Постанова № 11149509, 01.07.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ц

справа № 2-а 719/09/0470

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2010 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Черненко А.А.

за участі представників сторін:

позивача Талан О.Л., Чікіньова Д.М.

відповідача Гермаш А.О., Товстої Н.А.,

Гриценко Г.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дорбуддо Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення №0000392307/0 від 28.11.2008 року, -

ВСТАНОВИВ:

08.01.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дорбудзвернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська №0000392307/0 від 28.11.2008 року, яким підприємству було донараховано податкові зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 1284425,2 грн., з них 428141,73 грн. за основним платежем, 856283,47 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування п озовних вимог, позивач зазначив, що не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 18.11.2008 року, та за результатами якої винесені спірні податкові повідомлення рішення , з огляду на те, що відповідачем було невірно визначено природу спірних правовідносин, оскільки орендна плата, яка сплачувалася ТОВ Дорбуднерезиденту - z.o.o. за користування обладнанням для виробництва та укладки асфальтобетону - це прибуток від комерційної діяльності, і у відповідності до ст. 7 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Польща Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, підлягає оподаткуванню тільки у Польщі. Крім того, позивач надавав при проведенні перевірки довідку встановленої форми про місцезнаходження нерезидента орендодавця у звязку з оподаткуванням (форми CFR-1), що у відповідності до п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою КМУ № 470 від 06.05.2001 року, є підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування. Також, позивач в обґрунтування правильності своєї позиції, посилається на те, що рішенням ДПА у Дніпропетровській області Про результати розгляду скарги№ 18390/10/25-008 від 08.07.2008 р. було задоволено скаргу позивача на попереднє податкове повідомлення рішення Лівобережної МДПІ від 26.05.2008 р., яким позивачу було донараховано податок на доходи нерезидента за той самий період та з тих самих підстав.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково зазначили, що навіть якщо визначати орендні платежі, які сплачувало ТОВ Дорбуднерезиденту - z.o.o., як роялті, як це робить відповідач, то і в цьому випадку, з метою уникнення подвійного оподаткування, відповідно до п. 1 ст. 12 Конвенції, роялті, які виникають в одній договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної держави, можуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо цей резидент є фактичним бенефіціаром цих роялті і підлягає оподаткуванню стосовно роялті в цій другій Договірній Державі. Оскільки орендодавець є фактичним бенефіціаром орендних платежів, є платником усіх податків, що передбачені законодавством Республіки Польща, що підтверджується довідкою про місцезнаходження нерезидента у звязку з оподаткуванням (форми CFR-1), тому зазначені платежі можуть оподатковуватися саме в Польщі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на наступне. Позивачем під час виплати нерезиденту України - z.o.o., доходу з джерелом його походження з України у вигляді орендної плати на загальну суму 2443967,07 польських злотих (4281417,34 грн.), не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів іноземних юридичних осіб залежно від їх суми та за їх рахунок за ставкою 10%, на загальну суму 428141,73 грн., чим порушено вимоги п. 13.1, п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 та п. 18.1 ст. 18 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств. Тому, спірним податковим повідомленням рішенням позивачу було донараховано вказаний податок на зазначену суму, а також штрафні санкції з цього податку на суму 856283,47 грн. Відповідач вважає, що орендні платежі, які сплачувались ТОВ Дорбуднерезиденту, підпадають під визначення роялті, передбачене ст. 12 Конвенції, та у відповідності до п. 2 ст. 12, п. 2 b ст. 24 Конвенції, підлягають оподаткуванню в Україні за ставкою 10%, а сума податку на ці доходи нерезидентом z.o.o. підлягає вирахуванню в країні резиденції з суми податку, сплаченого в Україні.

Крім того, відповідач, посилаючись на ч. 4 ст. 72 КАС України, просить врахувати при винесенні рішення по справі наявність постанов Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2008 р. по справам № 3-10440/08 та № 3-10439/08, якими головного бухгалтера та директора ТОВ Дорбудпритягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП за встановлені Лівобережною МДПІ порушення порядку ведення податкового обліку, а саме, заниження податку з доходів нерезидентів за 2007 рік на суму 428141,73 грн., та інші порушення по податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб.

Під час судового розгляду справи, відповідно до ст. 60 КАС України, та згідно повідомлення № 1112 вих-09 від 13.03.2009 р., судом допущено до участі у розгляді справи прокуратуру Індустріального району м. Дніпропетровська з метою захисту інтересів держави в особі Лівобережної МДПІ. Проте, в судове засідання 01.07.2010 р. прокурор, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не зявився, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, пояснень по суті спору не надав. За таких обставин, розгляд справи завершено без участі прокурора.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю Дорбуд(далі ТОВ Дорбуд) зареєстроване виконкомом Дніпропетровської міської ради 22.04.2004 р., та пребуває на податковому обліку в Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська.

