Рішення № 111466278, 12.06.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2023 року Справа № 320/13130/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови від 25.01.2023 винесеної в межах виконавчого провадження №70551006 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує про те, що відповідачем в межах виконавчого провадження № 70551006 здійснюється виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2022 про забезпечення позову щодо встановлення ОСОБА_2 графіку перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із матір`ю. Та, в межах даного виконавчого провадження відповідачем винесено спірну постанову про стягнення виконавчого збору яку позивач вважає протиправною та просить суд скасувати, оскільки відповідно до вимог ст. 3, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 157 та ст. 431 ЦПКУ, ухвала суду про забезпечення позову є окремим виконавчим документом, не потребує виготовлення виконавчого листа та підлягає негайному виконанню, вказуючи на відповідну категорію виконання судових рішень, наполягає, що за п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, що підлягають виконанню.

25.04.2023, ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України, та з урахуванням ухвали суду про виправлення описки, призначено розгляд справи у письмовому провадженні на 04 травня 2023 року о 10:00 год.

Також, вказаною ухвалою суду згідно ст. 77, 80 КАС України витребувано докази по справі від відповідача, а саме, завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №70551006 та запропоновано подати до суду відзив на позов.

04.05.2023 судом отримано від третьої особи пояснення по справі. ОСОБА_2 просить суд відмовити в задоволенні позову, вважає спірну постанову законною та обґрунтованою.

Третя особа зазначила про те, що в судовому порядку було вирішено спір між нею та позивачем щодо визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні з їх спільною дитиною сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рішеннями судів встановлено можливість зустрічей, спільного відпочинку, спілкування засобами телефонного дзвінку, через електронний зв`язок, спільного святкування відповідних свят у непарні роки та дня народження дитини, та зокрема, в частині рішення суду, ОСОБА_2 має обов`язок передавати сина у призначений судом місце та часи побачень за місцем проживання дитини з матір`ю та обов`язку батька повертати малолітнього сина у визначений час та дні.

За виконавчим листом від 01.07.2021 у справі № 759/1382/19 відкрито виконавче провадження №66032315 Бердянським ВДВС у Бердянському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Третя особа вказує про належне виконання вказаного виконавчого листа та позивач по справі 09.01.2022 порушив умови графіку побачень з дитиною та не повернув її своєчасно матері, чим рішення суду та вимогу державного виконавця порушив, вказує про подальше викрадення дитини, зміни місця її проживання без згоди та відома третьої особи. Вказані обставини зафіксовані актом державного виконавця від 10.01.2022 та на вимогу останнього від 21.01.2022 №1922 ОСОБА_1 було зобов`язано надати пояснення. ОСОБА_1 подав заяву від 04.02.2022 в яких вказав, що рішення суду виконується добровільно та на даний час дитина проживає з ним та попросив закінчити виконавче провадження. Виконавче провадження було закінчено, поведінка позивача самовільна. Постановою державного виконавця на позивача було накладено штрафі у сумі 1700,00 грн. за не виконання покладених на ОСОБА_1 зобов`язань, та за встановлене не виконання зобов`язань накладено було також постановою державним виконавцем штраф 3400,00 грн. та скеровано заяву про вчинення кримінального правопорушення за № 12022100010000845 від 06.05.2022, наразі досудове розслідування триває. Через вказані обставини, позивач звернулась із позовом до Голосіївського районного суду м. Києва про відібрання дитини та з заявою про забезпечення позову. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2022 по цивільній справі №752/1253/22 частково задоволено заяву про забезпечення позову, ухвалено батьку ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_4 заборонити вчиняти будь-які дії спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні, проведенні спільного часу разом із сином ОСОБА_3 , встановлено графік перебування дитини із матір`ю. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню. ОСОБА_1 оскаржив ухвалу Голосіївського районного суду від 24.01.2022, яку постановою Київського апеляційного суду від 04.07.2022 скасовано частково, в частині встановлення графіку перебування дитини із матір`ю, відмовлено, зобов`язано останніх осіб не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною.

