Рішення № 111458235, 07.06.2023, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4999/21

н/п 2/953/336/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

за участю секретаря судових засідань-Мордухович К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант »(м.Київ, б-р Лесі Українки 26) про стягнення матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

22.03.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку в процесі розгляду справи уточнив та просив суд стягнути з ОСОБА_2 частину матеріальної шкоди в розмірі 32666,71 грн., витрати на проведення оцінки в розмірі 1765,15 грн., стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант » частину матеріальної шкоди в розмірі 77437,38 грн., пеню в розмірі 6116,76 грн., витрати на оплату судової експертизи в розмірі 2883,05 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант » понесені витрати на сплату судового збору.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначив, що 14 липня 2020 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_3 , у м.Харкові, порушив правила дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_4 , чим заподіяв матеріальну шкоду. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_4 є ОСОБА_1 . Постановою Київського районного суду м.Харкова від 06 серпня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу 340 грн. Вказана постанова набрала законної сили. Зазначив, що на момент вчинення правопорушення цивільно- правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» за полісом обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за №151357403, франшиза за полісом становить 0,00 грн. У зв`язку з настанням ДТП він звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» з заявою про настання страхової події та надав копії документів для отримання належного страхового відшкодування. Для оцінки вартості матеріальної шкоди автомобіля він звернувся до ХНДІСЕ ім.. Засл. проф.. ОСОБА_3 , сплативши за послуги 1765,15 грн., які склали висновок експертного авто товарознавчого дослідження №12983 від 27.08.2020 року, згідно якого вартість матеріального збитку становить 162666,71 грн. Також, він звернувся до ХНДІСЕ ім.. Засл. проф.. ОСОБА_3 , сплативши за послуги 2883,05 грн., які склали висновок експертного авто товарознавчого дослідження №14537 від 08.09.2021 року, згідно якого вартість матеріального збитку становить 162666,71 грн. Вважає, що ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» недоплатило частину матеріальної шкоди, а саме 77437,38 грн. (162666,71 грн.130 000 грн.-52562,62 грн.=77437,38 грн.) Враховуючи викладене, ОСОБА_2 повинен відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 32666,71 грн. (162666,71 грн. - (52562,62 грн.+77437,38 грн.) Також вважає, що з ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» підлягає стягненню пеня за період з 01.11.2020 року по 17.06.2021 року в розмірі 6116,76 грн.

18.05.2021 року від ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилався на те, що 17.07.2020 року позивачем було надано до Товариства повідомлення про ДТП. На виконання п.34.2 ст.34 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» 22.07.2020 року було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено відповідний протокол огляду ТЗ, який підписано довіреною особою позивача, яка надала транспортний засіб. Зауважень щодо обсягу зафіксованих пошкоджень позивачем не зазначено. Заперечення щодо неправомірних дій представника страховика пі час огляду ТЗ та визначення розміру страхового відшкодування позивачем не надавались страховику. Вартість відновлювального ремонту автомобіля належного позивачу, була визначена у відповідності до Закону та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Товариство завчасно, в 10 денний термін направило свого представника для огляду пошкодженого автомобіля, що підтверджується протоколом огляду, здійснило розрахунок страхового відшкодування в порядку передбаченому ЗУ на підставі аварійного сертифікату №94-D72/6 від 12.09.2020 року. Відповідно до аварійного сертифікату №94-D72/6 від 12.09.2020 року коефіцієнт фізичного зносу становить 0,546, а вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 63075,14 грн. з урахуванням ПДВ та 52562,62 грн. без урахування ПДВ. Вказали, що оскільки Товариству не було надано жодних належних доказів понесених витрат з оплати ПДВ, а саме актів виконаних робіт, рахунків, платіжних доручень, Товариством, згідно ст.36 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» було складено та затверджено розрахунок страхового відшкодування і страховий акт та виплачено страхове відшкодування в розмірі 52562,62 грн. за вирахуванням 20 % ПДВ на рахунок вказаний заявником. Заперечення щодо неправомірних дій аварійного комісара чи представника страховика під час огляду пошкодженого ТЗ та визначення розміру відшкодування позивачем не надавалось. Товариство перерахувало страхове відшкодування 09.10.2020 року, отже страховик виконав свої зобов`язання перед позивачем. Вказали, що оскільки у Товариства відсутнє зобов`язання перед позивачем зі сплати страхового відшкодування ,визначеного з урахуванням висновку №12983 виконаного на замовлення позивача, підстав для задоволення позовних вимог немає. Щодо наданого позивачем у якості доказу розміру завданої матеріальної шкоди під час ДТП висновку №12983, то останній не є таким, що беззаперечно спростовує розмір матеріального збитку, визначений аварійним сертифікатом №94-D72/6 від 12.09.2020 року, будь яких інших належних, допустимих та достовірних доказів щодо неправомірності складеного аварійного сертифікату та визначеного в ньому розміру збитку позивачем не надано. Звіт, виконаний на замовлення позивача не є належним, допустимим та достатнім доказом, оскільки експерт не був попереджений та обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду, таких відомостей висновок №12983 не містить. Крім того, представник позивача у заяві про страхове відшкодування погодився зі способом, розміром збитку, розрахованим страховиком.