В період з 29.10.2008 р. по 11.11.2008 р. Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровьска на підставі п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України Про державну податкову службу в Україні, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ Дорбудз питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. Вказана перевірка проводилась у звязку із задоволенням ДПА у Дніпропетровській області скарги ТОВ Дорбудта скасування податкового повідомлення рішення Лівобережної МДПІ № 0000192307/0 від 26.05.2008 року, винесеного за результатами попередньої планової перевірки за цей же період (акт перевірки від 15.05.2008 р. № 3372/23/32835809).

За результатами проведеної позапланової перевірки, Лівобережною МДПІ складено акт №42/173/НОМЕР_1 від 19.02.2009 р.

Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ Дорбуднорм податкового законодавства, зокрема, п. 13.1, п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 та п. 18.1 ст. 18 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, а саме, не утримання та не сплату до бюджету податку з доходів іноземних юридичних осіб під час виплати нерезиденту України доходів з джерелом їх походження з України у вигляді орендної плати на загальну суму 2443967,07 польських злотих (4281417,34 грн.), за рахунок цих доходів за ставкою 10% - на загальну суму 428141,73 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення №0000392307/0 від 28.11.2008 року, яким ТОВ Дорбудбуло донараховано податкові зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 1284425,2 грн., з них 428141,73 грн. за основним платежем, 856283,47 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з позицією податкового органу, ТОВ Дорбудзвернулось до суду із зазначеним адміністративним позовом.

При цьому, підстави та законність проведення податковим органом перевірки, а також встановлені перевіркою фактичні обставини щодо наявних між сторонами договірних правовідносин, а також щодо розміру сплачених ТОВ Дорбудна користь z.o.o. орендних платежів, позивачем не оскаржуються. Спір між сторонами виник лише з приводу того, які норми повинні застосовуватися у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами щодо оподаткуванні доходів, отриманих резидентом Республіки Польща в Україні у вигляді орендної плати за договором оренди норми ст. 13 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, або норми ст. 12 Конвенції між Урядом України та Урядом республіки Польща Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка п.п. 1, 2 цієї статті надає нерезиденту право обирати, який спосіб оподаткування застосовувати або в Державі, в якій він є резидентом (тобто в даному випадку у Польщі), або в Державі, де виникають роялті (в даному випадку в Україні), і відповідно до законодавства цієї держави.

Вирішуючи спір по суті, судом встановлено наступні обставини.

У 2005 році між ТОВ Дорбудта нерезидентом України - ka z.o.o., укладені договори оренди обладнання для виробництва та укладки асфальтобетону № 3/Y/12.04-1 від 05.01.2005 року, № 1/АР/2005 від 16.03.2005 року.

Згідно вказаних договорів, z.o.o. надає Товариству з обмеженою відповідальністю Дорбуду тимчасове володіння і користування визначене договором обладнання. При цьому, ТОВ Дорбуд(орендар) виплачує z.o.o. (орендодавець) оренду плату в сумі 14,0 доларів США за тону виробленого асфальтобетону (за договором від 16.03.2005 р.), та 42,37 злотих за тону укладеного асфальтобетону (за договором від 05.01.2005 р.).

Під час виконання зобовязань за договорами оренди обладнання, ТОВ Дорбудпротягом 2007 року сплатило в якості орендної плати грошові кошти на загальну суму 2443967,07 польських злотих (4281417,34 грн.), що підтверджується висновками акту перевірки, та не заперечується позивачем.

При цьому, під час виплати нерезиденту України доходів з джерелом їх походження з України у вигляді орендної плати, ТОВ Дорбудне утримувало та не сплачувало до бюджету податок з доходів іноземних юридичних осіб у вигляді орендної плати за рахунок цих доходів за ставкою 10%.

Оподаткування доходів нерезидентів регулюється, у відповідності до ст. 9 Конституції України, чинними міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та які є частиною національного законодавства, а також Законом України Про оподаткування прибутку підприємстввід 28.12.1994 р. № 34/94-ВР.

Відповідно до п. 1.21 ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, доходи з джерелом їх походження з України це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивиденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на території, що перебуває під контролем митних служб України.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, будь-які доходи, отримані нерезидентом з джерелом їх походження з України від провадження господарської діяльності (в тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Абзацем гпункту 13.1 ст. 13 вказаного Закону, зокрема, визначено, що лізингова (орендна) плата, яка сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента лізингодавця (орендодавця), є доходом, отриманим нерезидентом з джерелом їх походження з України.