ОСОБА_1 подав вказану постанову апеляційної інстанції до виконавчого органу, у зв`язку з чим виконавчі провадження були закінчено, а всі вжиті заходи скасовані.

Постановою Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 752/1253/22 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 , постанову Київського апеляційного суду від 04.07.2022 скасовано та залишено в силі ухвалу Голосіївського районного суду від 24.01.2022, відповідно останню ухвалу було передано до виконавчої служби.

Постановою державного виконавця за п. 2 ухвали Голосіївського районного суду від 24.01.2022 відкрито виконавче провадження №70551006 від 21.02.2022, за яким позивач є боржником. Третя особа вказує у поясненнях також про те, що виконавцем вчинялись усі необхідні дії, передбачені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» забезпечення виконання виконавчого документа, 04.01.2023 державний виконавець здійснював виїзд за адресою, вказаною в ухвалі суду та встановлено не виконання боржником виконавчого документу, у зв`язку з чим відповідачем було накладено правомірно штраф у сумі 1700,00 грн.

Третя особа також повідомила суд про звернення ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду із позовом про скасування постанов державного виконавця про накладення штрафів на боржника у виконавчому провадженні №68692355 від 17.02.2022, та суд рішенням від 13.12.2022 у справі № 640/18416/22 відмовив в задоволенні позову.

ОСОБА_2 наполягає на невиконанні позивачем вимог державного виконавця, порушення позивачем сімейного законодавства, накладені штрафи на позивача є законними, дії державного виконавця та постанови винесені за виконавчим провадженням є правомірними, підстав для задоволення даного позову не має.

04.05.2023, у зв`язку із неотриманням від відповідача на вимогу ухвали суду матеріалів виконавчого провадження №70551006, ухвалою суду витребувано від відповідача Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином завірені матеріали виконавчого провадження №70551006 та призначено розгляд справи у письмовому провадженні на 23.05.23 об 11:00 год.

11.05.2023 до суду надійшли від відповідача матеріали виконавчого провадження №70551006.

Відзив відповідач по справі не надіслав.

Суд зазначає, що за ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

23.05.2023, ухвалою суду, за наявними у справі документами, вирішено здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Таким чином, адміністративна справа вирішується судом у порядку письмового провадження за наявними у ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм наступну правову оцінку.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/1253/22 від 24.01.2022 розглянуто заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та ухвалено заяву задовольнити частково. Заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та бабусі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у спілкуванні та вихованні, проведенні спільного часу разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та бабусі бабусі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та встановити графік перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 , з 19 год. 30 хв. щотижня кожного понеділка, середи, п`ятниці, а також другої, четвертої та п`ятої суботи та неділі місяця з 11 год. 00 хв. суботи до 19 год. 30 хв. неділі за місцем реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 по АДРЕСА_1 , без присутності батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та бабусі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В решті заяви відмовлено.

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, строк пред`явлення до виконання ухвали один рік.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, встановленому для виконання судових рішень.

Постановою Київського апеляційного суду від 04.07.2022 у справі 752/1253/22 ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року - в частині встановлення графіку перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 19 год. 30 хв. щотижня кожного понеділка, середи, п`ятниці, а також другої, четвертої та п`ятої суботи та неділі місяця з 11 год. 00 хв. суботи до 19 год. 30 хв. неділі за місцем реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по АДРЕСА_1 , без присутності батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та бабусі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - скасувати та постановлено в цій частині нову якою відмовлено у задоволенні вказаних заходів забезпечення позову.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.10.2022 у справі №752/1253/22 постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2022 року скасовано, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року залишено в силі.

Відповідно, ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 24 січня 2022 року у справі №752/1253/22 є чинною та підлягає виконанню.

14.12.2022 ОСОБА_2 звернулась до державної виконавчої служби із заявою з проханням прийняти до виконання ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/1253/22 від 24.01.2022.

Державним виконавцем Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гончаровим Ю.В. за ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «По виконавче провадження» винесено постанову від 21.12.2022 про відкриття виконавчого провадження № 70551006 щодо зобов`язальної частини ухвали Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/1253/22 від 24.01.2022 про встановлення графіку перебування дитини з матір`ю у відповідні години часу та дні без присутності батька та бабусі.