04.10.2021 позивачем подано до суду уточнену позовну заяву, в якій позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_2 частину матеріальної шкоди в розмірі 32666,71 грн., витрати на проведення оцінки в розмірі 1765,15 грн., стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант » частину матеріальної шкоди в розмірі 77437,38 грн., пеню в розмірі 6116,76 грн., витрати на оплату судової експертизи в розмірі 2883,05 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант » понесені витрати на сплату судового збору.

19.10.2021 до суду надійшов відзив ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на уточнену позовну заяву , в якому представник посилався на те, що уточнені позовні вимоги та висновок експерта №14537 від 08.09.2021 подані після закриття підготовчого провадження у справі та не можуть бути долучені до матеріалів справи. Також посилались на те, що висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду з відповідним судовим експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та повідомлено про те, що висновок підготовлено для подання до суду. Крім того, експерту було надано лише вихідні дані з висновку експертного авто товарознавчого дослідження №12983 від 27.08.2020. Судовий експерт Єфременко В.В. не мав в розпорядженні матеріали судової справи №953/4999/21, а тому його висновки виявились ідентичними висновкам дослідження №12983 від 27.08.2020. Матеріали справи не містять доказів того, що фактичний відновлювальний ремонт автомобіля позивача, за пошкодження отримані в ДТП 14.07.2020 вартував більше за виплачене страхове відшкодування з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, податку на додану вартість та втрату товарної цінності, що не відшкодовується страховиком згідно ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова від 26.03.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова від 13.04.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова від 13.05.2021 року закрито підготовче провадження.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, представник позивача надав заяву про слухання справи за їх відсутністю, вимоги уточненої позовної заяви просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні позову просив відмовити. Також в своїй заяві висловив незгоду з тим, що не був присутній під час оцінки вартості автомобіля та що зазначений розмір шкоди є завищеним.

Представник відповідача ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чинному повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідност.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р., суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03) вказує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до вимог ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Судом встановлено, що14.07.2020 р. о 10-05 годин окружна дорога Харків-Київ Довжанський 503-504 км., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 2106 л.н.х. НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки на неслизькій ділянці дороги, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в зустрічному напрямку. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

В матеріалах справи міститьсяпостановаКиївського районного суду м. Харкова від 06.08.2020 року, з якої вбачається що ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00грн.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначив, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

На момент ДТП цивільно правова відповідальність автомобіля ОСОБА_2 була застрахована в ТДВ СК «Альфа Гарант» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №151357403 від 03.02.2020 р., забезпечений транспортний засіб ВАЗ 2106 д.р.н. НОМЕР_3 .

