Рішення № 11147454, 07.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.09.10 р.                     Справа № 37/140(2/113)                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ, ідентифікаційний код 34480657

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Престижбуд”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33051020

про: стягнення заборгованості за прострочені лізингові платежі, пені, 3% річних та інфляційної індексації у загальному розмірі 216207,74грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача - не з’явився;

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 26.07.2010р. на 09.08.2010р., з 09.08.2010р. на 31.08.2010р., з 31.08.2010р. на 07.09.2010р..

У судовому засіданні 07.09.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Престижбуд”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості за прострочені лізингові платежі у розмірі 173178,50грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором фінансового лізингу № L1581-01/08 від 15.01.2008р. за 15-22 періоди лізингових платежів, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір фінансового лізингу № L1581-01/08 від 15.01.2010р. з додатками та додатковою угодою, акт приймання-передачі предмета лізингу, графік платежів, рахунки-фактури та правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 2, 22, 49, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.04.2010р. порушено провадження по справі №2/113 за вказаним позовом, а ухвалою від 01.06.2010р. справу в порядку ст. 17 Господарського процесуального кодексу України надіслано за підсудністю до Господарського суду Донецької області, який ухвалою від 07.07.2010р. прийняв означену справу до свого провадження, присвоївши номер 37/140 (2/113).

В перебігу розгляду справи Господарським судом Донецької області Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.66-89, 95-96, 100-107, 126-141, 151), а також 29.07.2010р. подано заяву б/н та б/д (а.с.а.с.98,99) про збільшення позовних вимог у зв’язку із донарахуванням заборгованості за 23 і 24 лізингові періоди, пені, 3% річних та інфляційної індексації, остаточно вимагаючи стягнення заборгованості за простроченні лізингові платежі у розмірі 216 207,74грн. за період (15-24), пеню - в сумі 15 956,03грн., 3% річних – в сумі 5487,08грн. та інфляційні витрати в розмірі 12604,12грн.

Позивачем 29.07.2010р. також були надані пояснення до позовної заяви з додатками (а.с.а.с.108-121) з письмовим розрахунком кожної суми стягуваних лізингових платежів згідно встановленої у договорі фінансового лізингу формули.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, своєї позиції до відома суду не довів, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи, зокрема – за реквізитами договору фінансового лізингу № L1581-01/08 від 15.01.2008р., та відомостями Єдиного державну реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (а.с.а.с.86-88), які за змістом ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” презюмуються достовірними.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Відповідача та ненаданням ним певних доказів у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 цього Кодексу не перешкоджає вирішенню спору з огляду на повноту зібраних доказів у розумінні ст. 77 Кодексу та неможливість подальшого очікування на реалізацію Відповідачем своїх процесуальних прав через закінчення 07.09.2010р. процесуального строку розгляду цієї справи Господарським судом Донецької області.

У судових засіданнях. представник Позивача наполягав на задоволенні остаточних позовних вимог.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду позивачем доказів в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

15.01.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № L1581-01/08 (а.с.а.с.10-12), згідно умов згідно умов п. 1.1. якого Лізингодавець зобов’язувався набути в свою власність спеціальну техніку у відповідності з встановленою Лізингоодержувачем Специфікацією Продавця (а.с.15): бетононасос виробництва „Путцмайстер Мертельмашинен ГмбХ” (ФРН) Міксокрет М-740 DB в комплекті з приладдям (2008 року випуску) зі шлангом для розчину 65мм 120м, 1 одинця та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації Лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у строкове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти його на умовах цього договору.

Пунктами 1.1. – 1.4. Додатком №4 до договору № L1581-01/08 від 15.01.2008р. (Загальні умови фінансово лізингу) визначено, що передача предмету лізингу Відповідачу з усіма необхідними належностями, та його прийняття опосередковується складанням двосторонньою комісією акту приймання-передачі предмета лізингу у двох примірниках.