Боржник за ВП №70551006 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3

За вказаною постановою, державним виконавцем вказано в п. 2 Боржнику необхідність виконання рішення суду протягом 10 днів.

Постанова від 21.12.2022 про відкриття виконавчого провадження № 70551006 надіслана сторонам виконавчого провадження належним чином.

ОСОБА_1 , доказів оскарження вказаної постанови в судовому порядку до суду не надано.

Державним виконавцем з метою неупередженого, своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду за Законом України «Про виконавче провадження» складено та надіслано Боржнику вимоги у визначені дні та години привести дитину для перебування з матір`ю. Дану вимогу надіслано Боржнику.

04.01.2023 державним виконавцем складено акт за наслідками виходу за адресою стягувача, та встановлено, що Боржник не з`явився, дитину не привів, побачення дитини з матір`ю не відбулося. Боржник не повідомив державного виконавця про поважні причини не виконання рішення суду та вимоги державного виконавця. Акт підписаний державним виконавцем та стягувачем.

05.01.2023 державним виконавцем за даним виконавчим провадженням № 7055100 винесено постанову про накладення штрафу за ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» за фактом невиконання без поважних причин рішення суду та вимоги державного виконавця у розмірі 1700,00 грн. Постанова надіслана Боржнику, доказів оскарження даної постанови сторонами по справі до суду не надано.

Стягувач подала 05.01.2023 до державного виконавця клопотання про залучення до виконавчих дій представників органу опіки та піклування.

06.01.2023 державним виконавцем складено акт в присутності свідків та зафіксовано не виконання рішення суду Боржником, дитину за вказаною адресою не приведено, надано документи про психологічний стан дитини, які не належним чином засвідчені, викликано працівників за номером « 102». Акт підписаний державним виконавцем, стягувачем та свідками.

21.12.2022 державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 70551006 винесено за ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції №512/5 постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 200,00 грн.

Доказів оскарження даної постанови в судовому порядку до суду не надано.

09.01.2023 державним виконавцем за ст. 14, ст. 64 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про залучення представників органу опіки та піклування для участі у проведенні виконавчих дій.

09.01.2023 державним виконавцем складено акт про те, що при проведенні виконавчі дій за адресою стягувача, Боржник його повідомив про те, що йому стало відомо про постанови про відкриття виконавчого провадження та про накладення штрафу з порталу «Дія», що стало причино прибуття його на виконавчі дії 06.01.2023.

Матеріали виконавчого провадження № 70551006 містять повідомлення стягувача про обставини вчинення Боржником перешкод на виконання ухвали суду, талони повідомлення на « 102», долучені Боржником документи щодо психологічних висновків та дипломів спеціалістів з діагностичного обстеження дитини.

Державним виконавцем повторно сформовано вимогу до Боржника щодо надання вичерпної та термінової інформації стосовно укладення із сімейним лікарем Декларації.

Матеріли справи містять заяви Боржника від 09.01.2023 на адресу державного виконавця, медичні висновки, розпорядження №70551006 щодо стягнення витрат за виконавчим провадженням.

11.01.2023 державним виконавцем складено акт про невиконання рішення Боржником, підписаний стягувачем та виконавцем.

10.01.2023 Боржником долучено до виконавчого провадження документи щодо медичного огляду дитини, скаргу до начальника на дії державного виконавця за виконавчим провадженням № 70551006.

11.03.2023 стягувачем подано клопотання про долучення додаткових доказів до виконавчого провадження щодо обставин судового оскарження дій та рішень державного виконавця в межах виконавчого провадження № 68692808 в судовому порядку у справі №759/15735/22 бабусею ОСОБА_4

13.01.2023 та 16.01.2023 державним виконавцем складено акти про не виконання рішення боржником, направлено останнім результати огляду дитини на підтвердження того що дитина хворіє. Акти підписаний стягувачем та виконавцем.

17.01.2023 стягувачем подано до виконавця повідомлення про невиконання рішення суду Боржником.