Згідно з п.13.2 ст. 13 цього ж Закону, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), зобовязані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до п. 16.13 ст. 16 Закону, відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податків, зазначених у ст. 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених в статті 13 Закону, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Одночасно, пунктом 18.1 ст. 18 Закону встановлено, що в разі, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Так, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори Українивизначено наступне: якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, встановленому для норм національного законодавства.

12.01.1993 р. між Урядом України та Урядом Республіки Польща підписана Конвенція Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка набула чинності 11.03.1994 р.

Таким чином, норми зазначеної Конвенції є частиною національного законодавства та підлягають застосуванню на території України.

Крім того, з метою виконання міжнародних зобовязань України за двосторонніми договорами про уникнення подвійного оподаткування, був прийнятий Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затверджений постановою КМУ № 470 від 06.05.2001 р.

Згідно з п. 1 Порядку, зазначений порядок передбачає процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності у встановленому порядку, та відшкодування (повернення) сум податків, надміру сплачених на території України.

Основною вимогою для застосування переваг міжнародних договорів щодо звільнення (зменшення) ставки оподаткування, відповідно до вимог п. 4 Порядку, є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, та за встановленою формою, а також повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та містити обовязкову інформацію про повну назву нерезидента; підтвердження, що він є особою, на яку поширюється дія міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі довідки.

Крім того, довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана (п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 7 Порядку, особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобовязана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України, подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, отримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у терміни та за формою, встановленими Державною податковою адміністрацією.

Пунктом 8 Порядку визначено, що в разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 4 цього Порядку, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Таким чином, наведеними вище нормами законодавства встановлені обовязкові умови, виконання яких надає можливість нерезиденту набути звільнення від оподаткування на території України своїх доходів з джерелом походження з України, серед яких є обовязкове надання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії) встановленої форми про місцезнаходження нерезидента у звязку з оподаткуванням (форми CFR-1).

При цьому, враховуючи, що дана довідка дійсна лише в межах календарного року, в якому вона видана, та з урахуванням вимог п. 16.13 ст. 16 Закону України Про оподаткування прибутку підприємствщодо встановленого обовязку резидента здійснювати перерахування податків з доходів, отриманих нерезидентом з джерелом їх походження з України, до/або разом із здійсненням таких виплат, є зрозумілим, що така довідка має надаватися нерезидентом резиденту, який здійснює виплату йому доходів, в межах податкового періоду, протягом якого здійснюються вказані платежі та має вирішуватись питання або про сплату податку з доходів іноземних юридичних осіб на території України шляхом його відрахування з суми такого доходу, або про звільнення резидента від сплати такого податку.

Такий висновок суду підтверджується наступним.

Пунктом 7 Порядку закріплено обовязок резидента України, який здійснює виплату доходу нерезиденту, подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням звіт про виплачені доходи, отримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у терміни та за формою, встановленими Державною податковою адміністрацією.

У відповідності до п. 1.3 Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженого наказом ДПА України від 16.01.1998 р. № 28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.1998 р. за № 56/2496, звіти про виплачені доходи та про утримання і внесення до бюджету податків мають подаватися особами, що виплачують доходи нерезидентам, протягом терміну, передбаченого законодавством для квартального податкового періоду про виплачені доходи за попередній квартал.

З аналізу наведених вище норм чинного законодавства, вбачається, що саме від своєчасного (у межах відповідного податкового періоду) надання або ненадання довідки форми CFR-1 залежить, чи буде така особа користуватися нормами Конвенції щодо звільнення (зменшення) оподаткування доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України.

Щодо оподаткування доходу з орендної плати, суд також зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ст. 12 РоялтіКонвенції між Урядом України та Урядом Республіки Польщі Про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів загальної суми надходжень.

Згідно з п. 3 ст. 12 РоялтіКонвенції, термін роялтіпри використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням , або за інформацію (ноу-хау), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду.

Таким чином, термін роялті, визначений у Конвенції, є більш широким поняттям у порівнянні з терміном роялті, що визначений п. 1.30 ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств(до якого не входять платежі за надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням , а також за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду ).

Враховуючи перевагу норм міжнародного договору перед національним законодавством України, та виходячи зі змісту правовідносин, що склалися між сторонами з оренди обладнання для укладки асфальтобетону, суд доходить висновку, що орендні платежі за договорами від 05.01.2005 р. та від 16.03.2005 р., підпадають під визначення роялті, закріплене в Конвенції.

