Рішення № 111466315, 12.06.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2023 року м.Київ№ 320/13270/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2021 № 14127/18-08.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а саме в порядку письмового провадження.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення, де з посиланням на акт перевірки, який складений за наслідками перевірки, що стосувалася дотримання вимог п.п. 140.5.4. п. 140.5 ст. 140 розділу III Податкового кодексу України (далі ПК України), а вказано порушення п.п. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 розділу III ПК України є протиправним, оскільки під час камеральної перевірки не можуть бути перевірені інші питання.

Вважає, що відповідач нехтуючи презумпцією правомірності рішень платника податків, позбавив останнього його законних прав на захист/заперечення з цього приводу, порушив норми податкового законодавства, основоположний принцип верховенства права складовими якого є принципи належного урядування та правової (юридичної) визначеності.

Від представника відповідача направлено відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивачем було порушено вимоги п.п. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 розділу III ПК України в частині неправомірного заниження фінансового результату на 30% вартості експортованого товару на суму 3 875 627 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2020 рік на суму 697 612,86 грн по операціям з експорту товарів. Крім того вказав, що так, дійсно в акті камеральної перевірки було допущено описку та замість «порушення п.п. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 розділу III ПК України» вказано «порушення п.п. 140.5.4. п. 140.5 ст. 140 розділу III Податкового кодексу України».

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп", ідентифікаційний код 39744645, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246, зареєстроване як юридична особа 10.04.2015, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №13531020000007319.

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75, п. 76.1 абз. 2 та 76.3 ст. 76, п. 102.1 ст. 102 ПК України було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Даніком Груп" з питань достовірності даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток та даних митних декларацій за 2020 рік.

За результатами проведеної камеральної перевірки податковим органом складено акт від 10.08.2021 № 13159/10-36-18-08/39744645.

Як вбачається з даного акту перевірки, Головним управління ДПС у Київській області було встановлено, що платником безпідставно занижено податкове зобов`язання на суму 697 612,86, чим порушено, як вказано в акті п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 розділу ІІІ ПК України.

Не погоджуючись з фактом проведення камеральної перевірки та актом перевірки, платник подав відповідні заперечення від 27.08.2021 № 27/08-21.

У своїх запереченням позивачем було вказано, що зміст акту перевірки не дає однозначного розуміння, що саме було предметом перевірки, адже містить невідповідність між правовою підставою перевірки та наведеними даними, що позбавляє можливості його розглянути та надати заперечення по суті.

Відповідачем 09.09.2021 за № 14804/12/10-36-18-05 було розглянуто заперечення позивача та залишило його без задоволення. Також платника було повідомлено, що під час складання акту перевірки було допущено описку та замість «порушення п.п. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 розділу III ПК України» вказано «порушення п.п. 140.5.4. п. 140.5 ст. 140 розділу III Податкового кодексу України».

В подальшому на підставі акту перевірки, податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення рішення від 16.09.2021 № 14127/18-08 щодо збільшення суми податкового зобов`язання на 697 612,86.

Не погоджуючись за вказаним податковим повідомленням рішенням та вимогою позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регламентовано ПК України, яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним п. 2, 3 ч. 1 та п. 10 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";

своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог ст. 39-3 цього Кодексу;

своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених ст. 39-3 цього Кодексу;

своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог п. 44-1.2 ст. 44-1 цього Кодексу;

своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених ст. 44-2 цього Кодексу;

своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до п. 44-1.3 ст. 44-1, п.п. 6-8 п.п. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 цього Кодексу;

своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до п. 141.13 ст. 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Пунктом 76.1 ст. 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 цього Кодексу (п. 76.2 ст. 76 ПК України).

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання (п. 76.3 ст. 76 ПК України).

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Київській області на адресу позивача було направлено запит № 9523/12/10-36-18-05 про надання інформації щодо дотримання норм ПК України.

Згідно з п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або зби визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Податкові різниці, що виникають при здійсненні фінансових операцій, на які збільшується фінансовий результат податкового (звітного) періоду визначено п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Так, відповідно до п. 140.5 ст. 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:

на суму перевищення ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки", над договірною (контрактною) вартістю (вартістю, за якою відповідна операція повинна відображатися при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку) реалізованих товарів (робіт, послуг) при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених ст. 39 цього Кодексу (п. п. 140.5.1 п. 140.5 ст. 140 ПК України).

Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року;.

на суму перевищення договірної (контрактної) вартості (вартості, за якою відповідна операція повинна відображатися при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку) придбаних товарів (робіт, послуг) над ціною, визначеною за принципом "витягнутої руки", при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених ст. 39 цього Кодексу (п.п. 140.5.2 п. 140.5 ст. 140 ПК України).

Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року;

на суму операції, яку контролюючий орган не враховує (не визнає) внаслідок застосування п.п. 39.2.2.12 п.п. 39.2.2 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу (п.п. 140.5.2-1 п. 140. 5 ст. 140 ПК України).

При збільшенні фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду платника податків відповідно до вимог цього підпункту інші коригування, передбачені п.п. 140.5.1 і 140.5.2 цього пункту щодо такої операції, не застосовуються.