17 липня 2020 року позивачем ОСОБА_1 до ТДВ СК «Альфа Гарант» подано повідомлення про ДТП та заява про виплату страхового відшкодування, в якій зазначено, що ОСОБА_1 згоден із способом і розміром збитку, розрахованого страховиком.

На виконання п.34.2 ст.34 ЗУ «Про ОСЦПВВНТЗ» 22.07.2020 року було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу, про що складено відповідний протокол огляду ТЗ, який підписано довіреною особою позивача, яка надала транспортний засіб. Зауважень щодо обсягу зафіксованих пошкоджень позивачем не зазначено. Заперечення щодо неправомірних дій представника страховика пі час огляду ТЗ та визначення розміру страхового відшкодування позивачем не надавались страховику.

Відповідно до аварійного сертифікату №94-D72/6 від 12.09.2020 року коефіцієнт фізичного зносу становить 0,546, вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 63075,14 грн. з урахуванням ПДВ та 52562,62 грн. без урахування ПДВ.

Матеріалами справи встановлено та не оспорюється сторонами, що ТДВ СК «Альфа Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 52562,62 грн.

Відповідач посилався на те, що розмір, сплачений ТДВ СК «Альфа Гарант», що є страховою виплатою, був вирахуваний виходячи з аварійного сертифікату №94-D72/6 від 12.09.2020 року, заперечень щодо неправомірності дій аварійного комісару чи представника страхової компанії під час огляду транспортного засобу чи визначення розміру страхового відшкодування позивачем не надавалось.

Відповідно висновку експертногоавто товарознавчогодослідження №12983від 27.08.2020року складеного ХНДІСЕ ім.. Засл. проф. ОСОБА_3 та наданого позивачем в рахунок визначення вартості завданих матеріальних збитків вбачається, що величина матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_4 пошкодженого в результаті ДТП 14.07.2020 року складає 162666,71 грн.

Відповідно до вимогст. 4 ЦПК України: кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень чч.1 та 2ст.509 ЦКзобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установленихст.11 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно вимог ст. 1187 ЦК України, в разі заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, обов`язок по її відшкодуванню покладається на особу, яка володіє транспортним засобом, використання якого призвело до заподіяння шкоди. Цією особою в даній справі є відповідач.

Стаття 979 ЦК Українипередбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Стаття 1 Закону України «Про страхування»передбачає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до п. 3 ч. 1ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальнимзаконом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальностізакон № 1961-IV(ст.3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 закону №1961-IV).

Згідно зіст.6 закону №1961-IVстраховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 9.1.ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За змістомЗакону №1961-IV(стст.9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (вчинення ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбаченост.1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок вчинення ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок щодо страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч.2ст.14 ЦК України).

Відповідно до положеньст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Положеннямист. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено: у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Зі змісту правової позиції Великої палати Верховного Суду по справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс 18 від 04 липня 2018 року вбачається, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. (див. пункт 35 цієїпостанови).Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 19 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з урахуванням змісту статті 979ЦК України та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.

У відповідності дост. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та не оспорювалось сторонами, що на момент ДТП між ОСОБА_2 та ТДВ СК «Альфа-Гарант» булоукладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №151357403 від 03.02.2020,ліміт відповідальності130000грн.,франшиза становить0,00грн.

ОСОБА_1 звернувся до ТДВ ТДВ «Альфа-Гарант» з повідомленням про подію та заявою про виплату страхового відшкодування, відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Матеріалами справи встановлено та не оспорюється сторонами, що ТДВ СК «Альфа Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 52562,62 грн.