Таким чином, питання оподаткування доходів нерезидента (в даному випадку z.o.o.) з джерелом їх походження з України у вигляді орендної плати, регулюється нормами п.2 ст. 12 Конвенції.

Пунктом 2 b ст. 24 Конвенції визначено, що в разі, якщо резидент Польщі одержує доходи, які відповідно до ст.ст. 10, 11 та 12 Конвенції, можуть підлягати оподаткуванню в Україні, тоді Польща дозволить відрахування з прибуткового податку свого резидента суми, яка дорівнює податку, сплаченому в Україні.

Таким чином, зазначені доходи нерезидента повинні оподатковуватись податком в Україні, у якій вони виникають, і відповідно до законодавства Україні (ст.13 Закону), але ставка податку, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів, за умови дотримання вимог Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України Про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470.

В судовому засіданні встановлено, що вимоги зазначеного Порядку не були дотримані сторонами договору.

Так, всупереч вимогам п. 7 Порядку, резидент України, який здійснював у 2007 році виплату доходу нерезиденту (ТОВ Дорбуд), не подавав до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (тобто до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська) звіт про виплачені z.o.o. доходи, отримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у терміни та за формою, встановленими Державною податковою адміністрацією.

Крім того, суд вважає, що в даному випадку було порушено також вимоги п. 4 Порядку щодо обовязкового надання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії) встановленої форми про місцезнаходження нерезидента у звязку з оподаткуванням (форми CFR-1). Так, в матеріалах справи наявна довідка форми CFR-1 за період з 01.01.2007 р. по 30.01.2008 р., яка підтверджує, що polka z.o.o. є резидентом Республіки Польща. Вказана довідка видана 08 квітня 2008 року.

Отже, протягом періоду, що перевірявся, та за який податковим органом в діяльності ТОВ Дорбудбули виявлені зазначені в акті перевірки порушення (2007 рік), вказана довідка не могла бути в наявності у ТОВ Дорбуд.

Крім того, у відповідності до п. 4 Порядку, довідка дійсна лише в межах календарного року, в якому вона видана.

З урахуванням встановлених судом обставин, викладених вище, суд дійшов висновку про правильність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 18.11.2008 року, щодо порушення позивачем вимог п. 13.1, п. 13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 та п. 18.1 ст. 18 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, а саме, не утримання та не сплату до бюджету податку з доходів іноземних юридичних осіб під час виплати нерезиденту України доходів з джерелом їх походження з України у вигляді орендної плати на загальну суму 2443967,07 польських злотих (4281417,34 грн.), за рахунок цих доходів за ставкою 10% - на загальну суму 428141,73 грн.

Зазначені висновки суду підтверджуються також наступним.

За порушення порядку ведення податкового обліку, а саме, заниження податку з доходів нерезидентів за 2007 рік на суму 428141,73 грн., встановлене актом перевірки від 15.05.2008 року, головного бухгалтера та директора ТОВ ДорбудОСОБА_1 та ОСОБА_2, притягнуто до адміністративної відповідальності до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП згідно постанов Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2008 р. по справам № 3-10440/08 та № 3-10439/08, які набрали законної сили.

У відповідності до ч. 4 ст. 72 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обовязковою для адміністративного суду в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, факт порушення посадовими особами ТОВ Дорбудподаткового законодавства в частині ведення податкового обліку, шляхом заниження податку з доходів нерезидентів за 2007 рік на суму 428141,73 грн., є таким, що не потребує додаткового доказування.

З цих же підстав, суд не приймає до уваги посилання представників позивача на те, що рішенням ДПА у Дніпропетровській області Про результати розгляду скарги № 18390/10/25-008 від 08.07.2008 р. було задоволено скаргу позивача на попереднє податкове повідомлення рішення Лівобережної МДПІ від 26.05.2008 р., винесене за результатами акту перевірки від 15.05.2008 року, яким ТОВ Дорбудбуло донараховано податок на доходи іноземних юридичних осіб за той самий період та з тих самих підстав правомірність висновків попереднього акту перевірки (які повністю аналогічні перевірці 18.11.2008 р.), встановлені судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про правомірність винесення Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська податкового повідомлення-рішення №0000392307/0 від 28.11.2008 року, яким ТОВ Дорбудбуло донараховано податкові зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 1284425,2 грн., з них 428141,73 грн. за основним платежем, 856283,47 грн. за штрафними санкціями.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Дорбуд відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений 06.07.2010 року.

Суддя В.В.Чорна