Обов`язок здійснення коригування фінансового результату до оподаткування, передбаченого цим підпунктом, покладається на контролюючий орган, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суми коригувань, передбачених п.п. 140.5.1 і 140.5.2 цього пункту, якщо платник податку самостійно вже застосував ці коригування щодо такої операції;

на суму втрат від інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства, розрахованих за методом участі в капіталі або методом пропорційної консолідації (п.п. 140.5.3 п. 140.5 ст. 140 ПК України);

на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у п. 140.2 та п.п. 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 цього Кодексу), придбаних у :

неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ, Накопичувального фонду, недержавних пенсійних фондів і неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону;

нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. "г" п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи (п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПК України).

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої ст. 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому, якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки".

Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року.

на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), реалізованих на користь:

нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи (п.п. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140.5 ПК України).

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої ст. 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

Судом встановлено, що від платника отримано відповідь на запит № 21/07 - 1-31 від 21.07.2021 (вх. № 44436/6 від 26.07.2021), яка не містила матеріалів щодо відповідності цін у зазначених операціях принципу «витягнутої руки» (ст. 39 ПК України).

Водночас відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України до заперечення не надано додаткових матеріалів щодо відповідності цін у зазначених операціях принципу «витягнутої руки» (ст. 39 ПК України).

Враховуючи відсутність відомостей щодо виконаних процедур підтвердження суми витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до от. 39 ПК України, за якими платник був переконаний, що ціна придбання товарів не перевищує їх ціну, визначену за принципом «витягнутої руки» та дійшло висновку про відсутність необхідності коригування фінансового результату до оподаткування на розмір різниці між вартістю реалізації та вартістю, визначеною виходячи з рівня цін, визначеної за принципом «витягнутої руки» по операціям з експорту товарів наступним контрагентам:

нерезиденту "CRETOWIN LIMITED" (фактурна вартість товару 9 298 199,75 грн), зареєстрованого у державі (Особливий адміністративний район Китаю Гонконг), включеної до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 розділу І ПК України;

нерезиденту І.І. "Slivinschii Vladimir" (фактурна вартість товару 191 467,36 грн), зареєстрованого у державі (Республіка Молдова), включеної до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 розділу І ПК України;

нерезидентам ASYA ENTERPRISES PTE. LTD та S M P Timber Trading Pte Ltd (фактурна вартість товару 2 479 697,38 грн), зареєстрованих у державі (Республіка Сінгапур), включеної до переліку держав (територій) затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1.2 ст. 39 розділу І ПК України;

нерезидентам QATE MANUFACTURING LLC та DHS International Building Materials LLC (фактурна вартість товару 949 392,17 грн.), зареєстрованих у державі (Об`єднані Арабські Емірати), включеної до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 розділу І ПК України, порушив вимоги п.п. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 ПК України, що і було встановлено актом камеральної перевірки № 13159/10-36-18-08/39744645 від 10.08.2021.

Таким чином за результатом перевірки було встановлено порушення п.п. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 ПК України в частині неправомірного заниження фінансового результату на 30% вартості експортованого товару на суму 3 875 627 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2020 рік на суму 697 612,86 грн по операціям з експорту товарів.

Суд наголошує на тому, що позивачем не наведено жодного посилання, обґрунтування або заперечень по суті встановленого порушення.

Щодо посилань позивача, що зміст акту перевірки не дає однозначного розуміння, що саме було предметом перевірки, адже містить невідповідність між правовою нормою та підставою перевірки, а саме зазначення перевіряючим в акті перевірки № 13159/10-36-18-08/39744645 від 10.08.2021 порушення норми п.п. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 ПК України, то суд зазначає таке.

Як встановлено судом, що у вище вказаному акті камеральної перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п. 140.5.5 п. 140.5 ст. 140 ПК України, однак податкове зобов`язання прийнято за порушення п.п. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 ПК України.

Водночас суть викладених порушень повністю викладено відповідно до змісту саме поршуень п.п. 140.5.5-1 п. 140.5 ст. 140 ПК України та відображають характер суті порушення, оскільки позивачем занижено на суму операцій з експорту товарів, з вищенаведеними нерезидентами на 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 цього Кодексу), реалізованих на користь нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України.

На думку суду, контролюючим органом вірно визначено та встановлено порушення податкового законодавства

Крім того, щодо описки допущеної при складанні акту камеральної перевірки, то про неї було повідомлено позивача у відповіді про розгляд його заперечень від 27.08.2021 № 27/08-21, однак позивачем не було надіслано додаткових заперечень, у зв`язку з повідомленою обставиною або будь які ніші пояснення.

Пунктом 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 39.5.2.20 п.п. 39.5.2 п.39.5 ст. 39 ПК України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представника з висновками перевірки або фактами та даними, викладеними в акті про результати перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", вони мають право подати свої заперечення протягом 30 днів з дня отримання акта. При цьому платник податків має право подати разом із запереченнями або в погоджений строк документи (їх завірені копії), що підтверджують обґрунтованість заперечень.

Такі заперечення розглядаються протягом 30 робочих днів, що настають за днем їх отримання, а платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Згідно норм абз. 2 п. 86.7 ст. 86 ПК України заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Таким чином, у разі виявлення інформації при складанні акту перевірки, що підлягає редагуванню, необхідні зміни зазначаються при розгляді заперечень та є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. В подальшому рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків.

Суд наголошує, що ПК України не встановлено заборони щодо повторної подачі заперечень на акт камеральної перевірки, особливо за встановлених обставин під час отримання відповіді на заперечення контролюючого органу.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 зазначено, що підставами для скасування податкових повідомлень - рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2021 № 14127/18-08, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Суд враховує роз`яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії, Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини, Беєлер проти Італії).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.