Рішення № 111466279, 12.06.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2023 року Справа №320/3946/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та зарахувати у стаж: службу на Північному флоті з 11.07.1960 по 28.10.1964 4 роки і 3 місяці; навчання у Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченко з 29.08.1967 по 22.02.1972 - 4 роки і 8 місяців. Всього зарахувати у стаж 9 років.

Позов мотивований тим, що ч. 1 Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 передбачено проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і відповідних сум грошового забезпечення, встановлених на 01.05.1992. Згідно трудової книжки від 25.07.1959, з 11.07.1960 по 29.10.1964 4 роки і 3 місяця позивач служив в Радянській Армії, але фактично в цей період часу ОСОБА_1 служив на Північному флоті Радянського Союзу у режимному місті Северодвінську Архангельській області, на першому підводному атомному човні. Позивач та весь екіпаж човна були опроміненні. Лікувався у закритому закладі міста Ленінграду. Усі матроси та позивач давали розписи про нерозголошення військової таємниці, що служив на флоті та був опромінений. 3 29.08.1967 по 22.02.1972 4 роки і 9 місяців позивач навчався на стаціонарі юридичного факультету Київського держаного університету імені Т. Г. Шевченко.

29.08.2022, 11.10.2022, 15.11.2022 позивач, як колишній старший офіцер майор МВС України вживав заходи досудового врегулювання спору і направляв заяви начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Дзядевич Л.В. із вимогою зробити перерахунок його пенсії: зарахувати стаж з 11.07.1960 по 29.10.1964 4 роки і 3 місяці службу на Північному флоті Радянського Союзу, у режимному місті Северодвінську Архангельській області; зарахувати стаж з 29.08.1967 по 22.06.1972 4 роки і 9 місяців навчання на стаціонарі юридичного факультету Київського держаного університету імені Т. Г. Шевченко.

12.12.2022 заступник начальника Головного управління Пенсійного фонду України О. Бойко надала позивачу необґрунтовану та незрозумілу позивачу відповідь.

23.02.2023, ухвалою суду дана позовна заява була відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишена без руху у зв`язку із невідповідністю останньої ч. 3 ст. 161 КАС України та визначено позивачу порядок та строк усунення недоліків позовної заяви шляхом.

06.03.2023 до суду надійшла заява та клопотання від позивача з проханням звільнити від сплати судового збору за подання даної позовної заяви до суду згідно ст. 133 КАС України, зазначив про те, що має невелику пенсію, дружина не працює, син має інвалідність на надав додаткові документи в обґрунтування заявленого клопотання.

09.03.2023 ухвалою суду задоволено клопотання позивача; звільнено позивача від сплати судового збору за звернення до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити дії; відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано від відповідача за ініціативою суду належним чином завірені матеріали пенсійної справи позивача.

11.04.2023 на адресу суду від відповідача, надійшли матеріали пенсійної справи позивача та відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що пенсійне забезпечення колишніх військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ проводиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).

Згідно зі ст. 10 Закону № 2262-ХІІ органи Пенсійного фонду України з 01.01.2007 виконують функції з призначення і виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону.

Головне управління МВС України в м. Києві на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» від 02.11.2006 № 1522 передало до Головного управління пенсійні справи колишніх співробітників органів внутрішніх справ, у тому числі і пенсійну справу ОСОБА_2 .

Розмір пенсії позивача за вислугу років на 01.01.2007 було обчислено з розрахунку 51% сум грошового забезпечення за 26 років страхового стажу, з яких не менше ніж 17 календарних років становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Виплату пенсії позивачу було продовжено з 01.01.2007 в розмірі, встановленому ГУ МВС України в м. Києві. Одночасно визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій належить до компетенції уповноважених органів міністерств і відомств, в яких проходили службу військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу. Розрахунок вислуги років та трудового стажу на день звільнення зі служби здійснюють відповідні міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (далі - міністерства та інші органи) за матеріалами особових справ осіб, які проходили службу. Особові справи цих осіб зберігаються в уповноважених структурних підрозділах, які визначені в кожному міністерстві та іншому органі. Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вважає позовні вимоги безпідставними, такими що не ґрунтуються на вимогах законодавства та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 перебуває на пенсії за вислугу років з 01.11.2005 року за Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Позивач має посвідчення № НОМЕР_2 видане 01.11.2005 видане ГУ МВС України в м. Києві та посвідчення серії НОМЕР_3 учасника бойових дій, виданого 17.09.2012 Шевченківським УПСЗ 71 м. Київ.

