Рішення № 111458236, 05.06.2023, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 645/442/21

н/п 2/953/1674/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року м.Харків

Київський районний суд м.Харкова

у складі головуючого судді Губської Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Мордухович К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, юридична адреса: 010601, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 27.01.2021 звернулось з позовом до суду,вякомупросить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 05.05.2015 в розмірі 26374,79грн. та судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

Заочним рішенням від 23.11.2021 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.10.2022 року скасовано заочне рішення, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог, банк посилається на те що, між ПАТ КБ «ПриватБанк», 14.06.2018 назва якого змінена на АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н на підставі її заяви від 05.05.2015 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими АТ КБ «Приватбанк» «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами банку», які викладені на сайті банку, складає між нею та банком Кредитний договір, що підтверджується підписом в заяві. Відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2000 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1. 2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Із 01.03.2019 впроваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п.2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд». Позивач вказував, що оскільки ОСОБА_1 умови кредитного договору в частині погашення кредиту не виконуються, то це призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 02.12.2020 року з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості становить 28130,16 грн. з яких: 26374,79 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1755,37 грн.- заборгованість за простроченими відсотками. Вказали, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на власний розсуд може вимагати від боржника будьяку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 26374,79 грн., яка складається з наступного: 26374,79 - заборгованість за кредитом. У зв`язку з викладеним АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з даною позовною заявою та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

03.02.2023 представником відповідача подано до суду заперечення, в якому посилається на відсутність доказів на підтвердження наявності заборгованості, недоведеність позовних вимог, відсутність в заповненій в 2015 році анкеті-заяві будь-якої інформації стосовно банківських послуг наданих відповідачу, розміру наданого кредиту, процентної ставки, умов щодо комісії та неустойки, відсутності доказів обізнаності споживача про істотні умови споживчого кредитування, просить визнати розрахунок позивача неналежним доказом, та просить врахувати практику Верховного Суду, не співмірність вимог, відсутність тіла кредиту та відмовити АТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову, з огляду на не ознайомлення його з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, невідповідність наведених позивачем розрахунків фактичним обставинам справи, пропущення позивачем строку позовної давності.

25.05.2023 до суду від позивача надійшов відзив на заяву про скасування заочного рішення. Представник посилався на те, що підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. Відповідно до виписки з карткового рахунку прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, відповідач користувався грошима, а отже отримав карку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Також вказав, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово економічної експертизи по справі не призначалось. Оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком та відповідачем було укладено кредитний договір, який ніким не оспорений. Також, з виписки по рахунку, вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку, неодноразове користування послугами «Миттєва розстрочка» та «Оплата частинами», які призвели до збільшенн6я розміру тіла кредиту. Крім того, з виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про обізнаність відповідача про умови кредитування та зобов`язання за договором.

В судове засідання представник позивача не з`явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи судовими повістками, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без його участі, у зв`язку з чим вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, представник відповідача подав на адресу суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з правилами ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вказано позивачем, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н на підставі її заяви від 05.05.2015 року.

За змістом заяви відповідач згоден з тим, що заява-анкета разом із Пам`яткою клієнта, Умовами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та згоден з умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були наданні для ознайомлення у письмовому вигляді.

У заяві, підписаній ОСОБА_1 , відсутні будь-які відомості стосовно суми кредитних коштів та будь-яких позначок щодо бажання відповідача оформити на своє ім`я будь яких карт навпроти граф «Карта «Універсальна», або «Карта для виплат», «Карта класу Голд», «Преміальна карта», «Ідентифікація з паспортом», при цьому зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором б/н від05.05.2015 рокубанк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами.

Позивач вказав, що відповідач свої зобов`язання за договором від 05.05.2015 рокуналежним чином не виконала.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 02.12.2020 року з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості становить 28130,16 грн. з яких: 26374,79 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1755,37 грн.- заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач посилався на те, що у зв`язку з тим, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на власний розсуд може вимагати від боржника будьяку частину суми заборгованості за кредитом, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість у сумі 26374,79 грн., яка складається з наступного: 26374,79 - заборгованість за кредитом.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов`язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов`язання та договір.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як передбачено ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

В силу ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» обґрунтовувало свій позов тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, останній не виконав зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

На підтвердження позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало суду розрахунок заборгованості за кредитним договором, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Однак, суд зазначає, що підписана відповідачем анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 05.05.2015 не містить розміру наданого кредиту (тіла кредиту), процентної ставки за надані кредитні кошти та інших штрафних санкцій.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Названі документи відповідачем не підписані, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву від 05.05.2015.

За відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов і правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй, що прямо передбачено устатті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертоїстатті 42Конституції Українидержава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першоюстатті 1ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

Основні засади цивільного законодавства визначені устатті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»(далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбулиЗакону України від22 листопада 1996 року № 543/96-В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, апеляційний зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону №1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, зокрема щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування,і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Зазначений висновок узгоджується з позиціє Верховного Суду від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15)

Розрахунок заборгованості, виписка з рахунку та надані суду довідки про видані кредитні картки та зміну умов кредитування також не є документами, які можуть посвідчувати погодження сторонами умов щодо розміру та сплати процентів.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 викладено правову позицію, згідно з якої ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами договір від 05.05.2015 р. у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Відповідно до частини четвертоїстатті 11Закону України «Про захистправ споживачів»у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного Банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1056-1 ЦК Українипроцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із частиною третьою цієї статтіфіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Частиною шостою цієї статті передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

У відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Саме такі правові позиції висловлені в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17 та в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі за № 61-1415св18, від 14 березня 2018 року у справі за № 61-6187св18, від 04 квітня 2018 року у справі за № 61-2067св18.

Доказів того, що відповідач був обізнаний про розмір процентної ставки позивачем надано не було.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року(Справа № 342/180/17, Провадження № 14-131цс19) вказала, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження, зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

При цьому, згідно з частиною шостоюстатті 81ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Щодо застосування позовної давності, суд зазначає наступне:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 2 ст. 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Оскільки у задоволенні позовної вимоги позивачу відмовлено, підстави застосування позовної давності відсутні.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, юридична адреса: 010601, м. Київ, вул. М. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя :Я. В. Губська