25.01.2023 державним виконавцем за ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «По виконавче провадження» винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 13 400,00 грн.

Акти та інші документи, наявні в матеріалах дослідженого виконавчого провадження не містять ознак виконання Боржником рішення суду.

08.02.2023 постановою державного виконавця за ст. 63 та ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» на Боржника накладено штраф у сумі 3400,00 грн.

Постановою від 08.02.2023 державним виконавцем встановлено Боржнику тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

11.02.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

10.03.2023 постановою державним виконавцем скасовано тимчасове обмеження боржника у праві користування транспортними засобами.

Доказів закінчення чи закриття виконавчого провадження матеріали справи не містять.

Спірними у справі є правовідносини, які виникли внаслідок винесення старшим державним виконавцем Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гончаровим Ю.В. за ст.ст. 3, 27, 40 Закону України «По виконавче провадження» постанови від 25.01.2023 в межах виконавчого провадження №70551006 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн.

Стягувачем за спірною постановою зазначено Святошинський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34999049) із зазначенням відповідного рахунку у банку.

Пункт 3 вказаної постанови містить відмітку, що постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення та за пунктом 4 строк пред`явлення постанови до виконання вказано три місяці.

Відповідно, за спірною постановою визначено розмір судового збору за ст. 27 Закону України «По виконавче провадження», яка передбачає, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника фізичної особи, що становить 13400,00 грн.

За обставинами у справі вбачається встановлення державним виконавцем невиконання боржником ОСОБА_1 ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2022 №752/1253/22 щодо встановлення графіку перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 , з 19 год. 30 хв. щотижня кожного понеділка, середи, п`ятниці, а також другої, четвертої та п`ятої суботи та неділі місяця з 11 год. 00 хв. суботи до 19 год. 30 хв. неділі за місцем реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 по АДРЕСА_1 , без присутності батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та бабусі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач вважає, що за п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, що підлягають виконанню.

Відповідач свою правову позицію суду не подав.

Третя особа вважає спірну постанову обґрунтованою та відсутніми підстави для задоволення позову.

Таким чином, предметом спору є постанова державного виконавця від 25.01.2023 винесена в межах виконавчого провадження №70551006 про стягнення з позивача ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн., у зв`язку з чим суд вважає необхідним встановити протиправність чи законність спірної постанови, відповідність такої положенням ч. 2 ст. 2 КАС України із дотриманням принципів адміністративного судочинства визначених частиною третьою вказаної статті чинного кодексу адміністративно судочинства.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою та четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Зокрема, суд зазначає слідуюче.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Частинами 1, 2, 4 статті 157 ЦПК України визначено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

За ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, серед переліченого: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки, а також за ч. 3 ст. 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 № 1404-VIII).

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 19 Закону 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Згідно ч. 5 ст. 19 Закону 1404-VIII боржник, серед іншого, зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону - за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Виходячи з предмету виконання виконавчого документу ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2022 №752/1253/22 щодо виконання встановленого судом графіку перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 у визначений час та дні тижня, місяця без присутності батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та бабусі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що можна враховувати у даній справі як визначений судом спосіб побачень дитини з матір`ю, за ст. 67 Закону № 1404-VIII державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Суд звертає увагу сторін на ту обставину, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2022 №752/1253/22 за нормами вказаними вище ЦПК України є виконавчим документом, прийнятою судом за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, що підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень, зі строком пред`явлення до виконання один рік, відповідно виконавець має перевіряти виконання даного виконавчого документу не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2022 №70551006 не оскаржується у даній справі.

Згідно статті 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

За матеріалами виконавчого провадження №70551006 державним виконавцем вчинялись дії по забезпеченню виконання виконавчого документа, складались акти, залучались свідки, спеціалісти, направлялись до Боржника вимоги, надходили документи від сторін за виконавчим провадженням, скарги, заяви, за не виконання виконавчого документа боржником з поважних причин постановами від 05.01.2023 та від 08.02.2023 накладено штраф, постановою від 21.12.2022 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постановою від 08.02.2023 встановлено тимчасові обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та постановою від 10.03.2023 знято обмеження, постановою 11.02.2023 накладено арешт на кошти боржника.

