня за прострочку виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором у відповідності до вимог абз. (б) п. 9.2. договору.

Проте, згідно з цим пунктом договору сторони визначили, що при визначенні меж відповідальності за порушення умов цього договору сторони керуватимуться положеннями частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у випадках і розмірі, передбачених частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Проте, як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, її норми регулюють розмір штрафних санкцій у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Як встановлено судом матеріали справи не містять докази на підтвердження того, що сторони договору належать до державного сектору економіки чи виконували державний контракт, або докази того, що спірне зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Отже, безпосередньо договір, який і є підставою для застосування договірної неустойки, не містить конкретних умов щодо відповідальності покупця за порушення строків оплати товару та, відповідно розмір неустойки за таке порушення.

За наведених обставин, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені у сумі 9 184 грн 65 коп., оскільки у спірному договорі сторони не встановлено конкретний розмір договірної неустойки (пені) за порушення покупцем строків оплати товару, а наявне лише посилання на ч. ч. 2, 4 ст. 231 Господарського кодексу України, яка не може бути застосовна до сторін договору з огляд на їх статус та характер договірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не скористався правом на надання заперечень, доводи позивача належними та допустимими доказами не спростував.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 115 999 грн 99 коп. основного боргу, 3 270 грн 25 коп. 3% річних, 28 975 грн 08 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, заявлених у розмірі 6 000 грн 00 коп., господарський суд виходить з такого.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст.131-2 Конституції України, ст.16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п.12 ч.3 ст.2, ст.123, ч.2 ст126 ГПК).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі позивачем до матеріалів справи надано: копії договору на надання правової допомоги від 20.01.2023 № б/н та додаткової угоди від 20.03.2023 № 20/03/23 до вказаного договору; акту виконаних робіт (надання послуг) від 20.03.2023 № 20/03/23; платіжної інструкції від 27.03.2023 № 1221 про сплату 6 000 грн 00 коп.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30.09.2017 серія ДН № 4879, а також ордер від 23.01.2023 серія АН № 1112007.

Так, 20.01.2023 між адвокатом Нещерет Олександром Сергійовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украртмет" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № б/н, відповідно до п.1.1. якого предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

За змістом п. 1.2. договору адвокат бере на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги:

1.2.1. Вивчення та аналіз документів, які стосуються заборгованості ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод".

1.2.2. Підготовка позовної заяви до господарського суду про стягнення заборгованості ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод".

1.2.3. Участь у судових засіданнях (суд першої інстанції (Господарський суд Дніпропетровської області), апеляційна інстанція, в разі звернення однією із сторін), які будуть відбуватися по справі за позовом ТОВ "Украртмет" до ПрАТ "Марганецький рудоремонтний завод" про стягнення суми боргу.

1.2.4. Надання іншої правової допомоги, консультування клієнта.

Згідно з п. п. 4.1., 4.2. договору на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару. Гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до « 20» січня 2024 року. Цей договір може бути розірваний згідно вимог чинного законодавства України (п. п. 3.1., 3.2. договору).

20.03.2023 сторони уклали додаткову угоду № 20/03/23 до договору, в якій погодили розмір гонорару адвоката в сумі 6 000 грн 00 коп.

20.03.2023 сторони підписали акт виконаних робіт (надання послуг) № 20/03/23, відповідно до якого адвокат надав послуги по договору про надання правової допомоги від 20.01.2023 по справі № 904/728/23, а клієнт прийняв та оплатив (зобов`язується оплатити) наступні послуги:

1) надання консультацій клієнту (попереднє опрацювання матеріалів/документів), опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, аналіз судової практики зі спірного питання, формування правової позиції - тривалість 1 година, вартість 1 500 грн 00 коп.;

2) підготовка позовної заяви, розрахунок пені, три відсотка річних, інфляційних витрат, створення копій додатків до позовної заяви, подання позовної заяви з додатками до суду - тривалість 3 години, вартість 4 500 грн 00 коп.

3) загалом сума витрат на професійну правничу допомогу - 6000 грн 00 коп.

Відповідно до платіжної інструкції від 27.03.2023 № 1221 вартість наданої правової допомоги сплачена клієнтом на користь адвоката у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.п. 1-2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріалами справи підтверджується факт оплати позивачем на користь адвоката Нещерет О.С. вартості правової допомоги в сумі 6 000 грн 00 коп., визначеної сторонами у додатковій угоді від 20.03.2023 № 20/03/23 та акті виконаних робіт (надання послуг) від 20.03.2023 № 20/03/23.

Здійснюючи аналіз заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також норми ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якими гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За таких обставин, щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. 00 коп. є справедливою та співрозмірною.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, відповідно до норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. 00 коп. покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" (53401, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, буд. 162, код ЄДРПОУ 05448389) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Украртмет" (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уральська, буд. 12, код ЄДРПОУ 42261724) 115 999 грн 99 коп. (сто п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 99 коп.) основного боргу, 3 270 грн 25 коп. (три тисячі двісті сімдесят грн. 25 коп.) 3% річних, 28 975 грн 08 коп. (двадцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять грн. 08 коп.) інфляційних втрат, 2 527 грн 26 коп. (дві тисячі п`ятсот двадцять сім грн 26 коп.) витрат зі сплати судового збору, 5 649 грн 61 коп. (п`ять тисяч шістсот сорок дев`ять грн. 61 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.06.2023

Суддя І.А. Рудь