Згідно спірних записів трудової книжки ОСОБА_1 1941 року народження, датою заповнення 25.07.1959 вбачається:

в період з 11.07.1960 по 29.10.1964 - служив в Радянській Армії, відповідно військового білету № НОМЕР_4 та Наказу № 186 від 24.11.1964, про що мається відповідний запис № 9;

в період з 14.05.1965 по 29.08.1967 позивач зарахований на роботу в якості слюсаря першого розряду до Центрального заготівельного заводу тресту «Київспецбуд», відповідно Наказу № 96а/к від 16.05.1965 та звільнений в зв`язку з переходом на навчання, відповідно до Наказу № 325/к від 29.08.1967, про що маються відповідні записи № 12 та № 15;

в 1967 позивач вступив до Київського ордена Леніна державного університету імені Т.Г.Шевченко і в 1972 році отримав повний курс названого університету за спеціальністю правознавство, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 22.06.1972 позивачу присвоєно кваліфікацію юриста, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_5 від 22.06.1972 реєстраційний номер 438, копія якого долучена позивачем до справи;

22.02.1972 позивач прийнятий на службу в органах МВС УМС Київського облвиконкому, згідно Наказу № 128 від 22.02.1972, про що мається відповідний запис № 16.

ОСОБА_1 звертався до пенсійного органу неодноразово із заявами (29.07.2022, 11.10.2022, 15.11.2022) про перерахунок його пенсії та зарахування до трудового стажу служби на флоті 4 роки 6 місяців і навчання в університеті 4 роки 6 місяців, всього 9 років.

Головне управління Пенсійного фонду у своєму листі від 12.12.2022 №27500-26445/Н-02/8-2600/22 вказує про повторне надання роз`яснення на звернення, зареєстроване 15.11.2022 за №26445/11-2600-22, в якому пенсійний орган посилається на положення Указу Президента України «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» від 04.05.1998 №401, постанову Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування», Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вказує про те, що страховий стаж обчислюється Пенсійним фондом відповідно до вимог Закону №1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку з 01.01.2004, та до вказаного періоду на підставі документів та в порядку, визначеного законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058. Відтак, в особистому кабінеті на Веб-порталі відображаються суми нарахованого заробітку на підставі поданої страхувальниками до органів Пенсійного фонду звітності, з моменту впровадження персоніфікованого обліку (з 1998 року), страховий стаж з 2004 року, з набранням чинності Закону №1058, а загальний стаж відображено відповідно до оцифрованих документів, які подані у зверненнях «Скан-копія трудової книжки».

Також, щодо військової служби, наявне посилання на постанову Кабінету Міністрів України №770 від 2108.2019 «Про затвердження порядків з питань зарахування періодів служби до страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу та подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків стосовно військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб начальницького і рядового складу, поліцейських», зазначено про необхідність страхувальника подати звітність до Пенсійного органу за відповідною формою та додатком, та у визначені строки. Строк подання звітності можуть бути змінені, але не пізніше 11.10.2022. Пенсійний фонд вказує про продовження таких строків до 31.05.2022 .

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 08.04.2021 №205 та постанови правління Пенсійного фонду України від 08.04.2021 №14-1, податкова служба має подавати до пенсійного орану інформацію з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплаченого доходу, необхідну для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб начальницького і рядового складу, поліцейських. Після внесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб з податкового розрахунку, буде розпочато заходи щодо подання до територіальних органів Пенсійного фонду України у визначені порядком строки відсутньої інформації військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення, або іншими уповноваженими органами. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 №1217-ІХ передбачений п`ятирічний перехідний період протягом якого мають бути внесені відповідні відомості.

Пенсійне забезпечення колишніх військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ проводиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).

Згідно зі ст. 10 Закону № 2262-ХІІ органи Пенсійного фонду України з 01.01.2007 виконують функції з призначення і виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону.

Головне управління МВС України в м. Києві на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» від 02.11.2006 № 1522 передало до Головного управління пенсійні справи колишніх співробітників органів внутрішніх справ, у тому числі і пенсійну справу ОСОБА_2 .

Розмір пенсії позивача за вислугу років на 01.01.2007 було обчислено з розрахунку 51% сум грошового забезпечення за 26 років страхового стажу, з яких не менше ніж 17 календарних років становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ. Виплату пенсії позивачу було продовжено з 01.01.2007 в розмірі, встановленому ГУ МВС України в м. Києві. Одночасно визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій належить до компетенції уповноважених органів міністерств і відомств, в яких проходили службу військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу. Розрахунок вислуги років та трудового стажу на день звільнення зі служби здійснюють відповідні міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (далі - міністерства та інші органи) за матеріалами особових справ осіб, які проходили службу. Особові справи цих осіб зберігаються в уповноважених структурних підрозділах, які визначені в кожному міністерстві та іншому органі.

Позивач вважає, що має право на зарахування до стажу - службу в Радянській армії та навчання у Київському державному університеті, відповідно на перерахунок його пенсії.

