Постанова № 11151745, 25.08.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.13

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 серпня 2010 року Справа № 2а-5609/10/1270 <Текст > Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Тріфанової С.С.,

при секретарі: Лейбенко О.Д.

за участю представників:

від позивачаСвириденко Н.М.(довіреність №257/08-42 від 13.01.2010)

від відповідачане зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 801 грн. 49 коп.

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення недоїмки по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 801 грн. 49 коп.

На обґрунтування заявленого позову позивачем зазначено, що в порушення п.6 ч.2 ст. 17, ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 9 липня 2003 року відповідач не в повному обсязі сплачував страхові внески, нараховані у відповідності до розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня по листопад 2005 року, що спричинило виникнення недоїмки, яка станом на 17.06.2010 становить 801 грн. 49 коп.

В добровільно порядку зазначена сума боргу відповідачем не сплачена, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.12.2000 ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Алчевської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с.4).

21.12.2000 відповідач зареєстрований платником страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Алчевську (а.с. 5).

Відповідно до розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-листопад 2005 року (а.с10-14) відповідачем визначено суму внесків в загальному розмірі 831 грн. 43 коп., у тому числі за:

липень 2005 року 159 грн. 50 коп.,

серпень 2005 року 159 грн. 50 коп.,

вересень 2005 року 170 грн. 81 коп.,

жовтень 2005 року 170 грн. 81 коп.,

листопад 2005 року 170 грн. 81 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати страхових внесків (а.с. 7) зазначена вище сума оплачена відповідачем частково, залишок заборгованості складає 801 грн. 49 коп., що і заявлена позивачем до стягнення.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 9 липня 2003 року (далі Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Страхувальниками відповідно до статті 14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 20 Закону №1058 встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць.

При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Пунктом 12 зазначеної статті передбачено, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Стаття 106 Закону №1058 встановлює відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

Матеріали справи свідчать, що УПФУ у м. Алчевську прийнято вимогу №Ф-284У від 05.05.2010 про сплату відповідачем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, боргу платника страхових внесків станом на 01.05.2010 у сумі 801 грн. 49 коп.

Зазначена вимога отримана відповідачем 25.05.2010, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 9).

В порушення вимог статті 106 Закону №1058 відповідач протягом встановленого 10-денного строку добровільно не сплатив визначену суму боргу. Також відповідач не скористався встановленим порядком оскарження у разі незгоди з розрахунком вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, їх доведеність матеріалами справи.

Враховуючи те, що відповідач на час судового розгляду справи у добровільному порядку не сплати суму боргу по страхових внесках позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області, м. Алчевськ, вул. Ленінградська, 43, ід. код 21792347, р/р 25605301727 у ЛОД Ощадбанку України, МФО 304665 заборгованість по страхових внесках в сумі 801 грн. 49 коп. (вісімсот одна гривна сорок дев'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

< Текст >

СуддяТріфанова С.С.