Рішення № 111489926, 13.06.2023, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/610/23

Провадження №2/568/172/23

13 червня 2023 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області

суддя Сільман А.О.

секретар судового засідання Саган В.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Радивилівської міської ради

про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з 2021 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 15.11.2022 року шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 .

Після розірвання шлюбу дитина проживає з матір`ю. На час звернення в суд з даним позовом, між сторонами існує спір щодо постійного місця проживання малолітнього сина.

З огляду на те, що матір, яка повною мірою займається вихованням та розвитком сина, створює належні умови життя та розвитку, позивач просить суд визначити постійне місце проживання малолітнього сина з нею, оскільки так буде якнайкраще забезпечено права та інтереси дитини.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 16.05.2022 р. позовну заяву прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначен підготовче засідання.

Ухвалою від 30.05.2023 р. закрито підготовчне провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явилася, подала клопотання про проведення судового засідання без її участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується інформацію АТ "Укрпошта". Клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав, правом на подання відзиву не скористався.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про достаку смс-повідомлення.

Враховуючи строки розгляду справи, той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, суд визнав за можливе провести розгляд справи за наявними в матеріалах доказами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що 23.02.2021 р. між сторонами зареєстровано шлюб Радивилівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

В шлюбі народився ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03.08.2021 р.

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 15.11.2022 р. шлюб між сторонами розірвано.

З акту обстеження від 16.03.2023 р. та Інформації про склад зареєстрованих осіб у житловому будинку від 23.03.2023 р. вбачається, що ОСОБА_1 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , до складу її сім`ї входять батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , син ОСОБА_6 .

З характеристики від 12.04.2023 р. вбачається, що ОСОБА_1 зарекомендувала себе з позитивної сторони. Врівноважена, спокійна, доброзичлива, турботлива мама, виховує сина ОСОБА_6 .

З висновку про стан здоров`я позивача ОСОБА_1 вбачається, що вона здорова, на "Д" обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

З висновку про стан здоров`я ОСОБА_3 вбачається, що дитина здорова, хронічних захворювань не має.

Висновком органом опіки та піклування Радивилівської міської ради від 26.04.2022 р. встановлено, що вихованням та забезпеченням сина займається мати.

Комісія дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою та десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною першою статті 14 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

При цьому, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що мати забезпечує сину належні умови для проживання та його духовного, матеріального забезпечення, цікавтиться життям сина, піклується про нього.

Згідно висновку органу опіки та піклування Радивилівської міської ради від 26.04.2022 р., доцільно визначити місця проживання дитини ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, при вирішенні питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , суд враховує той факт, що на цей час дитина проживає разом з позивачем, за місцем проживання дитини створені всі умови, добросовісне виконання матір`ю батьківських обов`язків, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з матір`ю, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 з матір`ю ОСОБА_1 .

При цьому, визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з матір`ю, не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не суперечить інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ),

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Радивилівської міської ради (місцезнаходження 35500, м.Радивилв, вул.І.Франка, 13, Дубенського району Рівненської області, ЄДРПОУ 42660089)

Повне судове рішення складене 13.06.2023 року.

Суддя А.О. Сільман