Відповідач зазначає, що відомості про страховий стаж позивача до 2004 року, мають бути подані відповідним уповноваженим органом (страхувальником), який здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовця до Пенсійного органу у формі належної звітності, строк продовжено до 31.05.2022, такі відомості вносяться пенсійним органом до Реєстру застрахованих осіб. Вважає, що розрахунок вислуги років та трудового стажу на день звільнення зі служби здійснюють відповідні міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за матеріалами особових справ осіб, які проходили службу, відповідно, врахування спірних періодів до трудового стажу, вислуги років має здійснювати уповноважений на те орган, з якого позивач вибув на пенсію, також визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій належить до компетенції уповноважених органів міністерств і відомств, в яких проходили службу військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу.

Таким чином, предметом спору є дії відповідача щодо неврахування спірних періодів служби та навчання до трудового (страхового) стажу ОСОБА_1 , який перебуває на пенсії за вислугу років за Законом №2262-ХІІ, відмова у перерахунку пенсії, у зв`язку з чим суду підлягає перевірка таких дій відповідача на відповідність положенням ч. 2 ст. 2 КАС України з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначених ч. 3 вказаної статті.

Відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 1, ч. 3 ст. 3 КАС України).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що ОСОБА_1 вибув на пенсію за вислугу років за заявою поданою до начальника УФРЕ ГУ МВС України в м. Києві, в які просив призначити пенсію за вислугу років з листопада 2005 року.

Згідно висновку від 09.06.2006 про призначення пенсії за вислугу років за Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ОСОБА_1 за посадою ст. слідчий ЛВ внутрішніх справ в аеропорту Жуляни УУ ВС ПТ МВС СРСР, звільнений наказом ГУМВС України в м. Києві №39 о/с від 04.07.1985 з 05.07.1985 в запас через службову невідповідність. Календарна вислуга років вказана 17, загальний трудовий стаж 26. Визначено призначити пенсію за вислугу років за ст. 13 А Закону у розмірі 51 % грошового забезпечення в сумі 384,09 грн. на місяць, з урахуванням надбавок 9,96 грн. як учаснику війни, та зазначено що пенсія підлягає виплаті з 01.11.2005.

Згідно складеного розрахунку майора міліції ОСОБА_1 , ст. слідчому ЛВ внутрішніх справ в аеропорту Жуляни УУ ВС ПТ МВС СРСР, судом встановлено, що до трудового стажу включено один зі спірних періодів з 01.09.1967 по 21.02.1072 період навчання в Київському ордені Леніна державного університету ім. Т.Г. Шевченка, запис вчинено на підставі відомостей з диплому серії НОМЕР_5 , виданого 22.06.1972.

Суд зазначає, що в даному розрахунку не містяться відомості щодо проходження ОСОБА_1 служби в Радянській армії за період з 11.07.1960 по 29.10.1964. Такі відомості наявні в наданій до справи копії трудової книжки, запис № 9.

В пенсійній справі позивача наявний наказ Головного управління МВС України в м. Києві від 22.12.2005 №542 о/с, яким підтверджено службу в Збройних Силах з 08 липня 1960 року по 24 жовтня 1964 року, підстава висновок ГУМВС України в м. Києві від 15.12.2005.

Також, за вказаним розрахунком визначено загальну вислугу на 01.11.2005 для призначення пенсії 26 років 05 місяців 20 днів.

Згідно грошового атестату ГУМВС України в м. Києві від 14.11.2005, вислуга років ОСОБА_1 обчислена 17 років 07 місяців 29 днів.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

За ст. 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

За ст. 10 Закону №2262-ХІІ призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Статтею 63 Закону №2262-ХІІ визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції та податкової міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Рішення про відмову в призначенні пенсії або її перерахунку, зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії окремих періодів служби в календарному обчисленні або на пільгових умовах, порушення строків і заниження розмірів пенсії може бути оскаржено до вищих органів або до суду (ст. 66 Закону №2262-ХІІ).

Суд зазначає, що в даній справі позивач просив Пенсійний орган провести перерахунок його пенсії та відповідно врахувати до страхового стажу вказаний спірний стаж щодо навчання у вищому навчальному закладі та проходження військової служби в Радянській армії, відповідно в даній справі не є предметом розгляду перерахунок пенсії ОСОБА_1 за грошовим забезпеченням, визначення розміру грошового забезпечення, окремих його складових.

Згідно п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі Порядок №393) пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідного окладу за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням.

Суд зазначає, що трудовий стаж (загальний) - це періоди офіційної трудової діяльності, що підтверджуються записами в трудовій книжці. Трудовий стаж може включати в себе такі поняття як загальний, пільговий і спеціальний стаж роботи.

У Законі України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII поняття загального стажу роботи в основному застосовується для відмінності його від стажу, що дає право на пільги по призначенню пенсії.

