Рішення № 11146402, 09.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 205

РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2010Справа №2-2/3256-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" (юридична адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 21; фактична адреса: м. Київ, вул. Тургенєвська, 38)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноватор" (юр. адреса: 98612, м. Ялта, вул. Орехова, 32; фактична адреса: 95011, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 3)

про стягнення 10 317,27 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Суть спору: Позивач - ТОВ "Фармако" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - ТОВ "Інноватор" про стягнення 10 317,27 грн., з яких 9305грн85коп – сума основного боргу, 617грн82коп. – сума пені, 311,0грн. – сума обчислення з врахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 82грн60коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено угоду поставки товару №060509/761 від 22.4.2009 року, відповідно до якої позивач передає у власність медичний товар, а відповідач – приймає та оплачує отриманий товар. Позивач виконав свої зобов’язання за договором, проте, відповідач частково оплатив отриманий товар, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Представник позивача у судовому засіданні 06.7.2010 року надав суду розрахунок пені по боргу із зазначенням періодів нарахування.

Сторони у судове засідання не з’явились, хоча про час там місце розгляду справи були повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Тим самим, судом згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але він своїми правами не скористався.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармако", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноватор", як покупцем, було укладено угоду поставки товару №060509/761 від 22.4.2009 року, відповідно до п.1.1 якого постачальник передає у

власність, а покупець відповідним чином приймає та оплачує медичний товар в кількості та асортименті, обумовлених в накладних, виписаних постачальником, по цінах за домовленістю сторін.

Відповідно до п.3.1 угоди оплата медичного товару, що реалізується по цій угоді, проводиться згідно дати оплати, вказаної у видатній накладній.

Позивач свої зобов’язання за угодою виконав у повному об’ємі, а саме, поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: №564451/0 від 29.12.2009 р. на суму 3462грн48коп., у зв’язку з частковою оплатою суми боргу по накладній складає 2475грон61коп., №564958/0 від 05.01.2010 р. на суму 325грн57коп., №566495/0 від 11.01.2010 р. на суму 669грн20коп., №566502/0 від 11.01.2010 р. на суму 659грн79коп., №566494/0 від 12.01.2010 р. на суму 485грн15коп., №566372/0 від 11.01.2010 р. на суму 370грн85коп., №568118/0 від 15.01.2010 р. на суму 1802грн53коп., №569077/0 від 18.01.2010 р. на суму 535грн27коп., №569196/0 від 19.01.2010 р. на суму 921грн06коп., №570457/1 від 21.01.2010 р. на суму 221грн56коп., №570457/0 від 21.01.2010 р. на суму 839грн26коп., які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме, не оплатив позивачу вартість поставленого товару.

Позивачем на адресу відповідача була спрямована вимога №б/н від 16.02.2010р про погашення заборгованості, проте, відповідач всупереч вимогам угоди, зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 9305грн85коп. боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 9305грн85коп. боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу позивачем також заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 82грн60коп. за період з 12.02.2010р по 31.5.2010р та суму інфляції в розмірі 311,00грн.за період 29.12.2009 року по 21.01.2010 р., які підлягають задоволенню оскільки в силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 617грн82коп. за період з 20.01.2010 р. по 31.05.2010 р., яка підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України. (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2 угоди, у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, відповідно до ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” .

Тому, позовні вимоги у частині стягнення 617 грн.82коп. пені за період з 20.01.2010 р. по 31.05.2010 р., нарахованої з урахуванням, вимог укладеної між сторонами угоди, ст..3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

В судовому засіданні оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 13.9.2010р.

Керуючись ст.ст. 49,75,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноватор" (юр. адреса: 98612, м. Ялта, вул. Орехова, 32; фактична адреса: 95011, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, 3, ЄДРПОУ 20724585 р/р26009515415732 в ЯВ АКБ УСБ м. Ялта МФО324010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармако" (юридична адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Балукова, 21; фактична адреса: м. Київ, вул. Тургенєвська, 38, р/р26003012718629 в філії ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» м. Київ, МФО 380333, код ЄДРПОУ 20037376) 9305грн85коп. основного боргу, 311,00 грн. інфляційних, 82грн60коп. 3% річних, 617грн82 пені, 103грн17коп. державного мита, 236,00грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.