Позивач посилався на те, що сума страхової виплати є недостатньою, що підтверджено висновком експертного авто товарознавчого дослідження №12983 від 27.08.2020, відповідно до якого вартість матеріального збитку, спричиненого позивачу, як власнику автомобіля становить 162666,71.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором абоЗаконом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Виходячи із викладеного, суд прийшовдо висновку,що обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди покладається на страховика, розмір страхового відшкодування належний до виплати складає 77437,38 грн. (130000 грн. (ліміт відповідальності) -52562,62 грн. виплачена сума). При цьому суд наголошує, що відповідачем ТДВ «Альфа-Гарант» не було надано до суду жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин справи та суми страхової виплати, а у відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд вважає, що позивачем в повній мірі доведено, що внаслідок ДТП йому було завдано шкоду, розмір якої визначено висновком експертизи № 14537 від 08.09.2021 р., складеної судовим експертом Єфременко В.В., який попереджений про кримінальну відповідальність, а тому не викликає сумнівів у його достовірності та належності.

Щодо стягнення з відповідача ТДВ «Альфа-Гарант» пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 36.5Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Суд не вбачає підстав на задоволення вказаних вимог, оскільки вони є необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо- транспортної пригоди в розмірі 32666,71 грн. суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що розмір франшизи за договором страхування становить 0 грн.

Відповідно дост.9Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правової відповідальностівласників наземнихтранспортних засобів» обов`язковий ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ст. 22.1 вказаного Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно п.8.3. розділу VІІІВизначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗМетодики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженоїнаказом МЮУ, ФДМУ від 24.11.2003 № 142/5/2092, вартість матеріального збитку визначається, як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою.

Відповідно до п.32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі-Закон N1961-IV)страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу...

Статтею 1194 ЦК Українипередбачено, що якщо особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Відповідач ОСОБА_2 повинен відшкодувати матеріальну шкоду ОСОБА_1 у розмірі 32666,71 грн., (16266,71 грн. (52562,62 грн.+77437,38 грн.) яка складається з: 162666,71 грн. (вартість матеріальної шкоди,згідно Висновку Експерта), 52562,62 грн. (частина фактично сплаченого ТДВСК Альфа-Гарантстрахового відшкодування) ,77437,38 грн. (частина, яку повинно сплатити ТДВСК Альфа-Гарантстрахового відшкодування).

Таким чином з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 77437 грн.. 38 коп., а з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню частина матеріальної шкоди в розмірі 32666,71 грн.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд зазначає, що відповідно до ч.1, ч.3ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, у т.ч.,пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

За приписами ч.1, ч.2ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що позивач відповідно до п.1 ч.2ст.4 Закону України «Про судовий збір»сплатив судовий збір в загальному розмірі 1208,69 грн., суд вважає за необхідне стягнути суму судового збору з відповідачів на користь позивача, пропорційно до частини задоволених вимог.

Сума витрат на проведення оцінки згідно висновку експертного дослідження №12983 від 27.08.2020, сплачена ОСОБА_1 складає 1765,15 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 .

Сума витрат на проведення оцінки згідно висновку експерта №14537 від 08.09.2021, сплачена ОСОБА_1 складає 2883,05 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача ТДВ СК «Альфа Гарант».

Оскільки судом задоволено позов на 94,9 % (від загальної суми позову), з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог1147,52 грн.

При цьому, позовні вимоги задоволені до ОСОБА_2 на 100%, а тому підлягає стягненню судовий збір в розмірі 326,67 грн., з ТДВ «СКАльфа-Гарант підлягає стягненню судовий збір в розмірі 820,85 грн.

Сума витрат на проведення експертиз, яка підлягає стягненню на користь позивача з ТДВ «СК Альфа-Гарантскладає 2161,41 грн., з ОСОБА_2 - 2324,10 грн., пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 77-79, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) частину матеріальної шкоди в розмірі 32666 грн. 71 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 326,67 грн. та витрати на проведення експертного дослідження та судової експертизи в загальному розмірі 2324,10 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (м.Київ, б-р Лесі Українки 26) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) частину матеріальної шкоди в розмірі 77437,38 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (м.Київ, б-р Лесі Українки 26) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 820,85 грн. та витрати на проведення експертного дослідження та судової експертизи в загальному розмірі 2161,41 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Нарішення суду першої інстанції протягом30днівз дняйогопроголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя