Рішення № 11148105, 07.09.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

07 вересня 2010 року справа № 5020-4/149 За позовом           Відкритого акціонерного товариства

“Міжнародний аеропорт “Сімферополь”

(95491, м. Сімферополь, смт Аерофлотське, пл. Аеропорту, 15),

До                    Військової частини А 0235 Міністерства оборони України

(99011, м. Севастополь, вул. Соловйова, 12),

про стягнення 993,06 грн.,

Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін:

Позивач (ВАТ “Міжнародний аеропорт “Сімферополь”) –Шульга О.А., представник, довіреність №01.05.174 від 18.03.2008;

Відповідач (в/ч А 0235 Міністерства оборони України) – Семенець М.І., представник, довіреність №1026 від 19.07.2010.

ВСТАНОВИВ:

          Відкрите акціонерне товариство “Міжнародний аеропорт “Сімферополь” звернулося до суду з позовною заявою до Військової частини А 0235 Міністерства оборони України про стягнення 993,06 грн.

          Позов обґрунтований несплатою відповідачем наданих позивачем послуг по наземному обслуговуванню повітряного судна –гелікоптеру МІ-8 Сухопутних військ Збройних Сил України –рейсу №88734, що слідував за маршрутом Саки –Сімферополь –Саки.

Ухвалою від 21.08.2010 позовну заяву прийнято до розгляду суддею Погребняком О.С. та порушено провадження у справі № 5020-4/149, розгляд справи призначений у судовому засіданні 07.09.2010.

Відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.09.2010 надав відзив на позовну заяву, згідно з яким зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, зазначивши, що гелікоптер МІ-8 №88734 на обліку у В/ч А 0235 не знаходиться, а знаходиться на балансі в/ч А 1100 міста Саки, договір наземного обслуговування гелікоптера відповідачем не укладався, господарча операція по обслуговуванню гелікоптера МІ-8 рейсу №88734 проводилася не в інтересах в\ч А0235, а в інтересах іншої особи, тому відповідач вважає, що позивач звернувся до неналежного відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

В С Т А Н О В И В:

Із змісту позову вбачаються посилання позивача на той факт, що гарантійним листом від 03.07.2009 командир військової частини А0235 гарантував оплату за безготівковим рахунком за зліт-посадку, стоянку, метеорологічне забезпечення гелікоптера МІ-8 (позовний 88734, бортовий номер 96) Сухопутних військ Збройних Сил України, з метою перевезення представників Військово-Морських Сил Збройних Сил України датою на 05.07.2009, місто прибування –аеропорт Сімферополь (арк.с. 13).

05.07.2009 Відкрите акціонерне товариство “Міжнародний аеропорт “Сімферополь” здійснило наземне обслуговування повітряного судна –гелікоптеру МІ-8 Сухопутних військ Збройних Сил України –рейсу №88734, що слідував за маршрутом Саки –Сімферополь –Саки.

В підтвердження надання означених послуг позивач посилається акт прийому-передачі виконаних аеропортних послуг від 05.07.2009 (арк.с. 15).

08.07.2009 позивачем був виставлений рахунок-фактура №СФ-0002856 на суму 993,06 грн. (арк.с. 14) –за послуги, надані ВАТ Міжнародний аеропорт “Сімферополь” по обслуговуванню повітряних суден 05.07.2009.

Вказаний рахунок був отриманий відповідачем 10.07.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення (арк.с. 14 –зворотна сторінка).

Позивачем в адресу військової частини А-0235 була направлена претензія на суму заборгованості. Відповідачем вказані послуги оплачені не були.

Листом від 19.08.2009 № 884 позивач звернувся до відповідача з актом звірення взаєморозрахунків (арк.с. 16).

Несплата протягом тривалого часу вартості отриманих послуг відповідачем і стала причиною звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 993,06 грн.

Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ? Кодекс), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 202, 204 Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Відповідно до частин першої та другої статті 205 Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Фактично відповідач зобов’язався сплатити на користь позивача вартість певних послуг, надаваних позивачем та виклав вказане зобов’язання у гарантійному листі (арк.с. 13).

В свою чергу позивач належним чином виконав означені послуги, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних послуг (арк.с. 15).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що між сторонами склалися відношення щодо виконання договору про надання послуг.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманих послуг. Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов’язання, питання виконання зобов’язань та відповідальності за порушення зобов’язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 993,06 грн. та виконання зобов’язання, вказаного у гарантійному листі (арк.с. 13), станом на дату розгляду справи - відсутні.

Твердження відповідача про те, що обслуговування гелікоптера МІ-8 рейсу № 88734 проводилось не в інтересах військової частини А0235, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, відповідач не надав будь-яких доказів в обґрунтування своїх тверджень, але матеріали справи свідчать про надання послуг позивачем саме відповідачу.

Крім того, із змісту листа від 29.12.2009 № 1758, надісланого командиром військової частини А 0235 у відповідь на претензію, вбачається фактичне визнання суми заборгованості. Зазначено, що на даний час військова частина не має можливості оплатити надані позивачем послуги у зв’язку з відсутністю бюджетних асигнувань та просив надати додатковий час на проведення заходів з оплати виконаних послуг в найкоротший термін (а.с. 20).

Враховуючи вищевикладене, сума заборгованості відповідача в розмірі 993,06 грн., яку він зобов’язався погасити згідно з гарантійним листом, але не виконав зобов’язання до теперішнього часу - підлягає стягненню з відповідача - Військової частини А 0235 Міністерства оборони України.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А 0235 Міністерства оборони України (99011, м. Севастополь, вул. Соловйова, 12, ідентифікаційний код 08373597) на користь Відкритого акціонерного товариства “Міжнародний аеропорт “Сімферополь” (95491, м. Сімферополь, смт Аерофлотське, пл. Аеропорту, 15, ідентифікаційний код 01130621) суму заборгованості у розмірі 993,06 грн. (дев’ятсот дев’яності три грн. 06 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Військової частини А 0235 Міністерства оборони України (99011, м. Севастополь, вул. Соловйова, 12, ідентифікаційний код 08373597) на користь Відкритого акціонерного товариства “Міжнародний аеропорт “Сімферополь” (95491, м. Сімферополь, смт Аерофлотське, пл. Аеропорту, 15, ідентифікаційний код 01130621) витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 10.09.2010