Розділом 3 договору фінансового лізингу передбачена вартість предмета лізингу, яка становить 379950,00грн. ( в тому числі 20% ПДВ) із можливістю подальшого збільшення після проведення фактичної передачі предмета лізингу, якщо на момент проведення повного розрахунку Лізингодавця з Продавцем за придбання Предмета лізингу Лізингодавець оплатив йому суму, яка перевищує загальну вартість Предмета лізингу на момент укладання договору (вказану в п. 3.1 цього договору). В цьому випадку Лізингодавець складає новий графік з розрахунку на перший робочий день першого лізингового періоду та направляє його Лізингоодержувачу. Змінений за правилами цього пункту графік приймається до виконання Лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Розділом 4 договору фінансового лізингу сторонами визначені лізингові платежі та порядок розрахунків, зокрема встановлено, що: лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця (п. 4.1.); згідно п. 4.2.договору розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку (а.с.а.с.13, 14); поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду (п. 4.4.) і комісією Лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості Предмета лізингу. Виключення становить комісія, нарахована за правилами ч. 2 п. 4.6 цього договору, оскільки вона нараховується до настання періоду лізингу (п.4.5.).

В свою чергу, в п. 4.6 сторони дійшли згоди про те, що до складу комісії в повному обсязі включаються винагорода Лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати Лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов’язані з ним. Лізингоодержувач щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання Предмета лізингу за договором купівлі-продажу в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період, за який нараховуються такі відсотки, від фактичної суми фінансування. Нарахування зазначений в цьому пункті договору відсотків здійснюється за період з дня виконання Лізингодавцем дій по фінансуванню придбання Предмета лізингу до настання першого періоду лізингу, визначеного згідно п. 5.43 Загальних умов.

Крім того, сторони домовилися про наступне:

-          п. 4.7 - оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних),зазначених в цьому розділі договору, здійснюється Лiзингоодержувачем в національній валюті України – гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця;

-          п. 4.8 - Лiзингоодержувач одночасно зі сплатою авансових лізингових платежів сплачує адміністративну комісію за організацію правочину у визначеному в графіку розмірі, Адміністративна комісія не входить до складу лізингових платежів та в будь-якому випадку не підлягає поверненню Лiзингоодержувачу;

-          п. 4.9 - для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні обрано валюту – Долари США. При цьому всі визначені цим договором платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання Предмета лізингу, Лiзингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку (Додаток 1 до цього договору);

-          п. 4.10 - всі додаткові послуги, які не визначені цим договором, необхідність в яких може виникнути у Лізингоодержувачва, оплачуються Лiзингоодержувачем за тарифами Лізингодавця, розміщеними на офіційному сайті Лізингодавця за адресою в мережі Інтернет.

Положеннями п. 5.3. Загальних умов фінансового лізингу (а.с.а.с.16-19) визначено, що поточні лізингові платежі сплачують Лiзингоодержувачем щомісячно авансом до 8 числа поточного місяця

Пунктом 5.1. договору встановлена відповідальність Лізингоодержувача за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 1.2 (Додатку №4) договору фінансового лізингу, майно, що є предметом лізингу, яке придбане Позивачем за договором купівлі-продажу №Р 1581-01/08 від 15.01.2008р. (а.с.а.с.68-74) було передано в користування Відповідачу, про що сторонами 27.02.2008р. був складений відповідний акт приймання-передачі Предмета лізингу (а.с.20).

24.08.2008р. та 28.10.2008р. Позивач та Відповідач укладали угоди про внесення змін до договору фінансового лізингу відносно порядку погашення вартості предмету лізингу, викладаючи в новій редакції графік платежів (а.с.а.с.21, 22).

Задля забезпечення виконання грошових зобов’язань за договором фінансового лізингу Позивачем складалися та надсилалися (а.с.а.с.130-143) рахунки-фактури (а.с.а.с.24-31) відносно 15-22 періодів (травень-грудень 2009р.) на загальну суму 173178,50грн., у зв’язку із несплатою яких Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, який ухвалою від 29.12.2009р. Господарського суду м. Києва було повернуто без розгляду. Після скасування цієї ухвали в апеляційному порядку, провадження у справі за згаданим позовом було порушено 16.04.2010р.

Заявою про збільшення позовних вимог, поданою разом із іншими документами до канцелярії суду 29.07.2010р. (а.с.а.с.98, 99) Позивач збільшив суму позову у зв’язку із виникненням заборгованості за період (23-24) в загальній сумі 43 029,24грн. остаточно вимагаючи стягнення заборгованості за простроченні лізингові платежі у розмірі 216 207,74грн. за період (15-24), пеню - в сумі 15 956,03грн., 3% річних – в сумі 5487,08грн. та інфляційні витрати в розмірі 12604,12грн., надавши рахунок №L1581-01/08/23 від 04 січня 2010 року на суму 21531,87грн. (а.с. 100) та рахунок №L1581-01/08/24 від 01 лютого 2010 року (а.с.101) з доказами їх відправки (а.с.а.с.128,129)

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) складеного Позивачем та надісланого (а.с.97) на його адресу виконання вимог суду акту звірення розрахунків (а.с.96)

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві про збільшення позовних вимог від 29.07.2010р. (а.с.а.с.97-98), кваліфікуючи її, з урахуванням правової позиції Вищого господарського суду України, приведеної в п. 7 Інформаційного листа від 14.08.2007р. N 01-8/675 як таку, що містить додаткові вимоги, які підлягають об’єднанню із первісними згідно ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є грошовими, пов’язані підставами виникнення (порушення зобов’язань за договором фінансового лізингу) та поданими доказами, їх об’єднання не призводить до утруднення вирішення спору в контексті остаточної позиції сторін, а навпаки сприяє реалізації принципу процесуальної економії та права на ефективний судових захист, гарантованого ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

При цьому суд наголошує, що додаткові вимоги відносно заборгованості за 23 і 24 лізингові періоди стосуються проміжку часу, що передував порушенню провадження у справі, а отже їх прийняття не суперечить приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України щодо хронологічної послідовності звернення до суду із заявою про захист порушеного права після самого факту порушення (додаткові вимоги не були передчасними на момент порушення провадження у справі).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягненні пені, інфляції та 3% річних.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору фінансового лізингу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лiзингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір № L1581-01/08 від 15.01.2008р. (з урахуванням додаткових угод) є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги, що положення ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд зазначає, що у світлі ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначеного договором графіку в редакції угоди від 28.10.2008р. та п. 5.3. Загальних умов фінансового лізингу до 8 числа кожного поточного місяця (з травня 2009р. по лютий 2010р. включно).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються належним виконанням, у розглядуваному випадку – шляхом своєчасного та у повному обсягу здійснення лізингових платежів. Натомість невиконання або неналежне виконання зазначених зобов’язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і жодних доказів на підтвердження іншого Відповідачем згідно ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надав, останнім не виконувалися у повному обсягу та своєчасно зобов’язання з оплати лізингових платежів згідно графіку внесення платежів з травня 2009р. по лютий 2010р. включно, що дозволяє стверджувати про наявність порушення грошового зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та вважати Відповідача таким, що прострочив у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Враховуючи, що арифметичний розрахунок лізингових платежів, з огляду на представлені пояснення відносно валютного коригування (а.с.а.с.108,109), відповідає умовам договору, суд дійшов висновку про можливість стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за графіком у розмірі 216207,74грн.грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник на вимогу кредитора окрім суми боргу має сплати 3% річних та інфляційну індексацію за весь період прострочення.

Суд, перевіривши остаточні арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних та інфляційної індексації відносно сум заборгованості за графіком лізингових платежів, приведені у заяві про збільшення позовних вимог (а.с.ас.98, 99), за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив, що заявлені вимоги підлягають задоволенню у позовному обсягу:

-          3% річних - в сумі 5487,08грн.;

-          інфляційна індексація - в сумі 12604,12грн.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені (адже саме така природа визначеної не сторонами неустойки виходячи з порядку її нарахування) у разі прострочення оплати лізингових та інших платежів сформульована безпосередньо у п.5.1. договору фінансового лізингу, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Здійснивши перевірку арифметичного розрахунку (а.с.а.с.98, 99) пені за допомогою відповідної програми інформаційної бази „Законодавство”, суд встановив, що таких розрахунок відповідає умовам договору та вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а отже вимоги про стягнення пені в сумі в сумі 15956,03грн. підлягають задоволенню у повному обсягу.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 46, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ (ідентифікаційний код 34480657) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Престижбуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33051020) про стягнення заборгованості за прострочені лізингові платежі у розмірі 216207,74грн., пені у розмірі 15956,03грн., інфляційні витрати у розмірі 12604,12грн. та 3% річних у розмірі 5487,08грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Престижбуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33051020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ (ідентифікаційний код 34480657) заборгованість за прострочені лізингові платежі у розмірі 216207,74грн., пеню у розмірі 15956,03грн., інфляційні витрати у розмірі 12604,12грн. та 3% річних у розмірі 5487,08грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Престижбуд”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33051020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”, м. Київ (ідентифікаційний код 34480657) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 2502,54грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2010р.

Суддя