Судом не встановлено в матеріалах виконавчого провадження №70551006 виконання виконавчого документа ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2022 №752/1253/22.

Відповідно, вбачається, що дії та рішення державного виконавця вчинені та прийняті в межах виконавчого провадження № 70551006 не визнано незаконними, судом не встановлено порушення виконавцем положень Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання виконавчого документа ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2022 №752/1253/22, доказів порушення процедури прийняття рішень та вчинення дій державним виконавцем визначених Законом України «Про виконавче провадження» в межах виконавчого провадження № 70551006 позивачем до суду не надано, постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2022 №70551006 не є предметом розгляду у даній справі.

Позивач у даній справі свої вимоги обґрунтовує протиправністю вчинених дій та прийнятого рішення виконавцем в межах виконавчого провадження № 70551006, вказуючи на неправомірне винесення саме постанови від 25.01.2023 про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом, що підлягає негайному виконанню ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 24.01.2022 №752/1253/22.

Суд зазначає відповідно.

За п.5 ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення - постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди, та вказані постанови, мають бути винесені із дотримання положень законодавства про виконавче провадження.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Зокрема, суд зазначає, що в п. 1 ч. 5 ст. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII зазначено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Згідно із частиною восьмою розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі Інструкція 512/5) про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Отже, як приписами статті 27 Закону № 1404-VІІІ так і положеннями Інструкції №512/5 чітко визначено обов`язок державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору при надходженні виконавчого документа державному виконавцю одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, положення Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог, зокрема Закону № 1404-VІІІ, та такі, що не можуть йому суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Так і в силу наведених вище положень Закону № 1404-VІІІ виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону № 1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Таким чином, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" державного виконавця.

Суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання та при цьому, суд зауважу вкотре, о такі дії мають бути вчинені державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Як встановлено в даній справі предметом спору є постанова державного виконавця винесена в межах виконавчого провадження №70551006 від 25.01.2023 про стягнення виконавчого збору у сумі 13400,00 грн. із застосуванням ст. 27 Закону № 1404-VIIІ щодо визначення розміру збору за примусове виконання рішення немайнового характеру.

Та, суд зазначає про наявні обставини та факт протиправності спірної постанови від 25.01.2023, оскільки виконавчий збір за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню не стягується що чітко визначено згаданого вище п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIIІ.

Відтак, спірна постанова винесена в межах виконавчого провадження №70551006 від 25.01.2023 про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 у сумі 13400,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відтак, позивач обґрунтував протиправність спірної винесеної в межах виконавчого провадження №70551006 від 25.01.2023 про стягнення виконавчого збору у сумі 13400,00 грн. та відповідач в свою чергу правом на доведення законності свої дій щодо винесення спірної постанови не скористався.

Суд зазначає, що позиція третьої особи по справі викладена щодо обґрунтованості правомірності дій державного виконавця вчинених в межах виконавчого провадження на забезпечення виконання ухвали Голосіївського районного суду, суд враховує викладені ОСОБА_6 обставин, що викликали між сторонами спірні правовідносини та, які підлягали вирішенню в судовому порядку, та суд не враховує в даній справі позицію третьої особи, яка не викладена щодо предмету спору саме про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом, який підлягає виконанню.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку протиправність винесеної державним виконавцем в межах виконавчого провадження №70551006 від 25.01.2023 про стягнення виконавчого збору у сумі 13400,00 грн., не відповідність останньої ч. 2 ст. 2 КАС України.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При цьому, суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах та системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Решта доводів та тверджень сторін по справі не впливають на висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено за подання позовної заяви до суду судовий збір у сумі 1073,60 грн., що за наслідками вирішення справи судом, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.

Інших витрат по справі сторонами не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 25.01.2023 винесеної в межах виконавчого провадження №70551006 про стягнення з Боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (од ЄДРПОУ 34999049, 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (піписання).

Суддя Войтович І.І.