Рішення № 11148012, 06.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

06.09.10                                                                                           Справа№ 3/114

Суддя Н. Березяк при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи

за позовом: Дрогобицького державного педагогічного університету ім..І.Франка, м.Дрогобич

до відповідача : ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»в особі філії ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», м.Львів

про визнання договору недійсним та звільнення приміщення

За участю представників:

Від позивача: Свінцов О.М., Мартин Д.І. - представники

Від відповідача: Пшеволоцький Ю.М. - представник

          Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки , передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Дрогобицьким державним педагогічним університетом ім..І.Франка до ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» в особі філії ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»про визнання недійсним договору про надання послуг із зберігання та обслуговування обладнання та звільнення займаного приміщення.

          Судом оглянуто оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

          В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю і просили задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав і мотивів, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 06.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

          05.02.2005 року між між Дрогобицьким державним педагогічним університетом ім..І.Франка та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»в особі філії ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» було укладено Договір №177-05 про надання послуг із зберігання та обслуговування обладнання, за умовами якого позивач, як виконавець прийняв на себе зобов’язання по зберіганню та обслуговуванню обладнання базової станції LVV 770, яку відповідач розташував на частині покрівлі даху навчального корпусу №7 по вул.. Л.Курбаса,2 з терміном його дії до 10.02.2010 року.

14.02.2006 року між Дрогобицьким державним педагогічним університетом ім..І.Франка та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»в особі філії ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» було укладено ще один договір №455-06 про надання послуг з утримання обладнання за умовами якого позивач прийняв на зберігання та обслуговування обладнання базової станції LVV 770, яку відповідач розташував на частині покрівлі даху навчального корпусу №7 по вул.. Л.Курбаса,2 з терміном його дії до 14.07.2011 року.

Дрогобицький державний педагогічний університет ім..І.Франка звернувся з позовом про визнання недійсними зазначених договорів з тих підстав, що зазначені договори за своєю правовою природою не є договорами про надання послуг, оскільки жодних послуг по обслуговуванню базової станції університет не надає і надавати не може, а фактично зазначені договори є договорами оренди частини покрівлі даху навчального корпусу №7 і укладені з порушенням Закону України «Про оренду державного та комунального майна»і повинні бути визнані недійсними.

          Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

          При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст.215 ЦК України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Нормами ст..203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорювані договори № 177-05 від 05.02.2005 року та № 455-06 від 14.02.2006 року про надання послуг із зберігання та обслуговування обладнання базової станції LVV 770, яку відповідач розташував на частині покрівлі даху навчального корпусу №7 по вул. Л.Курбаса,2 фактично є удаваними правочинами. Укладаючи договори про надання послуг із зберігання та обслуговування обладнання базової станції LVV 770, позивач фактично ніяких послуг по обслуговуванню обладнання не надавав і надавати не міг, оскільки надання таких послуг не передбачено Переліком платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №38.

Відповідно до ч.2 зазначених вище договорів у зобов’язання позивача (Виконавця) входило прийняти обладнання БС на зберігання, забезпечити підключення БС до систем енергоспоживання, забезпечити відповідачу (Замовнику) можливість безперешкодного цілодобового доступу його співробітників до Базової станції. Проте, згідно з п.2.1.5 та 2.1.4 оспорюваних договорів право доступу позивача (Виконаця послуг) до Базової станції можливе лише в присутності представників Замовника, за умови завчасного його попередження. Таким чином, аналіз тексту оспорюваних договорів підтверджує доводи позивача, що жодних послуг з обслуговування та зберігання обладнання Базової станції Дрогобицький державний педагогічний університет ім..І.Франка відповідачу не надавав, оскільки не мав для цього ні дозволу, ні відповідних фахівців, а також вільного доступу для її обслуговування ( без присутності працівників Замовника). В той же час , до об’єкту, який перебуває на зберіганні та обслуговуванні позивача згідно оспорюваних договорів, цілодобовий доступ мають працівники ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»(Замовника) , які фактично і здійснювали обслуговування БС.

З огляду на викладене, оспорювані договори за своєю правовою природою фактично є договорами оренди частини покрівлі даху навчального корпусу №7 по вул. Л.Курбаса,2 , на якій розташоване обладнання базової станції LVV 770.

Згідно ч.1 ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Оспорювані договори про надання послуг із зберігання та обслуговування обладнання є удаваними правочинами, які вчинені сторонами для приховування факту надання в оренду державного майна для розташування обладнання базової станції LVV 770 ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.».

Згідно п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними",- «встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним».

Як вбачається з матеріалів справи, Дрогобицький державний педагогічний університет ім..І.Франка підпорядкований Міністерству освіти України , утримується з державного бюджету і майно - будівлі, споруди ( в тому числі навчальний корпус №7, що знаходиться по вул.. Курбаса,2) передані йому у користування.

Відносини, пов’язані з передачею в оренду державного майна, яким є об’єкт оренди по оспорюваних договорах, врегульовані нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Згідно ст..2 зазначеного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Істотними умовами договору оренди державного та комунального майна відповідно до ст..10 Закону є , зокрема: орендна плата з урахуванням її індексації, яка встановлюється у грошовій формі, виходячи з методики її розрахунку, встановленої Кабінетом Міністрів України. При цьому, згідно Закону є необхідним проведення експертної оцінки вартості об’єкта оренди на умовах , встановлених Методикою розрахунку і порядком використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786. При укладенні оспорюваних договорів сторонами не дотримано встановленого порядку - не проведено експертної оцінки об’єкта оренди, не погоджено розрахунку орендної плати в РВ ФДМУ у Львівській області.

Крім того, при укладенні спірних договорів сторонами не було додержано вимог ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»в частині погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти державним майном, що потягло за собою фактичне позбавлення цього відповідального органу обов'язку здійснення покладених на нього функцій.

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про недійсність укладених між позивачем та відповідачем договорів оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, встановлені судом обставини та досліджені письмові докази свідчать про те, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,36,43,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задоволити.

2.          Визнати недійсним укладений між Дрогобицьким державним педагогічним університетом ім..І.Франка та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»в особі філії ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»договір від 05.02.2005 року №177-05 про надання послуг із зберігання та обслуговування обладнання.

3.          Визнати недійсним укладений між Дрогобицьким державним педагогічним університетом ім..І.Франка та ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»в особі філії ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»договір від 05.02.2005 року №177-05 про надання послуг із зберігання та обслуговування обладнання.

4.          Зобов’язати ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»( 03113 м.Київ вул.. Дегтярівська,53, ідентифікаційний код 21673832) демонтувати обладнання базової станції LVV 770 на частині покрівлі даху навчального корпусу №7, розташованого по вул.. Курбаса,2 у м.Дрогобичі.

5.          Зобов’язати ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»( 03113 м.Київ вул.. Дегтярівська,53, ідентифікаційний код 21673832) звільнити частину покрівлі даху навчального корпусу №7, розташованого по вул. Курбаса,2 у м.Дрогобичі, який перебуває на балансі Дрогобицького державного педагогічного університету ім..І.Франка ( 82100, м.Дрогобич, вул..І.Франка,24 код ЄДРПОУ 02125438) від обладнання базової станції LVV 770.

6.          Стягнути з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»( 03113 м.Київ вул.. Дегтярівська,53, ідентифікаційний код 21673832) на користь Дрогобицького державного педагогічного університету ім..І.Франка ( 82100, м.Дрогобич, вул..І.Франка,24 код ЄДРПОУ 02125438) 85 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.09.2010 року.

Суддя