Страховий (пенсійний) стаж - це відрізок часу, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачувалися внески в сумі не менше, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Поняття "страховий стаж" введено в дію з 1 січня 2004 року Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV та основною новацією цього терміну є те, що наявність стажу прямо пов`язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тобто з 1 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційно сплаченим внескам.

Весь трудовий стаж, набутий до 1 січня 2004 року, враховується до страхового стажу на умовах раніше діючого законодавства.

Страховий стаж, набутий до 01 січня 2004 року, підтверджується трудовою книжкою.

В даній справі стоїть питання зарахування до страхового стажу певних періодів діяльності, навчання та несення, зокрема, військової служби позивача, набутого до 2004 року, що належить до урегулювання в даному випадку між особою, яка перебуває на пенсії, якій призначається пенсія та пенсійним органом.

Посилання відповідача у листі, адресованому позивачу щодо військової служби після 2000 року, порядку внесення відомостей про службу до Реєстру застрахованих осіб в даній справі, не відноситься до предмету спору, оскільки позивач ставить спірним питання щодо військової служби в Радянській армії, стаж отриманий до 2004 року.

Суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У розумінні ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. е) ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Відповідно до п. в) та п. д) ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII), час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 8 Порядку № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до п. 1 Положення «Про порядок призначення та виплати державних пенсій», затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 (далі Положення № 590), до у відповідності Закону про державні пенсії, пенсії за цим Положенням призначаються та виплачуються: б) військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби; в) учням вищих, середніх спеціальних навчальних закладів, училищ, шкіл та курсів з підготовки кадрів, аспірантам та клінічним ординаторам.

Відповідно до ст. 1 Закону про державні пенсії від 14.07.1956, право на державну пенсію мають: а) робітники та службовці; б) військовослужбовці; в) учні вищих, середніх спеціальних навчальних закладів, училищ, шкіл та курсів з підготовки кадрів.

Таким чином, позивач обґрунтовано вважає, що до його страхового стажу має бути враховані період з 11.07.1960 по 29.10.1964, коли позивач служив в Радянській Армії та період з 29.08.1967 по 22.02.1972, коли в 1967 позивач вступив до Київського ордена Леніна державного університету імені Т.Г.Шевченко і в 1972 році отримав повний курс названого університету за спеціальністю правознавство.

Щодо вимоги позивача про здійснення перерахунку його пенсії суд відмічає.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі Порядок № 45), відповідно до пункту 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пунктів 2, 3 Порядку №45 Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС, Службі судової охорони (далі - державні органи). На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Згідно з абзацами третім та п`ятим пункту 2.6 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 №937, на обласні військові комісаріати (ТЦКСП) покладаються: оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за Законом пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам сімей померлих військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби; визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій органами, що призначають пенсії, відповідно до Закону, постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей" (зі змінами) та від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" (зі змінами) і

Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (зі змінами) (далі - Порядок № 3-1). У разі якщо розмір грошового забезпечення на день призначення пенсій особам, звільненим з військової служби, та членам їх сімей змінився, обласний військовий комісаріат (ТЦКСП) складає довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій згідно з нормами, що діють на день призначення пенсії за відповідною посадою.

Відповідно до пункту 23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може слугувати як відповідна заява пенсіонера, та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, повідомляють орган ПФУ.

Тобто, підставою для перерахунку пенсії військовослужбовця є зміна розміру грошового забезпечення, чи його складових, за наслідками чого видається уповноваженим органом належна довідка до пенсійного органу, або про такі обставини та належні документи особа повідомляє Пенсійний фонд.

В даній справі судом вирішено вимоги позивача про зарахування до його страхового стажу вказаних вище спірних періодів, що не відноситься та не є підставою для перерахунку пенсії позивача як військовослужбовця із застосуванням Порядків №45 та №3-1, у зв`язку з чим в задоволенні позовної вимоги про перерахунок пенсії суд відмовляє.

Частина 1 статті 9 КАС України визначає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Суд акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова ВС України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Враховуючи вищезазначене та встановлене судом, суд приходить до висновку про протиправність дій щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів з 11.07.1960 по 29.10.1964 та з 29.08.1967 по 22.02.1972, у зв`язку з чим в даній частині позовні вимоги підлягають задоволенню, решта вимог заявлені необґрунтовано та підлягають відмові.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи звільнення позивача ухвалою суду від 09.03.2023 від сплати судового збору, та відсутності заявлення від сторін понесених по справі витрат, у суду відсутні підстави для застосування ст. 139 та ст. 143 КАС України.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 72-77, 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві по не врахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 11.07.1960 по 29.10.1964 - служба в Радянській Армії та період з 29.08.1967 по 22.02.1972 навчання в Київському ордені Леніна державного університету ім. Т.Г. Шевченка.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.